Документ № 92915533

Справа № 991/381/20

Провадження №11-сс/991/945/20

суддя 1 інст. Широка К.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисиці Ю.С.,

прокурора Луговського О.С.,

захисників: Козлюка М.В., Семеновича С.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника Козлюка Максима Васильовича, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52018000000000251 від 14 березня 2018 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2020 року клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України задоволено та накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації у вигляді тимчасового позбавлення права на відчуження та розпорядженням майном на нерухоме майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_1 , а саме:

- земельну ділянку (площа 0,0077 га), що знаходиться за адресою с.Віто-Поштова, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. (кадастровий номер - 3222481200:04:002:5159);

- земельну ділянку (площа 0,081 га), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 3222481200:04:002:0351);

- садовий будинок (площа 244,6 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який побудовано у травні 2018 року та право власності зареєстровано державним реєстратором КП «Добробут» Литвинівської сільської ради Київської області 24 липня 2018 року. Ухвала слідчого судді мотивована наявністю підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації як виду покарання. Також ухвалою слідчого судді відмовлено у накладенні арешту на вказане майно як на речові докази.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість та невмотивованість,захисник підозрюваного ОСОБА_1 - Козлюк Максим Васильович подав 09 листопада 2020 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу слідчого судді. Підставами для скасування ухвали зазначає те, що: 1) факти, які були використані органами досудового розслідування в обґрунтуванні необхідності накладення арешту на майно, не відповідають дійсності та встановленим законодавством вимогам; 2) у клопотанні неправомірно визначено підставу, за наявності якої може бути накладено арешт на майно з метою спеціальної конфіскації; 3) відсутні й інші обставини, які б свідчили про необхідність арешту майна підозрюваного. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ухвала була постановлена без участі ОСОБА_1 , а про накладення арешту дізнався захисник лише під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 04 листопада 2020 року, після чого й подав апеляційну скаргу 09 листопада 2020 року.

У судовому засіданні захисники Козлюк М.В., Семенович С.М.та підозрюваний ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовільнити з підстав, зазначених у ній.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

Згідно з абз.2 ч.3 ст.395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді, яка є предметом апеляційного перегляду, постановлена 16 січня 2020 року за відсутності учасників у закритому судовому засіданні.

Захисник зазначає, що про наявність ухвали про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 , він дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 04 листопада 2020 року.

Апеляційну скаргу було подано до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 09 листопада 2020 року. Отже, за наведеного, колегія суддів вважає, що у даному випадку строк на апеляційне оскарження пропущений не був, апеляційна скарга подана в межах строку для оскарження, а тому клопотання про поновлення строку не пілягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторона захисту однією з підстав для скасування рішення слідчого судді зазначає, що майно, на яке накладено арешт не є речовим доказом, а також відсутні докази заподіяння шкоди.

Разом з тим, слідчим суддею відхилено доводи сторони обвинувачення, що арештоване майно є речовим доказом, інші підстави арешту зазначеного майна, крім спеціальної конфіскації, слідчим суддею не розглядалися, так як клопотання детектива щодо арешту майна грунтувалось на двох підставах: речові докази та спеціальна конфіскація.

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає розгляду по суті саме в частині підстави його накладення ухвалою слідчого судді - спеціальної конфіскації, так як інші доводи сторони захисту в частині мети накладення арешту є безпідставними.

Згідно з абзацом 1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (абз.3 ч.1, ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК України).

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000251 від 14 березня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги детективом при поданні клопотання про арешт майна виконані.

ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він 06 березня 2015 року одноособово, без погодження з інвестиційним відділом КП «Спецжитлофонд», уклав та підписав 20 договорів щодо відступлення частини прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартири АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 257, 258, 284, 286, 287, 291, 292, 41, 68, 72, 86, 87, 131, 132, 135 у будинку за заниженою вартістю. Це було здійснено, як вважає детектив, всупереч вимогам абз.3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст.ст.11, 15 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», п.п.2.4, 4.17, 5.3.5, 5.3.6, 5.5.5 Правил фонду фінансування будівництва, затверджених рішенням правління ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» №2666 від 31 жовтня 2013 року. ОСОБА_1 , будучи обізнаним про реальну ринкову вартість 1 кв. м. об`єкту нерухомості та достовірно знаючи, що оплата взятих на себе зобов`язань зі сторони ТОВ «БВК УРБІ» здійснювалась належним чином. Таким чином, ОСОБА_1 , на думку сторони обвинувачення, підозрюється у зловживанні службовим становищем тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним та громадським інтересам у розмірі 5 895 430 грн (висновок додаткової судової економічної експертизи по кримінальному провадженню №52018000000000251 (т.1 а.с.60-73)), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів 13 січня 2020 року ( т.1 арк.143-152).

Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.364 КК України, належить до тяжких злочинів.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді, що наявні в матеріалах справи документи, зокрема й висновок додаткової судової економічної експертизи від 22 серпня 2019 року за №691/425, вказують на можливу причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, що розслідуються в кримінальному провадженні №52018000000000251. Зазначені вище обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна, оскільки вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, а також були предметом злочину. З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно зі ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

У матеріалах провадження не міститься доказів, які свідчать, що об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_1 , набуті ним з доходів, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Так, земельну ділянку (площа 0,0077 га), що знаходиться за адресою с.Віто-Поштова, Києво-Святошинський р-н, Київська обл. (кадастровий номер - 3222481200:04:002:5159), ОСОБА_1 отримав у власність згідно з договором дарування від 25 квітня 2018 року від своєї матері ОСОБА_2 , право власності зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25 квітня 2018 року (вказана земельна ділянка ОСОБА_2 була придбана згідно з договором купівлі-продажу від 15 травня 2017 року у ГО «Садівницьке товариство «Новіта» за 252 656,25 грн);

- земельну ділянку (площа 0,081 га), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер - 3222481200:04:002:0351), ОСОБА_1 отримав у власність згідно з договором дарування від 25 квітня 2018 року від своєї матері ОСОБА_2 , право власності зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25 квітня 2018 року (вказана земельна ділянка ОСОБА_2 була придбана згідно з договором купівлі-продажу від 15 травня 2017 року у ГО «Садівницьке товариство «Новіта» за 1 082 812,50 грн);

- садовий будинок (площа 244,6 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , він побудував у травні 2018 року, про що подано декларацію про готовність до експлуатації, та державним реєстратором КП «Добробут» Литвинівської сільської ради Київської області 24 липня 2018 року зареєстровано право власності (згідно з даними з декларації про готовність об`єкта до експлуатації вартість основних засобів, які приймаються в експлуатацію складає 854 300 грн.

При цьому, підозрюваний у 21 травня 2018 року продав квартиру за 3 900 000 грн, які він задекларував у 2019 році як дохід, і, як він пояснив, за них здійснив будівництво будинку.

На підтвердження відсутності коштів для купівлі земельних ділянок у матері підозрюваного органом досудового розслідування надано лише витяг з ЄДР про те, що вона не є підприємцем.

Інші дані про доходи матері ОСОБА_1 у матеріалах клопотання відсутні.

Тому, колегія суддів, вважає, що за відсутності даних про реальний дохід матері ОСОБА_2 , відсутності інформації про наявність у неї грошових збережень, даних про витрачання коштів за продаж квартири підозрюваним на інші цілі, таке посилання детектива у його клопотанні є лише припущенням, яке нічим не підтверджено. Не надав будь-яких доказів на підтвердження обгрунтування клопотання детектива і прокурор під час розгляду апеляційної скарги.

За відсутності таких доказів, на думку колегії суддів, не може бути накладено арешт з метою спеціальної конфіскації на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_1 .

Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У силу вимог п.2 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

На підставі вищевикладених обставин, колегія суддів, вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню та апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання детектива НАБ України про накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення спеціальної конфіскації, як такого, що явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження. При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи прокурора про необхідність накладення арешту з метою відшкодування шкоди є безпідставними, оскільки, детектив з клопотанням про таку підставу для арешту вищезазначеного майна не звертався.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.98, 132, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні клопотання захисника про поновлення строку про апеляційне оскарження відмовити.

Апеляційну скаргу захисника задовольнити.

Скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2020 року про арешт майна.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про накладення арешту на майно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна