Документ № 89390966

Справа № 991/3851/20

Провадження1-кс/991/3968/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Кравченка М.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Халдая І.В., Іващенка Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Яндюка С.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

у кримінальному провадженні № 420180000000002581, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2018,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 714 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 500 828,00 грн. та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2020 клопотання передано для розгляду слідчому судді Вищого антикорупційного суду Хамзіну Т.Р.

1.Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420180000000002581 від 22.10.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України, зокрема, за фактами зловживання владою народними депутатами України.

14.05.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме, що він у період з 27.11.2014 по 16.08.2019, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи владою всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме можливість користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Національний» за рахунок оплати його вартості коштами, передбаченими на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України.

Детектив зазначає, що ч. 1 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено право народного депутата України на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру. Така компенсація виплачується Апаратом Верховної Ради України щомісячно у розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України на підставі відповідної заяви народного депутата України та копії документа, до якого внесені відомості про проживання,

Водночас, відповідно до ч. 2 наведеної статті право на отримання таких коштів мають народні депутати України, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

ОСОБА_1 з 11.06.2007 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 .

Проте ОСОБА_1 , переслідуючи умисел на отримання неправомірної вигоди для себе за рахунок коштів, передбачених для компенсації вартості оренди (винайму) житла, усвідомлюючи, що співробітники Апарату Верховної Ради України не уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання грошових коштів як компенсації відповідно до ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», 26.11.2014 подав на ім`я керівника Апарату Верховної Ради України дві заяви в яких просив нараховувати йому кошти для винайму готельного номеру шляхом перерахування їх на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» протягом усього строку виконання депутатських повноважень.

Одночасно з подачею заяви на ім`я керівника Апарату Верховної Ради України, ОСОБА_3 уклав із ДП «Готельний комплекс «Національний» договори № 169 та № 170 щодо винайму номеру.

Після затвердження нового порядку видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номеру, 22.06.2016 та 06.10.2017 ОСОБА_3 подавалися заяви щодо подальшого перерахування грошових коштів, що нараховувалися йому для компенсації вартості винайму готельного номеру на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Національний».

ОСОБА_3 отримував компенсацію вартості оренди (винайму) житла до 16.08.2019.

У період з 27.11.2014 по 16.08.2019 ОСОБА_3 на підставі поданих ним заяв від 26.11.2014, 22.02.2016 та 06.10.2017 Управлінням справами Верховної Ради України нараховано грошові кошти для компенсації вартості оренди житла та винайму готельного номеру у сумі 928 890,00 грн.

Враховуючи безпідставність нарахування цих коштів, вони є безповоротними втратами державного бюджету України.

У клопотанні зазначено такі підстави для звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави:

- наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років;

- існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При визначенні розміру застави детектив керувався тяжкістю та специфікою злочину, розміром шкоди, майновим станом підозрюваного та його близьких осіб.

2. Доводи сторони обвинувачення у судовому засіданні

Прокурор Кравченко М.М. клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 1 500 828,00 грн. підтримав з підстав, наведених у ньому. Зазначив, що зібрані на теперішній час докази свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, що йому інкримінується та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За твердженням прокурора, застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу є необхідним заходом для досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам та виконання ним процесуальних обов`язків.

Розмір застави, визначений з урахуванням розміру шкоди та майнового стану підозрюваного та не є непомірним для останнього.

3. Доводи сторони захисту у судовому засіданні

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечив проти доводів, зазначених у повідомленні про підозру та клопотанні про застосування запобіжного заходу. Зазначив, що повідомлена йому підозра є для нього незрозумілою. Заперечив наявність у нього квартири у м. Києві, зазначив, що йому невідомо про існування цієї квартири, договір купівлі-продажу квартири він не укладав, в квартирі не проживав.

Захисники Іващенко Ю.І. та Халдай І.В. проти задоволення клопотання заперечили, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у органу досудового розслідування не було підстав для його подання.

В обґрунтування заперечень сторона захисту посилається на такі обставини:

1) необґрунтованість повідомленої підозри. Стверджуючи про це сторона захисту зазначає, про те, що діяння, описане детективом у повідомленні про підозру та клопотанні про застосування запобіжного заходу не підпадає під ознаки правопорушення, передбаченого диспозицією і складом злочину, передбаченого ст. 364 КК України. Зокрема, вказують, що сторона обвинувачення не навела доводів на підтвердження того, якими саме владними повноваженнями був наділений ОСОБА_1 як народний депутат України і в контексті інкримінованого йому злочину, якими саме владними повноваженнями він міг зловживати і протиправно використовувати. На їх думку, статус народного депутата України не наділяє його носіїв повноваженнями щодо контролю за правильністю застосування прийнятих Верховною Радою України нормативно-правових актів особами, на яких він поширює свою дію. Народний депутат України не має жодних владних повноважень ні у Верховній Раді України, ні у взаємовідносинах із органами Верховної Ради України, зокрема, Апаратом Верховної Ради України, оскільки не наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами. Станом на 2014 рік рішення щодо виплати народному депутату України щомісячної компенсації для винайму готельного номеру приймалося комітетом з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України. Але матеріали клопотання не містять посилання на факт і докази того, що ОСОБА_1 використовував владні повноваження для тиску на членів вказаного парламентського комітету впродовж 2014-2015 рр.

Відсутність вказівки у положенні, яке регулює питання виплати компенсації за винайм житла норми щодо порядку виплати суми компенсації не свідчать про неможливість перевірки уповноваженими особами наявності у народного депутата України житлового приміщення та його придатності для проживання. Згідно з показаннями свідка відділ соціального забезпечення народних депутатів України Апарату Верховної Ради України перевіряв наявність права народного депутата України на отримання компенсації вартості винайму готельного номеру.

Щодо завданої шкоди зазначили, що наявний у матеріалах клопотання висновок експерта підтверджує суму перерахованих коштів для компенсації вартості винайму готельного номера народному депутату ОСОБА_1 у сумі 741 040 грн., а не 928 890 грн. Крім того, експертами не вирішувалося питання, пов`язане із встановленням факту безповоротної втрати бюджетних коштів. За умови встановлення і доведення факту безпідставного отримання коштів для компенсації вартості винайму готельного номера Управління справами Апарату Верховної Ради України не позбавлене права вимагати повернення коштів, отриманих без встановлених законом підстав, або у судовому порядку стягнути з народного депутата України відповідні суми;

2) недоведення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

- щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Сторона захисту зазначає, що про обставини, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_1 відомо не один рік, а тому він мав можливість залишити територію України. З 2018 року він неодноразо виїжджав за межі України, але постійно повертався на територію України та з`являвся за викликами слідчих. Митний режим перетину державного кордону України встановлює обмеження щодо суми коштів, яку можливо переміщувати, а тому враховуючи відсутність у ОСОБА_1 активів за межами України, він, навіть за наявності великих статків у готівці, не зможе тривалий час перебувати на території інших держав. Крім цього у зв`язку із запровадженням на території України стану надзвичайної ситуації перетин державного кордону України є ускладненим;

- щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Сторона захисту зазначає впродовж 2016-2020 склад керівництва Апарату Верховної Ради України був повністю оновлений. Із цими особами ОСОБА_1 не знайомий, що виключає можливість останнього здійснювати на них вплив. Крім того матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вживав такі дії до цього;

- щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Обставини, про які зазначає детектив на підтвердження цього ризику, є аналогічними тим, що зазначалися на підтвердження ризику незаконного впливу на свідків. Крім того, доказів на підтвердження викладених обставин детектив не надає;

3) щодо розміру застави. За твердженням захисників заявлена у клопотанні сума, яка не відповідає критеріям, які визначені у ст. 182 КПК України направлена на невиправдане обмеження ОСОБА_1 у можливості внести суму застави. На теперішній час, матеріальний стан ОСОБА_1 є гіршим, ніж період на який посилається сторона обвинувачення.

У судове засідання надано заяви 3 осіб - народних депутатів України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що вони поручаються за виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Під час розгляду справи зазначені особи підтвердили готовність взяти на себе такі зобов`язання та погодилися із наслідками, що можуть для них настати у випадку невиконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

4.1 Щодо наявності обґрунтованої підозри

За змістом ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:

- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;

- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;

- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: зловживанні владою, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе, використані службовою особою всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права.

Згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України службовими особами у розумінні цієї статті, зокрема, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 17.10.2002 (справа № 1-6/2002) положення статті 75 Конституції України у взаємозв`язку з положеннями статей 5, 76, 85 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Отже, з часу складання присяги (27.11.2014) до часу припинення повноважень 29.08.2019, народний депутат України VIII скликання ОСОБА_1 , у розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції члена колегіального органу державної влади, а саме законодавчої влади.

Згідно з приміткою 4 до ст. 364 КК України тяжкими наслідками у розумінні цієї статті вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У клопотанні йдеться про завдання шкоди у сумі 928 890,00 грн., яка більше, ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що описані у клопотанні дії на момент їх вчинення становлять кримінальне правопорушення. Тобто висновки органу досудового розслідування не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

На підтвердження причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України стороною обвинувачення надано, зокрема, такі документи, що були досліджені у судовому засіданні:

- заява ОСОБА_1 від 26.11.2014 на ім`я керівника апарату Верховної Ради України про нарахування коштів для винайму готельного номеру, відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України»;

- заяви ОСОБА_1 від 26.11.2014, 22.02.2016, 05.10.2017 про перерахування належних йому коштів для компенсації вартості винайму готельного номеру на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний»;

- інформація щодо виплати компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, надана на запит Національного антикорупційного бюро України Першим заступником керівника апарату Верховної Ради України за вих. № 15/22-1549/271378 від 27.12.2018 та Першим заступником керуючого справами Апарату Верховної Ради України за вих. № 15/24-2020/26512 від 08.04.2020. Відповідно до цієї інформації ОСОБА_3 з 27.11.2014 по 31.12.2014 отримав компенсацію вартості винайму готельного номеру у сумі 16 100 грн., у 2015 році - 167 900 грн., у 2016 році - 168 360 грн.; у 2017 році - 191 080 грн., у 2018 році (за 11 місяців) - 217 000 грн., з 01.11.2018 по 29.08.2019 - 187 850 грн.;

- висновок Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової економічної експертизи від 15.11.2019 № 2245/2367/19-23, яким за результатами дослідження заяв ОСОБА_1 про компенсацію винайму готельного номеру, договору про надання послуг, нормативних актів, якими врегульовано порядок компенсації народного депутату України оренди (винайму) житла, платіжних доручень, реєстрів, актів підтверджено, що сума перерахованих коштів для компенсації вартості винайму готельного номеру народним депутатом України ОСОБА_1 за період з 27.11.2014 по 01.11.2018 становить 741 040,00 грн.;

- висновок Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 20.12.2019 № 2095, 2115/19-23, яким підтверджено, що підписи на заявах від 26.11.2014 про нарахування коштів для винайму готельного номеру, відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», від 26.11.2014, 22.02.2016, 05.10.2017 про перерахування належних йому коштів для компенсації вартості винайму готельного номеру на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний», договорі № 169 про надання послуг від 26.11.2014, актах готельних послуг належать саме ОСОБА_1 ;

- договір купівлі-продажу від 11.06.2007 року, згідно з яким гр. ОСОБА_7 відчужив на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . Відомості про те, що ця квартира перебуває у власності ОСОБА_1 відображені у його деклараціях за 2013-2018 рр.

Досліджені докази свідчать про те, що дійсно могли мати місце обставини про які зазначається у клопотанні органу досудового розслідування, а також формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо причетності ОСОБА_1 до цих дій, які органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України.

Надаючи оцінку запереченням сторони захисту слідчий суддя зазначає, що питання про те, чи можуть дії описані у клопотанні вважатися зловживанням службовим становищем, чи мав ОСОБА_1 повноваження впливати на осіб, які здійснювали нарахування та виплату компенсації відносяться до оцінки доказів, яке є предметом судового розгляду.

Висновки судової економічної експертизи охоплюють період з 27.11.2014 по 01.11.2018. Водночас у кримінальному провадженні розслідуються обставини, які мали місце з 27.11.2014 по 16.08.2019. Відомості щодо орієнтовної суми завданої шкоди підтверджуються іншими доказами, що були досліджені у судовому засіданні

Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

4.2. Щодо існування ризиків

В обґрунтування клопотання детектив посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так, відповідно до клопотання, про існування ризику переховування від органів досудового розслідування може свідчити те, що ОСОБА_3 , який має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та неодноразово перетинав державний кордон України, усвідомлюючи покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, може вжити заходів до переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

В обґрунтування існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні детектив посилається, зокрема, на те, що більшість свідків у кримінальному провадженні є особами, які працюють в Управлінні справами Апарату Верховної Ради України, а тому не виключено, що ОСОБА_3 , який двічі обирався народним депутатом України та тривалий час працював помічником народних депутатів, зможе використати набуті ним зв`язки для того, щоб здійснити незаконний вплив на цих свідків з метою надання ними неправдивих показань для уникнення ним кримінальної відповідальності.

Існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином детектив обґрунтовує зв`язками ОСОБА_3 із суб`єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у тому числі працівниками правоохоронних органів, народними депутатами України, які він може використати для того, щоб штучно створити докази своєї невинуватості.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 . Так злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, є тяжким корупційним злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, за вчинення цього злочину КПК України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При оцінці цього ризику слідчий суддя також враховує той факт, що у межах цього кримінального провадження розслідуються обставини спричинення тяжких наслідків охоронюваних законом інтересів - Управління справами Апарату Верховної Ради України у сумі 928 890,00 грн.

Також слідчий суддя бере до уваги майновий стан підозрюваного та членів його сім`ї.

Так, відповідно до інформації, відображеної у поданих ОСОБА_1 деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, за 2013-2018 рр., у власності останнього та членів його сім`ї перебуває певна кількість рухомого та нерухомого майна, зокрема: 5 автомобілів, квартира у м . Києві , декілька земельних ділянок, житлових будинків та квартир у м. Одеса. Також у декларації за 2017 рік відображено наявність у дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_8 готівкових коштів у значному розмірі.

Наявність зазначених грошових коштів обумовлюють можливість переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду як на території України, так і за її межами.

При оцінці цього ризику слідчий суддя враховує соціальний статус ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 двічі обирався народним депутатом, а до цього тривалий час працював у апараті Верховної Ради України. Це дає підстави вважати, що за час роботи він набув певне коло знайомств серед службових осіб, які займають ключові посади у державних органах. З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя не виключає, що усвідомлюючи відповідальність, яка передбачена ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 може використати набуті ним зв`язки, з метою переховування від органів досудового розслідування, у тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону України.

Наведені обставини у сукупності із тяжкістю можливого покарання дають підстави для висновку про існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду.

Доводи, наведені стороною захисту, не спростовують встановлених обставин. Сам лише факт, що до цього часу ОСОБА_1 не вчиняв дій із переховування від органів досудового розслідування, не виключає, що в залежності від обставин, які можуть бути встановлені у ході досудового розслідування, останній не вдасться до таких дій.

Обґрунтованим вважає слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи існування цього ризику слідчий суддя бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 двічі обирався народним депутатом, а до цього тривалий час (з 1998 року) працював у апараті Верховної Ради України, зокрема був помічником народних депутатів України. Наведене дає підстави для висновку, що за цей час він набув тісні соціальні зв`язки, як з народними депутатами України, у тому числі діючими, так і з керівництвом і працівниками Апарату Верховної Ради України. Оскільки більшість свідків у кримінальному провадженні є працівниками Управління справами Апарату Верховної Ради України, слідчий суддя не виключає, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи покарання, яке передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, зможе використати свій соціальний статус та набуті зв`язки для того, щоб здійснити певний тиск на свідків задля зміни ними показання чи надання показань, вигідних для нього.

При оцінці існування цього ризику слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

З цих підстав, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується із тим, що на теперішній час існує ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.

Водночас, враховуючи відсутність у клопотанні наведення конкретних фактів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчинив чи ймовірно вчинить дії на створення перешкод у встановленні обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя не погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім цього, обставинам на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування цього ризику була надана оцінка в контексті існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Отже у судовому засіданні стороною обвинувачення доведено існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

4.3. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 КК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги готовність 3 осіб поручитися за виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, а також заснування ОСОБА_1 благодійного фонду.

Проте з урахуванням доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , характеру та обставин справи, дійшов висновку, що на теперішній час, застосування більш м`яких запобіжних заходів, як-то особистого зобов`язання чи особиста порука не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

За таких підстав клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування запобіжного заходу у вигляді застави належить задовольнити.

4.4. Щодо розміру застави

Вирішуючи питання про розмір застави слідчий суддя виходив із такого.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У клопотанні про застосування запобіжного заходу детектив просить визначити ОСОБА_1 заставу у сумі 1 500 828,00 грн.

Визначаючи таку суму детектив відштовхувався від: розміру шкоди, яка становить 928 890,00 грн., встановлених ризиків та майнового стану підозрюваного та членів його сім`ї.

Відповідно до інформації, відображеної у поданих ОСОБА_1 деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, за 2013-2018 рр., у власності останнього та членів його сім`ї перебуває певна кількість рухомого та нерухомого майна, зокрема: 5 автомобілів, квартира у м . Києві, декілька земельних ділянок, житлових будинків та квартир у м. Одеса. Також у декларації за 2017 рік відображено наявність у дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_8 готівкових коштів: 1800000 дол. США, 720000 Євро, 5100000 грн.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя з урахуванням характеру злочину, попереднього розміру завданої шкоди, майнового стану підозрюваного, доведених ризиків, вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Водночас, застава у розмірі 1 500 828 грн. на визначенні якої наполягає орган досудового розслідування, майже в 10 разів, перевищує розмір застави, визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з урахуванням характеру та обставин кримінального провадження є необґрунтованою.

З огляду на наявні відомості, що характеризують особу підозрюваного, відомості щодо його майнового стану, розміру шкоди, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 929 084,00 грн. є такою, що здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

4.5. Щодо обов`язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та строку на який їх належить покласти

У клопотанні детектив просив покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу детектива, прокурора або суду;

2) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

4) здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

У зв`язку із доведенням прокурором існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя вважає обґрунтованими вимогу детектива щодо покладення саме таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Таким чином, строк виконання обов`язків слід визначити до 19.04.2020 включно.

За наведених вище обставин клопотання старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Яндюка С.В. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 194, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Яндюка С.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мусіякою В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_1 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді застави - 442 (чотириста сорок два) розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 929 084 (девятсот двадцять дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривні.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу детектива, прокурора або суду;

2) повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

4) здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.

Термін дії, покладених слідчим суддею обов`язків визначити до 19 липня 2020 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 420180000000002581.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т. Р. Хамзін