Документ № 99558717

Справа № 991/5524/21

Провадження 1-кп/991/44/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гавриленко Т.Г.

суддів Сікори К.О.,

Танасевич О.В.

за участі:

секретарів судового засідання Чеботаренка А.П.,

Костікова Б.О.

прокурора Перова А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника, адвоката Бірюч О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисників, адвокатів Шевченка О.Б.,

Фаренюка О.С.,

Ліхітченка Г.В.

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт майна,

адвоката Ушакової Т.Є.

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт майна ОСОБА_3

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт майна,

адвоката Сороновича А.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000001458 від 06.08.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Історія провадження

1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2 Ухвалою суду від 12.08.2021 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

1.3 Ухвалами суду від 18.08.2021 та 02.09.2021 було відмовлено у задоволенні клопотань захисників обвинувачених - адвокатів Шевченка О.Б., Бірюч О.В. та Фаренюка О.С. про повернення обвинувального акта прокурору.

1.4 18.08.2021 до суду надійшло клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_4 , про скасування арешту транспортних засобів, накладеного на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та 17.09.2020.

1.5 Того ж дня, 18.08.2021, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Бірюч О.В., звернулась з клопотанням про скасування арешту майна, вилученого під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

1.6 02.09.2021 надійшло також клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Фаренюка О.С., про скасування постанови про визнання речовим доказом від 11.09.2020 та скасування в частині арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.09.2020.

1.7 Того ж дня, тобто 02.09.2021, від захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Фаренюка О.С. в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України надійшла скарга на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України щодо їх незвернення у 48-годинний термін до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

1.8 Крім того, у підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 06.09.2021, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Бірюч О.В., в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України подала скаргу на бездіяльність прокурора щодо невиконання ним вимог ч. 9 ст. 290 КПК України.

ІІ. Позиції сторін судового провадження

2.1 Щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та щодо питань пов`язаних з підготовкою справи до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також їх захисники мали спільну позицію щодо неможливості призначення судового розгляду на підставі направленого до суду обвинувального акта.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат Бірюч О.В., звернулась до суду в порядку п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з клопотаннями про витребування документів у повноважних осіб Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України.

Також захисником Бірюч О.В. подано клопотання про здійснення судового виклику експертів до суду для допиту.

Вказані клопотання обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та рештою захисників були підтримані.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, угода про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні не укладалась, підстави для закриття провадження відсутні, справа підсудна Вищому антикорупційному суду, у складанні досудової доповіді немає необхідності, а тому просив призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта.

Вказав, що розгляд справи повинен здійснюватися у відкритому судовому засіданні. Клопотання про виклик свідків стороною обвинувачення буде подано після вирішення порядку дослідження доказів.

Щодо клопотання захисника Бірюч О.В. про виклик експертів не заперечував, але вважав його передчасним.

Щодо клопотань захисника Бірюч О.В. про витребування документів у Національного антикорупційного бюро України прокурор заперечував, вказуючи на те, що документи, які просила витребувати захисник, містять відомості, які відносяться до охоронюваної законом таємниці.

Щодо клопотань захисника Бірюч О.В. про витребування документів в Офісі Генерального прокурора прокурор також заперечував. Свою позицію обґрунтовував тим, що обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування містять всі відомості про витребування яких клопотав захисник. При цьому зазначив, що доступ цих даних повинен здійснюватися в порядку тимчасового доступу до охоронюваної законом таємниці.

2.2 Щодо клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_4 , про скасування арешту.

ОСОБА_4 у клопотанні просила скасувати накладені ухвалами Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та 17.09.2020 арешти наступного майна:

- автомобіля марки «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ;

- автомобіля марки «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_3 ;

- автомобіля марки «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 .

Подане клопотання обґрунтовувала тим, що у зв`язку з невиконанням взятих на себе ОСОБА_2 зобов`язань за договором поділу майна подружжя від 16.06.2020, у листопаді 2020 вона звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою про визнання за собою права власності на майно, набуте під час перебування у шлюбі, який рішенням суду від 22.03.2021 був задоволений. Згідно з цим рішенням за ОСОБА_4 , було визнано право власності на транспортні засоби, серед яких автомобілі марки «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_4 , «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 . Вказувала, що вже після того, як нею було отримано копію рішення, їй стало відомо про накладення арешту на ці транспортні засоби, що обмежує її у користуванні та розпорядженні належним їй майном.

Особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою, у підготовче судове засідання не з`явилась.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, адвокат Ушакова Т.Є., клопотання підтримала та просила суд його задовольнити. Наголосила, що слідчий суддя, накладаючи арешт, не дослідив питання правового статусу цих транспортних засобів, які зі слів Ушакової Т.Є. , були спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Зазначила, що державна реєстрація транспортного засобу не є підставою для набуття права власності, а є підтвердженням набуття речового права на майно.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники підтримали клопотання та просили суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник у вирішенні цього клопотання поклалися на розсуд суду.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував. Вказав, що питання про скасування арешту за клопотанням ОСОБА_4 вже розглядалось слідчим суддею і у його задоволенні було відмовлено, а судове рішення Шевченківського районного суду м. Києва про визнання за ОСОБА_4 права власності на транспортні засоби наразі оскаржується в апеляційному порядку.

2.3 Щодо клопотання захисника Бірюч О.В. про скасування арешту майна.

У поданому клопотанні захисник просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.10.2020 у справі № 991/7974/20 на мобільні телефони, вилучені під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , повернувши ОСОБА_1 :

-мобільний телефон «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_7 ;

-мобільний телефон «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_8 .

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначила, що стороні захисту не надавався доступ до внутрішньої пам`яті мобільних телефонів, оскільки доступ до неї обмежений паролем. У зв`язку з цим вважала, що в ході судового розгляду сторона обвинувачення не зможе використати як доказ відомості, що містяться на цих телефонах, так як не виконала що них вимоги ч. 9 ст. 290 КПК України, а тому на теперішній час відпали підстави для продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту такого майна.

У підготовчому судовому засіданні захисник Бірюч О.В. підтримала клопотання, додатково повідомила, що мобільні телефони підлягають поверненню ОСОБА_1 на підставі ст. 169 КПК України як особі, у помешканні якої це майно було вилучене.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та повідомив, що мобільні телефони належать ОСОБА_7 , про що йому стало відомо після спливу строків на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, якою на мобільні телефони накладено арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники просили вирішити клопотання на розсуд суду.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував. Вказував на те, що перебування цих мобільних телефонів у приміщенні, де проживав ОСОБА_1 , не підтверджує беззаперечно його законне володіння цим майном. Вважав, що у цьому клопотанні неналежний суб`єкт звернення. Додав, що питання відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні не підлягає вирішенню під час підготовчого судового засідання.

2.4 Щодо клопотання захисника Фаренюка О.С. про скасування постанови про визнання речовим доказом від 11.09.2020 та скасування арешту майна (мобільного телефону).

У поданому клопотанні захисник просив скасувати постанову детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро Теницького С.О. від 18.09.2020 про визнання мобільного телефону «Apple» IMEI НОМЕР_9 речовим доказом, а також скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.10.2020 на цей мобільний телефон, повернувши його ОСОБА_2 .

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що вказаний мобільний телефон не містить ознак речового доказу, передбачених у ч. 1 ст. 98 КПК України, а постанова детектива про визнання його речовим доказом не містить належних мотивів прийнятого рішення, зокрема, обґрунтувань того, що цей мобільний телефон містить телефонні з`єднання між ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 з урахуванням того, що на момент проведення огляду сім-карта у телефоні була відсутня, телефон перебував у режимі «в польоті» і потребував введення паролю.

Щодо необхідності скасування арешту, накладеного на цей мобільний телефон, захисник зазначив, що доступ в порядку ст. 290 КПК України до внутрішньої пам`яті цього пристрою стороні захисту не надавався у зв`язку з необхідністю подолання системи логічного захисту у вигляді паролю. Вказане, на думку захисника, виключає можливість для сторони обвинувачення у подальшому посилатись як на докази на відомості, що містяться на цьому телефоні, а тому вважав, що на теперішній час відпали підстави для продовження застосування цього заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника та додатково повідомив, що він звертався до детектива і слідчого судді з клопотанням про повернення йому цього мобільного телефону, але йому було відмовлено.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокат Шевченко О.Б., клопотання захисника Фаренюка О.С. підтримав в частині скасування арешту мобільного телефону, в решті клопотання покладався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Бірюч О.В., клопотання також підтримали та просили суд його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника Фаренюка О.С., посилаючись на те, що вимоги клопотання про скасування постанови про визнання мобільного телефону речовим доказом не ґрунтуються на законі, оскільки мали бути подані в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України шляхом звернення до суду зі скаргою на рішення детектива. Також прокурор повідомив, що вказаний мобільний телефон використовувався ОСОБА_2 як знаряддя злочину, а тому у детектива існували законні підстави, передбачені ч. 1 ст. 98 КПК України, для визнання цього пристрою речовим доказом, а тому вважав доводи клопотання в цій частині безпідставними.

Щодо арешту мобільного телефону прокурор зазначив, що оцінці підлягає не лише підстава для накладення арешту, але й мета цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому вважав, що арешт цього мобільного телефону зможе забезпеч ити у майбутньому його конфіскацію як виду покарання, передбачених санкціями інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень.

Додатково прокурор наголосив, що сторона обвинувачення не виключає того, що доступ до внутрішнього вмісту вказаного мобільного їй вдасться отримати шляхом подолання системи логічного захисту за результатом чого відповідні докази будуть надані суду під час здійснення судового розгляду. У зв`язку з цим стверджував, що потреба в арешті цього майна не відпала.

2.5 Щодо скарги захисника Фаренюка О.С. на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України.

У зазначеній скарзі захисник просив визнати незаконною та протиправною бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України в частині незвернення в період з 8:46 год 10.09.2020 до 8:46 год 12.09.2020 до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна ОСОБА_2 , а саме автомобіля «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , вилученого в ході обшуку згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2020.

Вказана скарга обґрунтована тим, що всупереч вимогам абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України детективи не звернулись до слідчого судді з клопотанням про арешт цього автомобіля, чим допустили незаконне утримання тимчасово вилученого майна, яке тривало до постановлення 17.09.2020 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ухвали про накладення на нього арешту.

Під час з`ясування позицій сторін щодо цього клопотання захисник Фаренюк О.С. уточнив вимоги скарги, вказавши, що бездіяльність детективів полягала у незверненні з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в період з 2:46 год 10.09.2020 до 2:46 год 12.09.2020. На запитання суду повідомив, що зі скаргою на бездіяльність детектива, прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого майна під час досудового розслідування сторона захисту не зверталась.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат Шевченко О.Б., підтримали скаргу та просили суд її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Бірюч О.В., також підтримали подану захисником Фаренюком О.С. скаргу на бездіяльність детективів.

Прокурор проти задоволення скарги заперечував та вважав, що сплив строку звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не позбавляв орган досудового розслідування права у подальшому заявляти таке клопотання, а слідчого суддю його розглядати та вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для арешту. Наголосив, що кримінальний процесуальний закон не передбачає такої підстави для арешту як тимчасове вилучення майна, тому детектив у клопотанні правомірно послався на положення п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а слідчий суддя взяв ці доводи до уваги. Зазначив, що захисник не надав жодних доказів, які б підтверджували конкретний час звернення органу досудового розслідування з клопотанням про арешт майна поза межами строку, визначеного у ч. 5 ст. 171 КПК України, що ставить під сумнів доводи скарги в цілому.

2.6 Щодо скарги захисника Бірюч О.В. на бездіяльність прокурора.

У скарзі захисник просила зобов`язати прокурора - процесуального керівника у цьому кримінальному провадженні надати їй як захиснику обвинуваченого Юрченка О.М. письмове підтвердження факту надання доступу до матеріалів сторони захисту, належним чином засвідчені копії яких направлені прокурору 26.07.2021 за вих. № 782 та 04.08.2021 за вих. № 788, із зазначенням найменування таких матеріалів.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що сторона обвинувачення не виконала вимоги ч. 9 ст. 290 КПК України та не надала письмове підтвердження факту надання їй доступу до матеріалів сторони захисту, поданих 26.07.2021 та 04.08.2021 до Офісу Генерального прокурора, а також відповіді на адвокатський запит від 13.08.2021 щодо повідомлення захисника про дату та спосіб направлення стороною обвинувачення письмового підтвердження надання їй доступу. Вказане, на думку захисника, порушує право обвинуваченого ОСОБА_1 на захист.

Обвинувачений ОСОБА_1 скаргу захисника підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Ліхітченко Г.В. скаргу також підтримали, просили суд її задовольнити.

Прокурор щодо задоволення скарги заперечував. Підтвердив, що дійсно на адресу прокуратури надходили супровідні листи з копіями матеріалів, які сторона захисту має намір використовувати як докази у цьому кримінальному провадженні. У відповідь на них стороною обвинувачення було направлено захиснику засобами поштового зв`язку письмове підтвердження факту надання доступу до направлених матеріалів із зазначенням їх переліку.

ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду

3.1 Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, перевіривши та проаналізувавши доводи поданих клопотань, скарг та додані до них документи, колегія суддів дійшла до таких висновків.

3.2 Щодо питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України.

Обставин, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, встановлено не було, тому колегія суддів відповідно до п. 5 ст. 314 КПК України вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта.

3.3 Щодо питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Також судом не встановлені обставини, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

У зв`язку з цим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

З`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження належить здійснювати за обов`язкової участі прокурора, обвинувачених та їх захисників.

Крім того, п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України встановлено, що з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 06.09.2021, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Бірюч О.В., звернулась до суду з клопотанням про виклик експертів ОСОБА_9 , ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15, які надавали висновки у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на те, що сторони кримінального провадження мають рівні можливості на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України, зокрема, право порушувати перед судом питання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, колегія суддів вважає за необхідне вказане клопотання захисника задовольнити.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 02.09.2021, захисником обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокатом Бірюч О.В., відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України подані заперечення проти ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.09.2020 у справах № 991/7878/20 (1-кс/991/8098/2020) та №/7825/20 (1-кс/991/8043/2020).

Вказані заперечення підлягають долученню до матеріалів кримінального провадження, а викладені у них доводи - перевірці в ході судового розгляду.

Також у підготовчому судовому засіданні в порядку п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України захисник Бірюч О.В. звернулась з клопотаннями про витребування документів з Національного антикорупційного бюро України та в Офісі Генерального прокурора.

Вирішуючи вказані клопотання, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб і інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Так, захисник просила витребувати у повноважних осіб Національного антикорупційного бюро України копій документів, які б містили відомості про особу, яка приймала участь у здійсненні ОРД та НС(р)Д у цьому кримінальному провадженні, наділена анкетними даними « ОСОБА_8 », яка є працівником Національного антикорупційного бюро України, а також копії документів, які вказували на отримання цією особою допуску до державної таємниці.

Потребу у витребуванні цих документів захисник обумовлювала необхідністю перевірки наявності в особи, якій доручено виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації - ОСОБА_8 , повноважень на здійснення ОРД та НС(р)Д.

Колегія суддів вважає, що захисник Бірюч О.В. довела перед судом необхідність витребування вказаних у клопотанні відомостей, адже вони мають суттєве значення при вирішенні питання про допустимість доказів, зібраних за участі цієї особи.

Разом з цим, отримання відомостей, про які у своєму клопотанні зазначає захисник Бірюч О.В., є правом сторони захисту на збирання та подання суду доказів, яке остання вправі реалізовувати у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним клопотанням. А тому, з метою забезпечення справедливості та змагальності процедури судового розгляду колегія суддів вважає за необхідне клопотання про витребування документів у Національного антикорупційного бюро України задовольнити.

Щодо іншого клопотання захисника, яке стосується витребування у повноважних осіб Офісу Генерального прокурора, як держателя Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, відомостей по кримінальному провадженню № 42020000000001458 від 06.08.2020, то на переконання суду таке клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, згідно з п. 2 глави 1 Розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, реєстр - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних щодо якої діє вимога про доступ до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 162 КПК України персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних, належать до охоронюваної законом таємниці.

В силу вимог ч. 6 ст. 163 КПК України доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю може бути наданий стороні кримінального провадження шляхом надання тимчасового доступу.

У клопотанні захисник просила надати відомості та низку документів, якими володіє Офіс Генерального прокурора як розпорядник інформації, і яка була створена у межах кримінального провадження № 42020000000001458 від 06.08.2020, та стосується, зокрема того, ким зареєстровано вказане кримінальне провадження, коли, ким та на підставі чого було внесено відомості про додатковий епізод за ч. 4 ст. 369 КК України, про створення групи детективів та прокурорів тощо. Тобто захисник просила надати персональні дані осіб, що знаходяться в базі даних, - Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Отже, з огляду на те, що захисник Бірюч О.В. не дотрималась прямо передбаченої законом процедури щодо отримання доступу до документів, які містять охоронювану законом таємницю, шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження, її вимоги задоволенню не підлягають.

3.4 Щодо клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_4 , про скасування арешту.

За правилами ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження, зокрема, за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт було накладено необґрунтовано.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_4 , в обґрунтування клопотання про скасування арешту посилалась на сукупність обставин, які, на її переконання, свідчать про необґрунтованість його накладення.

Аналізуючи доводи ОСОБА_4 , суд дослідив ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020, 17.09.2020 про накладення арешту на наступні транспортні засоби: «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_3 ; «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 (т. 6, а.с. 16-34).

Зі змісту цих ухвал вбачається, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження був застосований слідчим суддею з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Слід зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 2, 5 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного (обвинуваченого), щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.

З відомостей реєстру матеріалів досудового розслідування, копій повідомлення про підозру вбачається, що на момент розгляду клопотання про накладення арешту згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України ОСОБА_2 набув процесуального статусу підозрюваного (т. 1, а.с. 46-65; т. 3, а.с. 37-42).

Відповідно до відомостей щорічної декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, а саме дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , станом на кінець 2019 року автомобіль марки «Toyota 4 Runner» 2017 року випуску належав на праві особистої власності ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 101-197).

Вказане також знаходить своє підтвердження у відповіді першого заступника начальника Головного сервісного центру МВС України від 10.09.2020 № 31/20102 на запит т.в.о. заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України Скомарова О., з якої вбачається, що станом на 10.09.2020 у власності ОСОБА_2 перебували автомобіль марки «Toyota 4 Runner» 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , та автомобіль «Toyota Tundra», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_10 (т. 3, а.с. 98-100). Це також підтверджується долученою у підготовчому судовому засіданні прокурором заявою № 251796271 від 30.11.2019 та обліковою карткою № 233514551 від 20.04.2019 (т. 8, а.с. 61-63).

Цим підтверджується, що на день розгляду клопотання про арешт майна, тобто станом на 14.09.2020, транспортний засіб «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_4 , перебував у власності ОСОБА_2 .

Водночас, відповідно до наданих прокурором заяв № 266464088 від 03.07.2020 та № 251796271 від 30.11.2019, а також реєстраційних та облікових карток з такими ж номерами, власником автомобілів «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , та «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , значиться також ОСОБА_2 (т. 8, а.с. 56-61).

З цього слідує, що на момент розгляду клопотань про накладення арешту існували обґрунтовані підстави вважати, що транспортні засоби «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , та «Tesls Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , також перебували у власності ОСОБА_2 .

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що арешт на транспортні засоби слідчим суддею було накладено обґрунтовано, тобто за наявності правових та фактичних підстав для тимчасового позбавлення ОСОБА_2 як законного власника правомочності розпоряджатись цим майном з метою його конфіскації як виду покарання з тим, щоб запобігти можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Стосовно посилань ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2021, відповідно до якого за нею було визнано право власності на вказані транспортні засоби, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), згідно з якою дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.

Колегія суддів враховує, що відповідно до змісту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2021 позовна заява ОСОБА_4 про визнання автомобілів марки «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , «Toyota 4 Runner», д.н.з. НОМЕР_4 , та «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , її особистою приватною власністю, надійшла до суду 24.11.2020, тобто після того як на ці транспортні засоби був накладений арешт.

Також з мотивувальної частини рішення вбачається, що відповідач, тобто ОСОБА_2 , повністю визнав заявлені ОСОБА_4 вимоги та просив суд їх задовольнити (т. 6, а.с. 13-15).

Така позиція ОСОБА_2 свідчить про те, що він усвідомлював та бажав переходу права власності на обтяжене арештом майно до його дружини ОСОБА_4 .

Крім того, як вбачається з доданих прокурором копій ухвал Київського апеляційного суду від 06.07.2021 та 27.07.2021 вказане рішення Шевченківського районного суду м. Києва оскаржено Національним антикорупційним бюро України в апеляційному порядку і така апеляційна скарга була призначена до апеляційного розгляду (т. 8, а.с. 1-69).

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 був зацікавлений у переході права власності на транспортні засоби до його дружини, у той час як станом на дату подачі клопотання про скасування арешту майна їх шлюб так і не був розірваний (т. 6, а.с. 5-8), хоча як стверджувала у клопотанні ОСОБА_4 їх подружні відносини припинились 14.06.2020 (т. 6, а.с. 1-4), у колегії суддів існують обґрунтовані сумніви, що договір про поділ майна подружжя від 16.06.2020 був спрямований на реальне настання правих наслідків, і ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не «вживали право на зло», використовуючи цивільно-правовий інструментарій - позов про визнання транспортних засобів за ОСОБА_4 з метою недопущення звернення стягнення на це майно.

Відтак, колегія суддів вважає, що хоча такі дії і не порушують конкретних імперативних норм, але можуть бути недобросовісними та свідчити про зловживання правом, що буде перевірено апеляційним судом за наслідком розгляду апеляційної скарги Національного антикорупційного бюро України.

У зв`язку з вище викладеним у задоволенні клопотанні третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_4 , про скасування арешту варто відмовити.

3.5 Щодо клопотання захисника Бірюч О.В. про скасування арешту майна.

За змістом ч. 11 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Тобто, зібрані сторонами додаткові матеріали можуть відкриватись протилежній стороні не лише по завершенню досудового розслідування, але й під час судового розгляду.

Судом встановлено, що постановою від 19.09.2020 мобільні телефони «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_7 та «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_8 визнано речовими доказами (т. 1, а.с. 46-65).

Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.10.2020 на зазначені мобільні телефони накладено арешт у зв`язку з необхідністю їх надання для проведення додаткових слідчих (розшукових) дій та проведення експертного дослідження з метою ідентифікації осіб, з якими відбувалось спілкування з цих пристроїв, виявлення змісту їх спілкування, встановлення учасників такого спілкування (т. 6, а.с. 40-57).

Згідно з протоколом надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 22.07.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику, адвокату Бірюч О.В., надано доступ до речових доказів - мобільних телефони «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_7 та «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_8 (т. 6, а.с. 58-73).

У клопотанні захисник Бірюч О.В. необхідність скасування арешту мобільних телефонів пов`язувала з тим, що сторона обвинувачення в ході судового розгляду не зможе посилатись як на доказ на відомості, що містяться у таких телефонах у зв`язку з тим, що стороні захисту не надавався доступ до внутрішньої пам`яті цих мобільних телефонів.

На переконання суду, такі доводи ґрунтуються на вільному тлумаченні закону та суперечать точному змісту ч. 11 ст. 290 КПК України, оскільки зібрані додаткові матеріали можуть відкриватись протилежній стороні у тому числі під час судового розгляду.

Крім того, внутрішня пам`ять мобільного телефону є складовою самого пристрою і його невід`ємною частиною. Відтак, оскільки стороні захисту був наданий доступ до самих мобільних телефонів, то цим призюмується надання доступу й до його складових, у тому числі до його внутрішньої пам`яті.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зупинитись на аналізі самих вимог клопотання.

Так, у клопотанні захисник Бірюч О.В. просила скасувати арешт мобільних телефонів, накладений ухвалою слідчого судді, повернувши вилучені під час обшуку мобільні пристрої ОСОБА_1 як особі, у якої таке майно було вилучене. Таку позицію сторона захисту обґрунтовувала тим, що вказане майно вилучене у квартирі, де на момент проведення обшуку проживав обвинувачений ОСОБА_1 .

Водночас, під час з`ясування судом позицій сторін щодо вирішуваного клопотання, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що володільцем мобільних телефонів «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_7 та «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_8 є ОСОБА_7 , не надавши жодних доказів на підтвердження того, хто є дійсним володільцем цим мобільних телефонів. При цьому, як на правову підставу для повернення вилучених мобільних телефонів обвинуваченому ОСОБА_1 захисник посилалась на п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України. Однак, вказана норма не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки мобільні телефони «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_7 та «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_8 були визнані речовими доказами, а тому під час вирішення питання про їх долю повинні застосовуватись правила ст. 100 КПК України, згідно з якими речовий доказ підлягає поверненню лише власнику (законному володільцю).

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів про власника (законного володільця) вказаних мобільних телефонів та безпідставність доводів про зникнення підстав для продовження застосування арешту, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання захисника необхідно відмовити.

3.6 Щодо клопотання захисника Фаренюка О.С. про скасування постанови про визнання речовим доказом від 11.09.2020 та скасування арешту майна мобільного телефону.

Згідно з положенями ч. 6 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор або особа, яка виконує його обов`язки, чи керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Тобто, цією нормою закріплений механізм оскарження процесуальних рішень детектива, до яких у тому числі відноситься постанова про визнання речовим доказом, шляхом його оскарження до прокурорів вищого рівня.

Натомість, в порушення цього порядку захисник Фаренюк О.С. звернувся у підготовчому судовому засіданні з клопотанням про скасування постанови детектива про визнання мобільного телефону речовим доказом, вказуючи на її необґрунтованість та невідповідність положенням ч. 1 ст. 98 КПК України.

Однак, на цій стадії здійснення кримінального провадження суд не наділений повноваженнями перевіряти законність та обґрунтованість такого рішення детектива, оскільки такою компетенцією відповідно до ч. 6 ст. 36 КПК України наділений виключно Генеральний прокурор або особа, яка виконує його обов`язки, чи керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури під час досудового розслідування.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги клопотання про скасування постанови детектива Національного антикорупційного бюро України Теницького С.О. від 18.09.2020 про визнання мобільного телефону «Apple» IMEI НОМЕР_9 речовим доказом не ґрунтуються на законі.

Щодо вимоги клопотання про скасування арешту цього мобільного телефону, то, на переконання колегії суддів, в її задоволенні також належить відмовити.

Так, відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2020 детективам Національного антикорупційного бюро України було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Tesls Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , VIN-код - НОМЕР_11 , яким користується ОСОБА_2 і який належить йому на праві приватної власності, з метою відшукання у тому числі мобільних телефонів, в яких містяться текстові файли, зображення, фотознімки, нотатки, замітки, аудіо-, відео- та текстові звістки, листування, що мають значення для кримінального провадження (т. 6, а.с. 176-183).

Згідно з протоколом обшуку від 09-10.09.2020 за результатом його проведення було вилучено, зокрема, мобільний телефон «iPhone» IMEI НОМЕР_9 (сейф пакет № 0022799) (т. 6, а.с. 184-187).

Надалі вказаний мобільний телефон був оглянутий детективом за участю спеціаліста, про що складено відповідний протокол від 11.09.2020 (т. 6, а.с. 202-204).

Постановою детектива від 11.09.2020 цей пристрій визнаний речовим доказом (т. 6, а.с. 203-215), а ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.09.2020 на нього накладено арешт з метою з метою збереження речового доказу (т. 6, а.с. 216-226).

У наданих суду поясненнях прокурор повідомив, що сторона обвинувачення має намір подолати систему логічного захисту на цьому телефоні і надати суду докази на підтвердження використання ОСОБА_2 цього пристрою для вчинення кримінальних правопорушень.

Беручи до уваги надані прокурором пояснення, які обґрунтовують мету арешту цього мобільного телефону - збереження речового доказу, а також з огляду на положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно з якими майно, яке зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, колегія суддів вважає висновки захисника про втрату процесуальної необхідності в продовженні цього заходу забезпечення кримінального провадження передчасними.

Щодо доводів прокурора про необхідність збереження арешту з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання, то суд вважає їх безпідставними, адже цей захід забезпечення кримінального провадження слідчим суддею застосовувався з іншою метою, і наразі предметом перевірки є безпосередньо сама ухвала слідчого судді.

3.7 Щодо скарги захисника Фаренюка О.С. на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Закладений у цій нормі принцип недоторканості права власності дає підстави для висновку, що без судового рішення в органу досудового розслідування може перебувати лише тимчасово вилучене майно.

В силу вимог абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Проаналізувавши доводи поданої захисником Фаренюкою О.С. скарги, колегія суддів встановила наступне.

Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2020 детективам Національного антикорупційного бюро України надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Tesls Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , VIN-код - НОМЕР_11 , яким користується ОСОБА_2 та який належить йому на праві приватної власності, з метою відшукання речей та документів, які можуть містити відомості, що мають суттєве значення для розслідування кримінального провадження (т. 6, а.с. 176-183).

У період з 23 год 02 хв 08.09.2020 до 02 год 46 хв 10.09.2020 детективами Національного антикорупційного бюро України було проведено обшук автомобіля «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , VIN-код - НОМЕР_11 , в ході якого був вилучений, зокрема, і сам автомобіль (т. 6, а.с. 184-187).

Зі змісту мотивувальної частини ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.09.2020 вбачається, що 11.09.2020 о 21 год 35 хв через засоби поштового зв`язку «Укрпошта» детективом Національного антикорупційного бюро Токарем Є.А. подано клопотання про арешт цього автомобіля, яке згідно з резолютивною частиною цієї ухвали було задоволено з метою забезпечення конфіскації його як виду покарання (т. 6, а.с. 188-192).

Отже, з огляду на те, що за змістом протоколу обшуку вилучення автомобіля марки «Teslа Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , VIN-код - НОМЕР_11 закінчилось 10.09.2020 о 02 год 46 хв, а за змістом ухвали слідчого судді про накладення на нього арешту з клопотанням детектив звернувся 11.09.2020 о 21 год 35 хв, то за правилами ст. 116 КПК України вимоги абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України щодо строків звернення з клопотанням органом досудового розслідування дотримані.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ухвали від 08.09.2020 слідчий суддя надав дозвіл на обшук автомобіля марки «Tesls Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , VIN-код - НОМЕР_11 , але не вказав його у переліку речей, на відшукання яких цей обшук був спрямований. Відтак, за приписами ч. 7 ст. 236, ст.ст. 167-168 КПК України це майно набуло статусу тимчасово вилученого.

Втім, набуття цим транспортним засобом статусу тимчасово вилученого майна не свідчить про одночасне виникнення в органу досудового розслідування обов`язку повернути таке майно.

У ч. 1 ст. 169 КПК України законодавець навів вичерпний перелік підстав для припинення тимчасового вилучення майна, за яких вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, до яких відніс: 1) прийняття прокурором постанови про безпідставне вилучення такого майна; 2) постановлення слідчим суддею чи судом ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) подання слідчим, прокурором клопотання про арешт тимчасово вилученого майна зі спливом строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 цього Кодексу або постановлення слідчим суддею ухвали про арешт тимчасово вилученого майна зі спливом сімдесяти двох годин з дня находження до суду такого клопотання ; 4) скасування арешту; 5) ухвалення вироку в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку. Відповідно, лише за наявності перелічених підстав буде мати місце бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. При цьому, така бездіяльність є предметом оскарження виключно на стадії досудового розслідування шляхом звернення з відповідною скаргою до слідчого судді в порядку передбаченому ч. 1 ст. 303 КПК України.

Натомість, відповідно до встановлених судом обставин, вилучений транспортний засіб - автомобіль марки «Tesls Model 3», д.н.з. НОМЕР_5 , VIN-код - НОМЕР_11 перебував в статусі тимчасово вилученого майна у період з 02 год 46 хв 10.09.2020 по момент постановлення слідчим суддею ухвали про його арешт і з 17.09.2020 втратив його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, набувши статусу арештованого майна.

За таких обставин, оскільки клопотання про арешт цього транспортного засобу детективом було подане в межах 48-годинного строку з моменту його вилучення, існування у цього майна статусу тимчасово вилученого, яке б передбачало обов`язок органу досудового розслідування поверненням цього ОСОБА_2 , у суду відсутні.

Стосовно посилань захисника у скарзі на те, що детектив звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт транспортного засобу з метою його конфіскації як виду покарання, а не з клопотанням про його арешт як тимчасово вилученого майна, то вказаний довід не є предметом перевірки колегії суддів, оскільки він піддавався судовому контролю, здійснюваному слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива про арешт.

Із урахуванням вищенаведеного колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення скарги захисника Фаренюка О.С.

3.8 Щодо скарги захисника Бірюч О.В. на бездіяльність прокурора.

Як вбачається зі змісту скарги захисника та доданих до неї копій документів, адвокат Бірюч О.В. в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України оскаржує бездіяльність прокурора, яка, на її думку, полягає у непідтвердженні ним надання стороні обвинувачення доступу до матеріалів.

У ході перевірки таких доводів захисника судом встановлено, що 26.07.2021 та 04.08.2021 адвокат Бірюч О.В. через скриньку Офісу Генерального прокурора направила прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Перову А.В. повідомлення про надання доступу до документів, які сторона захисту має намір використати як докази в суді, надавши копії таких документів прокурору. Вказані повідомлення були зареєстровані в канцелярії Офісу Генерального прокурора за № 172582-21 та № 184033-21 (т. 7, а.с. 169-175).

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтвердив факт отримання матеріалів, до яких сторона захисту відкрила доступ шляхом надання їх копій стороні обвинувачення і пояснив, що захиснику у відповідь було направлено письмове підтвердження факту надання доступу до цих матеріалів із зазначенням їх переліку.

У свою чергу на вказані аргументи прокурора захисник Бірюч О.В. повідомила, що вона не отримувала такого підтвердження, а тому наполягала на розгляді скарги по суті.

Взявши до уваги встановлені судом обставини, а також надані сторонами пояснення, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Положеннями ч. 9 ст. 290 КПК України передбачений обов`язок сторін письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Відповідно до обставин цієї справи з одного боку прокурор підтвердив факт отримання доступу до матеріалів сторони захисту, а з іншого він не надав письмових доказів на підтвердження факту направлення захиснику Бірюч О.В. письмового підтвердження надання такого доступу.

Разом з тим, констатувати вчинення прокурором у такий спосіб бездіяльності неможливо, оскільки кримінальний процесуальний закон імперативно не передбачає обов`язку прокурора надавати письмове підтвердження про отримання доступу до матеріалів захисту. В протилежному випадку буде мати місце оскарження абстрактної бездіяльності, що суперечитиме засадам законності та розумності строків, закріпленим у ст.ст. 7, 9, 28 КПК України.

Таким чином, оскільки протиправність поведінки прокурора, про яку йдеться у скарзі, встановити не видається за можливе, то у задоволенні скарги слід також відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Призначити у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000001458 від 06.08.2020, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, на 11 год 00 хв 10.09.2021 в залі судових засідань № 6 у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 41.

2. У судовий розгляд викликати прокурора, обвинувачених та їхніх захисників.

3. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Бірюч О.В., про здійснення судового виклику свідків до суду для допиту, задовольнити.

4. У задоволенні клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, відмовити.

5. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Бірюч О.В., про скасування арешту майна, відмовити.

6. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Фаренюка О.С., про скасування постанови про визнання речовим доказом від 11.09.2020 та скасування арешту майна в частині, відмовити.

7. У задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Фаренюка О.С., на бездіяльність детективів Національного антикорупційного бюро України, відмовити.

8. У задоволенні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Бірюч О.В., на бездіяльність прокурора, відмовити.

9. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Бірюч О.В., про витребування у повноважної особи Офісу Генерального прокурора, як держателя Єдиного держаного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню за № 42020000000001458 від 06.08.2020, відмовити.

10. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Бірюч О.В., про витребування у Національного антикорупційного бюро України відомостей задовольнити.

Витребувати у Національного антикорупційного бюро України відомості чи є/була працівником Національного антикорупційного бюро України особа, яка приймала участь у здійсненні ОРД та НС(р)Д у кримінальному провадженні за № 42020000000001458 від 06.08.2020, наділена анкетними даними « ОСОБА_8 », та чи мала вона доступ до державної таємниці.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя Т.Г. Гавриленко

Судді К.О. Сікора

О.В. Танасевич