Документ № 97434015

Справа № 991/4945/20

Провадження № 1-кп/991/51/20

УХВАЛА

2 червня 2021 року місто Київ

Колегія Вищого антикорупційного суду у складі суддів Ногачевського В.В. (головуючий), Галабали М.В., Крикливого В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Федорової А.В.,

прокурора Олефіра Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Бойка С.Г., Єня Д.В., Літвінова Р.О.,

розглядає у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 520190000000001060 про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Рубіжне Луганської області, проживає у АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Омськ Російської Федерації, проживає у АДРЕСА_2 ,

за ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України.

1.Короткий виклад змісту поданого клопотання

19.04.2021 Вищим антикорупційним судом отримано клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Літвінова Р.О. про зміну запобіжного заходу.

Клопотання обґрунтоване тим, що 24.02.2020 колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду підозрюваному ОСОБА_1 змінено застосовний запобіжний захід - із домашнього арешту на тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 040 500, 00 грн.

25.02.2020 Міжнародною благодійною організацією Міжнародний фонд сприяння і розвитку освіти, культури і благодійництва МІЦВА (далі - Заставодавець) внесено за ОСОБА_1 заставу у вищевказаному розмірі, а підозрюваного було звільнено з-під варти під заставу із покладенням на нього додаткових обов`язків, визначених у ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду, а потім і колегією суддів під час судового розгляду строк дії додаткових обов`язків, покладених на ОСОБА_1 неодноразово продовжувався, востаннє - до 15.01.2021.

Як вказує захисник, наразі на ОСОБА_1 не покладено обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК, процесуальна поведінка обвинуваченого є належною. Крім того, захисник Літвінов Р.О. додав до свого клопотання лист від Заставодавця до ОСОБА_1 ,, у кому президент Міжнародної благодійної організації Міжнародний фонд сприяння і розвитку освіти, культури і благодійництва МІЦВА зазначає про тривалий строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, а також про потребу в поверненні внесеної суми з метою здійснення статутних цілей останньої, а саме: фінансування Загальноосвітньої школи 1-3 ступеня-дитячого садочку «Міцва-613» та забезпечення діяльності Притулку для неповнолітніх « Дитинство ».

У зв`язку з зазначеним, адвокат у клопотанні просить змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 , в частині суми застави, зменшивши її розмір до 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600,00 грн, різницю - повернути Заставодавцю.

2.Позиції учасників, висловлені у судовому засіданні

У судовому засіданні адвокат Літвінов Р.О. підтримав подане клопотання, просив його задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_2 віднесли вирішення поданого клопотання на розсуд суду.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання. Він вказав на продовження існування ризиків, визначених у ст. 177 КПК, які зумовлюють подальшу дію запобіжного заходу у встановленому розмірі.

3.Мотиви, з яких виходив суд під час вирішення поданого клопотання

За результатами дослідження матеріалів клопотання та з урахуванням думки учасників кримінального провадження, колегія суддів робить наступні висновки.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 331 КПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 201 КПК клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК).

Під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено частиною першою статті 178 КПК.

До запобіжних заходів відноситься застава (ч. 1 ст. 176 КПК).

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання, зокрема, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК).

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (ч. 2 ст. 182 КПК).

За частиною четвертою статті 182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК).

При вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу суд повинен зважати на норми закону, що визначають процедуру застосування запобіжного заходу. Однак окреслення питань у цьому випадку відбувається із врахуванням принципу диспозитивності (ст. 26 КПК). Крім того, з урахуванням того, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду наявність обґрунтованої підозри судом не оцінюється.

Таким чином, для вирішення питань, що поставлені у клопотанні захисника, суду необхідно встановити:

1)чи наявні ризики, визначені ст. 177 КПК?

2)чи наявні обставини, визначені ст. 178 КПК?

3)чи розмір застави є непомірним для обвинуваченого та чи підлягає він зменшенню?

У процесі вирішення вказаних питань, суд робить наступні висновки щодо кожного з них.

3.1. Колегія суддів вважає доведеним існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, визначених статтею 177 КПК.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Звернення прокурора до суду з обвинувальним актом не означає автоматичне припинення існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Однак, при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу суду необхідно провести детальний аналіз кожного із встановлених на етапі досудового розслідування ризиків. Існування чинників можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого і під час судового розгляду свідчить про необхідність збереження запобіжного заходу і на цьому етапі.

При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею та колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду було встановлено наявність таких ризиків: переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду (1), впливу на свідків (2), вчинення іншого кримінального правопорушення (3), знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження (4).

На думку колегії суддів, на цей час продовжують існувати ризики, що були встановлені судами раніше.

1.Колегія робить висновок, що досі існує об`єктивна можливість здійснення обвинуваченим певних дій, направлених на переховування від суду. Вона обумовлюється тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Такий злочин, відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до тяжких.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами.

В контексті встановлення наявності цього ризику слідчий суддя також враховує й те, що дочка обвинуваченого проживає за кордоном - у Державі Ізраїль. Суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 є уродженцем Російської Федерації. До часу покладення застосування до нього запобіжного заходу, він часто виїжджав до іноземних держав.

Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення. Практика систематичного виїзду за межі України, родинні та дружні зв`язки за кордоном свідчать про реальну можливість впродовж тривалого часу ухилятися від суду.

2. Суд також вважає доведеною можливість обвинуваченого впливати на свідків.

КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

3. Крім цього, колегія суддів вважає реальною можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Так, відповідно до ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.02.2021 до Шевченківського районного суду у 2019 році направлено обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1 КК України. До того ж, згідно з інформацією з Єдиної інформаційної системи МВС до правоохоронних органів неодноразово надходили відомості щодо вчинення ОСОБА_1 заволодіння чужим майном.

4. Ризик знищення, переховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, не знайшов свого підтвердження. Направлення обвинувального акта до суду означає, що органом досудового розслідування були здійснені необхідні дії, а також здобуто необхідні докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні певного кримінального правопорушення. Тому такий ризик вичерпав свою актуальність.

3.2. Колегія суддів враховує інші характеризуючі відомості про особу обвинуваченого, визначені статтею 178 КПК.

При вирішенні питання про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому, крім встановлених ризиків кримінального провадження, колегія, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності наступні обставини:

- злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , відноситься до тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування інструментів, що його пом`якшують, зменшують чи звільняють від нього;

- станом на день вирішення клопотання ОСОБА_1 , виповнилося 65 років. Будь-які відомості, що на цей час він має захворювання відсутні;

- одружений, утриманцівне має;

- відповідно до наданих пояснень стороною захисту ОСОБА_1 наразі не працює, пенсіонер;

- обвинувачений раніше не судимий;

- із наданих копій ухвал апеляційної інстанції слідує, що стосовно обвинуваченого було направлено у 2019 році обвинувальний акт до Шевченківського районного суду за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1 КК України, а також до правоохоронних органів неодноразово надходила інформація щодо вчинення ОСОБА_4 заволодіння чужим майном;

- згідно з поданими матеріалами клопотання предметом злочину були грошові кошти у сумі 5 000 000 доларів США.

3.3. Розмір застави, визначеної колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, не є непомірним для ОСОБА_1 , він не підлягає зменшенню.

Визначаючи розмір застави колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду виходила з обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного та його сім`ї, його родинних та соціальних зав`язків.

Так, ОСОБА_1 є співвласником квартири площею 172,5 км.м в АДРЕСА_3 , часто здійснює поїздки за кордон. Як вказано в ухвалі про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу останній матеріально підтримує матір, що проживає в Російській Федерації. У цій же ухвалі зазначено, що відповідно до наданих протоколів НСРД ОСОБА_1 має можливість вкладати в АТ «ОПЗ» значні суми коштів, зокрема про готовність залучення 100 млн. грн. на оподаткування та 120 млн. грн. для підтримки діяльності.

У зв`язку з зазначеним, колегія суддів визначила для підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_1 розмір застави у сумі 3 040 500,00 грн. На наступний день після постановлення колегією суддів такого рішення за ОСОБА_1 було внесено заставу.

Звертаючись із клопотанням про зменшення розміру застави, сторона захисту вказує на лист від заставодавця, який містить вимогу про повернення грошових коштів, внесених за ОСОБА_1 у якості застави, посилаючись зокрема на обставину тривалої дії цього запобіжного заходу. Крім того, захисник вказує на зменшення ризиків, визначених у ст. 177 КПК, що стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

В контексті доводів сторони захисту варто насамперед зазначити, що дію запобіжного заходу зумовлює наявність описаних вище ризиків, визначених ст. 177 КПК, а саме: переховування від суду, впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення. Такі ризики є досить реальними, їх реалізація направлена на перешкоджання здійсненню правосуддя у справі, може затягнути процес розгляду кримінального провадження по суті або призвести до інших негативних наслідків, перешкоджаючи виконанню завдань цього провадження. При цьому, ообов`язкова мета дії будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу - це забезпечення дієвості провадження. Розмір запобіжного заходу у вигляді застави має бути достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний/обвинувачений або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Критерію дієвості цілком корелює розмір застави - 3 040 500, 00 грн.

Крім цього, на переконання колегії суддів, визначений для ОСОБА_1 розмір застави, не є непомірним для нього, беручи до уваги його матеріальний стан, суму грошових коштів, яка, як стверджує сторона обвинувачення, надавалась Голові Фонду державного майна України. Такий розмір є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, суд постановив:

-відмовити у задоволенні клопотання Літвінова Р.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Судді:

М.В. Галабала В.В. Крикливий В.В. Ногачевський