Документ № 97251228

справа № 991/2475/21

провадження №11-сс/991/279/21

слідчий суддя: Ногачевський В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Євфіменко К.М.,

за участі:

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - Донець Т.С.,

прокурора - Іванющенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дементьєва Тараса Михайловича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2021 р. про арешт майна (в частині накладення арешту на грошові кошти) у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р., -

в с т а н о в и л а:

19 квітня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку того ж дня призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Іванющенка О.А. про арешт майна, та, окрім арешту на рухоме, нерухоме майно та корпоративні права ОСОБА_1 , накладено арешт у виді позбавлення права відчудження, розпорядження та користування на грошові кошти ОСОБА_1 , а саме: 10 375 Євро, 23 227 доларів США, 84 000 грн., які залишено на зберіганні в Національному антикорупційному бюро України.

Не погодившись із зазначим рішенням в частині накладення арешту на грошові кошти, захисником Донця Ю.Б. подано апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, якою клопотання про арешт майна задовольнити частково, відмовивши стороні обвинувачення у накладенні арешту у виді позбавлення права відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти в розмірі 10 375 Євро, 23 227 доларів США, 79 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень зазначено, що слідчим суддею не враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та його родини. Крім того, висновок слідчого судді про належність усіх вилучених під час обшуку грошових коштів виключно підозрюваному ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки з вилучених коштів близько 18 000 доларів США є коштами доньки, подарованими їй на навчання; 79 000 грн. є коштами клієнта ОСОБА_1 , як адвоката, а саме належать ОСОБА_2 ; 8 000 доларів США та 2 500 Євро належать матері дружини ОСОБА_1 , які залишились у останньої після смерті її чоловіка у 2016 році як сімейні накопичення, та перебували у його родині на зберіганні. Також, стверджує, що слідчим суддею не надано оцінки факту перебування майна у спільній сумісній власності подружжя.

2.Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Зазначив, що вилучені у його квартирі кошти є родинними заощадженнями. Частина з них, приблизно 18 000 доларів США, призначені для оплати навчання доньки ОСОБА_3 за кордоном, а тому вважає, що ці кошти були їй подаровані. Грошові кошти в розмірі 79 000 грн. (з вилучених 84 000 грн.) належать його клієнту ОСОБА_2 , а 5 000 грн. є сімейними заощадженнями, відповідно лише 2 500 грн. з них належать йому особисто. Інші кошти, які знаходилися в блокноті «Ukroоbornservis», належать матері його дружини та передані їм на зберігання. Але за будь-яких обставин, вилучені кошти є спільною сумісною власністю подружжя, крім тих, що належать третім особам.

Захисник підозрюваного Донець Т.С. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Зазначила, що докази на підтвердження належності грошових коштів доньці ОСОБА_3 наявні в матеріалах справи, зокрема, це є нотаріально посвідчена заява про зобов`язання утримувати дитину під час навчання у Польщі строком на 3 роки. За рік на навчання на оренду житла та проживання дитини витрачається 8 000 Євро, а тому вважає, що дані кошти належать їх доньці, та подаровані їй на навчання. Грошові кошти в розмірі 2 500 Євро та 8 000 доларів США, які знаходилися в блокноті «Ukroоbornservis», належать її матері та передані їм на зберігання, однак докази на підтвердження вказаних обставин відсутні. Решта вилучених під час обшуку грошових коштів накопичені під час шлюбу, а отже, є спільною сумісною власністю подружжя.

Прокурор Іванющенко О.А. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що обставини, наведені стороною захисту, не відповідають дійсності та мають на меті уникнути накладення арешту. Зокрема, зазначив, що грошові кошти, вилучені під час обшуку, були розподілені по різним сумам, їх пакування містили окремі написи та зберігались не у місці, яке могло б запобігти їх втраті (сейфі). Під час обшуку жодних підтверджуючих документів на підтвердження належності грошових коштів третім особам підозрюваним надано не було.

Захисник Дементьєв Т.М. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Підозрюваний ОСОБА_1 , його захисник Донець Т.С. та прокурор Іванющенко О.А. зазначили про можливість розгляду апеляційної скарги без участі захисника Дементьєва Т.М. За викладених обставин, враховуючи думку присутніх учасників про можливість розгляду за даною явкою, та у відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційну скаргу розглянуто без участі захисника Дементьєва Т.М..

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Національним антикорупційним бюро України. 07.04.2021 року Генеральним прокурором ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

В ході обшуку житла ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного 06.04.2021 року, було виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 10 375 Євро, 23 227 доларів США та 84 000 грн.

Звертаючись до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотанням про накладення арешту, зокрема, на вказані грошові кошти, прокурор зазначив, що у випадку направлення обвинувального акту до суду для розгляду по суті та визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, до нього може бути застосовано кримінальне покарання у виді конфіскації майна, що є підставою для накладення арешту.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Вирішуючи питання, визначені у ст. 173 КПК України, слідчим суддею зазначено, що на даному етапі досудового розслідування прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, тяжкість якого може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна; майно, на яке просить накласти арешт прокурор, є власністю ОСОБА_1 ; підстави вважати, що суд може призначити ОСОБА_1 покарання у виді конфіскації майна у разі його подальшого засудження, з огляду на кваліфікацію інкримінованого діяння, є достатніми. При цьому, зважаючи на розбіжності у твердженнях учасників щодо належності вилучених грошових коштів третім особам, слідчим суддею надано оцінку цим твердженням і зроблено висновок про їх непереконливість.

Посилаючись на вказані обставини, в оскаржуваній ухвалі зроблено висновок про те, що накладення арешту на майно сприятиме забезпеченню його збереження для подальшого можливого виконання рішення суду щодо його конфіскації, що виправдовуватиме такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, та не матиме надмірних наслідків для нього та інших осіб.

4.Мотиви суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В оскаржуваній ухвалі, з урахуванням досліджених обставин кримінального провадження, слідчим суддею не було встановлено надмірного втручання у права і свободи особи при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, зокрема, грошових коштів, які вилучені під час обшуку. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про належність вилучених грошових коштів підозрюваному

ОСОБА_1 ід час апеляційного розгляду зазначені висновки слідчого судді не були спростовані. Зокрема, підозрюваним та його захисником не наведено відомостей, які б свідчили про надмірне обмеження їх прав внаслідок накладення арешту на грошові кошти, та не надано доказів належності цих коштів іншим особам, натомість, у відповідності до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження саме сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано не було прийнято доводи сторони захисту щодо належності грошових коштів в сумі 79 000 грн. клієнту ОСОБА_1 ОСОБА_2 , та зазначає про таке.

Із протоколу обшуку від 06.04.2021 р. вбачається, що ОСОБА_1 добровільно видав грошові кошти, зазначені у п.п. 3-6 додатку № 2 до протоколу, які знаходились у ящику із шкарпетками, а також інші кошти, зазначені у додатку № 2, та усі кошти, зазначені у додатку № 1 до протоколу, які знаходились у сейфі. З вищенаведених додатків до протоколу вбачається, що виявлені та вилучені під час обшуку грошові кошти у гривнях, на загальну суму 84 000 грн., зберігалися у ящику зі шкарпетками, у розподіленому вигляді, та мали окремі написи і пакунки: так, грошові кошти в сумі 49 000 грн. - завернуті в аркуш паперу білого кольору формату А4; грошові кошти в сумі 22000 грн. - завернуті в аркуш паперу білого кольору формату А4 з написом «22»; грошові кошти в сумі 8000 грн. - обернуті резинкою синього кольору з аркушем паперу з написом «8 т.»; грошові кошти в сумі 5000 грн. - обернуті резинкою рожевого кольору.

Наведене, у сукупності з тим, що грошові кошти були вилучені у квартирі, яка належить ОСОБА_1 на праві власності та є житлом, а не офісом адвоката, а також за відсутності належних доказів на підтвердження передачі коштів в сумі 79 000 грн. ОСОБА_1 на зберігання (зокрема, договору зберігання, який на суму понад 340 грн. має укладатися у письмовій формі, а також акту передачі коштів на зберігання) свідчить про непереконливість таких аргументів захисту. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги договір між адвокатом Донцем Ю.Б. та ОСОБА_2 про надання правової допомоги, оскільки вказаний договір за жодних умов не може підміняти собою договір зберігання.

Доводи апеляційної скарги щодо належності матері дружини підозрюваного ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 8 000 доларів США та 2 500 Євро, які знаходились в блокноті «Ukroоboronservis», також не підтверджені документально. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що стороною захисту не надано відомостей про доходи, які б підтвердили її реальну спроможність заощадити такі кошти, так само, як і договір зберігання вказаних грошових коштів. Крім того, матір дружини підозрюваного ОСОБА_1 у квартирі по АДРЕСА_1 не проживає, а її особисті речі там відсутні.

Не є переконливими і доводи сторони захисту щодо належності грошових коштів в сумі близько 18 000 доларів США доньці підозрюваного ОСОБА_4 , як подаровані їй на навчання.

Так, з наданих стороною захисту доказів, зокрема, заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 19.08.2020 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогач В.В., вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на повному фінансовому утриманні батьків, і вони зобов`язуються покрити всі її витрати, що пов`язані з навчанням. Зазначена заява та квитанції про сплату коштів за навчання не є підтвердженням того, що кошти в розмірі 18 000 доларів США, вилучені за місцем проживання підозрюваного, є коштами його доньки, подарованими їй на навчання. При цьому ні підозрюваний, ні його захисник в судовому засіданні не змогли конкретно визначити суму належних доньці коштів, зазначивши, що вона розрахована приблизно, виходячи з вартості навчання та проживання доньки за кордоном.

Враховуючи, що грошові кошти були вилучені саме у квартирі ОСОБА_1 , якою користується підозрюваний, та останній самостійно видав їх під час обшуку, а сторона захисту не навела переконливих аргументів та не надала доказів, які могли б свідчити про належність цих коштів іншим особам, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що останні належать підозрюваному ОСОБА_1 .

Що стосується доводів апеляційної скарги про належність вилучених грошових коштів не особисто ОСОБА_1 , а подружжю на праві спільної сумісної власності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Отже, режим спільної сумісної власності подружжя презюмується.

Однак, ставлячи перед судом апеляційної інстанції питання про повернення Ѕ вилучених під час обшуку грошових коштів як таких, що спільно належать подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , апелянти фактично ставлять перед судом питання поділу майна, набутого під час шлюбу, що у відповідності до ч. 12 ст. 100 КПК України не належить до повноважень суду під час здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням, а має встановлюватися в порядку цивільного судочинства.

Крім того, колегія суддів враховує, що на цьому етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Отже, підозра про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення на даному етапі є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачає конфіскацію майна як вид покарання, а ризики приховування грошових коштів або розпорядження ними з метою уникнення подальшої конфіскації є цілком реальними, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на грошові кошти підозрюваного, та вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи особи, який не є надмірним, з метою виконання завдань кримінального провадження.

5. Висновки апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам справи та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а висновки слідчого судді є достатньо мотивованими та відповідають встановленим обставинам.

Стороною обвинувачення доведено необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, що були б підставою для її скасування, не встановлено.

За викладених обставин, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Дементьєва Т.М. - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 369-372, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Дементьєва Тараса Михайловича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.04.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин