Документ № 97608841

справа № 991/3607/21

провадження №11-сс/991/383/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

представника Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України адвоката Семененка Д.В. (в режимі відеоконференції зі Східним апеляційним господарським судом),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України адвоката Семененка Дениса Володимировича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000083 від 10 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000083 від 10 лютого 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК.

26 травня 2021 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) подано клопотання про арешт майна вилученого при проведенні 25 травня 2021 року обшуку автомобіля Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є Державне підприємство «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України (далі - ДП «Хлібна база №76».

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2021 року вказане клопотання прокурора задоволено, на вилучене при проведенні обшуку майно накладено арешт, який мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, представник ДП «Хлібна база №76» адвокат Семененко Д.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 31 травня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Семененко Д.В., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження зазначає, що з огляду на об`єктивну сторону злочину за ст.191 КК та особливості даного кримінального провадження, необхідним є доведення того, що арештована пшениця 3 класу є саме тією пшеницею, що належить Державному агентству Резерву України та перебувала у віданні ДП «Хлібна база №76», котре здійснювало її зберігання, оскільки за твердженням адвоката існує документація на підтвердження факту належності зерна саме ТОВ «ТД «Слобожанщина»».

Зазначаючи про безпідставність проведення невідкладного обшуку, вилучення речей, документів та подальший їх арешт, адвокат Семененко Д.В. зауважує на аргументації клопотання прокурора про арешт майна. Так, запобігти можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна можливо лише стосовно того майна, яке має значення для кримінального провадження, проте на його переконання вилучені інвентаризаційні документи, документи аналізу зерна, товарно-транспортні накладні, тримачі для сім-карт листи ДП «Хлібна база №76», копії наказів, додаткові угоди між ДП «Хлібна база №76» та Держрезервом та інші документи не несуть в собі будь-якої цінної інформації для встановлення фактів по даному кримінальному провадженню.

У зв`язку з чим адвокат Семененко Д.В. вважає ступінь втручання у право мирного володіння майном занадто значним з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на те, що вилучені речі є необхідними для нормального функціонування ДП «Хлібна база №76», без їх наявності робота підприємства буде повністю паралізована. При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає про недобросовісне поводження співробітниками НАБУ з зерном та поміщення (більшої його частини) на території непрацюючою підприємства.

Також апеляційна скарга містить посилання про відсутність у ДП «Хлібна база №76» жодного документу, який би свідчив про прийняття будь-ким із посадових осіб рішення про проведення невідкладного обшуку, у зв`язку з чим всі арештовані речі, на думку особи, здобуті незаконним шляхом.

Позиції учасників судового провадження.

Представник ДП «Хлібна база №76» адвокат Семененко Д.В. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити із зазначених у ній підстав.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив суд розглянути апеляційну скаргу без його участі та відмовити в її задоволенні, пославшись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У відповідності до пункту 7 ч.2 ст.131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000083 від 10 лютого 2021 року за фактом вчинення службовими особами ДП «Хлібна база №76» за участі інших осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснення незакінченого замаху на вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння чужим майном - зерном пшениці 3 класу Державного агентства резерву України в особливо великому розмірі.

25 травня 2021 року при проведенні невідкладного обшуку автомобіля Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ДП «Хлібна база №76», детективами НАБУ, окрім іншого, виявлено та вилучено: ваговий журнал, журнал обліку документів та вивезення (винесення) матеріальних цінностей, книга вагаря, складські квитанції, картки аналізу зерна, товарно-транспортні накладні, дозвіл-довіреність, акт здачі-приймання робіт, рахунок на оплату, чек, експрес-накладна, тримачі для сімкарти, відомість виплати заробітної плати, блокнот, розпорядження-акти, накази, листи.

Слідчим суддею здійснено подальший контроль за законністю проведення цієї слідчої (розшукової) дії, за результатами чого постановлено ухвалу від 31 травня 2021 року, якою, серед іншого, надано дозвіл на вилучення вказаних вище речей та документів, на які в подальшому оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 31 травня 2021 року накладено арешт.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення про необхідність арешту майна слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту. Вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, так як містять інформацію та відомості, які можуть бути використані в якості доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а для досягнення мети збереження цього майна як речових доказів та для виконання завдання із запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження є необхідним застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та встановлення заборони користування та розпорядження цим майном. При цьому таке обмеження власності на майно не перешкоджає здійсненню звичайної господарської діяльності, є розумним, пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора САП про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52021000000000083.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги адвоката про безпідставність проведення невідкладного обшуку, вилучення речей, документів та подальший їх арешт через існування документації на підтвердження факту належності зерна саме ТОВ «ТД «Слобожанщина» та відсутності цінної інформації для встановлення фактів по даному кримінальному провадженню у вилучених речах та документах, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, вказане майно вилучене під час проведення обшуку у автомобілі Volkswagen Golf.

Відповідно до доводів клопотання та змістом протоколу обшуку від 25 травня 2021 року проведення обшуку зумовлено необхідністю врятування майна та документів. Слідчим суддею здійснено подальший контроль за законністю проведення цієї слідчої (розшукової) дії, за результатами чого постановлено ухвалу від 31 травня 2021 року, якою, серед іншого, надано дозвіл на вилучення вказаних вище речей та документів.

Згідно з постановою детектива НАБУ від 26 травня 2021 року виявлені та вилучені документи та речі визнані речовими доказами у кримінальному проваджені №52021000000000083 оскільки зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інформацію про фактичні обставини вивезення зерна пшениці з території державного підприємства, завезення такого зерна на зберігання поклажодавцем ТОВ «ТД «Слобожанщина»», створення підстав для списання з балансу державного підприємства частини зерна пшениці, переданого на зберігання іншим поклажодавцем - Державним агентством резерву України, інформацію про можливих співучасників вчинення кримінального правопорушення, тобто відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вилучені в ході проведеного 25 травня 2021 року обшуку автомобіля Volkswagen Golf речі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, оскільки можуть бути використані під час встановлення фактів та обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, щодо кола осіб, що причетні до вчинення кримінального правопорушення, зв`язків між такими особами, встановлення обставин відпуску та відвантаження зерна 24 травня 2021 року, чи справді ТОВ «ТД «Слобожанщина» завозило на територію державного підприємства своє зерно для зберігання тощо. Крім того, значна частина документів була вилучена в оригіналах, а відтак на них збереглися підписи осіб та печатки, що можуть бути використанні під час проведення певних експертних досліджень у кримінальному провадженні, а тому відповідають критеріям речових доказів та, враховуючи положення ч.3 ст.170 КПК з метою збереження речових доказів, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, та для виконання завдання із запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження є необхідним застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та встановлення заборони користування та розпорядження цим майном.

Також є неприйнятними посилання представника на безпідставність проведення невідкладного обшуку та вилучення речей і документів.

Відповідно до ч.3 ст.233 КПК слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Разом з тим, за ч.3 ст.110 КПК рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2021 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку, отже посилання представника ДП «Хлібна база №76» на відсутність постанови детектива про прийняття рішення про проведення невідкладного обшуку є безпідставними, оскільки КПК не передбачає обов`язкову необхідність для прийняття такої постанови як підстави для проведення невідкладного обшуку, крім того, дане питання досліджувалось слідчим суддею при розгляді клопотання про надання дозволу на проведення обшуку.

Отже, питання правомірності проведення невідкладного обшуку розглядалось слідчим суддею у передбаченому КПК порядку, за результатами якого не встановлено порушень його проведення та постановлено відповідну ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню та перегляду.

Оцінюючи зазначені в апеляційній скарзі доводи представника ДП «Хлібна база №76» щодо занадто значного ступеню втручання у право мирного володіння майном та негативних наслідків застосування заходу забезпечення кримінального провадження, пов`язаних з недобросовісним поводженням співробітниками НАБУ з вилученим зерном пшениці, та необхідністю вилучених речей для нормального функціонування товариства, суд враховує наступне

Під час апеляційного розгляду представник ДП «Хлібна база №76» заперечив проти вказаного доводу та наполягав, що він не посилався в обґрунтування апеляційної скарги на необхідність вилучених при проведенні обшуку автомобіля речей для нормального функціонування товариства. Натомість, колегія суддів з врахуванням наявності зазначеного доводу в апеляційній скарзі як підстави для скасування оскаржуваного рішення, вважає за необхідне надати йому відповідну оцінку.

Відповідно до ч.3 ст.100 КПК документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Таким чином, ДП «Хлібна база №76» за потреби нормального функціонування наділена правом на звернення з відповідним клопотанням про отримання копій вилучених при проведенні обшуку документів, під час апеляційного розгляду представником юридичної особи не зазначено обставин отримання цих копій від органів досудового розслідування.

Разом з цим, визначення органом досудового розслідування місця зберігання вилученого та арештованого майна є дискрецією цього органу у визначених законодавством межах та не впливає на правові підстави, обґрунтованість та вмотивованість рішення про арешт майна.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею відповідно до ст.ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.

В апеляційний скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України адвоката Семененка Дениса Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000083 від 10 лютого 2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.