Документ № 99984500

справа № 991/5907/21

провадження №11-сс/991/549/21

слідчий суддя: Ногачевський В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Бевз М.В.,

за участі:

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Назаренка О.О., Рогожука С.Л., Корнаги О.І.,

прокурора Іванющенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників Назаренка Олександра Олексійовича, Рогожука Сергія Леонідовича, Корнаги Олександра Ігоровича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.09.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, адвоката, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, -

в с т а н о в и л а:

07 та 10 вересня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів Назаренка О.О. (т. 4 а.с. 123-130), Корнаги О.І. (т. 4 а.с. 136-140) та Рогожука С.Л. (т. 4 а.с. 144-156) на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.09.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

20 вересня 2021 року вищевказані апеляційні скарги передано для розгляду судді - доповідачу, та того ж дня призначено до розгляду (т. 4 а.с. 162).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 03.09.2021 р. за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Нєдова Р.С., погодженим з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мирком Б.М., підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.10.2021 року включно, та визначено заставу у розмірі 7 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 17 842 500 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник Назаренко О.О. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково, застосувавши до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги захисник стверджує, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відомості про яке до сьогодні не внесені до ЄРДР, оскільки у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р., в межах якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, відомості до ЄРДР внесено лише щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, тобто за іншою кваліфікацією, ніж та, що вказана у повідомленні про підозру. Дана обставина, на його думку, є безумовною підставою для скасування повідомлення про підозру. Крім того, захисник звертає увагу на повну ідентичність клопотання про продовження строку запобіжного заходу від 27.08.2021 р. клопотанню від 26.05.2021 р., з єдиною відмінністю - наявністю нового абзацу з переліком листів від керівників експертних установ, із зазначенням орієнтовних термінів закінчення експертиз. Натомість, термін закінчення проведення експертиз не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 . Більше того, за твердженням захисника, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею не враховано, що: 1) ОСОБА_1 під час затримання не чинив опір, а тому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде стримуючим фактором для попередження можливого переховування від органів досудового розслідування; 2) після внесення відомостей до ЄРДР сплинув тривалий час та слідством проведені всі необхідні слідчі дії, а тому посилання на можливість знищити, сховати або спотворити будь - які речі або документи є лише припущенням сторони обвинувачення; 3) всі свідки вже допитані, а тому впливати на них будь - яким чином підозрюваному немає сенсу; 4) враховуючи відсутність у ОСОБА_1 кримінального минулого, можливість перешкоджати кримінальному провадженню будь - яким чином є надуманою обставиною. Крім того, захисник зазначає, що під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя не врахував, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_1 , було спровоковано органом досудового розслідування; повідомлення про підозру є необґрунтованим; ОСОБА_1 одружений, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває мати похилого віку, дружина та дитина; він має постійне місце роботи; відсутність судимостей. Крім того, кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , не передбачає завдання матеріальної шкоди. Сукупність наведених доводів, на думку захисника, свідчить, що ОСОБА_1 не є особою, що належить до категорії ризикових, схильних до ухилення від органу досудового розслідування або суду, а тому до останнього слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В апеляційній скарзі захисник Корнага О.І. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. За твердженням захисника, слідчим суддею порушено вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України та необґрунтовано визначено завідомо непомірний розмір застави, оскільки ані ОСОБА_1 , ані його родина не мають можливості її внести через арешт майна та грошових коштів, накопичених за попередні роки. Клопотання про продовження строку тримання під вартою обґрунтоване лише тяжкістю вчиненого злочину, що не може бути підставою для продовження запобіжного заходу. Всі доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджені жодними доказами. Крім того, жодного обґрунтування з посиланням на матеріали справи з приводу того, що ризики, вказані у клопотанні, не можуть бути усунуті шляхом обрання іншого запобіжного заходу, ухвала слідчого судді не містить. Захисник стверджує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя проігнорував як практику Європейського суду з прав людини, яка підлягає обов`язковому застосуванню у відповідності до вимог національного законодавства, так і практику Верховного Суду, а також не взяв до уваги, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати. Захисник зауважив, що сукупність вищевикладеного надавала слідчому судді всі достатні підстави застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В апеляційній скарзі захисник Рогожук С.Л. просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним дослідженням всіх обставин провадження, а тому має бути скасована. За твердженням захисника, ані ухвала слідчого судді, ані клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не містять обґрунтування щодо наявності «розумної підозри», а викладені в ній обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Слідчим суддею не враховано, що всі активні дії вчиняв інший підозрюваний - ОСОБА_3 ; матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на підбурення, а також не підтверджують існування службової особи, якій нібито пропонувалась неправомірна вигода і яка мала намір її отримати. Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та суддею ОАСК. За твердженням захисника, відповідно до матеріалів провадження відомості про ОСОБА_1 були внесені до ЄРДР 14.01.2021 року, хоча інформація про останнього заява ОСОБА_4 від 13.01.2021 р. не містила. Захисник також зазначив, що в матеріалах справи є підтвердження того, що ОСОБА_4 здійснює провокаційну діяльність щодо корупційних злочинів, виконуючи роль провокатора, а в подальшому заявника. Зазначене підтверджує, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_1 , було спровоковано органом досудового розслідування. Крім того, захисник стверджує, що вказані у клопотанні ризики є застарілими та вже неодноразово заявлялись стороною обвинувачення. При цьому, детективом не зібрано та до клопотання не долучено доказів на підтвердження того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, або з`явились додаткові ризики. Доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджені доказами, оскільки ОСОБА_1 здав закордонні паспорти; все майно та кошти підозрюваного арештовані; належність йому коштів, вилучених в квартирі АДРЕСА_2 , органом досудового розслідування не доведена. Інші ризики, на які посилається детектив, а саме, незаконний вплив на свідків, експертів та перешкоджання кримінальному провадженню, є лише припущенням органу досудового розслідування. Обґрунтовуючи продовження строку дії запобіжного заходу, слідчий суддя погодився з детективами, що в межах строку досудового розслідування необхідно виконати велику кількість слідчих дій. Натомість, такі доводи не можуть бути підставою застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Не заслуговують на увагу і доводи сторони обвинувачення щодо виняткової складності кримінального провадження, оскільки в даному провадженні розслідується один епізод, про підозру повідомлено лише двом особам, потерпілі відсутні, негласні слідчі (розшукові) дії, які є найбільш складними, вже проведені, всі процесуальні дії проводяться в м. Києві, майже всі свідки допитані. Крім того, постанова від 02.04.2021 р. визначає групу слідчих у кількості 43-х осіб, а тому всі процесуальні дії могли бути виконані вчасно. Також, належне обґрунтування недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, в оскаржуваній ухвалі не наведено, а розмір застави явно завищений.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник Назаренко О.О. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників Корнаги О.І. та Рогожука С.Л. Додатково зауважив, що як попереднє повідомлення про підозру, так і змінене є нікчемними. Вважає, що термін закінчення проведення експертиз не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , а тому просив застосувати до ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт.

Захисник Рогожук С.Л. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників Назаренка О.О. та Корнаги О.І. Додатково зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину є необґрунтованим. Як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, тобто є підбурювачами. Натомість, лише виконавець міг надавати службовій особі неправомірну вигоду. Вважає, що саме ОСОБА_4 провокував ОСОБА_3 на вчинення злочину, що свідчить про сплановану органом досудового розслідування провокацію. Наразі досі не встановлено, якій саме службовій особі мала надаватись неправомірна вигода. Крім того, в ухвалі слідчого судді не доведено, що ризики на даний час не зменшились. Вважає, що стороною обвинувачення умисно затягуються строки досудового розслідування, оскільки протягом всього часу перебування ОСОБА_1 під вартою не було проведено жодних слідчих дій, окрім направлення матеріалів для проведення експертних досліджень. Більше того, захисник зазначив, що слідчим суддею задоволено клопотання про допит чотирьох свідків, втім сторона обвинувачення з невідомих причин допитала лише двох. Окремо зауважив, що з 01.08.2021 року особам, що утримуються під вартою в Київському слідчому ізоляторі, дозволено користуватись мобільними телефонами та інтернетом, що надає можливість ОСОБА_1 мати безпосередні соціальні контакти з іншими особами. Наголосив на безальтернативності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ані у підозрюваного, ані у його родини немає коштів для внесення визначеної слідчим суддею застави. З врахуванням вищевикладеного, просив відмовити у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та врахувати доводи сторони захисту в частині визначення суми застави.

Захисник Корнага О.І. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників Назаренка О.О. та Рогожука С.Л., та просив їх задовольнити з підстав, викладених в апеляційних скаргах, зокрема, наголошував на безальтернативності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на визначений розмір застави. Додатково зазначив, що у ОСОБА_1 немає можливості ані спілкуватись з експертами, оскільки вони перебувають в іншому місті, ані з іншим підозрюваним ОСОБА_3 , який на даний час співпрацює з органом досудового розслідування. З огляду на викладене, просив обрати останньому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи своїх захисників. Наголосив на непомірності обраного розміру застави та просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.

Прокурор Іванющенко О.А. проти апеляційних скарг сторони захисту заперечив, посилаючись на їх безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги не містять жодних доводів, які були б підставою для скасування або зміни судового рішення. Додатково зазначив, що при реєстрації кримінального провадження були дотримані норми законодавства та відповідних інструкцій, оскільки спочатку до ЄРДР була внесена інформація про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а в подальшому - винесена постанова про перекваліфікацію вчиненого злочину на ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Наголосив, що винуватість особи буде встановлюватись під час судового розгляду справи, на даний час метою запобіжного заходу є запобігання наведеним у клопотанні ризикам. Враховуючи, що досудове розслідування триває, експертні дослідження не проведені та свідки ще допитуються, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про продовження строку тримання під вартою.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Нєдова Р.С., погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора Мирком Б.М., про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та визначення застави у розмірі 9 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 565 000 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

За змістом клопотання, детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за підозрою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України - а саме, підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік яких наведений у клопотанні.

В обґрунтування необхідності продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою детективом зазначено про наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, у клопотанні наведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, зокрема: необхідність провести ряд слідчих та процесуальних дій, завершити проведення експертиз, результати яких мають суттєве значення для встановлення у кримінальному провадженні обставин вчинення кримінального правопорушення, допитати певних свідків, розсекретити матеріали за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.08.2021 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. продовжено до шести місяців, тобто до 07.10.2021 року.

3.2. Мотиви слідчого судді.

При постановленні рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України за обставин, викладених у клопотанні.

Слідчий суддя також зазначив, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину. При цьому, на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас, на думку слідчого судді, вказані стороною захисту обставини про наявність у ОСОБА_4 знань у галузі права, повідомлення ним про вчинення злочину у іншому кримінальному провадженні та користування сейфом не створюють у слідчого судді, зважаючи на стадію кримінального провадження, переконання, що дії осіб були спровоковані.

Слідчий суддя звернув увагу на те, що доводи сторони захисту щодо відсутності даних про службову особу, якій мала надаватись неправомірна вигода, не відповідають матеріалам провадження, оскільки з протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 06.04.2021 р. та матеріалів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій вбачається, що такою особою міг бути суддя Окружного адміністративного суду міста Києва.

Крім того, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у інкримінованому правопорушенні, а також характер та суспільну небезпеку цього правопорушення, слідчий суддя погодився з доводами клопотання про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою.

Слідчий суддя також встановив неможливість завершення досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу. Зважаючи, що строк досудового розслідування продовжено до 07.10.2021 року, а також на необхідність провести (завершити) ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, які раніше не було проведено з об`єктивних причин, слідчий суддя вважав обґрунтованим продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 до 07.10.2021 року включно (в межах строку досудового розслідування).

Разом з тим, розмір застави як альтернативного запобіжного заходу слідчим суддею було зменшено до 7 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 17 842 500 грн. При цьому було враховано, що з моменту застосування запобіжного заходу та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному раніше розмірі 21 565 000 грн. не вніс. На думку слідчого судді, наразі такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.

У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов`язки, визначені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність обґрунтованої підозри, а також щодо наявності ознак провокації.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Частиною другою ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При цьому, колегія судді враховує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 вже неодноразово була предметом перевірки та їй належним чином надавалася оцінка як під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу та його подальшого продовження, так і під час розгляду апеляційних скарг сторони захисту на відповідні ухвали слідчого судді.

Інших, нових аргументів, крім тих, що наводилися та були предметом перевірки раніше, в апеляційних скаргах захисників Корнаги О.І. та Рогожука С.Л. не містяться.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Назаренка О.О. в частині відсутності обґрунтованої підозри, то колегія суддів зазначає наступне.

Захисник Назаренко О.О. в своїй апеляційній скарзі стверджує, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки органом досудового розслідування порушено вимоги, передбачені ч. 3 ст. 214 КПК України. За твердженням захисника, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, відомості щодо якого до ЄРДР станом на сьогодні не внесені. Зокрема, захисник зазначає, що у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р., в межах якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру, до ЄРДР внесено відомості лише про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, тобто за іншою кваліфікацією, ніж та, що вказана у повідомленні про підозру. Дана обставина, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування повідомлення про підозру, як необґрунтованого та незаконного.

Крім того, під час апеляційного розгляду захисниками ОСОБА_1 надано копію повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 від 17.09.2021 р., з посиланням на те, що попередня підозра від 07.04.2021 р. є нікчемною, за якою не міг обиратися, а відповідно, і продовжуватися, запобіжний захід.

Надаючи оцінку зазначеним доводам захисників, колегія суддів зазначає, що питання повідомлення про нову підозру або зміни раніше повідомленої підозри, у відповідності до ст. 279 КПК України, віднесено до виключних повноважень слідчого, прокурора. При цьому, чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено наслідків у вигляді нікчемності попереднього повідомлення про підозру у разі здійснення слідчим або прокурором зміни або повідомлення про нову підозру.

Відповідно, доводи захисників в цій частині не заслуговують на увагу.

Крім того, колегія суддів в черговий раз наголошує, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчим суддею та судом апеляційної інстанції на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин неодноразово зазначалося лише про ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, пов`язаного з підбурюванням до надання неправомірної вигоди судді Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», зазначеному у судових рішеннях Європейського суду з прав людини, у зв`язку з чим, на даному етапі провадження колегія суддів вкотре погоджується з оцінкою слідчого судді, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 міг виступити співучасником у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин, а отже, щодо наявності обґрунтованої підозри.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників в частині наявності ознак провокації, що полягала у підбурюванні ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4 , колегія суддів також вкотре зазначає, що на даному етапі неможливо встановити наявність або відсутність ознак провокації лише за змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та допиту свідка, тобто без комплексної оцінки усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, а отже, наявність таких ознак не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту, тим більше, що загальний контекст вищезазначених протоколів не стверджує наявність провокації.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що вказані стороною захисту обставини - зокрема, про наявність у ОСОБА_4 знань у галузі права, повідомлення ним про вчинення злочину у іншому кримінальному провадженні та користування сейфом не створюють як у слідчого судді, так і у колегії суддів, зважаючи на стадію кримінального провадження, переконання, що дії осіб були спровоковані.

4.2. Наявність ризиків.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Співставляючи доводи клопотання сторони обвинувачення з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, який передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, останній може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено. При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про неодноразові виїзди ОСОБА_1 за межі України протягом 2016 - 2020 р.р., а також достатність майнових ресурсів підозрюваного для можливого тривалого переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з огляду на посаду, яку ОСОБА_1 обіймав в Службі зовнішньої розвідки України, а також те, що він є діючим адвокатом, діяльність якого не призупинена, можна стверджувати про досить широке і впливове коло знайомих для організації переховування. В той же час, доводи апеляційних скарг захисників про те, що у зв`язку з існуванням даного кримінального провадження ОСОБА_1 втратив репутацію та колишні колеги зі Служби зовнішньої розвідки України через це з ним не спілкуються, колегія суддів не вважає слушними, оскільки наведене обґрунтування не свідчить про автоматичне припинення їх зв`язків та стороною захисту не підтверджено.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів враховує ознайомлення підозрюваного ОСОБА_1 з протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу на цього свідка. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 зможе впливати й на інших свідків, зокрема ОСОБА_5 , яка юридично є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо ризику впливу на експертів, колегія суддів виходить з того, що висновки судових експертиз, які є одним із ключових доказів у кримінальному провадженні, можуть бути знівельовані або ж знецінені у разі впливу на експертів задля надання недостовірного висновку. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що листами керівників експертних установ, яким доручено проведення вказаних експертиз, підтверджено неможливість їх закінчення раніше вересня 2021 року.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слушним є висновок оскаржуваної ухвали про те, що ОСОБА_1 , не перебуваючи під вартою, матиме можливість домовлятись із співучасниками злочину, в тому числі наразі не встановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, а також, з огляду на широке коло зв`язків, отримувати консультації щодо можливостей уникнення від кримінальної відповідальності, що може бути використано ним для перешкоджання здійсненню досудового розслідування. При вирішенні питання про наявність даного ризику слідчим суддею правильно враховані відомості про те, що відповідно до копії протоколу огляду речей та документів від 12.04.2021 р., через дві години після затримання ОСОБА_1 дві особи, які за даними органу досудового розслідування мають пряме відношення до родини брата ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , прибули до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка перебувала у користуванні родини ОСОБА_1 , зібрали речі і вивезли їх в невідомому напрямку.

Крім того, з матеріалів провадження, зокрема копії протоколу, складеного за результатом огляду записів камери відеоспостереження, розташованої у під`їзді будинку АДРЕСА_4 , встановлено, що 06.04.2021 року одна з вищевказаних осіб після виходу з будинку, підійшла до автомобіля «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 . Органом досудового розслідування встановлено, що вказаний автомобіль належить ОСОБА_7 , яка перебуває у шлюбі зі ОСОБА_8

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були помічниками народного депутата ОСОБА_10

ОСОБА_9 є адвокатом голови Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_6 , який є рідним братом ОСОБА_1 .

Робоче місце адвоката ОСОБА_9 та місце знаходження ТОВ «Інтегріті-Груп», власником якого є ОСОБА_8 , знаходяться за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_6 .

Зазначені обставини надали як слідчому судді, так і суду апеляційної інстанції достатні підстави вважати таким, що продовжує існувати, ризик того, що ОСОБА_1 як самостійно, так і через інших осіб може впливати на хід досудового розслідування у справі, зокрема, шляхом знищення, приховування слідів кримінального правопорушення чи впливу на детективів, прокурорів та суддів.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених матеріалах та поясненнях учасників провадження, слідчий суддя врахував наступні обставини: 1) надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України; 2) злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої; 3) у підозрюваного наявне нерухоме та рухоме майно на території України, він одружений та має неповнолітнього сина, матір похилого віку (надано медичні документи щодо стану її здоров`я); 5) ОСОБА_1 здійснює індивідуальну діяльність адвоката; 6) відповідно до наданих відомостей характеризується позитивно; 7) раніше не судимий; 8) відомостей щодо застосування до нього раніше запобіжних заходів чи наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про те, що слідчим суддею при продовженні запобіжного заходу не досліджено фактичні обставини провадження та докази, які характеризують особу підозрюваного. Як зазначено вище, слідчий суддя взяв до уваги всі обставини, про які зазначають захисники, однак оцінив їх інакше, ніж вважала за потрібне сторона захисту.

З оцінкою вказаних обставин слідчим суддею цілком погоджується і колегія суддів. Зокрема, є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам даного провадження висновки оскаржуваної ухвали про те, що наявність дитини, дружини та матері пенсійного віку хоча і свідчить про наявність соціальних зв`язків, однак не є достатнім стримуючим фактором з урахуванням ризиків, описаних у попередньому пункті, які на цей час не зменшились.

Колегія суддів також враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Як вбачається з апеляційних скарг захисників, останні прохають змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.

Колегія погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, з огляду на сукупність встановлених вище обставин, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам. Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі слушно зазначив, що домашній арешт, в тому числі цілодобовий, може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі, оскільки пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, тощо. При цьому, посилання захисників на технічну можливість доступу до засобів зв`язку в умовах перебування ОСОБА_1 в установі попереднього ув`язнення, жодним чином не спростовують зазначених висновків.

Отже, з огляду на наявність ризиків, зазначених вище, та з урахуванням обставин провадження, особистих характеристик підозрюваного тощо, підстав для обрання ОСОБА_1 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

4.4. Щодо розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників Рогожука С.Л. та Корнаги О.І. щодо розміру визначеної ОСОБА_1 застави, який є непомірним для підозрюваного, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У будь-якому випадку зі структури ст. 5 Конвенції в цілому, та її п. 3, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та п. 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 7 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 17 842 500 грн., слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 23.07.2021 р., а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 9 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 565 000 грн., та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному вище розмірі не внесли.

Слідчим суддею також враховано, що на даний час підозрюваного звільнено зі Служби зовнішньої розвідки України, а його дружину - з Верховного Суду; детективом не доведено факту перебування у володінні матері підозрюваного будь - якого майна; розмір предмету злочину (неправомірна вигода), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , складає 100 000 доларів США; наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 має доступ до готівкових коштів, сума яких може вимірюватись сотнями тисяч доларів США.

Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, встановлені ризики, суму грошових коштів, яка, за версією органу досудового розслідування, є предметом кримінально протиправних дій, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 17 842 500 грн., з урахуванням зменшення її майже на 4 млн. грн., з одного боку буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення. Відповідно, доводи апеляційних скарг захисників щодо завідомо непомірного для підозрюваного розміру застави не є слушними.

При цьому колегія суддів також враховує, що з моменту обрання ОСОБА_1 у квітні 2021 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, її розмір наразі зменшено вдвічі, що спростовує доводи захисників про неврахування слідчим суддею конкретних обставин даного провадження та особи підозрюваного.

За вказаних обставин, законні підстави для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави - відсутні.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника Рогожука С.Л. містить посилання на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, втім не містить жодних посилань на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними. Більше того, доводи захисника з приводу не врахування слідчим суддею всіх обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_1 не відповідають дійсності, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить обґрунтування з цього приводу, про що зазначено вище.

Решті доводів апеляційних скарг захисників, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Доводи апеляційних скарг щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисників Назаренка О.О., Корнаги О.І. та Рогожука С.Л., у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисників Назаренка Олександра Олексійовича, Рогожука Сергія Леонідовича, Корнаги Олександра Ігоровича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.09.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин