- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/4045/24
Провадження №11-сс/991/389/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт,
- адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.05.2024 частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони користування та розпорядження, на майно ОСОБА_6, а саме: мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 12S, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 ; мобільний телефон Huawei Р smart+, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4 .
Представник ОСОБА_6, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій стверджує, що висновки слідчого суддя не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на те, що до клопотання не долучено жодних доказів, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а документи, долучені до клопотання про арешт мана, не можуть вважатись такими доказами, оскільки не підтверджують, що телефони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, в матеріалах клопотання про арешт майна відсутній протокол огляду речових доказів, а постанова про визнання майна речовим доказом, не містить обґрунтування. Просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_6 у повному обсязі.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 подала заперечення на вказану апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити таку без задоволення.
ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибула, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила. Прокурор подала клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України.
За версією слідства, службові особи Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон), зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс» з метою одержання неправомірної вигоди, надали згоду ДП «Укркомунобслуговування» на укладення значного господарського зобов`язання, внаслідок чого між останнім та ТОВ «Сітігазсервіс» було укладено низку договорів, що призвело до втрати можливості Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) здійснювати управління/розпорядження об`єктом державної власності (цілісним комплексом споруд), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас слідством перевіряються обставини отримання службовими особами Мінрегіону неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у вигляді житлових (квартир) та нежитлових приміщень, за вчинення дій зі сприяння незаконній діяльності групи підприємств «КСМ Груп».
15.04.2024 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває у власності та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6, з метою відшукання та вилучення, зокрема мобільних телефонів.
Відповідно до протоколу від 09.05.2024 у ході проведення обшуку вказаної квартири детективами НАБУ вилучено, зокрема, мобільні телефони Xiaomi Redmi Note 12S, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 та Huawei Р smart +, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4 .
13.05.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт майна від 10.05.2024.
Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя дійшов таких висновків.
У своїй сукупності доводи клопотання прокурора про арешт майна та надані матеріали підтверджують факт вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України.
Надання ОСОБА_6 мобільних телефонів для огляду та повідомлення паролів доступу до них вказаних підстав не виключає, за наявної потреби досудового розслідування у проведенні їх детального огляду, зокрема із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки.
Вилучені мобільні телефони, зокрема, які належать ОСОБА_6, відповідають критеріям речових доказів, адже вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_6 з особами, які могли бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, та можуть бути використані як доказ для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, обставин його вчинення, кола осіб, залучених до вчинення кримінального правопорушення.
Арешт майна у вигляді заборони володіти, користуватися та розпоряджатися ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речових доказів та їх властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений ризиком їх знищення чи пошкодження, який, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, є обґрунтованим та запобігання якому може бути досягнуте цим заходом забезпечення кримінального провадження.
Загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно. Враховуючи, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності або невідворотним позбавленням такого права, характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому ухвала переглядається в межах апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .
Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Згідно із ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З матеріалів клопотання про арешт майна вбачається, що за версією слідства, ОСОБА_6 була пов`язаною особою з колишнім міністром Мінрегіону ОСОБА_9, та на неї 22.07.2022 зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка могла бути частиною неправомірної вигоди.
Відповідно до протоколу обшуку квартири, що перебуває у власності та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6 від 09.05.2024, при його проведенні вилучено мобільні телефони Xiaomi Redmi Note 12S, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 та Huawei Р smart +, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4, та у описі вилучених документів та тимчасово вилучених речей зазначено, що вказані телефони вилучаються з метою проведення експертного дослідження. Під час обшуку ОСОБА_6 надала ці мобільні телефони для огляду та повідомила детективу паролі доступу до них. Під час їх попереднього огляду, окрім іншого, на мобільному телефоні Huawei Р smart+, було виявлено облікові записи з найменуваннями « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та встановлено необхідність у проведенні детального огляду мобільних телефонів, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься, у тому числі відновити видалену інформацію.
Згідно з ч.2 ст.168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Постановою детектива НАБУ від 09.05.2024 мобільні телефони Xiaomi Redmi Note 12S, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 та Huawei Р smart +, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4 визнані речовими доказами, та постановою від 09.05.2024 призначена комплексна судова телекомунікаційна та комп`ютерно-технічна експертиза вказаних мобільних телефонів. У цій постанові, зокрема, детектив зазначив, що на вказаних носіях можуть міститися електронні документи, які мають важливе доказове значення для досудового розслідування, відшукання та дослідження яких потребує спеціальних знань в галузі інформатизації та обчислювальної техніки.
А відтак, оскільки до здійснення експертного дослідження не можливо достеменно встановити, чи є на мобільних телефонах видалені дані, що містять інформацію щодо інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що вилучення мобільних телефонів Xiaomi Redmi Note 12S, IMEI НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 та Huawei Р smart +, IMEI НОМЕР_3, IMEI НОМЕР_4 було правомірним, зважаючи на наявність підстави, передбаченої ч.2 ст. 168 КПК України, а саме, що їх надання разом з інформацією, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
Враховуючи вищевикладене та обставини, встановлені органом досудового розслідування: на ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3, яка може бути частиною неправомірної винагороди; наявність в телефоні ОСОБА_10, власника групи компаній «КСМ ГРУП», до складу якого входить ТОВ «Сітігазсервіс», листування з ОСОБА_11, яка працювала на посаді радника Міністра розвитку громад та територій України і надсилала ОСОБА_10 фото паспорту та індивідуальний податковий номер ОСОБА_6, безпідставним визнається колегією суддів твердження апеляційної скарги про відсутність доказів, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Посилання на відсутність у матеріалах клопотання прокурора протоколу огляду вилучених мобільних телефонів колегія суддів вважає неспроможним, з огляду на таке.
Згідно із протоколом обшуку від 09.05.2024 детективом НАБУ проведений попередній огляд телефонів, за результатами якого відповідно до приписів ч.2 ст.168 КПК України, встановлено необхідність їх вилучення для проведення експертного дослідження.
Також, ст.100 КПК України не встановлює обов`язок негайного складання протоколу огляду речових доказів.
А тому, відсутність у матеріалах провадження протоколу огляду вилучених мобільних телефонів на правильність висновків слідчого судді не впливає.
Відповідно до положень ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Даними постанови про визнання речовими доказами від 09.05.2024 стверджується, що мотивувальна частина такої містить відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
А відтак, помилковими є посилання апеляційної скарги на необґрунтованість постанови про визнання вилучених мобільних телефонів речовими доказами.
Частиною 3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 303, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4