- Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.
Справа № 991/9725/20
Провадження 1-кп/991/86/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
03 червня 2021 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі суд),
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
представника потерпілого (ДП «НАІС») ОСОБА_14, представник ДП «ІСС» - не прибув,
представника цивільного позивача (Міністерства юстиції України) ОСОБА_15,
перекладача ОСОБА_16,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_15 про визнання потерпілим Міністерства юстиції України
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 29.07.2015 №42015000000001624, щодо обвинувачення:
ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у містіКиєві,громадянин України,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1,проживає заадресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366, частиною 5 статті 27 та частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у містіКиєві,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК,
ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у містіТаллінн,громадянин Естонії,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК,
ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у містіЗапоріжжя,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
26.11.2020 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 29.07.2015 за №42015000000001624.
Ухвалою ВАКС від 26.11.2020 призначено підготовче судове засідання на 21.12.2020, з перервами до 22.12.2020, 28.01.2021, 18.02.2021, 15.04.2021, 20.05.2021, 25.05.2021, 03.06.2021.
2. Короткий виклад питання та позицій учасників судового провадження.
15.04.2021 до ВАКС надійшло клопотання (підписане представником ОСОБА_15 ) про визнання Міністерства юстиції України потерпілим у даному кримінальному провадженні від 29.07.2015 за №42015000000001624, із посиланнями на завдання кримінально-протиправними діями обвинувачених майнової шкоди та подання цивільного позову у даному кримінальному провадженні щодо відшкодування заподіяної майнової шкоди державному підприємству «Інформаційний центр» у розмірі 6410490,03 грн., засновником якого є Міністерство юстиції України та яке належить до сфери управління цього міністерства, але яке на сьогодні перебуває у стані припинення відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 11.09.2015 №258/7 «Про ліквідацію державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України». Відтак в клопотанні стверджується, що Міністерству юстиції України належить право вимоги відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 42015000000001624, а тому Міністерство юстиції України є потерпілим.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання представника ОСОБА_15 та просив визнати Міністерство юстиції України потерпілим. Представник потерпілого ДП «НАІС» ОСОБА_14 підтримала таке клопотання і просила його задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх захисники ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 заперечували проти визнання Міністерство юстиції України потерпілим.
3. Обґрунтування позиції суду.
Згідно з наведеними в обвинувальному акті фактичними обставинами кримінальних правопорушень, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 обвинувачуються у заволодінні шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб грошовими коштами державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в загальному розмірі 6410490,03 грн. При цьому потерпілими в даному кримінальному провадженні визнано інші державні підприємства «Національні інформаційні системи» та «Інформаційні судові системи» із зазначенням завданої ним кримінальними правопорушеннями майнової шкоди в розмірі 6410490,03 грн. та 1068243 грн. відповідно.
Відповідно до частин 1-5 статті 55 КПК, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Також частиною 1 статті 128 КПК визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Тобто безумовною підставою для набуття юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні є безпосереднє завдання їй майнової шкоди кримінальним правопорушенням.
Згідно з правовими позиціями, наведеними в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 в справі №439/397/17, поняття «потерпілий»є міжгалузевим,оскільки використовуєтьсяяк укримінальному праві,так ів кримінальномупроцесі. Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції. Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий»… Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого . У частині 2статті 55КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого… Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з`являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України (ЦКУ), юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
За частинами 1, 5 статті 104 ЦКУ, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників… Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За статтею 96 ЦКУ, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.
Господарський кодекс України (ГКУ) встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб`єктів господарювання різних форм власності (абзац 1 преамбули); конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, забезпечення державою захисту прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб`єктів права власності рівними перед законом (частина 2 статті 5).
Згідно із статтею 22 ГКУ, держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики (частина 1); суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів (частина 2); держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина 5).
За статтею 172 ГКУ, відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України «Про управління об`єктами державної власності», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Статтею 1Закону України«Про управлінняоб`єктами державноївласності» від21.09.2006№185-Vвизначено,що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
При цьому частиною 3 статті 11 цього Закону визначено, що суб`єкти управління об`єктами державної власності здійснюють управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, функції з управління якими вони здійснюють, та державними унітарними підприємствами шляхом призначення представників держави для участі у загальних зборах господарських товариств та шляхом призначення (обрання) представників держави і незалежних членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, єдиним акціонером (учасником) яких є держава. У разі якщо держава не є єдиним акціонером (учасником) господарського товариства, відповідний суб`єкт управління об`єктами державної власності забезпечує надання кандидатур членів наглядової ради загальним зборам акціонерів (учасників).
З наведеного вище видно, що правові засади створення державним органом державного підприємства та управління ним як об`єктом державної власності не наділяють цей державний орган як засновника (учасника) повноваженнями щодо відшкодування завданої шкоди, право вимоги якої належить безпосередньо самому державному підприємству як самостійному суб`єкту господарювання.
В судовому засіданні представник ОСОБА_15 повідомив, що державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на теперішній час перебуває у процесі ліквідації та не припинено як юридична особа.
В матеріалах судового провадження, як додаток до цивільного позову Міністерства юстиції України, міститься нова редакція статуту державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (ДП «Держінформ`юст»), затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.08.2005 №80/5.
Відповідно до пункту 1.6 такого статуту, ДП «Держінформ`юст» є підприємством державної форми власності, що засноване Міністерством юстиції України.
Згідно з пунктом 2.1 статуту, метою діяльності підприємства є технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Мін`юсту, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, забезпечення збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах Єдиних та Державних реєстрів, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.
Пунктом 3.1 статуту зокрема встановлено, що підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, а за пунктом 3.4 статуту підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб`єкт господарювання.
Пунктам 3.5 та 3.6 цього статуту визначено, що підприємство відповідальне за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та Мінюсту.
Пунктами 4.1 статуту встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, учиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.
Суд зазначає, що нормами КПК не передбачено прямої норми щодо можливості відмови судом в задоволенні клопотання про визнання потерпілим (як для слідчого або прокурора згідно з частиною 5 статті 55 КПК), проте за частиною 6 статті 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, зокрема верховенство права, законність, змагальність, диспозитівність.
Тобто, оскільки можливість відмови у визнанні потерпілим прямо передбачена КПК під час досудового розслідування, а заява про визнання потерпілим може бути подана особою або її представником й під час судового провадження, то суд вважає можливим приймати рішення про відмову у визнанні особи потерпілим.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання представника ОСОБА_15 про визнання потерпілим Міністерства юстиції України подано щодо юридичної особи, якій згідно з фактичними обставинами кримінальних правопорушень, наведених у обвинувальному акті, безпосередньо не завдано майнової шкоди, а тому наявні очевидні та достатні підстави для відмови у задоволенні такого клопотання.
Керуючись статтями 7, 9, 55, 369, 372, 376, 532 КПК, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_15 про визнання потерпілим Міністерства юстиції України у даному кримінальному провадженні.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 08.06.2021 в приміщенні Вищого антикорупційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3