- Головуюча суддя (ВАКС): Федорак Л.М.
- Суддя (ВАКС): Маслов В.В., Строгий І.Л.
- Секретар : Біленко В.К.
- Прокурор : Перов А.В.
Справа № 757/7845/19-к
1-кп/991/114/19
У Х В А Л А
08 листопада 2019 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуюча - Федорак Л.М.,
судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,
секретар судового засідання - Біленко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» про скасування арешту майна у кримінального провадженні № 42015110000000121 стосовно обвинувачення:
ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст.27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст.366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст.209, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 388 КК України,
ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст.28 ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення прокурор Перов А.В.,
а також представника особи, за клопотанням якої здійснюється
провадження ОСОБА_3 ,
в с т а н о в и в:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
05 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду (Далі - ВАКС) надійшли клопотання від товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» (Далі- ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ») за підписом його директора ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного відповідно до ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року та 10 жовтня 2016 року у даному провадженні, а також про скасування і зазначених ухвал.
Доводи, викладені у клопотанні
Заявник вважає, що арешт накладено на природній газ, що зберігається у газотранспортній системі та газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та належить, зокрема ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ», який передано ПАТ «Укргазвидобування» для подальшої реалізації, необґрунтовано, а також у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Клопотання мотивовані наступним:
- арешт було накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні. Однак такий арешт не може бути накладений на майно добросовісного набувача. Вказане має бути предметом доказування при розгляді клопотання слідчим суддею про арешт майна третьої особи;
- договір про спільну діяльність № 1747 від 13 жовтня 2004 року взагалі не стосується права власності на газ, що зберігається у газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та чи має відношення до цього договору ПАТ «Укргазвидобування» слідчим суддею не з`ясовано;
- арешт накладено на майно будь-яких з власників, зокрема, ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ», що відповідно не містить будь-якого правового обґрунтування;
- ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, або юридичною собою, до якої застосовується захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна в кримінальному провадженні, а тому необхідність арешту належного товариству майна відсутня;
- майно, на яке накладено арешт, не відповідає жодній із ознак, зазначених у пунктах 1-4 ч.1 ст. 96-2 КК України, оскільки слідчим суддею встановлено, що воно лише планувалося для одержання доходів від злочину та виступило предметом злочинних дій; якого саме злочину, ким конкретно вчиненого стосується ця спеціальна конфіскація слідчим суддею не визначено;
- в ухвалах слідчого судді не зазначено, які саме критерії стали підставою для визначення майна таким, що відповідає вимогам ст. 98 КПК України;
- підстави для арешту майна згідно з ухвалами (з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації) є взаємовиключними;
- в ухвалах відсутні посилання на ризики, які передбачені абз. 2 ч. 1 ст.170 КПК України, та які встановив слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту;
- не зрозуміло яким чином слідчий суддя розмежував у газосховищі газ. На реалізацію передано майно підприємства без визначення об`єму цього майна, родових ознак та вартості майна;
- жодними нормами КПК України, що діяли на час накладення арешту на майно, не було передбачено право суду передавати таке для реалізації до вирішення питання про винність особи;
- ухвалами слідчого судді визначено, що вартість майна співмірна з вартістю забезпечення умов його зберігання;
- згідно з ухвалами застосовано такий спосіб арешту майна, який призвів до зупинення та надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності заявника та інших наслідків, які суттєво позначились на інтересах інших осіб, в тому числі підприємства, якому газ передано для реалізації.
Доводи, висловлені у судовому засіданні
Представник особи, за клопотанням якої здійснюється провадження, у судовому засідання клопотання підтримав з підстав, викладених у них. Також додав, що майно, на яке накладено арешт, на скільки йому відомо, реалізовано та продовжує реалізовуватись. Оскільки ПАТ «Укртрансгаз» вважає, що оскаржувані ухвали стосуються і газу, що поступає до них після постановлення оскаржуваних ухвал. Однак точна інформація йому не відома і підтвердження зазначеному надати не може. Також йому відомо, що існує роз`яснення однієї із оскаржуваних ухвал, що дає можливість ПАТ «Укртрансгаз» відповідним чином трактувати ухвалу. Однак надати його суду не може. Зазначив, що вартість зберігання газу набагато менша за його ринкову вартість. Крім того, наскільки йому відомо, ПАТ «Укргазвидобування» не спрямовувало кошти від реалізації газу відповідно до оскаржуваних ухвал на спільну діяльність за договором № 1747 від 13 жовтня 2004 року. Жодних доказів на підтвердження зазначеному надати суду не може. Йому також не відомо, щоб з цього приводу ТОВ «Карпатнадраінвест» зверталось з позовом до суду, зокрема, до ПАТ «Укргазвидобування». Так само, невідомо, які обсяги газу арештовані.
Прокурор Перов А.В. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, та зазначив, що правових підстав для скасування арешту майна немає, арешт накладено законно, потреба у його застосуванні не відпала, а тому просив відмовити у задоволенні поданих клопотань. Додав, що дія договору № 1747 припинена ще 22 лютого 2017 року. Ухвали, що є предметом даного розгляду, оскаржувались до апеляційної інстанції. На підтвердження вказаному надав суду копії відповідних ухвал. Наскільки йому відомо, реалізація арештованого газу не здійснювалась.
Встановлені судом обставини
Із ухвали слідчого судді від 09 вересня 2016 року судом встановлено, що з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації накладено арешт на газ, що зберігається у газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та належить будь-яким з наступних власників: договори про спільну діяльність від 19 листопада 2004 року № 265-12, від 13 жовтня 2004 року № 1774 уповноважена особа «Карпатнадраінвест», від 04 лютого 2004 року №60, ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Карпатнадраінвест», ТОВ «Фірма Хас».
Із ухвали слідчого судді від 10 жовтня 2016 року судом встановлено, що з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації накладено арешт на газ, що зберігається у газотранспортній системі та газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та належить будь-яким з наступних власників: договори про спільну діяльність від 19 листопада 2004 року № 265-12, від 13 жовтня 2004 року № 1774 уповноважена особа «Карпатнадраінвест», від 04 лютого 2004 року №60, від 05 березня 2014 року № 272-14, ТОВ «Надра Геоцентр», ТОВ «Карпатнадраінвест», ТОВ «Фірма Хас», ПрАТ «Пласт».
Обвинувальним актом у кримінальному провадженні висунуто обвинувачення зокрема, у тому, що ОнОСОБА_5 прийняв рішення про особисте збагачення шляхом заволодіння грошовими коштами, отриманими операторами спільної діяльності, в тому числі ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ», від реалізації природного газу, видобутого за договорами про спільну інвестиційну та виробничу діяльність із ПАТ «Укргазвидобування», зокрема, за № 1747 від 13 жовтня 2004 року, шляхом, з поміж іншого, реалізації природного газу із використанням підконтрольних суб`єктів господарювання за ціною нижче ринкової, та на початку 2013 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, розробив план заволодіння вказаними коштами в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем відповідними службовими особами, усвідомлюючи можливість настання шкоди (матеріальних збитків), яка буде завдана внаслідок цього державним інтересам. Згідно з обвинувальним актом зазначений план згодом було реалізовано.
Мотиви суду та положення закону, якими він керується
Положеннями ч.1 ст.174 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково; арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання, подані уповноваженим суб`єктом звернення - представником ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ», як володільцем майна, на яке накладено арешт. Оскільки згідно з ухвалами слідчого судді арешт накладено на газ, що, зокрема, належить ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ».
Ст. 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 170 КПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвал слідчим суддею, з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 цього Кодексу, а також спеціальної конфіскації - на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКК України. При цьому, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Критеріями речових доказів відповідно до ст. 98 КПК України визначено, що це є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
При цьому, в силу ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які, зокрема, передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на пред`явлене обвинувачення у даному кримінальному провадженні, майно, на яке накладено арешт та належить ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ», відповідає критеріям речових доказів. Адже є об`єктом кримінально протиправних дій по обвинуваченню ОСОБА_1 зач. 3 ст.27, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191 КК України, а ОСОБА_2 зач. 2 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: газ, видобутий, зокрема, за договорами про спільну інвестиційну та виробничу діяльність із ПАТ «Укргазвидобування» за № 1747 від 13 жовтня 2004 року з наступними змінами.
Доказів того, що у газотранспортній системі та газосховищах «Укртрансгаз» зберігається арештований природний газ, що належить ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» та видобутий не в рамках договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність із ПАТ «Укргазвидобування» за № 1747 від 13 жовтня 2004 року з наступними змінами, суду не надано. Відповідно, суд не встановив обставин, які б вказували на те, що ухвалами слідчого судді необґрунтовано накладено арешт на природний газ, що належить ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» та не є предметом кримінального правопорушення у даному провадженні.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України (ст. 22 КПК України).
Клопотання, подані директором ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ», який повинен бути в повній мірі обізнаним щодо обставин, викладених у них. Однак останній суду не тільки не надав доказів, але й не навів аргументів на підтвердження того, що накладено арешт на природний газ, який видобутий не в рамках договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність із ПАТ «Укргазвидобування» за № 1747 від 13 жовтня 2004 року з наступними змінами. Так само, як і представник ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» в судовому засіданні. У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що такі обставини не доведені.
Так само, відповідне майно може підлягати спеціальній конфіскації. Адже ОСОБА_1 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.27, ч. 4 ст.28 ч. 5 ст. 191 КК України, а ОСОБА_2 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а майно, на яке накладено арешт, було предметом злочину, у яких вони обвинувачуються.
Відповідно до ч. 4 ст. 96-2 КК України майно підлягає спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Оскільки арешт на майно згідно з ухвалами від 09 вересня 2019 року та 10 жовтня 2016 року слідчий суддя наклав також з метою забезпечення збереження речових доказів, то добросовісність набувача такого майна не має правового значення та не впливає на обґрунтованість арешту. Такий арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи (ч. 3 ст. 170 КПК України). Звідси, доводи ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» про те, що арешт не міг бути накладений, оскільки вони є добросовісними набувачами, не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, або юридичною собою, до якої застосовується захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна в кримінальному провадженні, не встановлення ухвалами слідчого судді кола власників щодо майна, є безпідставними.
Що ж стосується встановлення добросовісності набувача в рамках такої підстави накладення арешту як забезпечення спеціальної конфіскації, то арешт накладається відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації.
Вимога матеріального закону про те, що добросовісність третьої особи повинна бути встановлена в судовому порядку на підставі достатності доказів (ч. 4 ст. 96-2 КК України) відноситься до стадії постановлення рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Отже, добросовісність третьої особи повинна бути доведена беззаперечними доказами під час судового розгляду. Натомість, для накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації необхідним є тільки доведення наявності достатніх підстав вважати, що таке майно згідно з ст. 96-2 КК України підлягатиме спеціальній конфіскації.
Так само, є безпідставними посилання на те, що підстави для арешту майна згідно з ухвалами (з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації) є взаємовиключними. Оскільки КПК України таких обмежень не встановлює. До того ж, критерії визначення речових доказів за ст.98 КПК України, та майна, що підлягає спеціальній конфіскації за ч. 1 ст. 96-2 КК України, вказують на те, що це може бути одне і те ж майно.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З огляду на обставини даного кримінального провадження, суд вважає, що слідчим суддею арешт було накладено обґрунтовано. Оскільки були достатні підстави вважати, що таке майно буде використане, тобто реалізоване. Адже ОСОБА_1 підозрювався саме у реалізації природного газу, видобутого, зокрема, за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність із ПАТ «Укргазвидобування» за № 1747 від 13 жовтня 2004 року із використанням підконтрольних суб`єктів господарювання за ціною нижче ринкової з метою особистого збагачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Хоч у своєму клопотанні директор ТОВ «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» посилається на те, що згідно з ухвалами застосовано такий спосіб арешту майна, який призвів до зупинення та надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності заявника та інших наслідків, які суттєво позначились на інтересах інших осіб, в тому числі підприємства, якому газ передано для реалізації. Однак жодних аргументів та доказів відповідно до принципу змагальності сторін (ст. 22 КПК України) на користь вказаного не навів. Так само, як і представник у судовому засіданні. А тому, такі посилання суд вважає необґрунтованими.
Також безпідставними суд вважає посилання у клопотанні на те, що слідчий суддя під час постановлення ухвал про арешт не розмежував газ у газосховищі та газотранспортній системі, не визначивши його об`єм. Оскільки газ є річчю з родовими ознаками, тобто, має ознаки, властиві речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою (ч. 2 ст. 184 ЦК України). З резолютивної частини ухвали суд встановив, що накладено арешт на газ, який зберігається у газотранспортній системі та газосховищах ПАТ «Укртрансгаз» та належить будь-яким з наступних власників, зокрема, договорів про спільну діяльність від 13 жовтня 2004 року № 1774 уповноважена особа «Карпатнадраінвест», ТОВ «Карпатнадраінвест». Згідно з обвинувальним актом саме природний газ, отриманий в рамках відповідного договору про спільну діяльність був предметом кримінального правопорушення у даному провадженні. А отже, за таких обставин слідчий суддя з достатньою чіткістю ідентифікував майно, що підлягає арешту, з метою виконання відповідних ухвал.
Відповідно до ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна в ухвалі слідчий суддя зазначає, зокрема, порядок виконання ухвали.
При цьому, ч. 6 ст. 100 КПК України у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних ухвал, встановлювала, що речові докази, які не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно посилання ТОВ «Карпатнадраінвест» на те, що законодавство не передбачало можливості реалізації арештованого майна, є надуманими. Водночас, хоч в судовому засіданні представник ТОВ «Карпатнадраінвест» посилався на те, що вартість зберігання газу набагато дешевша ніж його ринкова вартість. Однак жодного підтвердження вказаного відповідно до положень ст. 22 КПК України суду не надав.
До того ж, зберігання газу поза газотранспортною системою та сховищами ПАТ «Укртрансгаз» не можливе та викликає витрати по такому зберіганню, що підтвердили у судовому засіданні прокурор та представник володільця майна. А тому суд вважає, що зберігання газу неможливе без зайвих труднощів, що відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних ухвал, встановлювало правові підстави для реалізації арештованого майна. І хоч слідчий суддя про це не зазначив у своїх ухвалах. Однак існування таких обставин підтверджує наявність правових підстав для реалізації арештованого майна.
З огляду на вищевикладене, арешт на природний газ ТОВ «Карпатнадраінвест», договір про спільну діяльність від 13 жовтня 2004 року № 1747 - уповноважена особа ТОВ «Карпатнадраінвест» накладено обґрунтовано відповідно до ухвал слідчого судді від 09 вересня 2019 року та 10 жовтня 2016 року. Вказане також підтверджується ухвалами апеляційного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року та від 16 лютого 2017 року, якими апеляційні скарги, в тому числі ТОВ «Карпатнадраінвест», на ці ж ухвали слідчого судді залишено без задоволення. Водночас, ухвалами апеляційного суду міста Києва від 10 листопада 2016 року та 01 грудня 2016 року ухвала слідчого судді від 10 жовтня 2016 року скасована в частині накладення арешту на природний газ, видобутий за договором про спільну діяльність від 19 листопада 2004 року № 265-12 уповноважена особа ТОВ «Надра Геоцентр» щодо реалізації майна, а також природний газ, що належить ПрАТ «Пласт», договір про спільну діяльність від 05 березня 2014 року за № 272-14 уповноважена особа ПрАТ «Пласт».
Доводів щодо того, що в подальшому в арешті природного газу ТОВ «Карпатнадраінвест», договір про спільну діяльність від 13 жовтня 2004 року № 1747 - уповноважена особа ТОВ «Карпатнадраінвест», відпала потреба суду не наведено. З огляду на те, що арешт накладено з метою, зокрема, забезпечення спеціальної конфіскації, беручи до уваги висунуте обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, суд вбачає, що на даний момент потреба у такому арешті зберігається.
Одночасно, суд зауважує, що відповідно до КПК України скасування ухвали слідчого судді не належить до повноважень суду під час судового провадження у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, у задоволенні клопотань належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 170- 174, 371, 372, 375, 376 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» про скасування арешту майна, накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року, відмовити.
У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАДРАІНВЕСТ» про скасування арешту майна, накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.
Судді
В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак