Документ № 90020540

Справа № 991/4945/20

Провадження № 1-кп/991/51/20

УХВАЛА

22 червня 2020 рокумісто Київ

Колегія Вищого антикорупційного суду у складі суддів Ногачевського В.В. (головуючий), Галабали М.В., Крикливого В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Яроша О.М.,

прокурора Олефіра Ю.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Бойка С.Г., Єня Д.В., Літвінова Р.О., Шевельової А.С.,

розглядає у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 520190000000001060.

Відповідно до цього акта:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Рубіжне Луганської області, проживає у АДРЕСА_1 (утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор»),

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Омськ Російської Федерації, проживає у АДРЕСА_2

обвинувачуються за частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України.

У підготовчому засіданні захисник Літвінов Р.О. звернувся з заявою про відвід колегії суддів. Підставою для відводу є обставини, що, на думку захисника, викликають сумніви у неупередженості суддів.

Зокрема, цією ж колегією під головуванням судді Галабали М.В. ухвалено вирок у іншій справі, яка безпосередньо пов`язана з обставинами цього провадження. Вироком у цій справі затверджено угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим ОСОБА_3 .

Згідно з обвинувальним актом у цьому провадженні ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висловили пропозицію та надали неправомірну вигоду Голові Фонду державного майна України ОСОБА_4 .

Не зважаючи на те, що на стадії досудового розслідування матеріали щодо ОСОБА_3 виділені в окреме провадження, обставини обох справ є подібними. По суті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого вже затверджено цією ж колегією угоду про визнання винуватості.

Відтак, колегією у складі: Галабали М.В. (головуючий), Ногачевського В.В., Крикливого В.В., вже надавалася оцінка обвинувальному акту відносно ОСОБА_3 , який є ідентичним обвинувальному акту щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На думку захисника, зазначене робить неможливим неупереджене ставлення колегії суддів до розгляду даного кримінального провадження. Судді у такому складі матимуть наперед сформовану думку стосовно винуватості обвинувачених у цій справі.

Обвинувачені та захисник Єнь Д.В. підтримали відвід. Захисник Бойко С.Г. вирішення відводу відніс на розсуд суду.

Прокурор заперечив проти задоволення відводу. Вважав, що відсутні підстави для відводу.

Задля об`єктивного вирішення питання про відвід колегії необхідно відповісти на запитання, ствердна відповідь на яке не дозволить здійснювати подальший розгляд справи у визначеному складі:

-чи існують обставини, що викликають сумніви у неупередженості колегії?

З огляду на зазначене нижче обґрунтування колегія приходить до висновків, що відповідь на нього є негативною.

Згідно з частинами першою та другою статті 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (частина перша статті 21 КПК України).

Підстави для відводу врегульовано статтями 75 та 76 КПК України. Стаття 75 КПК України містить перелік обставин, що виключають участь судді у провадженні. Суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (пункт 4 частини першої статті 75 КПК України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Відвід колегії заявлено на стадії підготовчого засідання. До моменту його заявлення колегією не було постановлено жодного рішення, що могло б будь-яким чином свідчити про її упередженість при розгляді даної справи. З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії свого розгляду, сторона захисту на цей час не може мати доказів неупередженості суддів у розглядуваній справі.

Колегії необхідно також з`ясувати, чи можуть обставини, зазначені у заяві про відвід вплинути на об`єктивність суду в майбутньому при розгляді справи.

Стаття 76 КПК України регламентує недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні, якщо він вже брав участь у ньому під час досудового розслідування або в судах першої, апеляційної або ж касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування рішення суду відповідної інстанції.

Законодавцем не зазначено у процесуальному законі заборону брати участь одного судді в двох розглядах з приводу одних і тих же подій з тими ж доказами, однак щодо різних обвинувачених.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч.1 та ч 2 ст.94 КПК України).

Крім того, преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, має лише рішення національного суду, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами.

Отже, оскільки усі докази суд досліджує та надає їм оцінку безпосередньо, очевидно, що з цих причин законодавцем при нормотворенні не зазначено вимогу щодо відводу судді, оскільки він вже брав участь у пов`язаній справі щодо іншого обвинуваченого.

У окремому, хоча і пов`язаному, кримінальному провадженні судом проводитиметься самостійний змагальний судовий процес, ключову роль у якому відіграватимуть позиції та доводи сторін.

Тим більше, у іншому (пов`язаному) провадженні винесено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості на стадії підготовчого провадження. Тому до безпосереднього етапу дослідження доказів та, в подальшому, їх оцінки суд не переходив. Перевіряючи угоду в підготовчому судовому провадженні, суд, не має перед собою матеріалів кримінального провадження, адже йому на цій стадії кримінального процесу надаються лише обвинувальний акт, угода та реєстр матеріалів.

Вирок ухвалений на підставі угоди не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а визнання винуватості ОСОБА_3 не є доказом вини останніх.

При затвердженні угоди діяльність суду зі здійснення правосуддя на цьому етапі має контрольний характер і полягає лише у перевірці угоди на відповідність вимогам кримінального й кримінального процесуального законодавства (частина сьома статті 474 КПК України).

Отже, лише той факт, що колегією ухвалено вирок за угодою щодо ОСОБА_3 , не є достатнім для сумніву в неупередженості суду.

На практиці провадження у кримінальних справах часто зумовлює участь суддів в різних судових процесах, в яких беруть участь кілька співобвинувачених. Робота судів у кримінальних справах, зокрема Вищого антикорупційного суду, була б неможливою, якби неупередженість судді ставилася під сумнів тільки на підставах, зазначених у заяві.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів доходить до висновку, що заява захисника про відвід колегії суддів задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, суд постановив:

-відмовити у задоволенні заяви про відвід колегії суддів захисника Літвінова Р.О. у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.В. Галабала В.В. Ногачевський В.В. Крикливий