Документ № 91425207

Справа № 991/3913/20

Провадження1-кс/991/4033/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Кравченка М.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Серпокрилова О.В., Кульчицького Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Теницького Є.О., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Високі Байраки Кіровоградського р-ну Кіровоградської обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

у кримінальному провадженні № 420180000000002581, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2018,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 714 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 500 828,00 грн., та покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.05.2020 клопотання передано для розгляду слідчому судді Вищого антикорупційного суду Хамзіну Т.Р.

1.Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22.10.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420180000000002581 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, зокрема, за фактами зловживання владою народними депутатами України.

18.05.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме, що він у період з 26.11.2014 по 29.08.2019, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи владою всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме можливість користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок оплати його вартості коштами, передбаченими на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України.

Детектив зазначає, що ч. 1 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено право народного депутата України на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру. Така компенсація виплачується Апаратом Верховної Ради України щомісячно у розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України на підставі відповідної заяви народного депутата України та копії документа, до якого внесені відомості про проживання.

Водночас відповідно до ч. 2 наведеної статті право на отримання таких коштів мають народні депутати України, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .

Проте ОСОБА_1 , переслідуючи умисел на отримання неправомірної вигоди для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди (винайму) житла, усвідомлюючи, що співробітники Апарату Верховної Ради України не уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання грошових коштів як компенсації відповідно до ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», 26.11.2014 подав на ім`я керівника Апарату Верховної Ради України три заяви в яких просив розмістити його в готелі «Київ» у зв`язку із відсутністю власного житла в м. Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера, які перераховувати на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України протягом усього строку виконання депутатських повноважень.

Одночасно з подачею заяви на ім`я керівника Апарату Верховної Ради України, ОСОБА_1 уклав із ДП «Готельний комплекс «Київ» договір № 191 щодо винайму готельного номеру.

Після затвердження нового порядку видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру, 25.04.2016 ОСОБА_1 подавав заяву щодо подальшого перерахування грошових коштів, що нараховувалися йому для компенсації вартості винайму готельного номеру на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ».

ОСОБА_1 отримував компенсацію вартості оренди (винайму) житла до 29.08.2019.

У період з 26.11.2014 по 29.08.2019 ОСОБА_1 на підставі поданих ним заяв від 26.11.2014 та 25.04.2016 Управлінням Верховної Ради України нараховано грошові кошти для компенсації вартості оренди житла та винайму готельного номеру у сумі 937 150,00 грн.

Враховуючи безпідставність нарахування цих коштів, вони є безповоротними втратами державного бюджету України.

У клопотанні зазначено такі підстави для звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави:

- наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років;

- існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При визначенні розміру застави детектив керувався тяжкістю та специфікою злочину, розміром шкоди, майновим станом підозрюваного та його близьких осіб.

2. Доводи сторони обвинувачення у судовому засіданні

Прокурор Кравченко М.М. клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 1 500 828,00 грн. підтримав з підстав, наведених у ньому. Зазначив, що зібрані на теперішній час докази свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, що йому інкримінується та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу обґрунтовує також тією обставиною, що ОСОБА_1 є підозрюваним у іншому кримінальному провадженні. За викладених умов, застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу є необхідним заходом для досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам та виконання ним процесуальних обов`язків.

Розмір застави, визначений з урахуванням розміру шкоди та майнового стану підозрюваного та не є непомірним для останнього.

3. Доводи сторони захисту у судовому засіданні

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечив проти доводів, зазначених у повідомленні про підозру та клопотанні про застосуванні запобіжного заходу. Зазначив, що квартира АДРЕСА_2 була придбана та зареєстрована на дружину. Відомості про цю квартиру він не приховував та відображав у щорічній декларації. Подання заяви на отримання компенсації вартості винайму готельного номеру не заперечив, проте вказав, що останні чотири роки цим номером не користувався, строк дії договору щодо винайму готельного номеру не продовжував.

Захисники Серпокрилов О.В., Кульчицький Н.С. проти задоволення клопотання заперечили, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність будь-яких законних підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

В обґрунтування заперечень сторона захисту посилається на такі обставини:

1) необґрунтованість повідомленої підозри. Стверджуючи про це сторона захисту зазначає, що дії у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані за ст. 364 КК України. Зокрема, зазначають про те, що забезпечення жилим приміщенням є гарантією, якими держава забезпечує належні умови для реалізації повноважень, покладених на народного депутата України, а тому звернення народного депутата України із заявою про компенсацію вартості винайму готельного номеру не є реалізацією ним своїх депутатських повноважень.

Об`єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК України можуть бути лише правовідносини, пов`язані з нормальним функціонуванням органів державної влади. Проте у повідомленні про підозру не зазначено, що дії ОСОБА_1 призвели до порушення порядку виконання ВРУ своїх повноважень, визначених Конституцією України.

Завдання державі збитків у розмірі 937 150 грн. є наслідком неналежного виконання працівниками Апарату Верховної Ради України своїх повноважень, до виключної компетенції яких належало вирішення питання щодо здійснення виплат на винайм житла народним депутатам України за результатами перевірки документів, поданих народним депутатом України разом із заявою про отримання компенсації. На момент звернення із заявою про компенсацію вартості винайму готельного номеру у розпорядженні Верховної Ради України була інформація про наявність у дружини ОСОБА_1 квартири у м. Києва, цю інформацію ОСОБА_1 приховувати не намагався;

2) недоведення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. На спростування доводів, наведених у клопотанні, сторона захисту посилається на те, що у межах іншого кримінального провадження до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 15 000 000 грн. із покладенням тих же обов`язків про застосування яких просить детектив у цьому клопотанні. Після 26.12.2019 прокурор із клопотанням про продовження строку дії обов`язків не звертався, але ОСОБА_1 виконує покладені на нього обов`язки, та в цілому демонструє бездоганну процесуальну поведінку. З урахуванням цих обставин, вважає, що застава визначена для ОСОБА_1 у межах іншого кримінального провадження є достатньою для забезпечення належної процесуальної і у цьому кримінальному провадженні.

- щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Сторона захисту зазначає, що посилання детектива на існування цього ризику носять суто абстрактний характер та не підтверджуються жодними доказами. Після повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженню ОСОБА_1 з дозволу слідчого здійснив декілька поїздок за межі України, але незважаючи на перебування за кордоном та об`єктивно сприятливі умови для переховування, він жодного разу не скористався цією можливістю і щоразу вчасно повертався на територію України;

- щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Захисники посилаються на те, що твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_1 може чинити вплив на свідків ґрунтуються на сукупності цілком нейтральних та оціночних суджень, як то значний авторитет та широке коло знайомств, без надання доказів на підтвердження цих обставин;

- щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Сторона захисту наголосила на тому, що на теперішній час ОСОБА_1 жодних посад в державних органах влади не займає, а відтак здійснювати вплив на свідків, органи досудового розслідування чи суд він можливості не має. Тому з урахуванням відсутності доказів на підтвердження наведених в обґрунтування цього ризику обставин вважають безпідставними посилання на існування цього ризику;

3) щодо обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Захисники зазначають, що сторона обвинувачення жодним чином не обґрунтовує необхідність покладення жодного із обов`язків. Так, на їх думку, обов`язок здати паспорти громадянина України для виїзду за кордон становить серйозне втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного та сімейного життя та у контексті обставин, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні не є обґрунтованими та пропорційними переслідуваній меті.

Крім обставин, які за твердженням сторони захисту спростовують доводи сторони обвинувачення щодо існування обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, при вирішенні питання щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу просили врахувати його особисту характеристику, репутацію, вік та стан здоров`я. Ці обставини, на думку заявників, вказують на недоцільність застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 .

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

4.1 Щодо наявності обґрунтованої підозри

За змістом ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:

- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;

- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;

- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе, використані службовою особою всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права.

Згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України службовими особами у розумінні цієї статті, зокрема, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 17.10.2002 (справа № 1-6/2002) положення статті 75 Конституції України у взаємозв`язку з положеннями статей 5, 76, 85 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Отже, з часу складання присяги (27.11.2014) до часу припинення повноважень 29.08.2019, народний депутат України VIII скликання ОСОБА_1 , у розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції члена колегіального органу державної влади, а саме законодавчої влади.

Згідно з приміткою 4 до ст. 364 КК України тяжкими наслідками у розумінні цієї статті вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У клопотанні йдеться про завдання шкоди у сумі 937 150,00 грн., яка більше, ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що описані у клопотанні дії на момент їх вчинення становлять кримінальне правопорушення. Тобто висновки органу досудового розслідування не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

На підтвердження причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України стороною обвинувачення надано, зокрема, такі документи, що були досліджені у судовому засіданні:

- заява ОСОБА_1 від 26.11.2014 на ім`я керівника Апарату Верховної Ради України щодо розміщення його у готелі «Київ» у зв`язку із обранням народним депутатом України восьмого скликання та відсутністю власного житла у м. Києві;

- заяви ОСОБА_1 від 26.11.2014, від 25.04.2016 на ім`я керівника Апарату Верховної Ради України та Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України щодо нарахування коштів для винайму готельного номеру та перерахування їх на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» коштів за винайм готельного номеру;

- договір № 191 про надання послуг від 26.11.2014, укладений між Державним підприємством «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України та ОСОБА_1 , предметом якого є передача у строкове користування готельного номеру (окремого вмебльованого приміщення, що складається з однієї кімнати, обладнаної для тимчасового проживання) за адресою: АДРЕСА_4 ;

- інформація щодо виплати компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, надана на запит Національного антикорупційного бюро України Першим заступником керівника апарату Верховної Ради України за вих. № 15/22-1549/271378 від 27.12.2018 та Першим заступником керуючого справами Апарату Верховної Ради України за вих. 15/24-2020/26479 від 08.04.2020. Відповідно до цієї інформації ОСОБА_1 з 27.11.2014 по 31.12.2014 отримав компенсацію вартості винайму готельного номеру у сумі 16 560 грн., у 2015 році - 167 900 грн.; у 2016 році - 168 360 грн., у 2017 році - 191 080 грн., у 2018 році (за 11 місяців) - 217 100 грн., з 01.11.2018 по 29.08.2019 - 195 650 грн.;

- висновок Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової економічної експертизи від 20.02.2020 за № 2243/19/235/20-23, яким за результатами дослідження заяв ОСОБА_1 про компенсацію винайму готельного номеру, договору про надання послуг, нормативних актів, якими врегульовано порядок компенсації народного депутату України оренди (винайму) житла, платіжних доручень, реєстрів, актів підтверджено, що сума перерахованих коштів для компенсації вартості винайму готельного номеру народним депутатом України ОСОБА_1 за період з 27.11.2014 по 01.11.2018 становить 741 500,00 грн.;

- висновок Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 13.03.2020 № 2096,2111/19-23,254/20-23, яким підтверджено, що підписи на заявах від 26.11.2014 щодо розміщення його у готелі «Київ» від 26.11.2014, 25.04.2016 про перерахування належних йому коштів для компенсації вартості винайму готельного номеру на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ», договорі № 191 про надання послуг від 26.11.2014 належать саме ОСОБА_1 ;

- Інформаційна довідка № 149251096 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12.2108 з якої вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 247,10 кв.м. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу ОСОБА_3 з 12.01.1983 перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 ;

- договір купівлі-продажу квартиру від 15.05.2013 року, згідно з яким гр. ОСОБА_4 відчужив на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 ;

- заява ОСОБА_1 про надання згоди на придбання квартири;

- договір про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна від 29.08.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за змістом якого квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 247,10 кв.м. перейшла у особисту приватну власність ОСОБА_3 . Відомості про те, що ця квартира перебуває у власності члена сім`ї ОСОБА_1 відображені у його деклараціях за 2014-2018 рр.;

- лист Генерального прокурора України від 09.02.20216 на ім`я Голови Верховної Ради України щодо вжиття заходів із запобігання і протидії корупції за виявленими фактами безпідставного отримання народними депутатами України компенсації за винайм житла. У цьому листі наведено, у тому числі інформацію, яка стосується ОСОБА_1 ;

- відповідь Першого заступника керівника апарату Верховної Ради України від 09.03.2020 у якому, зокрема зазначено, що підставою для видачі коштів Апаратом Верховної Ради України на відшкодування витрат на оренду житла або винайм готельного номеру є заява народного депутата України та копія документа, до якого внесені відомості про місце його проживання і витребовувати інші документи вони повноважень не мають;

- супровідний лист від 09.03.2020 яким ОСОБА_1 надіслано для відома лист Генерального прокурора України від 09.02.2016.

Досліджені докази свідчать про те, що дійсно могли мати місце обставини про які зазначається у клопотанні органу досудового розслідування, а також формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо причетності ОСОБА_1 до цих дій, які органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України.

Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що оскільки квартира належить дружині, він не може вважатися таким, що забезпечений житлом у м. Києві, з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином, той факт, що власником квартири зазначена ОСОБА_3 не виключає тієї обставини, що ОСОБА_1 є співвласником цієї квартири та мав право проживати у ній.

У особисту приватну власність ОСОБА_3 квартира перешла лише 29.08.2019 на підставі відповідного договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна.

Доводи ОСОБА_1 щодо неможливості проживання у квартирі у зв`язку із здійснення ремонту до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не впливають на висновок щодо забезпеченості житлом у м. Києві.

Відповідно до Постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 646/7942/14-к, зловживання владою або службовим становищем можуть бути визнані лише такі дії посадової особи, які випливають з його службових повноважень та були пов`язані із здійсненням прав та обов`язків, якими ця особа наділена в силу посади, яку обіймає.

Отже, зловживання владою або службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження.

Наведене спростовує твердження сторони захисту, про те, що звернення із заявою про компенсацію винайму житла не є реалізацією депутатських повноважень та, що ОСОБА_1 не міг зловживати владою, оскільки не був наділений відповідними повноваженнями, щодо здійснення витрат на забезпечення житлом народних депутатів.

Водночас питання про те, чи можуть дії описані у клопотанні вважатися зловживанням службовим становищем, чи мав ОСОБА_1 повноваження впливати на осіб, які здійснювали нарахування та виплату компенсації відносяться до оцінки доказів, яке є предметом саме судового розгляду.

Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

4.2. Щодо існування ризиків

В обґрунтування клопотання детектив посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до клопотання про існування ризику переховування від органів досудового розслідування може свідчити те, що ОСОБА_1 , який має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та неодноразово перетинав державний кордон України, усвідомлюючи покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, може вжити заходів до переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

В обґрунтування існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні детектив посилається, зокрема, на те, що більшість свідків у кримінальному провадженні є особами, які працюють в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України, а тому не виключено, що ОСОБА_1 , який тричі обирався народним депутатом України та тривалий час був депутатом Кіровоградської обласної рад, зможе використати набуті ним зв`язки для того, щоб здійснити незаконний вплив на цих свідків з метою надання ними неправдивих показань для уникнення ним кримінальної відповідальності.

Існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином детектив обґрунтовує зв`язками ОСОБА_1 із суб`єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у тому числі працівниками правоохоронних органів, народними депутатами України, які він може використати для того, щоб штучно створити докази своєї невинуватості.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути у тому числі фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 . Так злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, є тяжким корупційним злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, за вчинення цього злочину КПК України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При оцінці цього ризику слідчий суддя також враховує той факт, що у межах цього кримінального провадження розслідуються обставини спричинення тяжких наслідків охоронюваних законом інтересів - Управління справами Апарату Верховної Ради України у сумі 937 150,00 грн.

Також слідчий суддя бере до уваги майновий стан підозрюваного та членів його сім`ї.

Так, відповідно до інформації, відображеної у поданих ОСОБА_1 деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, за 2014-2018 рр., у власності останнього та членів його сім`ї перебувають 3 квартири, 1 житловий будинок, декілька нежитлових приміщень, 3 автомобілі, певна кількість цінного рухомого майна, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб. Також у декларації за 2018 рік відображено серед іншого наявність у ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 209 554 грн. та 270 000 дол. США, у дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - 200 000 грн. та 140 000 Євро.

Наявність зазначених грошових коштів обумовлюють можливість переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду як на території України, так і за її межами.

При оцінці цього ризику слідчий суддя враховує соціальний статус ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 тричі обирався народним депутатом, а до цього тривалий час був депутатом Кіровоградської обласної ради. Це дає підстави вважати, що за час роботи він набув певне коло знайомств серед службових осіб, які займають ключові посади у державних органах. З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя не виключає, що усвідомлюючи відповідальність, яка передбачена ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 може використати набуті ним зв`язки, з метою переховування від органів досудового розслідування, у тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону України.

Наведені обставини у сукупності із тяжкістю можливого покарання дають підстави для висновку про існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду.

Слідчий суддя враховує ту обставину, що ОСОБА_1 у іншому кримінальному провадженні, в якому він має статус підозрюваного демонструє бездоганну процесуальну поведінку та протягом усього строку досудового розслідування не вживав дій із ухилення від органів досудового розслідування. Водночас ця обставина не спростовує існування ризику переховування від органів досудового розслідування у контексті цього кримінального провадження.

Сам лише факт, що до цього часу ОСОБА_1 не вчиняв дій із переховування від органів досудового розслідування, не виключає, що в залежності від обставин, які можуть бути встановлені у ході досудового розслідування, останній не вдасться до таких дій.

Обґрунтованим вважає слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи існування цього ризику слідчий суддя бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 тричі обирався народним депутатом, а до цього тривалий час був депутатом Кіровоградської обласної ради. Наведене дає підстави для висновку, що за цей час він набув тісні соціальні зв`язки, серед народних депутатів України, у тому числі діючих, так і з працівниками Апарату Верховної Ради України. Оскільки більшість свідків у кримінальному провадженні є працівниками Управління справами Апарату Верховної Ради України, слідчий суддя не виключає, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи покарання, яке передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, зможе використати свій соціальний статус та набуті зв`язки для того, щоб здійснити певний тиск на свідків задля зміни ними показання чи надання показань, вигідних для нього.

При оцінці існування цього ризику слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

З цих підстав, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується із тим, що на теперішній час існує ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.

Водночас, враховуючи відсутність у клопотанні наведення конкретних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчинив чи ймовірно вчинить дії на створення перешкод у встановленні обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя не погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім цього, обставинам на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування цього ризику була надана оцінка в контексті існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Отже у судовому засіданні стороною обвинувачення доведено існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

4.3. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 КК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги доводи сторони захисту, які стосуються відомостей, що характеризують особу ОСОБА_1 .

Зокрема, слідчий суддя враховує:

- відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_1 згідно з наданими стороною захисту копіями виписки із медичної картки амбулаторного хворого, довідки з медичного центру сучасної онкології «Онко-Мед», виписок стаціонарного хворого медичного центру «Імпульс» від 25.04.2020, 17.05.2020;

- соціальні та сімейні зв`язки, наявність постійного місця проживання;

- позитивну репутацію підозрюваного, наявність відзнак. Так, відповідно до характеристик Центру дитячої та юнацької творчості «Центр-Юність», Кіровоградської обласної організації Національної спілки журналістів України, організації Української Спілки ветеранів Афганістану, голови ГО «Серця майорів та ветеранів війни Кропивницького», Громадської організації «Спільна Дія» ОСОБА_1 характеризується як мудра, сумлінна, совісна людина, мудрий, чесний та відповідальний політик, який з початку окупації допомагав українській армії та докладав зусиль до звільнення полонених земляків, сприяв їх реабілітації після полону;

- що на досудовому розслідуванні ОСОБА_1 демонструє належну процесуальну поведінку. Таку ж поведінку ОСОБА_1 демонструє і у іншому кримінальному провадженні, в якому він перебуває у статусі підозрюваного і де до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 15 млн. грн..

Проте з урахуванням доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , характеру та обставин справи, дійшов висновку, що на теперішній час, застосування більш м`яких запобіжних заходів, як-то особистого зобов`язання не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

За таких підстав клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування запобіжного заходу у вигляді застави належить задовольнити.

4.4. Щодо розміру застави

Вирішуючи питання про розмір застави слідчий суддя виходив із такого.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У клопотанні про застосування запобіжного заходу детектив просить визначити ОСОБА_1 заставу у сумі 1 500 828,00 грн.

Визначаючи таку суму детектив відштовхувався від: розміру шкоди, яка становить 937 150,00 грн., встановлених ризиків та майнового стану підозрюваного та членів його сім`ї.

Відповідно до інформації, відображеної у поданих ОСОБА_1 деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, за 2014-2018 рр., у власності останнього та членів його сім`ї перебувають 3 квартири, 1 житловий будинок, декілька нежитлових приміщень, 3 автомобілі, певна кількість цінного рухомого майна, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб. Також у декларації за 2018 рік відображено серед іншого наявність у ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 209 554 грн. та 270 000 дол. США, у дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - 200 000 грн. та 140 000 Євро. Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя з урахуванням характеру злочину, попереднього розміру завданої шкоди, майнового стану підозрюваного, доведених ризиків, вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Водночас, застава у розмірі 1 500 828 грн. на визначенні якої наполягає орган досудового розслідування, майже в 10 разів, перевищує розмір застави, визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з урахуванням характеру та обставин кримінального провадження є необґрунтованою.

З огляду на наявні відомості, що характеризують особу підозрюваного, відомості щодо його майнового стану, розміру шкоди, беручи до уваги, що у межах іншого кримінального провадження ОСОБА_1 вніс заставу у сумі 14 983 800 грн. та демонструє належну процесуальну поведінку, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 937 492,00 грн. є такою, що здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

4.5. Щодо обов`язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та строку на який їх належить покласти

У клопотанні детектив просив покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу детектива, прокурора або суду;

2) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

4) здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Оскільки питання про покладення того чи іншого обов`язку, з огляду на зміст ст. 194 КПК України, відноситься до повноважень суду, слідчий суддя, оцінивши доводи наведені у клопотанні, а також доводи сторони захисту вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 обов`язки про які просить детектив, за виключенням обов`язку «не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу детектива, прокурора або суду».

Покладення цього обов`язку, з урахуванням обставин, встановлених під час розгляду цього клопотання, постійного пересування ОСОБА_1 між Кіровоградською областю та Києвом є недоцільним.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Таким чином, строк виконання обов`язків слід визначити до 21.07.2020 включно.

За наведених вище обставин клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Теницького Є.О. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 194, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Теницького Є.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави - 446 (чотириста сорок шість) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 937 492 (дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста дев`яносто дві) гривні.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

2) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

3) здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000 .

Термін дії, покладених слідчим суддею обов`язків визначити до 21 липня 2020 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 420180000000002581.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т. Р. Хамзін