Документ № 98349883

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/4447/21

Провадження № 1-кс/991/4505/21

У Х В А Л А

14 липня 2021 рокумісто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Крикливий В.В., за участі секретаря судового засідання Чумаченко А.О., прокурора Броневичького С.С., захисників: Парфило І.В., Лук`яненка О.Л. та Васькіної В.В., підозрюваної ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника Парфила І.В. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в :

02.07.2021 до Вищого антикорупційного суду звернувся захисник Парфило І.В. із клопотанням про скасування арешту майна підозрюваної ОСОБА_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.11.2019 у справі № 760/7590/19.

Свої вимоги мотивує тим, що Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201400000000496 від 05.11.2014.

11.11.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Санкцією згаданої статті передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Тому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2019 накладено арешт на майно підозрюваної.

29.06.2021 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України, санкція якого не передбачає конфіскацію майна як виду покарання, у зв`язку з чим захисник вважає, що в арешті майна підозрюваної відпала потреба, тому він підлягає скасуванню.

У судовому засіданні захисники клопотання підтримали у повному обсязі та наполягали на його задоволені з наведених вище підстав.

Підозрювана ОСОБА_1 , будучи належно повідомленою про час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, що не перешкоджає розгляду клопотання по суті.

Прокурора Броневичький С.С. проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що в межах зазначеного кримінального провадження потерпілим ТОВ «Техносерв Україна» подано цивільний позов про відшкодування завданої злочином шкоди. Тому, на переконання прокурора, потреба арешту майна обумовлена необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої ТОВ «Техносерв Україна» та Національному банку України внаслідок кримінального правопорушення. Окрім того, прокурор зазначив, що 02.07.2021 стороні захисту повідомлено про закінчення досудового розслідування, тому прокурор позбавлений можливості звернутися до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Заслухавши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною першою та пунктом сьомим частини другої статті 131 КПК України встановлено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, в тому числі такі як арешт майна.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З матеріалів справи вбачається, що Національним антикорупційним бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201600000001664 від 08.10.2016. У межах цього провадження, 11.11.2019 детективом Національного антикорупційного бюро України, за погодженням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України (а.с. 12).

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

У свою чергу, 14.11.2019 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання детектива про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_1 , шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном, а саме на: 1) машиномісце, загальною площею 20,7 кв м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820388880000); 2) приміщення для зберігання велосипедів, загальною площею 2,6 кв м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820348280000); 3) квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 747880180000); 4) квартиру АДРЕСА_4 ; 5) автомобіль Infiniti QX70, vin НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , 2014 року випуску (а.с.56).

Зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.11.2019 (провадження № 1?кс/991/2207/19) вбачається, що арешт на майно підозрюваної ОСОБА_1 накладено саме з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

05.08.2020 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) виніс постанову, якою матеріали кримінальних проваджень № 1201600000001664 від 08.10.2016 та № 12014000000000496 від 05.11.2014 об`єднано в одному провадження (а.с.10).

У подальшому, 29.06.2021 у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05.11.2014 детективом НАБУ, за погодженням прокурора САП, ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (а.с. 62).

Санкцією ч. 2 ст. 364 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту повідомленні про підозру від 29.06.2021 вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у тому, що, будучи директором Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України (далі - НБУ), діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з виконуючим обов`язки голови НБУ ОСОБА_2 , директором Юридичного департаменту НБУ ОСОБА_3 , директором департаменту Пруденційного нагляду ОСОБА_4 , всупереч інтересам НБУ, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі Національного Банку України завдано збитків на загальну суму 1 196 788 730 грн (а.с. 62).

Прокурор та захисники підозрюваної підтвердили в судовому засідання, що 02.07.2021 стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України, повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Ознайомлення з відповідними матеріалами наразі триває.

Під час судового розгляду, на обґрунтування своїх заперечень, прокурор приєднав до справи копію цивільного позову ТОВ «Техносерв Україна» про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та інших осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, відшкодування шкоди, завданої злочином, у розмірі 85 229 193,74 грн (а.с. 151). Проте, як вбачається зі змісту повідомленні про підозру від 29.06.2021, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злочину, яким завдано майнової шкоди державі в особі Національного банку України, а не ТОВ «Техносерв Україна».

З огляду на викладене та враховуючи, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ «Техносерв Україна» є потерпілим або цивільним позивачем у кримінальному провадженні № 12014000000000496, вважаю, що наявність цього позову не підтверджує існування потреби у зазначеному заході забезпечення кримінального провадження.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо обґрунтованості клопотання про скасування арешту майна, слід зазначити, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі й арешт майна, допускається у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Погоджуючись з тим, що внаслідок зміни правової кваліфікації дій підозрюваної потреба у забезпеченні можливої конфіскації її майна відпала, слідчий суддя зазначає, що виходячи з диспозиції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, змісту повідомлення про підозру від 29.06.2021, вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злочину, внаслідок якого державі завдано майнової шкоди у розмірі 1 196 788 730 грн.

Разом з цим, доводи захисників про відсутність потреби у застосуванні арешту майна у зв`язку із відсутність цивільного позову на момент постановлення ухвали від 16.11.2019 відхиляються, оскільки норми КПК України не передбачають обов`язкової подачі цивільного позову для можливості забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України.

Дійсно, на день розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна цивільний позов не був поданий, проте норми ЦПК, які застосовуються субсидіарно до подібних правовідносин, не виключають можливості арешту майна до подання такого позову, адже забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними статтею 2 КПК.

Крім того, як зазначено в нормі частини 8 статті 170 КПК, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення позову, має бути співмірною: або (1) розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або (2) розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові, що вказує на опціональність умови щодо наявності вже поданого цивільного позову у кримінальному провадженні на момент постановлення слідчим суддею ухвали про арешт майна. На підтвердження такого тлумачення говорить і синтаксична конструкція побудови самої підстави застосування арешту майна, а саме зазначення у пункті 4 частині 2 статті 170 КПК України словосполучення «цивільний позов» у дужках.

Застосування арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), допускається лише щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (частина 6 статті 170 КПК України).

Синтаксична конструкція побудови підстави скасування арешту майна (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК), а саме зазначення про необхідність доведення того, що «в подальшому застосування цього заходу відпала потреба», вказує на те, що при вирішенні питання про скасування арешту слідчий суддя має виходити з того чи доведено ініціатором звернення, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження дійсно відпала потреба. Водночас, варто зазначити, що зміна у цій справі правової кваліфікації інкримінованого підозрюваній діяння на злочин, за який не передбачено покарання у виді конфіскації майна, не є підтвердженням того, що відпала потреба в арешті майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі й арешт майна, допускається у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає недоведеним наявність підстав для скасування арешту майна підозрюваної ОСОБА_1 . Обґрунтована підозра у вчинення тяжкого злочину, розмір завданої державі майнової шкоди в повній мірі виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної ОСОБА_1 , яке забезпечує виконання завдання кримінального провадження.

Разом із цим, слідчий суддя знову звертає увагу на те, що вартість майна, на яке накладено арешт повинна бути співмірною розміру такої шкоди або зазначеної у цивільному позові (частина 8 статті 170 КПК).

Проте, підозрюваною та її захисниками не надано доказів на підтвердження загальної вартості арештованого майна, що унеможливлює перевірку слідчим суддею співмірності застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника Парфила І.В. про скасування арешту належного підозрюваній ОСОБА_1 майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Крикливий