Документ № 97506172

справа № 991/2471/21

провадження №11-сс/991/282/21

слідчий суддя: Ногачевський В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Євфіменко К.М.,

за участі:

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисників - Климова О.Ю., Назаренка О.О., Рогожука С.Л.,

прокурора - Іванющенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Климова Олексія Юрійовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.04.2021 р. про накладення арешту на вилучені під час обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 речі та документи у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р., -

в с т а н о в и л а:

19 квітня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку того ж дня призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

26 квітня 2021 року та 19 травня 2021 року до початку розгляду апеляційної скарги по суті захисником Климовим О.Ю. подані доповнення до апеляційної скарги, які прийняті колегією суддів до розгляду.

1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Бондарчука Р.М., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенком О.А., про арешт майна задоволено. Накладено арешт (у виді позбавлення права користування, розпорядження та відчуження) на вилучені 06-07.04.2021 р. під час обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 речі і документи, а саме: полімерний пакет білого кольору з емблемою «Аптека копійка» з малюнком у вигляді дерева та написами; документ на одному аркуші з надрукованим текстом, а також флеш накопичувач чорного кольору з вставкою червоного кольору Kingston 32 Gb з маркувальними позначеннями на ньому: DT106/32GB, 07129-384.BOOLF 5V, KF 8507271, CHINA; паперовий пакет з візерунком у вигляді вишиванки, виконаної у вигляді квіток червоно-чорного кольору по нижній та верхній частині пакету, вказаний пакет з ручками коричневого кольору та на момент виявлення перев`язаний гумкою для коштів жовтого кольору з грошовими коштами, складеними у вісім пачок купюрами номіналом по 100 доларів США по сто купюр у кожній пачці, на суму 10 000 доларів США у кожній пачці, на загальну суму 80 000 доларів США з зазначеними серіями та номерами по пачках; сліди папілярних узорів: один слід з дерев`яної ключниці; двох слідів з прозорого файлу, у якому знаходився аркуш паперу з друкованим текстом, що виявлений у паперовому пакеті з візерунком у вигляді вишиванки, який виявлено за диваном у приміщенні кімнати № 1; один слід з пластикової пляшки з-під води, виявленої під мийкою у кімнаті № 2; предмети, схожі на речі, які мають історичну цінність: металевий предмет овальної форми, металевий предмет сріблястого кольору у вигляді чайника з написом імовірного року «1912», металевий предмет у вигляді ємкості для вершків із знімною верхньою частиною, металевий предмет жовтого кольору, схожий на портсигар із зображенням комахи та гілочки та вкрапленнями камінчиків зеленого та червоного кольорів, шість ложок з металу жовтого кольору із відтиском на них імовірно року та цифр «84»; чотири металеві предмети сріблястого кольору схожі на тарілки; металевий предмет у вигляді шкатулки на ніжках з висувною шухлядкою; металевий предмет округлої форми на ніжках з кришкою та скляною чашою всередині; металевий предмет, схожий на кухоль з ручкою та кришкою, на якій є відбиток «800», аналогічний відбиток міститься і на дні предмету; металевий предмет, схожий на самовар з кришкою та металевим з`ємним предметом у нижній його частині (має пошкодження однієї з ручок); три фотоальбоми з фотокартками, на яких зображено особу, яка візуально схожа на голову Окружного адміністративного суду м. Києва - ОСОБА_2 , а також рахунки за електроенергію, споживачем у яких зазначено особу - ОСОБА_2 , у кількості 7 штук: від 04.10.2016 р., 03.11.2016 р., 03.12.2016 р., 05.06.2019 р., 07.05.2019 р., 05.07.2019 р., 09.04.2019 р.; квитанції Ощадбанку, споживачем у яких зазначено особу - ОСОБА_2 »: № 365 від 13.06.2019 р., № 366 від 13.06.2019 р., № 368 від 13.06.2019 р., № 221 від 25.05.2019 р., № 222 від 29.05.2019 р.; документи: копію паспорта ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 на 3 арк.; автобіографію ОСОБА_1 на 2 арк.; додаток до особової картки № п-2дс на 17 арк.; аркуш паперу з назвою Договір позики з друкованим текстом на 1 арк.; оригінал розписки ОСОБА_3 від 23.04.2019 р. на 1 арк.; нотаріально посвідчену копію договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 24.01.2019 р. на 2 арк.; оригінал договору купівлі-продажу автомобіля № 00602 від 27.02.2014 р. на 6 арк.; квитанцію № пн181к від 27.02.2014 р. на 1 арк.; квитанцію № пн104к від 28.02.2014 р. на 1 арк.; рахунок № 00000019806 від 27.02.2014 р. на 1 арк.; рахунок № 00000019806 від 27.02.2014 р. на 1 арк.; видаткову накладну № 56 від 06.03.2014 р. на 1 арк.; квитанцію № пн 65 к від 06.03.2014 р. на 1 арк.; рахунок № 00000019035 від 06.03.2014 р. на 1 арк.; акт виконаних робіт № АВ-К-000000000014242 від 06.03.2014 р. на 1 арк.; акт приймання-передачі автомобіля від 06.03.2014 р. на 1 арк.; оригінал розписки ОСОБА_4 від 16.08.2019 р. на 1 арк.; грошові кошти в сумі 248160 доларів США, 1550 Євро, 100 Шекелів, 216000 грн.; три золотих слитки (Umicore 50 g Feingold 999,9 № 712428, Umicore 50 g Feingold 999,9 № 712423 Umicore 50 g Feingold 999,9 № 147581); грошові кошти в сумі 4500 доларів США, 45000 Євро, 10000 Англійських фунтів, 26000 грн.; грошові кошти у сумі 2 000 000 (два мільйони) доларів США, які упаковані у 20 банківських упакувань по 100 000 (сто тисяч) доларів США у кожному упакуванні з реквізитами, зазначеними на упакуваннях; грошові кошти у сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) доларів США, які упаковано у 13 банківських упакувань по 100 000 (сто тисяч) доларів США у кожному упакуванні з реквізитами, зазначеними на упакуваннях; чотири пачки грошових коштів по 50 000 доларів США у кожній, на загальну суму 200 000 доларів США, без банківської упаковки; грошові кошти у сумі 440 000 (чотириста сорок тисяч) євро; грошові кошти у сумі 360 000 (триста шістдеят тисяч) євро та 10 000 (десять тисяч) англійських фунтів; механізми з дерев`яних дверей на вході до приміщення квартири та з дерев`яних дверей, що ведуть до приміщення кімнати №1. Майно, на яке накладний арешт, залишено на зберіганні в Національному антикорупційному бюро України.

Не погодившись із зазначим рішенням, захисником Климовим О.Ю. подано апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнень, ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала слідчого судді є незаконною, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Зокрема, апелянт посилається на невідповідність клопотання про арешт майна встановленим вимогам закону, а саме, подання його до Вищого антикорупційного суду після спливу строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України. Вважає, що всупереч вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, оскільки додані до клопотання докази не відповідають вимогам щодо їх засвідчення. Зазначає, що слідчим суддею істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки досліджено надані детективом докази без їх долучення до матеріалів провадження та без ознайомлення з ними сторону захисту, оскільки сторона обвинувачення зауважила, що деякі докази не підлягають розголошенню в зв`язку з таємницею слідства. Зазначає, що висновок слідчого судді про можливу конфіскацію вилученого майна є безпідставним, оскільки власника майна не встановлено. Крім того, стверджує, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук квартири не має жодних правових наслідків, оскільки клопотання про надання дозволу на обшук скеровано поза межами строку та неуповноваженою особою, позаяк Генеральний прокурор Венедіктова І.В. не є прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні. Відповідно, обшук квартири, під час якого вилучено майно, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, проведено незаконно. Крім того, стверджує, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням вимог ч. 1 ст. 172 та ч. 6 ст. 173 КПК України щодо строку розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна. Окремо зазначає про безпідставність відмови у задоволенні заяви про відвід слідчому судді відповідно до ухвали Вищого антикорупційного суду від 14.04.2021 р.

2.Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисники Климов О.Ю., Назаренко О.О., Рогожук С.Л. підтримали апеляційну скаргу (з доповненнями), просили її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначили, що у матеріалах провадження відсутній конверт, в якому матеріали клопотання надійшли до Вищого антикорупційного суду, а отже, немає підтвердження своєчасного направлення клопотання до суду. На думку захисників, зазначене підтверджує, що сторона обвинувачення звернулась із клопотанням про накладення арешту на майно поза межами встановленого законом строку. До того ж, долучені стороною обвинувачення до клопотання документи не засвідчені належним чином. Крім того, з клопотанням про надання дозволу на обшук звернувся неуповноважений прокурор та з порушенням строків звернення, оскільки таке клопотання було подано Генеральним прокурором Венедіктовою І.В. 12.04.2021 року, тоді як обшук проведено 06-07.04.2021 року. При цьому, Венедіктова І.В. не включена до складу групи прокурорів у цьому провадженні, а тому ухвала про надання дозволу на обшук є незаконною. Відповідно, арешт на вилучене майно не може бути накладено. Вважають, що висновки слідчого судді про можливу конфіскацію вилученого майна є безпідставними, оскільки власника майна не встановлено.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги свого захисника та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що він користувався квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки мав дружні стосунки з її власницею, та одним з сейфів, що знаходились в цій квартирі. Зокрема, в цьому сейфі перебували його документи, грошові кошти клієнтів, надані йому на зберігання, а також його особисті грошові кошти та кошти родини (дружини, тещі). У нього була усна домовленість із власницею квартири щодо користування нею. Із всього переліку вилученого майна йому особисто належить маленький сейф і все майно, яке в ньому знаходилось, тоді як решта вилученого майна йому не належить. Він не один користувався даним приміщенням. Наразі у нього відсутні повноваження на представництво осіб, які також користувалися цим приміщенням.

Прокурор Іванющенко О.А. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що обставини, наведені стороною захисту, є необґрунтованими. Зокрема зазначив, що тимчасове вилучення майна відбулося 06-07.04.2021 р., а вже наступного дня клопотання про арешт майна було направлено до суду поштою, до якого були долучені належним чином завірені копії документів. Щодо доводів апелянта про відсутність повноважень Генерального прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на обшук, зазначив, що додатковою гарантією адвокатської діяльності є закріплена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вимога щодо проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, лише на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. Враховуючи, що ОСОБА_1 має статус адвоката, ці вимоги закону щодо нього були дотримані. Також зазначив, що сплив процесуального строку постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не є підставою для відмови у накладенні арешту на майно. Крім того, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів у даному кримінальному проваджені, та у подальшому воно може бути конфісковане.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Національним антикорупційним бюро України.

06-07.04.2021 року було проведено невідкладний обшук (до постановлення ухвали слідчим суддею) у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить ОСОБА_7 . Невідкладність такого обшуку була обумовлена наявністю достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 може бути знищено майно: предмет неправомірної вигоди, комп`ютерну техніку, засоби мобільного зв`язку, пристрої для зберігання даних (жорсткі диски, флеш-накопичувачі, тощо), що використовувались для реалізації злочинного умислу, інші предмети та документи, що можуть мати значення для встановлення істини у кримінальному провадженні. Крім того, органом досудового розслідування попередньо встановлено, що ОСОБА_1 після отримання від ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 90 000 доларів США, 06.04.2021 року прибув у цю квартиру, де залишив частину раніше отриманих коштів. В ході обшуку за вказаною адресою були тимчасово вилучені предмети, речі і документи, адже вони є предметом злочину та отримані внаслідок його вчинення. Зокрема, грошові кошти в сумі 80 000 доларів США та документ на одному аркуші з надрукованим текстом, флеш-накопичувач чорного кольору з вставкою червоного кольору Kingston 32 Gb, виявлені у паперовому пакеті, який поміщений у полімерний пакет, є безпосередньо речами, які передані ОСОБА_9 ОСОБА_8 . Після чого, вони були надані ОСОБА_1 . Вказані речі містять ознаки речових доказів. Сліди папілярних узорів дозволять ідентифікувати осіб, які перебували у квартирі, в якій проведено обшук, а також особу, яка доторкалась до файлу з аркушем паперу, який знаходився у пакеті, в якому розміщувався предмет неправомірної вигоди. Вони становлять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, у ході обшуку вилучено фотоальбоми з фотокартками, на яких зображено особу, яка візуально схожа на голову Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_2 , а також рахунки на його ім`я, квитанції. Зважаючи на те, що квартира використовувалась ОСОБА_1 , то наявність у ній особистих речей його близького родича підтверджує факт перебування квартири у розпорядженні ОСОБА_1 . Документи та розписки на ім`я ОСОБА_1 підтверджують факт перебування квартири у розпорядженні ОСОБА_1 , наявність у нього доступу до сейфів та їх використання ним. Грошові кошти, золоті злитки, предмети, схожі на антикварний посуд, можуть бути грошима, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом, та підлягати конфіскації.

07.04.2021 року Генеральним прокурором ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

08.04.2021 року постановою детектива НАБУ вилучене у ОСОБА_1 майно визнано речовими доказами.

09.04.2021 року до канцелярії Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Бондарчука Р.М., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенком О.А., про арешт вилученого під час обшуку майна.

Обґрунтовуючи у клопотанні підстави звернення до слідчого судді, детектив посилався на те, що тимчасово вилучені речі і документи є предметом злочину та отримані внаслідок його вчинення. З огляду на це, частина тимчасово вилученого майна відповідає критеріям речових доказів, визначених у ч. 1 ст. 98 КПК України. Крім того, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, до нього може бути застосоване покарання у вигляді конфіскації майна. У такому випадку конфіскацію буде застосовано до всього майна, в тому числі і вилученого під час обшуку, що є самостійною підставою для накладення арешту. Водночас, грошові кошти, як ті, що були отримані ОСОБА_1 в якості частини неправомірної вигоди, так і інші виявлені під час обшуку, а також золоті злитки, предмети, схожі на антикварний посуд, на переконання органу досудового розслідування, є грошима, цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом, та підлягають спеціальній конфіскації.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя зазначив, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано з дотриманням вимог ч. 5 ст. 171 КПК України. На даному етапі досудового розслідування прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, тяжкість якого може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. Майно, на яке просить накласти арешт детектив, було вилучене у квартирі, що на праві власності належить ОСОБА_7 , під час проведення обшуку. У приміщенні було, серед іншого, знайдено кошти, які надавались ОСОБА_9 ОСОБА_8 за вирішення, за версією органу досудового розслідування, адміністративної справи, та пізніше були передані ОСОБА_1 . Вказані грошові кошти виявлені у паперовому пакеті. Крім того, разом із грошима у пакуванні знаходились документ та флеш накопичувач, що мають вагоме значення для встановлення причетності певних осіб до вчинення кримінального правопорушення, а також могли зберегти сліди його вчинення. Сліди папілярних узорів, замкові механізми є необхідною умовою ідентифікувати осіб, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, та необхідні для проведення експертного дослідження. Фотоальбоми, рахунки, квитанції, документи та розписки на ім`я ОСОБА_1 мають значення для встановлення зв`язків між особами, що могли бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, а також пов`язаність інших осіб із даною квартирою та виявленим у ній майном. У ході обшуку приміщення було також виявлено та вилучено значну кількість особистих речей та документів, які мають безпосереднє відношення до ОСОБА_1 . Крім того, значні суми грошових коштів, золоті злитки, предмети, схожі на антикварний посуд могли бути набуті ОСОБА_1 кримінально протиправним шляхом. Вилучене майно належать саме ОСОБА_1 , оскільки останній користувався вказаною квартирою, та не заперечував, що частина вилучених речей належить саме йому.

Слідчий суддя дійшов висновку, що накладення арешту на вказане у клопотанні майно необхідно з метою забезпечення збереження речових доказів. Крім того, арешт на вилучені у ході обшуку грошові кошти, золоті злитки, предмети, схожі на антикварний посуд, накладений також з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, та з метою забезпечення їх можливої спеціальної конфіскації.

4.Мотиви суду апеляційної інстанції.

4.1 Щодо підстав та мети накладення арешту на майно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3-5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 р., будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

В оскаржуваній ухвалі, з урахуванням досліджених обставин кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення доведено можливість доказового значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні вилученого під час обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 майна. При цьому, арешт вилучених грошових коштів, золотих злитків та інших дорогоцінних речей необхідний задля забезпечення здійснення можливої конфіскації майна як виду покарання, а також спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді, так і колегії суддів апеляційної інстанції під час перегляду ухвали слідчого судді.

Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя, як і суд апеляційної інстанції, під час здійснення перегляду ухвали слідчого судді про арешт майна, уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.

У даному випадку вилучене під час обшуку майно постановою детектива від 08.04.2021 р. визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, як таке, що є предметом вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що тимчасово вилучене майно може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується. Зокрема, грошові кошти в сумі 80 000 доларів США, які були передані ОСОБА_1 та знаходились у пакуванні разом з документом та флеш-накопичувачем, мають значення для встановлення причетності певних осіб до вчинення кримінального правопорушення, могли зберегти сліди його вчинення. Сліди папілярних узорів, замкові механізми є необхідною умовою ідентифікувати осіб, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, та необхідні для проведення судових експертиз. Особисті речі та документи, які мають безпосереднє відношення до ОСОБА_1 , мають значення для встановлення зв`язків між особами, що могли бути причетними до вчинення кримінального правопорушення, а також пов`язаність інших осіб із даною квартирою та виявленим у ній майном. Крім того, значні суми грошових коштів, золоті злитки, предмети, схожі на антикварний посуд могли бути набуті ОСОБА_1 кримінально протиправним шляхом.

Також, колегія суддів погоджується і з висновком слідчого судді про те, що арешт грошових коштів, золотих злитків, інших речей, які схожі на антикварний посуд, вилучених у ході обшуку, обумовлюється можливим застосуванням до підозрюваного покарання у виді конфіскації майна, та можливої спеціальної конфіскації.

Зважаючи на наведене, слідчий суддя правильно врахував правові підстави для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 , що передбачені п.п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення збереження речового доказу, забезпечення конфіскації майна як виду покарання, та спеціальної конфіскації.

4.2 Щодо доводів апеляційної скарги про невідповідність клопотання про арешт майна встановленим вимогам закону та подання його до суду після спливу встановленого строку.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Статтею 116 КПК України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.

Згідно з ч. 6 Розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 р. № 814, конверти (пакети), в яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.

Слідчим суддею зазначеним обставинам надано оцінку та вірно встановлено у оскаржуваній ухвалі, що копія конверту (пакету), в якому клопотання про арешт майна надійшло до суду, долучена до матеріалів судового провадження. Відповідно до копії накладної, що міститься на упакуванні, у якому надійшло клопотання, останнє здане на пошту 08.04.2021 року о 18 год. 44 хв., а обшук квартири був проведений у період з 11 год. 25 хв. 06.04.2021 р. до 06 год. 19 хв. 07.04.2021 року.

Враховуючи, що відлік часу, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, починається з моменту закінчення складання та підписання відповідного протоколу, яким фіксується відповідна слідча дія, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що клопотання про арешт майна подане не пізніше наступного робочого дня від проведення обшуку - а саме, 08.04.2021 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить визначення «робочий день». Однак, у відповідності до ч.ч. 3, 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. При обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Враховуючи наведене, термін «робочий день» слід тлумачити таким чином, що це календарний день, у який відповідна установа працює. Такими днями не є вихідні та святкові дні. Враховуючи встановлені обставини, наступним робочим днем після вилучення майна у даному випадку є 08.04.2021 року.

Доводи захисту про те, що вказане клопотання отримано судом 09.04.2021 року, жодним чином не спростовують встановлені вище обставини щодо направлення клопотання до суду поштою в строк, визначений законом - 08.04.2021 року.

Колегія суддів також зазначає, що клопотання про арешт майна відповідає вищенаведеним вимогам кримінального процесуального закону. Документи, які долучені до клопотання, було прошито, пронумеровано та скріплено печаткою посадовою особи, яка звернулась до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, тобто до клопотання додані завірені належним чином копії документів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання.

За наведених обставин, слідчим суддею обґрунтовано не було прийнято доводи сторони захисту щодо невідповідності клопотання про арешт майна встановленим законом вимогам, а також щодо пропуску строку звернення із вказаним клопотанням до суду. Не спростовані ці обставини і під час апеляційного розгляду.

4.3. Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність проведеного обшуку.

26.01.2021 року Генеральним прокурором Венедіктовою І.В. винесено постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52021000000000021 від 14.01.2021 р.

У період з 11 год. 25 хв. 06.04.2021 р. до 06 год. 19 хв. 07.04.2021 року проведений невідкладний обшук (до постановлення ухвали слідчим суддею) у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

07.04.2021 року речі та документи, вилучені під час обшуку у квартирі, оглянуті детективом НАБУ, про що складений протокол огляду речей і документів, та постановою від 08.04.2021 р. їх визнано речовими доказами.

07.04.2021 року Генеральним прокурором Венедиктовою І.В. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

Матеріали провадження містять підтвердження наявності у підозрюваного ОСОБА_1 статусу адвоката.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2021 р. за результатами розгляду клопотання Генерального прокурора Венедіктової І.В. про надання дозволу на проведення обшуку, клопотання задоволено частково: надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 та на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, інших речей і документів, які мають значення для досудового розслідування.

Посилаючись на те, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук квартири не має правових наслідків, тому що клопотання про надання дозволу на обшук подано до суду неуповноваженою особою, оскільки Генеральний прокурор Венедіктова І.В. не здійснює процесуальне керівництво у цьому провадженні та не включена до групи прокурорів, захисник в апеляційній скарзі стверджує про незаконність і арешту майна, вилученого під час обшуку квартири, а отже, про необхідність скасування оскаржуваної ухвали.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

В свою чергу, ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI встановлює широке коло додаткових гарантій адвокатської діяльності.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Отже, враховуючи, що відносно адвоката здійснюється особливий порядок кримінального провадження, проведення відносно нього оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора.

Наведене свідчить, що у даному випадку через наявність у ОСОБА_1 статусу адвоката, саме Генеральний прокурор Венедіктова І.В. зобов`язана самостійно подати до слідчого судді клопотання про надання дозволу на обшук щодо адвоката.

При цьому, зазначені повноваження Генерального прокурора є винятковими та не залежать від здійснення ним процесуального керівництва у кримінальному провадженні у складі групи прокурорів, оскільки визначені законом та не можуть бути передоручені іншим прокурорам чи слідчим.

Відповідна правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду у пункті 2.2 постанови від 11.12.2019 року (справа 536/2475/14-к, провадження 13-34кс19).

Що стосується доводів апелянта про незаконність ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук від 12.04.2021 р. (справа № 991/2462/21, провадження № 1-кс/991/2508/21), то вони не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону і не можуть бути предметом оцінки під час перегляду іншого судового рішення - ухвали слідчого судді про арешт майна від 14.04.2021 р.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді про обшук не підлягає оскарженню. Крім того, вона не може бути предметом апеляційного перегляду під час апеляційного оскарження іншої ухвали слідчого судді.

4.4 Щодо доводів апеляційної скарги про порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання.

Надаючи оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що сплив процесуального строку для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не припиняє обов`язку слідчого судді розглянути клопотання по суті, а також не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного судового рішення.

Крім того, серед підстав, визначених у ч. 3 ст. 132 та ч. 1 ст. 173 КПК України, з яких слідчий суддя може відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, відсутня така, як недотримання строків розгляду клопотання.

Слід також відзначити, що незалежно від дотримання слідчим суддею строків розгляду клопотання, значення тимчасово вилученого майна як доказу для встановлення суттєвих обставин кримінального провадження не втрачається.

Отже, на переконання колегії суддів та враховуючи, що розгляд слідчим суддею клопотання про арешт майна поза межами визначених строків обумовлений розглядом інших клопотань у вказаному кримінальному провадженні, які одночасно подані стороною обвинувачення, що не є істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, несвоєчасний розгляд клопотання не перешкодив та не міг перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

4.5. Щодо доводів про належність тимчасово вилученого майна третім особам.

Із протоколу обшуку від 07.04.2021 р. вбачається, що майно було вилучене у квартирі, яка на праві власності належить ОСОБА_7 . Разом з цим, вільний доступ до вказаної квартири мав ОСОБА_1 , що останнім не заперечується; у квартирі віднайдено його особисті речі, документи, які пов`язують з ним, а також частину грошових коштів, переданих ОСОБА_9 . ОСОБА_8 як неправомірна вигода, та в подальшому передані останнім ОСОБА_1 , що відповідає змісту оголошеної ОСОБА_1 підозри.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки майно було вилучено під час обшуку у квартирі, якою вільно та без обмежень користувався ОСОБА_1 , маючи власні ключі, наявні достатні підстави вважати, що вказане майно належить саме ОСОБА_1 .

На даний час, жодною особою не заявлено про належність їй вилученого в квартирі по АДРЕСА_2 майна, в тому числі і власником квартири ОСОБА_7 .

Колегія суддів також зазначає, що стороною захисту не надано доказів належності вилученого майна іншим особам, натомість, у відповідності до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження саме сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Окрім того, у разі заперечення належності частини майна ОСОБА_1 , у останнього відсутні і правові підстави для оскарження ухвали слідчого судді в цій частині, оскільки його права у такому випадку жодним чином не порушуються. Натомість, в силу вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна на будь-якій стадії здійснення досудового розслідування або під час судового провадження.

4.6 Щодо інших доводів апеляційної скарги.

Доводи сторони захисту щодо формальності розгляду судом заяви захисника Рогожука С.Л. про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду Ногачевського В.В. у справі № 991/2471/21 (провадження № 1-кс/991/2517/21), внаслідок чого було постановлено ухвалу від 14.04.2021 р. про відмову у задоволенні цієї заяви, яку сторона захисту вважає незаконною, колегія суддів відхиляє. Вищезазначена ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню та не є предметом даного апеляційного розгляду, натомість, вказані доводи захисту фактично зводяться до незгоди з прийнятим судом рішенням та іншою, відмінною від висловленої судом, оцінки обставин справи.

Колегія суддів також не надає правову оцінку доводам апелянта щодо дослідження слідчим суддею доказів, наданих стороною обвинувачення, без надання їх для ознайомлення стороні захисту, оскільки докази, які були досліджені і становили таємницю досудового розслідування, надавались на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яка в межах доводів апеляційної скарги не оскаржується, та, відповідно не потребує додаткової оцінки судом апеляційної інстанції. Крім того, у оскаржуваній ухвалі відсутні посилання на вказані докази.

5. Висновки апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

На цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, а ризики знищення, приховування, пошкодження, псування майна, його відчудження, яке є речовим доказом, з метою уникнення кримінальної відповідальності, є цілком реальними, що не оспорюється захисником в апеляційній скарзі та, відповідно, не потребує додаткової оцінки судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність передбачених п.п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно підозрюваного, та вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи особи, який не є надмірним, з метою виконання завдань кримінального провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам справи та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а висновки слідчого судді є достатньо мотивованими та відповідають встановленим обставинам. Крім того, режим арешту майна не залежить від тієї правової підстави, у зв`язку з якою він накладений, а тому накладення арешту на вилучене під час обшуку майно з метою як збереження речових доказів, так і забезпечення конфіскації майна як виду покарання, та спеціальної конфіскації, за умови доведеності правових підстав для цього, не свідчить про наявність істотних порушень кримінального процесуального закону.

Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду не встановлено підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка є законною і обґрунтованою, а згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Климова Олексія Юрійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.04.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

cудді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин