Документ № 90666012

Справа № 757/7845/19-к

1-кп/991/114/19

У Х В А Л А

24 липня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Бикова К.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 42015110000000121 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Матвіїв Курган Ростовської області Російської Федерації, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 388 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кишинів Республіки Молдова, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор: Симків Р.Я.,

сторона захисту захисники: Іщенко О.Б., Маркевич В.Я.,

Магей І.В.,

в с т а н о в и в:

У провадженні Вищого антикорупційного суду (далі-суд) перебуває зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні захисник Іщенко О.Б. усно заявив відвід суддям Маслову Віктору Васильовичу, Строгому Ігорю Леонідовичу, Федорак Лесі Миколаївні з огляду на те, що судом у складі відповідної колегії 23 липня 2020 року прийнято рішення про залучення захисників для здійснення захисту за призначенням. Захисник зіслався на те, що суд був не вправі приймати таке рішення, оскільки обвинувачені забезпечені обраними захисниками, і таким чином, суд фактично, на переконання захисника, втрутився у його діяльність. Також зазначив, що суд був вправі приймати таке рішення тільки після неможливості його прибуття протягом трьох днів, а він не прибував протягом двох днів.

Захисник Маркевич В.Я. також заявив усно відвід цим же суддям з тих підстав, що обвинувачені забезпечені захистом через наявність у провадженні обраних захисників, а тому його залучили безпідставно.

Вирішуючи заявлені відводи, суд виходить із наступного.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді передбачений статтями 75, 76 КПК України, це зокрема, й наявність сумніву у його неупередженості.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11), зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Проніна проти України» (від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00) зазначається, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на позицію ЄСПЛ, беручи до уваги положення статтей 75, 80 КПК України, суд не вважає за необхідне давати детальну відповідь на кожен аргумент заявлених відводів, беручи до уваги, що всі доводи зводяться до незгоди з прийнятим судом процесуальним рішенням про залучення захисників для здійснення захисту за призначенням, що не може породжувати об`єктивно обґрунтовані сумніви в неупередженості складу суду за відсутності доказів такого.

З цього приводу, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [Велика Палата], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що суд, приймаючи відповідне процесуальне рішення, наводив мотиви його прийняття, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для повторного детального аналізу таких обставин в рамках розгляду заяв про відвід, а відповідно до принципу юридичної визначеності також суд не буде переглядати власне рішення, яке набрало законної сили.

Водночас, окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Фактично мотиви відводу захисника Іщенка О.Б. ґрунтуються на його власному тлумаченні ч. 3 ст. 324 КПК України. Суд не погоджується із захисником у тому, що право залучити захисників для здійснення захисту за призначенням, могло виникнути у суду лише після неможливості його прибуття протягом трьох днів.

Оскільки друге речення ч. 3 ст. 324 КПК України, в якому йде мова про цей строк, необхідно тлумачити системно разом із всіма положеннями цієї норми: «якщо подальша участь у судовому провадженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов`язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для з`явлення захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням».

Тобто, такий триденний строк застосовується до прибуття обраного у триденний строк захисника після встановлення судом неможливості подальшої участі у судовому провадженні захисника.

Натомість, у даній справі при винесені рішення про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням було встановлено, що подальша участь у судовому провадженні захисників неможлива, суд позбавлений процесуальної можливості запропонувати обвинуваченим протягом трьох днів обрати собі інших захисників, а тому, забезпечуючи право на захист обвинувачених та здійснення провадження у розумні строки, суд одночасно з відкладенням судового засідання залучив захисників обвинуваченим для здійснення захисту за призначенням, а отже, положення другого речення ч. 3 ст. 324 КПК України щодо неможливості прибуття захисника у триденний строк не підлягали застосуванню.

Протилежний висновок про застосування відповідної норми, тобто, якщо вважати, що ч. 3 ст. 324 КПК України передбачає можливість окремого застосування другого речення, то у такому разі суд був би вправі залучати захисників обвинуваченим для здійснення захисту за призначенням тільки у випадку, якщо захисник не прибуває у судове засідання протягом трьох днів підряд. Натомість, до прикладу, якщо захисник прибуває у судове засідання день через два дні, то у такому разі суд не вправі приймати таке рішення, хоч за таких обставин очевидно, що фактично подальша участь захисника у провадженні не можлива. Адже він більше відсутній у судовому засіданні, аніж здійснює захист. Це б не тільки суперечило вимозі КПК України про безперервність судового розгляду (ст. 322), а створило б небезпечні й широкі можливості для перешкоджання судовому розгляду в розумні строки шляхом неприбуття час від часу захисника у судове засідання.

З огляду на зазначене, посилання захисників не породжують об`єктивних сумнівів у неупередженості суддів Федорак Лесі Миколаївни, Маслова Віктора Васильовича та Строгого Ігоря Леонідовича, а тому у задоволенні відводів належить відмовити.

Керуючись статтями 75, 76, 80, 369-372, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяв захисників Іщенка Олега Борисовича, Маркевича Вадима Яновича про відвід суддів Маслова Віктора Васильовича, Строгого Ігоря Леонідовича, Федорак Лесі Миколаївни відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак