- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
- Секретар : Батир Б.В.
- Захисник/адвокат : Могильницького М.С.
Справа № 991/1772/20
Провадження1-кс/991/1811/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., адвоката Могильницького М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника Могильницького Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у ненаданні для ознайомлення матеріалів кримінального провадження №42015000000000815 від 30.04.2015,-
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Могильницького Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у ненаданні для ознайомлення матеріалів кримінального провадження № 42015000000000815 від 30.04.2015.
Скарга обґрунтована тим, що 28.09.2015 року між Могильницьким М.С як адвокатом з ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги.
13.02.2020 року Могильницький М.С. як захисник ОСОБА_1 направив до Національного антикорупційного бюро України клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42015000000000815 від 30.04.2015.
У відповідь надійшов лист детектива Національного антикорупційного бюро України від 21.02.2020, яким захисника повідомлено, що клопотання від 13.02.2020, яке було зареєстроване у Національному бюро 17.02.2020 за вх.№252/4206-00, не підлягає вирішенню в порядку ст.ст.220,221 КПК України, оскільки 06.02.2017 управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Могильницькому М.С направлено листа про те, що договір про надання правової допомоги від 28.09.2015 не може розглядатися як достовірний документ, оскільки він викликає сумнів щодо надання згоди підозрюваного ОСОБА_1 на залучення Могильницького М.С. як захисника у кримінальному провадженні №№42015000000000815 від 30.04.2015.
Могильницький М.С зазначив, що до теперішнього часу матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, для ознайомлення стороні захисту не надані та постанову про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання Могильницького М.С. не винесено.
У зв`язку з наведеним захисник просить зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015, розглянути відповідно до вимог ст. 220 КПК України клопотання Могильницького М.С. від 13.02.2020, яке було зареєстроване у НАБ України 17.02.2020 за № 252/4206-00 про надання Могильницькому М.С. , як захиснику ОСОБА_1, для ознайомлення матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
В судовому засіданні адвокат Могильницький М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , скаргу підтримав з викладених у ній підстав та просив задовольнити в повному обсязі.
Особа, бездіяльність якої оскаржується, була повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання, однак до суду не з`явилась.
Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення заявника та дослідивши заперечення прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
13.02.2020 Могильницький М.С. , як захисник ОСОБА_1, направив до Національного антикорупційного бюро України клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42015000000000815 від 30.04.2015, в порядку ст.ст. 220, 221 КПК України.
У відповідь захисником отримано лист детектива Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Хижняка М. від 21.02.2020, яким повідомлено, що клопотання Могильницького М.С. , яке було зареєстроване у Національному бюро 17.02.2020 за вх.№0412-252/4206-00, не підлягає вирішенню в порядку ст.ст.220-221 КПК України, оскільки 06.04.2017 управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України листом (вих.№23/1/2-34342-15) було повідомлено Могильницького М.С. про те, що договір про надання правової допомоги від 28.09.2015 не може розглядатися як достовірний документ, оскільки він викликає сумнів щодо надання згоди підозрюваного ОСОБА_1 на залучення Могильницького М.С. , як захисника у кримінальному провадженні №42015000000000815, у зв`язку з чим Могильницький М.С. не є стороною захисту у даному провадженні.
Враховуючи те, що детективом Національного антикорупційного бюро України не розглянуто вищезазначене клопотання в порядку та у встановлені статтею 220 КПК України строки, не винесено вмотивованої постанови, заявник звернувся до суду з даною скаргою.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
У відповідності до положення п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим кодексом строк.
Відповідно до положень ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, що до якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
Сторонами кримінального провадження є
- з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом;
- з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (п.19 ч.1 ст.3 КПК України).
Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (ч.4 ст.46 КПК України).
Пунктом 9 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде.
Відповідно до ч.1 ст. 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1)свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2)ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред`явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається(ч.2 ст. 50 КПК України).
Як вбачається зі скарги 28.09.2015 між Могильницьким М.С як адвокатом та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги.
Відповідно до умов вищеозначеного договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 , зокрема, залучає Могильницького М.С як адвоката для свого захисту у кримінальних провадженнях.
Могильницьким М.С. на підтвердження своїх повноважень органу досудового розслідування надано такі документи:
-Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1825 від 22.12.2004;
-Копія договору про надання правової допомоги від 28.09.2015;
-Ордер про надання правової допомоги серія АА № 068501 від 03.04.2017.
Згідно листа детектива Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Хижняка М. від 21.02.2020, адвоката Могильницького М.С. було повідомлено, що його клопотання подане в якості захисника ОСОБА_1 не підлягає вирішенню, оскільки управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України листом від 06.04.2017 встановлено, що договір про надання правової допомоги від 28.09.2015 не може розглядатися як достовірний документ, оскільки він викликає сумнів щодо надання згоди підозрюваного ОСОБА_1 , який на даний час перебуває у розшуку, на залучення Могильницького М.С. , як захисника у кримінальному провадженні №42015000000000815, у зв`язку з чим Могильницький М.С. не є стороною захисту у провадженні.
Пунктом «с» ст.6 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод передбачено право кожного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, обраного на власний розсуд.
Право на захист закріплено у ст.ст. 59,129 Конституції України.
Крім того, забезпечення права на захист і забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, віднесено до загальних засад кримінального провадження (п. п. 13, 17 ч. 1 ст. 7 КПК).
Гарантії права на захист у разі кримінального обвинувачення передбачено й у п. "d" ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та підпункті (c) п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виходячи з змісту ст. 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (постанова від 13.11.2019 у справі №201/1058/19) дійшов висновку, що положення п.2 ч.1 ст.50 КПК України визначають, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого п.1, - захисник надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 цієї статті цього кодексу.
Відмовляючи в розгляді клопотання Могильницького М.С. в порядку ст.ст. 220, 221 КПК України, детектив мотивував своє рішення відсутністю належних доказів на підтвердження надання згоди підозрюваним ОСОБА_1 на захист його інтересів у кримінальному провадженні адвокатом Могильницьким М.С., оскільки підозрюваний на даний час перебуває у розшуку, а тому договір про надання правової допомоги від 28.09.2015 є сумнівним та не може розглядатися як достовірний документ.
Однак такі висновки детектива є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 51 КПК України договір із захисником має право укласти особа, передбачена в частині першій статті 45 цього Кодексу, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.
При цьому, положеннями ст. 51 КПК чітко не визначено ні строку надання такої "наступної згоди", ні порядку підтвердження її наявності, у зв`язку з чим зазначена норма має застосовуватися з урахуванням обставин конкретної справи у спосіб, який не становитиме невиправдане обмеження права особи на захист.
Вказаний висновок наведений в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 522/21802/16-к, провадження №51-2857км19).
Тобто в даному випадку варто враховувати, що договір про правову допомогу спрямований на захист і покращення становища підозрюваного, а тому адвокат Могильницький М.С. діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , а не всупереч їм.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що Могильницький М.С. мав повноваження на подання клопотань в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 в цьому кримінальному провадженні.
Окрім того варто звернути увагу на те, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України).
З урахуванням зазначених обставин, враховуючи положення статті 220 КПК України, з моменту отримання клопотання адвоката Могильницького М.С. про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015000000000815 від 30.04.2015, яке зареєстровано у Національному бюро 17.02.2020 року за №252/4206-00, в уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України виник обов`язок розглянути подане скаржником клопотання у строк не більше трьох днів та повідомити заявника про результати його розгляду в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України, зокрема, надати матеріали кримінального провадження для ознайомлення, а у випадку повної або часткової відмови в задоволенні клопотання - винести вмотивовану постанову, копію якої вручити/надіслати особі, що звернулася з відповідним клопотанням.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що вказане клопотання не було розглянуто уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України в строк та порядок, передбачений ст. 220 КПК України.
Статтею 22 КПК України встановлено обов`язок самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Виходячи з положень кримінального процесуального закону, процесуальні дії, які вчиняються слідчим, прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, це передбачені кримінально-процесуальним законодавством заходи, спрямовані на регулювання перебігу досудового розслідування та його закінчення; забезпечення дотримання та реалізації прав і законних інтересів учасників кримінального процесу; оформлення прийнятих слідчим, прокурором процесуальних рішень тощо.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України не виконано обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 220 КПК України, а тому наявні підстави для зобов`язання розглянути клопотання Могильницького М.С. від 13.02.2020.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Слідчий суддя зауважує, що надаючи відповідь листом від 21.02.2020 детектив фактично клопотання не розгляну.
Оскільки, вимог ч.2 ст.220 КПК України детективом виконано не було, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, розглянути клопотання у кримінальному провадженні №42015000000000815 від 30.04.2015 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України в порядку ст.220 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про зобов`язання вчинити певну дію.
Керуючись ст.ст. 220, 303-306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Скаргу захисника Могильницького Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у ненаданні для ознайомлення матеріалів кримінального провадження № 42015000000000815 від 30.04.2015, задовольнити.
Зобов`язати детектива Національного антикорупційного бюро України, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000815 від 30.04.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, розглянути у порядку ст. 220 КПК України клопотання захисника Могильницького М.С. від 13.02.2020, яке зареєстровано у НАБ України 17.02.2020 за № 252/4206-00, про надання захиснику Могильницькому М.С. матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000000815 від 30.04.2015 для ознайомлення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.Д. Воронько