Документ № 88261017

Справа № 4910/16/19-к

Провадження1-кс/991/2723/19

У Х В А Л А

17 березня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., Зубріцька А.М., адвоката Захватаєва А.С., прокурора Гарванка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві, клопотання адвоката Захватаєва Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 42017000000000394 від 14.02.2017,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 задоволено частково клопотання прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України Жовміра І.І. та накладений арешт, окрім іншого, на майно (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження) ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме:

- АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_2 (13,5 кв.м.);

- АДРЕСА_2 (68,1 кв.м.);

- АДРЕСА_3 (50,1 кв.м.);

- АДРЕСА_4 ( 84 кв.м. )

та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , а саме:

- АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_4 (13,5 кв.м.);

- АДРЕСА_6 (13,5 кв.м.);

- АДРЕСА_7 (82,3 кв.м.);

- АДРЕСА_8 (96,2 кв.м.).

До слідчого судді надійшло клопотання адвоката Захватаєва А.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому адвокат прохає скасувати арешт майна, накладений на підставі вищезазначеної ухвали. В обґрунтування необхідності скасування арешту адвокат зазначає, що арештоване майно набуто подружжям за власні грошові кошти, отримані легальним шляхом та воно не відповідає критеріям майна, передбаченим ст.. 170 КПК України. За час досудового розслідування, Каркових ніяк допитано не було, їх правовий статус органом досудового розслідування не визначено. Крім того, ухвала суду ґрунтується на твердженні прокурора про купівлю нерухомого майна за грошові кошти ОСОБА_3 , отримані ним в наслідок скоєння кримінальних правопорушень, хоча зв`язок ОСОБА_3 та Каркових ніяк не підтверджується. На підставі зазначеного, на думку адвоката, арешт накладено не законно та не обґрунтовано.

Адвокат у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому. Пояснення надав аналогічні його тексту. Додатково звернув увагу, що прокурор Жовмір І., який звертавсяз клопотання про накладення арешту на майно Каркових не мав відповідних повноважень. На підтвердження цього надав суду витяг з ЄРДР. Крім того, звертав увагу, що легалізації доходів повинен був передувати інший злочин, який повинен бути пов`язаним із отриманими грошовими коштами, проте таких складів ОСОБА_3 не інкриміновано. Враховуючи наведене, просив задовольнити клопотання та скасувати арешт.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Посилався на те, що в обгрунтування клопотання про скасування арешту адвокат посилається головним чином на необгрунтованість підозри, проте судами різних інстанцій вже підтверджено, що підозра є обгрунтованою. Також звернув увагу, що адвокат помилково вказує, що крім легалізації доходів, ОСОБА_3 не інкриміновано інших злочинів. Зазначив, що всі відомості про інші кримінальні правопорушення можливо відслідкувати із наявних у суду матеріалів.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення адвоката, слідчий суддя приходить до наступних висновків

У судовому засіданні встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000394 від 14.02.2017.

Під час досудового розслідування, ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 276-1 КК України та ОСОБА_4 , у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019 частково задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України Жовміра І.І. та, з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, накладено арешт, окрім іншого, на майно ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме:

- АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_2 (13,5 кв.м.);

- АДРЕСА_2 (68,1 кв.м.);

- АДРЕСА_3 (50,1 кв.м.);

- АДРЕСА_4 ( 84 кв.м. )

та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , а саме:

- АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_4 (13,5 кв.м.);

- АДРЕСА_6 (13,5 кв.м.);

- АДРЕСА_7 (82,3 кв.м.);

- АДРЕСА_8 (96,2 кв.м.).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, правовою підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Частина 1 статті 96-2 КК України встановлює, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно ( ч. 2 ст. 96-2 КК України).

Потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається із досліджених матеріалів справи, а саме ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 маючи умисел на приховування фактичного власника об`єктів нерухомого майна, прийняв рішення про залучення до легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, наближених до нього та членів злочинної організації осіб. Серед визначених ним осіб перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які маючи з ОСОБА_3 єдиний умисел на легалізацію грошових коштів, за передані ним грошові кошти придбала вищезазначене нерухоме майно. Зазначене майно, постановою прокурора від 25.07.2019 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій ОСОБА_3 , щодо легалізації грошових коштів здобутих злочинним шляхом. На підставі чого і було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з метою збереження речових доказів та з метою спеціальної конфіскації майна, оскільки воно було придбано у власність за грошові кошти здобуті злочинним шляхом.

Так, у судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні дотепер не завершено, через що, на переконання слідчого судді, скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до безперешкодного відчуження нерухомого майна. Зазначене призведе до втрати речових доказів, що в свою чергу зашкодить подальшому проведенню повного досудового розслідування, судового розгляду справи по суті та позбавить суд можливості застосування норм кримінального законодавства в галузі спеціальної конфіскації.

Крім цього у судовому засіданні адвокат Захватаєв А.С. не зміг підтвердити доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх фінансові накопичення на час придбання нерухомого майна, співрозмірність наявних у них грошових коштів, вартості придбаного нерухомого майна та використання саме власних грошей для придбання арештованого майна. Адвокатом у судовому засіданні не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції.

Також слідчий суддя дослідив подану адвокатом копію витягу з ЄРДР в якому відсутні відомості стосовно прокурора Жовміра І., як уповноважену особу для звернення до суду із клопотання про накладення арешту на вказане майно. Однак при перевірці повноважень прокурора за поданою копією витягу, слідчому судді не вдалося встановити дату формування витягу з ЄРДР, щоб дійти до певного висновку про дієвість витягу з ЄРДР на час звернення з клопотанням до суду. Крім того, адвокатом не надано на підтвердження своєї позиції першоджерела - постанови про визначення групи прокурорів або постанови про зміну групи прокурорів, яка б діяла на час звернення із клопотанням до суду про накладення арешту на майно Каркових. За таких обставин, суд не приймає до уваги вказані твердження захисника, як не доведені.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката про скасування арешту майна, є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката Захватаєва Андрія Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2019, по кримінальному провадженню № 42017000000000394 від 14.02.2017 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.М. Мойсак