- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В.
- Захисник/адвокат : Чорного І.Т.
Справа № 991/1645/20
Провадження1-кс/991/1679/20
У Х В А Л А
26 лютого 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., адвоката Чорного І.Т., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 04.02.2020 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду 21лютого 2020 року надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 04.02.2020 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388.
Скарга обґрунтована тим, що 13.02.2020 року на адресу представника скаржника - адвоката Голованя І.В. надійшов лист НАБУ від 10.02.2020 № 0422-252/5297 за підписом детектива НАБУ Веренчука С.О., зі змісту якого вбачається, що клопотання його представника від 05.02.2020 за № 20-058-2020 щодо долучення документів до матеріалів кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій розглянуто та в його задоволені відмовлено у зв`язку з тим, що 04.02.2020 на підставі ч.5 статті 55 КПК України винесено постанову на підставі якої у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 - відмовлено. Копію вказаної постанови, в порушення приписів КПК України детектив НАБУ не надав. Вказана копія постанови отримана представником скаржника в судовому засіданні.
Скаржник вважає, що рішення детектива НАБУ Веренчука С.О. про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні є передчасним та таким, яке винесене за відсутності очевидних та достатніх підстав вважати, що заяву подано особою, якій кримінальним правопорушенням не завдано шкоди (майнової, фізичної чи моральної).
Крім того, зазначає, що детектив НАБУ , посилаючись на ч.5 ст.55 КПК України відмовив у визнанні його потерпілим, не виконавши приписи ст. 92 КПК України щодо доведення виду та розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зокрема, не допитавши заявника, не отримавши висновок експерта з приводу завдання моральної шкоди та її можливого розміру, зробив висновок про відсутність відомостей, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди, та причинно-наслідкового зв`язку між діями колишнього директора ДБР, в яких заявник вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та можливого заподіяння моральної шкоди.
Однак, на думку скаржника, такі твердження детектива не відповідають дійсності, оскільки повідомлення про кримінальні правопорушення, подане адвокатським об`єднанням «Головань і Партнери» в інтересах ОСОБА_1 та відповідне клопотання представника останнього - адвоката Голованя І.В. містило достатньо відомостей про факти протиправної поведінки співробітників ДБР та інших осіб, які на думку заявника є результатом зловживання впливом щодо директора ДБР третіми особами та відповідно директором ДБР щодо своїх підлеглих з питань, що стосуються здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, досудове слідство в яких здійснюють слідчі центрального апарату ДБР та учасником яких є ОСОБА_1 . Разом з цим, скаржник зазначає, що кримінальні провадження, в яких досудове розслідування здійснюють слідчі центрального апарату ДБР, системно використовуються службовими особами ДБР задля його дискредитації, як опозиційного політика, штучного формування в суспільстві негативної думки про начебто його причетність до вчинення злочинів, в тому числі, через численні публікації та інтерв`ю колишнього директора ДБР ОСОБА_2 ., незаконне розголошення даних досудового розслідування в мережі Інтернет та публічні виклики на численні допити в порушення приписів Кримінального процесуального кодексу України.
Скаржник вважає, що мотивом для відмови у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні є небажання детектива НАБУ виконувати приписи ст. 220 КПК України та розглядати клопотання його представника щодо проведення певних слідчих (розшукових) дій від 27.12.2019 № 19-526-0812, яке подане до НАБУ 02.01.2020 та ін..
У зв`язку з чим, просить скасувати постанову детектива Другого відділу Другого підрозділу детективів НАБУ Веренчука С.О. від 04.02.2020 про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Особа, яка подала скаргу, ОСОБА_3 у судове засідання не прибув. Представник ОСОБА_1 - адвокат Чорний І.Т. у судовому засіданні скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Просив долучити до матеріалів скарги клопотання про долучення та дослідження доказів з метою спростування тверджень детектива НАБУ в постанові про відмову у визнанні потерпілим та задля захисту прав та інтересів особи, якій кримінальним правопорушенням завдано шкоду.
Детектив НАБУ Веренчук С.О. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував. Пояснив, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, за фактом можливого одержання неправомірної вигоди директором Державного бюро розслідувань (ДБР) за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави. В ході досудового розслідування детективами НАБУ встановлено, що у матеріалах кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 відсутні буд-які відомості, які б свідчили про завдання скаржнику моральної, фізичної або майнової шкоди у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України . Також не встановлено, у чому саме полягає шкода, завдана скаржнику, який її розмір та у чому вона виражена. Окрім того, вбачається відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями колишнього директора ДБР, в чиїх діях заявник вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст. 369-2 КК України та можливим заподіянням скаржнику будь-якої шкоди. Детектив також зазначив, що питання щодо визнання потерпілим у вказаному кримінальному провадженні особисто скаржником не ініціювалось, речей та документів на підтвердження завданої шкоди ним та його представниками не надавалось. Вважає, що винесена ним постанова від 04.02.2020 є законною та мотивованою, тому підстави для її скасування відсутні.
Слідчий суддя заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим, - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
Встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Також встановлено, що 02.01.2020 до НАБУ звернувся представник скаржника - адвокат Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» Головань І.В. із клопотанням, датованим 27.12.2019, в якому просив долучити до матеріалів кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 флеш-карту із записами розмов, які можуть бути доказами зловживання впливом директором ДБР ОСОБА_2 та зловживання впливом щодо останнього третіми особами, а також провести допити осіб, як свідків.
Постановою детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 04.02.2020 відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019.
Свою постанову детектив мотивує тим, що з матеріалів кримінального провадження, зокрема із поданих АО «Головань і Партнери» в інтересах ОСОБА_1 повідомлень про кримінальні правопорушення, клопотань, заяв, тощо не вбачається жодних відомостей, які б підтверджували факт завдання моральної шкоди ОСОБА_1 , у чому саме полягає така шкода, який її розмір та яким чином вона установлена. Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями колишнього директора ДБР, в яких заявник вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 369-2 КК України, та можливого заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди. Крім того, сам скаржник із клопотанням про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42019000000002388 до НАБУ не звертався.
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Разом з тим, у постанові детектива НАБУ від 04.02.2020 відсутні данні про проведення слідчих дій, щодо перевірки доводів ОСОБА_1 про спричинення йому матеріальної шкоди, тобто детективом не повною мірою перевірялись обставини, які мали значення для вирішення питання про визнання або відмову у визнанні заявника потерпілим. Так, в постанові детектива відсутні дані про те, чому саме він прийшов до такого висновку і які обставини він при цьому встановив.
Крім того, детективом не наведені правові підстави, які виключають визнання особи потерпілою, та мотиви прийняття такого рішення. Вказана постанова містить лише перелік статей Кримінального процесуального кодексу України. Водночас, правового обґрунтування відсутності підстав щодо задоволення клопотання про визнання ОСОБА_1 потерпілим оскаржувана постанова не містить.
Таким чином, постанова детектива Веренчука С.О. від 04.02.2020 не відповідає вимогам частини 5 ст. 110 КПК України, згідно до якої постанова слідчого складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, та мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування і посилання на положення Кримінального процесуального кодексу.
У п. 4 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 зазначено, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди.
При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов.
Таким чином, неналежне мотивування постанов про відмову у визнанні потерпілим, з одного боку, не відповідає вимогам процесуального законодавства, а з іншого - не дає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим, прокурором рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що при винесенні постанови детектив не дотримався законодавчої вимоги щодо її вмотивованості. Зокрема, постанова не містить належної мотивації з посиланням на фактичні обставини та підтвердження їх відповідними доказами, відсутнє нормативно-правове обґрунтування прийнятого рішення, а також не надано жодної оцінки доводам заявника щодо процесуального статусу ОСОБА_5 в результаті можливого вчинення кримінального правопорушення, досудове розслідування якого здійснюється у межах кримінального провадження №42019000000002388.
За такого, слідчий суддя дійшов висновків, що скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.
З огляду на зазначене, керуючись ст. 55, 303-307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 04.02.2020 про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити.
Скасувати постанову детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 04.02.2020 про відмову у визнанні потерпілим.
Ухвала оскарженню не підлягає
Слідчий суддя С.М.Мойсак