Документ № 88628395

Справа № 991/2283/20

Провадження1-кс/991/2332/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2, представника особи, в інтересах якої подано клопотання адвоката ОСОБА_3, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42017000000000394 від 14.02.2017 року,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна, в якому він просив:

- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 року по справі № 757/44498/19-к про арешт майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, а саме: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 (13, 5 кв.м.); АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_3 (13, 5 кв.м.); АДРЕСА_2 (82, 4 кв.м.); АДРЕСА_3 (96, 3 кв.м); АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_4 ( НОМЕР_5, 1 кв.м); АДРЕСА_4 (147, 7 кв.м.); АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_6 (18, 3 кв.м.)(далі Майно).

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що потреба у подальшому арешті вказаного Майна відпала, сам арешт накладено необґрунтовано та із порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, а відтак, накладений арешт підлягає скасуванню з огляду на наступне:

- ОСОБА_4 мав фінансову можливість самостійно придбати у власність Майно, що підтверджується рядом документів, зокрема, Звітом (Висновком) незалежного аудитора щодо виконання узгоджених процедур з аналізу джерел походження грошових коштів ОСОБА_4 за період 01.01.2005 року по 30.06.2018 року;

- право власності на Майно набуто ОСОБА_4 правомірно, що підтверджується правовстановлюючими документами;

- станом на день розгляду клопотання про арешт майна, жодній особі не було вручено повідомлення про підозру, крім того, ОСОБА_4 не повідомлено про підозру, а за такого, немає підстав для арешту належного йому Майна;

- ОСОБА_4 не має жодного відношення до кримінального провадження № 42017000000000394;

- немає жодних доказів зв`язку ОСОБА_4 із отриманням коштів, здобутих незаконним шляхом, будь-яким із підозрюваних у кримінальному провадженні № 42017000000000394;

- Майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України;

- ризики, зазначені у абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, відсутні;

- арешт на Майно ОСОБА_4 вже накладався у провадженні № 12013110060002990, однак 09.08.2019 був скасований;

- орган досудового розслідування вчиняє тиск на ОСОБА_4, оскільки у матеріалах кримінального провадження № 42017000000000394 наявні матеріали провадження № 12013110060002990;

- оскільки, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000394 триває більше двох років, ОСОБА_4 про підозру не повідомлялось, то арешт Майна наразі жодним чином не забезпечує кримінальне провадження;

- під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не встановив наявність належних підстав для арешту майна, відсутність достатніх доказів, що вказують на вчинення особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення, не встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову та співрозмірність обмеження права власності, невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України, порушення слідчим строків на звернення із клопотанням про арешт майна, розгляд клопотання про арешт майна за відсутності власників, накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання про скасування арешту майна підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду не з`явився, надіслав письмові заперечення на клопотання, в яких зазначив, що доводи, викладені в клопотанні, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з того, що під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчим суддею було встановлено, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів на підтвердження того, що діяльність ОСОБА_5 та наближених до нього осіб з легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, направлена на приховування, маскування незаконного походження коштів та надання їм вигляду коштів, отриманих у законний спосіб, у зв`язку з чим є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4, придбано за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_5 злочинним шляхом, а сам ОСОБА_4 є фіктивним власником Майна. Внаслідок того, що постановою прокурора від 23.07.2019, зокрема, Майно ОСОБА_4, визнано речовим доказом, як таке, що відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а також те, що слідчим суддею встановлена наявність достатніх доказів на підтвердження існування фактів, які переконують у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1, ч. 2 ст. 96-2 КК України, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що зазначене Майно може бути предметом спеціальної конфіскації, то слідчий суддя дійшов правильного висновку, що наявні достатні підстави для накладення арешту на Майно з метою збереження речових доказів та з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Крім того, прокурор зазначив, що жоден із наведених адвокатом доводів щодо необґрунтованості арешту Майна не підтверджений відповідними доказами, а враховуючи те, що на даний час кримінальне провадження не закрито, кваліфікація дій підозрюваного не змінена, просив в задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити, розгляд клопотання провести за його відсутності.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши пояснення представника особи, що звернулася із клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019 року (справа № 757/44498/19-к) накладено арешт на нерухоме майно, в тому числі і на Майно належне ОСОБА_4, з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Частиною 4 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на положення статей 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Під час судового розгляду, слідчим суддею встановлено, що Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 365-2, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 384 КК України.

02.10.2018 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру колишнього Голову Вищого господарського суду України ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України.

22.11.2018 року із кримінального провадження № 12013110060002990 виділено матеріали стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за № 42017000000000394.

В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.08.2019 (справ № 757/44498/19-к) частково задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності юридичним та фізичним особам, у тому числі ОСОБА_4, із забороною розпорядження таким майном (у тому числі відчуження).

Підставою арешту зазначеного у клопотанні майна став той факт, що досудовим розслідуванням здобуто достатньо доказів на підтвердження того, що нерухоме майно, зокрема, Майно належне ОСОБА_4, відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України, внаслідок чого воно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017000000000394. Крім того, на підтвердження того, що Майно належить третій особі, яка повинна була знати, що вказане майно відповідає ознакам, зазначеним у п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, тобто, зазначене майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4, придбано за рахунок коштів, одержаних підозрюваним ОСОБА_5 злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та, враховуючи санкцію інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, може бути об`єктом спеціальної конфіскації відповідно до положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації майна.

Слідчий суддя, постановляючи ухвалу про арешт Майна, дійшов висновку, що під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні здобуто достатньо доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 у період з серпня - жовтня 2008 року, перебуваючи на посаді Голови Донецького апеляційного господарського суду, а також у період з початку 2011 року квітень 2012 року, перебуваючи на посаді Голови Вищого господарського суду України, вчинив ряд умисних корисливих злочинів, частину яких - діючи у складі створеної ним злочинної організації.

Зокрема, за версією слідства у період лютого-квітня 2012 року ОСОБА_5, обіймаючи посаду Голови Вищого господарського суду України, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка діяла в інтересах ТОВ «Будспецсервіс» неправомірну вигоду у вигляді об`єктів нерухомості у будинках на вулиці Михайла Драгомирова у Печерському районні міста Києва за винесення на користь цього товариства судових рішень окремими суддями господарських судів України. Отримавши за вищевказаних обставин незаконну матеріальну винагороду в особливо великих розмірах у вигляді готівкових коштів, реалізуючи свій злочинний план, погоджений з усіма членами злочинної організації, з метою подальшої легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, ОСОБА_5 придбав нерухоме майно житлового та комерційного призначення на території України, а також в інших країнах Європи, для отримання грошових прибутків від їх використання, у тому числі здачі в оренду. Переслідуючи мету приховати наявні грошові кошти незаконного походження, ОСОБА_5 залучив до вчинення легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, осіб, зокрема, - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, з якими у нього склалися довірчі стосунки, та які не були пов`язані з ним близькими родинними стосунками, а отже він не повинен був вносити до своєї декларації про майновий стан відомості про ці витрати, доходи, корпоративні права тощо, а також інших невстановлених на цей час осіб.

В ході досудового розслідування встановлено, що зазначені особи увійшли до створеної ОСОБА_5 злочинної організації та мали виконати злочинні ролі щодо легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом за рахунок придбання від свого імені нерухомого та рухомого майна за грошові кошти, здобуті ОСОБА_5 злочинним шляхом. При цьому, за версією слідства, зазначені особи тривалий час підтримували довірчі стосунки з ОСОБА_5 і достеменно знали про його місце роботи та посаду, а також про його злочинну діяльність, спрямовану на отримання незаконної матеріальної вигоди, розуміли вимоги законодавства щодо обмежень можливостей державних службовців займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, однак погодилися брати участь у злочинній діяльності ОСОБА_5, пов`язаної з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом.

Серед іншого, встановлено, що з метою приховування фактичного власника набутого нерухомого майна, продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, ОСОБА_5 прийняв рішення про залучення до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, наближених до нього осіб. На виконання злочинних намірів ОСОБА_5, членами злочинної організації було забезпечено документальне оформлення переходу права власності на об`єкти нерухомості до наближених осіб та їх родичів. Так, зібраними в ході досудового розслідування матеріалами підтверджується, що за зазначеною схемою ОСОБА_9 було забезпечено документальне оформлення відступлення прав та переведення обов`язків про участь у фонді фінансування будівництва квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .

Крім того, ОСОБА_4 продовжуючи злочин з легалізації доходів здобутих злочинним шляхом 07.03.2013 в органі державної реєстрації Печерського району в місті Києві подав документи та зареєстрував підприємство ТОВ «Лідер Групп», на якому в подальшому став засновником, директором та бухгалтером. 02.04.2014 на підставі договору-купівлі продажу, нежитлового приміщення, серії та номеру 394 від 02.04.2014 підприємство ТОВ «Лідер Групп» набуло право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1091,4 кв.м. по АДРЕСА_7 .

Також, з метою забезпечення контролю та вирішення господарських питань з експлуатації і здачі в оренду та з метою подальшого отримання прибутків ОСОБА_5 організував та забезпечив видачу залученим для реалізації злочинної схеми особами, на ім`я яких членами злочинної організації оформлено право власності на ряд об`єктів нерухомості, довіреностей з правом розпорядження цими об`єктами нерухомості наближеній особі ОСОБА_5 ОСОБА_4 .

Отже, на підставі зібраних в ході досудового розслідування матеріалів, орган досудового розслідування дійшов висновку, з яким погодився і слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт майна, що діяльність ОСОБА_5 та наближених до нього осіб з легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, була спрямована на приховування, маскування незаконного походження коштів та надання їм вигляду коштів, отриманих у законній спосіб, а отже, є достатні підстави вважати, що нерухоме майно, яке належить на праві власності юридичним та фізичним особам, у тому числі ОСОБА_4, придбано за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_5 злочинним шляхом, та на цей час саме він є фактичним власником і вигодонабувачем (бенефіціаром).

В ході досудового розслідування, об`єкти нерухомості, які були набуті підозрюваним ОСОБА_5 злочинним шляхом та зареєстровані на праві власності за пов`язаними юридичними та фізичними особами, у тому числі за ОСОБА_4, визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні як такі, що відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Крім того, вказане майно відповідає ознакам, зазначеним у п.п. 1 - 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, тобто, зазначене майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4, придбано за рахунок коштів, одержаних підозрюваним ОСОБА_5 злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та, враховуючи санкцію інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, та відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1, ч. 2 ст. 96-2 Кримінального кодексу України, існує сукупність достатніх підстав та розумних підозр вважати, що Майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4, може бути об`єктом спеціальної конфіскації.

Відповідні висновки слідчого судді, зроблені під час постановлення ухвали про арешт Майна, цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи, що Майно може бути відчужене і це призведе до втрати речових доказів, з метою забезпечення завдання кримінального провадження, а саме збереження речових доказів, вжиття заходів щодо спеціальної конфіскації у майбутньому, наявні достатні підстави для накладення арешту на Майно, набуте внаслідок злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, та яке перебуває у власності третьої особи, яка за версією слідства сприяла легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом.

З огляду на зазначене, наявна обґрунтована підстава для арешту вищезазначеного належного на праві приватної власності ОСОБА_4 . Майна з метою збереження речових доказів та для забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Що стосується доводів сторони захисту, що під час постановлення ухвали про арешт Майна слідчий суддя не встановив наявність належних підстав для арешту майна, відсутність достатніх доказів, що вказують на вчинення особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення, накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні, то в даному випадку вони не мають під собою правового підґрунтя, оскільки при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, але при цьому, закон не вимагає, аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має надати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти такий вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Що стосується доводів адвоката щодо не встановлення слідчим суддею розміру шкоди та вирішення питання щодо наявності цивільного позову, співрозмірності обмеження права власності, невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України, порушення слідчим строків на звернення із клопотанням про арешт майна, розгляд клопотання про арешт майна за відсутності власників, то в даному випадку арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, а не з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Також, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя наділений правом проводити розгляд клопотання за відсутності власника майна, його представника чи законного представника. Крім того, підставою для скасування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження є необґрунтованість накладення такого арешту або, коли у його подальшому застосуванні відпала потреба. Питання щодо законності застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження вирішується під час апеляційного перегляду, а не шляхом звернення до суду із клопотанням про скасування арешту майна.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Вище описані підстави для накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності юридичним та фізичним особам, у тому числі ОСОБА_4, були наведені у клопотанні прокурора, з якими погодився слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт Майна, та приймаючи рішення про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання наявні достатні докази, які об`єктивно підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані йому органом досудового розслідування злочини.

Разом з тим, особа, яка подала клопотання про скасування арешту, та представник такої особи під час судового розгляду, не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що власник майна мав достатньо активів для придбання вказаного нерухомого майна, а доводи заявника про наявність у ОСОБА_4 фінансової можливості самостійно придбати у власність Майно, що підтверджується Звітом (Висновком) незалежного аудитора щодо виконання узгоджених процедур з аналізу джерел походження грошових коштів ОСОБА_4 за період 01.01.2005 року по 30.06.2018 року, Звітами суб`єкта малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку за відповідний період та довідками ДПІ, оцінюється слідчим суддею критично, оскільки зазначені документи, зокрема і Звіт (Висновок) не містить розділу стосовно витрат та їх співрозмірності з доходами, а стороною захисту в свою чергу не надано доказів на підтвердження співрозмірності наявних у ОСОБА_4 грошових коштів, вартості придбаного нерухомого майна та використання саме власних грошей для придбання арештованого майна.

При цьому слідчим суддею враховується, що сукупний розмір доходів ОСОБА_4 за період з 01.01.2005 року по 30.06.2018 року складає близько 6646989 грн. за умови відсутності будь-яких трат в цей період (що очевидно неможливо), а вартість придбаного ним нерухомого майна (три квартири та чотири гаражі (машиномісця) у місті Києві) є майже еквівалентною вартості Майна. Крім того, ОСОБА_4 в 2016 році придбав декілька об`єктів нерухомості у зазначений період у Львівській області загальною площею близько 1500 м.кв. Наведені обставини свідчать про об`єктивну відсутність достатніх фінансових можливостей у ОСОБА_4 реально оплатити придбане майно за рахунок легальних джерел доходу. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, частину Майна ОСОБА_4 отримав від підозрюваної ОСОБА_6 .

Що стосується доводів представника власника майна щодо скасування арешту на Майно, накладеного 09.08.2019 у рамках кримінального провадження № 12013110060002990 іншою ухвалою, то вони слідчим суддею до уваги не беруться, оскільки рішення приймається у кожній конкретній справі на підставі доказів, наданих сторонами, та обставин справи, висновки, до яких дійшов інший слідчий суддя при скасуванні вказаного заходу забезпечення, не мають преюдиціального значення для вирішення цього клопотання.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні наразі триває, а отже скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту Майна може призвести до безперешкодного відчуження такого нерухомого майна, належного ОСОБА_4, що призведе до втрати речових доказів, що в свою чергу зашкодить подальшому проведенню всебічного, повного та об`єктивного досудового розслідування, а також унеможливить застосування спеціальної конфіскації за результатом розгляду справи по суті у випадку визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення.

З таких обставин, враховуючи, що арешт на зазначене Майно накладено обґрунтовано та відповідно до приписів чинного кримінального процесуального законодавства, потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час не відпала, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для скасування арешту належного на праві приватної власності ОСОБА_4 . Майна.

За такого, клопотання адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючисьст.174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_12