Пошук

Документ № 94812225

  • Дата засідання: 09/02/2021
  • Дата винесення рішення: 09/02/2021
  • Справа №: 644/10339/16-к
  • Провадження №: 12015220000000157
  • Інстанція: ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуюча суддя (ВАКС): Білоус І.О.
  • Суддя (ВАКС): Кравчук О.О., Крук Є.В.
  • Секретар : Манохіна О.Є.
  • Захисник/адвокат : Кульчицького Н.С.
  • Прокурор : Кричун В.В.

Справа № 644/10339/16-к

Провадження1-кп/991/116/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретаря судового засідання Манохіної О.Є.,

за участі:

прокурора Кричуна В.В.,

захисника Кульчицького Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Снєгірьова О.М. про тимчасовий доступ до документів, подане у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000157 від 28 лютого 2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст клопотання і позиції учасників судового провадження.

02 лютого 2021 року через канцелярію Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - прокурор САП) Снєгірьова О.М. про надання йому і прокурору САП Кричуну В.В. тимчасового доступу до документів, які зберігаються в Національному антикорупційному бюро України (далі - НАБУ). А саме, до:

1)матеріалів, складених у зв`язку з поданням запиту до компетентних органів Республіки Казахстан про надання міжнародної правової допомоги та отриманих від компетентних органів цієї країни у порядку надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні № 52016000000000448 від 25 листопада 2016 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, у тому числі до запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, матеріалів, наданих компетентним органом Республіки Казахстан, матеріалів перекладу отриманих документів українською мовою,

2)матеріалів, складених у зв`язку з поданням запиту до компетентних органів Сполученого Королівства (Шотландії) про надання міжнародної правової допомоги та отриманих від компетентних органів цієї країни у порядку надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні № 12015220000000157 від 28 лютого 2015 року за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 2, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, у тому числі до запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, матеріалів, наданих компетентним органом Сполученого Королівства (Шотландії), матеріалів перекладу отриманих документів українською мовою з наданням можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Прокурор Снєгірьов О.М. у клопотанні, обґрунтовуючи необхідність тимчасового доступу до перелічених вище документів, послався на те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12015220000000157 від 28 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України уповноваженим (центральним) органом направлено запит про міжнародну правову допомогу щодо витребування документів обліково-реєстраційної справи компанії ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлення місцезнаходження та допиту як свідка директора компанії ІНФОРМАЦІЯ_3 , витребування у вказаної компанії копій документів щодо придбання у Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » двигуна та його подальшого продажу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Після направлення запиту у провадженні було здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

До моменту завершення досудового розслідування відповідь на запит про надання міжнародної правової допомоги не надійшла.

Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта в частині обвинувачення ОСОБА_1 , прокурором 24 листопада 2016 року прийнято рішення про виділення в окреме провадження матеріалів стосовно ОСОБА_2 , у тому числі, запиту про міжнародну допомогу, яким присвоєно № 52016000000000448 від 25 листопада 2016 року.

Прокурором САП Снєгірьовим О.М. у клопотанні про тимчасовий доступ до вказаних вище документів також зазначено, що матеріали, які отримано в рамках міжнародного співробітництва після направлення до суду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015220000000157 стосовно ОСОБА_1 , мають доказове значення.

Крім цього, прокурором у клопотанні зазначено, що під час досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні № 52016000000000448 від 25 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_2 до компетентних органів Республіки Казахстан спрямовано запит про міжнародну правову допомогу щодо допиту службових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та інших осіб. Вказані матеріали, на думку прокурора, також мають доказове значення у провадженні № 12015220000000157 від 28 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_1 .

На думку прокурора, цими матеріалами доводиться його обвинувачення щодо введення в оману службових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та компанії « ІНФОРМАЦІЯ_7 » стосовно того, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є офіційним дистриб`ютором продукції Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Крім цього, відповідно до вказаних матеріалів невдовзі після укладення договору з ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 намагався залучити ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у якості посередника при укладенні договору щодо капітального ремонту якоря іншого електродвигуна, що підтверджує факт попередньої змови з ОСОБА_2 , як про це зазначено в обвинувальному акті.

У судовому засіданні прокурор САП Кричун В.В. підтримав доводи викладені у клопотанні прокурора Снєгірьова О.М. та просив його задовольнити. Додатково зазначив, що кримінальні провадження № 12015220000000157 та № 52016000000000448 фактично є матеріалами одної справи стосовно ОСОБА_1 та його співучасника ОСОБА_2 .

Під час досудового розслідування із провадження № 12015220000000157 виділено провадження № 52016000000000448, у зв`язку з розшуком ОСОБА_2 . З цих підстав прокурор Кричун В.В. вважав, що використання документів, отриманих в рамках міжнародного співробітництва під час розслідування кримінального провадження № 52016000000000448, не є порушенням вимог ч. 1 ст. 553 КПК України. Також прокурор зазначив, що використання як доказу показань свідків, якими є працівники Казахської фірми ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », допитаних компетентним органом запитуваної сторони у рамках міжнародного співробітництва не порушує принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки у ч. 2 ст. 550 КПК України зазначено, що відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.

Адвокат Кульчицький Н.С. - захисник обвинуваченого ОСОБА_1 в суді подав письмові заперечення щодо безпідставності вимог, викладених у клопотанні прокурора САП Снєгірьова О.М. Висловлюючи свої доводи в суді, адвокат Кульчицький Н.С. заперечував проти його задоволення, оскільки вважав, що документи, які сторона обвинувачення намагається отримати в результаті тимчасового доступу, не можна визнавати доказами у кримінальному провадженні № 12015220000000157 від 28 лютого 2015 року. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник посилався на зміст ч. 8 ст. 223 КПК України, згідно з якою слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 цього Кодексу. При цьому, захисник наголошував, що слідчі дії, які проведено з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Адвокат Кульчицький Н.С. також стверджував, що документи, перелічені прокурором САП у клопотанні, не є додатковими доказами у розумінні змісту ч. 12 ст. 290 КПК України, тому їх використання у кримінальному провадженні № 12015220000000157 від 28 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_1 є незаконним. З цих підстав, просив відмовити у задоволенні клопотання.

2.Оцінки та мотиви суду.

2.1. Заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання прокурора САП Снєгірьова О.М. про тимчасовий доступ до речей та документів підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є тимчасовий доступ до речей і документів (п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України), як слідує зі змісту ч. 1 ст. 131 КПК України, є досягнення дієвості цього провадження.

Дієвість кримінального провадження, обумовлюється, з-поміж іншого, забезпеченням ефективної реалізації завдань кримінального провадження загалом та завдань його окремих стадій, забезпеченням доказування у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 163 КПК України після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, коли існує реальна загроза зміни або знищення речей і документів.

На виконання вимог цієї норми судом після отримання вказаного вище клопотання прокурора САП, здійснено судовий виклик представника НАБУ, у володінні якої знаходяться речі і документи. В судове засідання представник НАБУ не з`явився, тому суд ухвалив рішення здійснювати розгляд клопотання за його відсутності.

За результатом розгляду цього клопотання, судом визнано такими, що підлягає до задоволення прохання в частині надання тимчасового доступу до документів, отриманих в рамках міжнародної правової допомоги від компетентних органів Сполученого Королівства (Шотландії).

Задовольняючи клопотання прокурора САП про тимчасовий доступ до речей документів в частині отримання матеріалів міжнародної правової допомоги із Сполученого Королівства (Шотландії) суд враховував наступне.

Прокурором САП до поданого клопотання долучено документи, які підтверджують той факт, що запит про міжнародну правову допомогу направлено до Сполученого Королівства (Шотландії) 30 вересня 2016 року під час досудового розслідування кримінального провадження № 12015220000000157 від 28 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

У подальшому після повідомлення ОСОБА_1 про підозру та виділення в окреме провадження матеріалів стосовно ОСОБА_2 , кримінальне провадження № 12015220000000157 направлено до суду для розгляду по суті. Саме це провадження наразі є предметом розгляду Вищого антикорупційного суду.

Прокурором САП до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів також долучено документи, із змісту яких вбачається, що з моменту направлення запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні № 12015220000000157 минуло більше чотирьох років.

Тому, суд вважає, що рішення прокурора про направлення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015220000000157 стосовно ОСОБА_1 без очікування відповіді на запит про надання міжнародної допомоги відповідало вимогам закону в частині дотримання розумних строків досудового розслідування.

У цьому аспекті суд звертає увагу, що розумність строків відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 КПК України є загальною засадою кримінального провадження. У ч. 1 ст. 28 КПК України зазначено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

У ч. 5 цієї ж норми зазначено про право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 555 КПК України відповідь на запит може бути як у вигляді його задоволення, так і вигляді відмови. Саме тому, лише факт направлення запиту не гарантує надання запитуваною стороною зазначених у ньому документів. З цих підстав, суд робить висновок, що клопотання прокурора САП у цій частині підлягає задоволенню, оскільки запит про міжнародну правову допомогу здійснено у межах досудового розслідування кримінального провадження № 12015220000000157 стосовно ОСОБА_1 , яке перебуває у провадженні суду.

У ч. 1 ст. 553 КПК України зазначено, що докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли досягнуто домовленості про інше із запитуваною стороною.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що фактичні дані, які містяться в матеріалах, наданих компетентним органом Сполученого Королівства (Шотландії), можуть бути використані у провадженні № 12015220000000157 стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, визначено в ч. 6 ст. 22 КПК України.

Прокурор САП Снєгірьов О.М. у клопотанні належним чином обґрунтував важливість отримання матеріалів міжнародно правової допомоги із Сполученого Королівства (Шотландії), тому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє здійсненню такого процесуального права сторони захисту як збирання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Суд робить висновок, що мета тимчасового доступу до речей та документів, заявлена в клопотанні прокурора САП може бути досягнута, а відповідні документи можуть бути використані як докази сторони обвинувачення.

Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як надання тимчасового доступу до речей та документів, відповідно до приписів ст. 132 КПК України, передбачає:

1)обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2)виправдання такого ступеню втручання у права та свободи особи;

3)неможливість, без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, отримати речі і документи.

Щодо обґрунтованості підозри суд, не висловлюючись по суті підозри, уважає, що вона підтверджується самим фактом передачі обвинувального акта до суду та перебуванням такого на розгляді.

Стосовно виправдання ступеню втручання у права та свободи особи, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» - НАБУ є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

За цих обставин, суд уважає, що надання стороні обвинувачення доступу до документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_8 , виправдовує ступінь втручання у його діяльність.

Неможливість іншим шляхом отримати речі і документи без застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження підтверджується тим, що ці документи перебувають у іншому кримінальному провадженні, досудове розслідування якого триває. Тому, отримання їх у законний спосіб можливе лише за допомогою процедури тимчасового доступу до речей і документів.

2.2. Розглядаючи питання в частині тимчасового доступу до документів, отриманих від запитуваної сторони Республіки Казахстан, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що запит на отримання міжнародної правової допомоги направлено 18 липня 2018 року у рамках виділеного кримінального провадження № 52016000000000448 від 25 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_2 після направлення до суду обвинувального акта у справі ОСОБА_1 .

Зміст ч. 1 ст. 553 КПК України передбачає, що докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли досягнуто домовленості про інше із запитуваною стороно.

При цьому, прокурором не надано доказів існування такої домовленості. З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що документи, отримані в рамках міжнародної правової допомоги від компетентних органів Республіки Казахстан можуть бути використані лише у кримінальному провадженні № 52016000000000448 від 25 листопада 2016 року стосовно ОСОБА_2 , яке наразі перебуває на стадії досудового розслідування.

Крім цього, суд визнає безпідставними доводи прокурора САП Кричуна В.В. про можливість використання в якості доказу показань свідків - працівників Казахської фірми ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », отриманих запитуваною стороною у рамках міжнародного співробітництва, без їх безпосереднього допиту в суді. На думку прокурора, зміст ч. 2 ст. 550 КПК України дозволяє використовувати відомості, які містяться в матеріалах, отриманих в рамках міжнародного співробітництва без додаткового їх засвідчення (легалізації). Крім цього, прокурор зазначив, що використання показань свідків без їх безпосереднього допиту в суді не порушуватиме принципу безпосередності дослідження доказів, визначеного у ст. 23 КПК України.

У цьому аспекті суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 550 КПК України відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є 1) показання, 2) речові докази, 3) документи, 4) висновки експертів.

Виходячи із назви ст. 550 КПК України «Доказова сила офіційних документів», на яку посилається прокурор Кричун В.В., очевидно, що у ч. 2 цієї норми мова йде про відомості, які містяться в офіційних документах, наданих запитуваною стороною.

Водночас її зміст не стосується іншого джерела доказів - показань свідків.

У цьому аспекті суд враховує зміст правового висновку Верховного Суду України (який діяв до створення Верховного Суду), викладеного у постанові від 21 січня 2016 року (справа № 5-249 кс15), де зазначено, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

У цій постанові зазначено, що недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 10, 13, 15 ст. 7 КПК України). Тому, засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23 та ст. 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до ст. 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Жуковський проти України» від 3 березня 2011 року наголошується, що за загальним правилом пункти 1 і 3 «d» статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати показання свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше (див. також рішення від 23 квітня 1997 року у справі «Ван Мехелен та інші проти Нідерландів» та рішення від 15 червня 1992 р. у справі «Люді проти Швейцарії»). Вирок не може ґрунтуватись виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити (див. рішення від 27 січня 2009 р. у справі «A.L. проти Фінляндії»).

У зв`язку з наведеним, суд робить висновок, що використання показань свідків, допит яких проведено запитуваною стороною в рамках міжнародного співробітництва, призведе до порушення вимог п. 10, 13, 15 ст. 7, ч. 2 ст. 23 та ст. 86 КПК України ст. 6 Конвенції.

Крім цього, використання показання свідків без їх безпосереднього допиту в суді призведе до порушення права на перехресний допит, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ є однією із складових права на справедливий суд. Порушення цих гарантій поставить одну із сторін кримінального провадження в нерівне становище через неможливість спростувати їх показання. Тому, очевидно, що показання свідків, отримані в рамках міжнародної правової допомоги суд не зможе використовувати як доказ. Наведені обставини дають право суду відмовити в застосуванні заходу забезпечення вказаного у клопотанні кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

З вказаних підстав суд відмовляє у задоволенні клопотання прокурора САП Снєгірьова О.М. про надання тимчасового доступу до речей і документів в цій частині.

Керуючись статтями 159-166, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Снєгірьова О.М. про тимчасовий доступ до документів - задовольнити частково.

Надати начальнику третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуну Василю Васильовичу та прокурору цього відділу Снєгірьову Олександру Михайловичу тимчасовий доступ до наступних документів, що зберігаються у Національному антикорупційному бюро України: матеріалів, складених у зв`язку з поданням запиту до компетентних органів Сполученого Королівства (Шотландії) про надання міжнародної правової допомоги та отриманих від компетентних органів Сполученого Королівства (Шотландії) у порядку надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні №12015220000000157 від 28 лютого 2015 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 5 ст. 191, ч. 2 ст.364 КК України, у тому числі до запиту про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, матеріалів, наданих компетентним органом Сполученого Королівства (Шотландії), матеріалів перекладу отриманих документів українською мовою, з наданням можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

У решті вимог клопотання прокурора Снєгірьова О.М. - відмовити.

Строк дії ухвали 30 днів з дня її постановлення.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК України з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.