- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/4280/24
Провадження 1-кс/991/4318/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, про зміну ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосованого до нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні №52017000000000841 від 29.11.2017,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому захисник просила змінити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання.
Клопотання обґрунтоване тим, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України необґрунтована, оскільки відсутнє зловживання службовим становищем в діях підозрюваного ОСОБА_4 . Крім того стороною обвинувачення не доведений корисливий мотив в діях ОСОБА_4 . Зазначила, що ОСОБА_4 діяв відповідно до завдань та обов`язків посадової інструкції начальника відділу ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; не приймав будь-яких розпорядчих рішень відносно земельних ділянок та не підписував договорів; працював в ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» задовго до призначення на керівну посаду ОСОБА_6 ; переводився на керівну посаду за наказом директора ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_7 . Таким чином, захисник вказала на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та втрату інтенсивності та відсутність ризиків, встановлених ст. 177 КПК України. Наголошувала на необхідності змінити ОСОБА_4 запобіжний захід із домашнього арешту на особисте зобов`язання, з огляду на потребу ОСОБА_4 отримувати належну медичну допомогу за кордоном, де він проходить лікування, починаючи з 2021 року, через тяжке онкологічне захворювання (на підтвердження своїх доводів надала медичну документацію). Зауважила, що у ОСОБА_4 виникла необхідність у отриманні дозволу на виїзд за кордон, а саме до міста Відень (Австрія), для проходження планового обстеження та консультацій з лікуючим лікарем, які призначені на 23.05.2024 та 30.05.2024. У зв`язку з чим, 02.05.2024 ОСОБА_4 звернувся із клопотанням, в порядку статті 220 КПК України, до прокурора ОСОБА_3 щодо надання дозволу на виїзд за кордон з 21.05.2024 по 06.06.2024. Однак прокурором було відмовлено у задоволенні такого клопотання. Підставою для відмови стало застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Тож за наведених обставин, сторона захисту звернулась до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу. На думку сторони захисту застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити із наведених підстав.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання захисника, зазначивши, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім та дієвим запобіжним заходом. У той же час застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не зможе запобігти ризикам, що встановлені ухвалами слідчих суддів під час застосування запобіжного заходу та продовження строку його дії. Поряд з цим зазначила, що запобіжний захід у вигляді застави міг би бути достатнім стимулюючим фактором для повернення особи на територію України, після виїздів на лікування за кордон.
У той же час сторона захисту заперечувала щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на майновий стан підозрюваного, який не дозволяє йому внести заставу у будь-якому розмірі. Підозрюваний та його захисник наголошували на потребі змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Частиною 4 ст. 201 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути таке клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, вирішуючи зазначене клопотання, слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, а також положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів, і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти спробам переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, як того вимагає ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з поданих матеріалів, Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000841 від 29.11.2017 за підозрою, серед інших, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
11.03.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.03.2024 (справа № 991/2219/24) застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною у період з 20 год. 00 хв. до 07 год 00 хв. залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 квітня 2024 року включно, а також покладено ряд додаткових процесуальних обов`язків строком до 15.04.2024.
У подальшому, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.04.2024 у справі №991/2988/24 продовжено строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді домашнього арешту із забороною у період з 21.00 год. до 06.00 год. залишати житло, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1, без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду, строком на два місяці, тобто до 15.06.2024 включно, але в межах строку досудового розслідування та покладено ряд додаткових процесуальних обов`язків.
Як вбачається зі змісту зазначених ухвал, при їх постановленні з`ясовано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка є умовою законності застосування запобіжного заходу; встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України; зроблено висновок, що більш м`який запобіжний захід, ніж домашній арешт із забороною у період з 21.00 год до 06.00 год залишати житло без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду та покладення на підозрюваного ряду процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування.
Отже, наявність обґрунтованої підозри та ризики кримінального провадження перевірялися слідчими суддями під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та під час його продовження.
Разом з тим, стороною захисту до матеріалів клопотання не надано доказів, які б свідчили про помилковість раніше зроблених висновків та були б достатніми для висновку, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра є вочевидь необґрунтованою.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що вирішення питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому злочину, а також доведеність вини та правильність кваліфікації дій за ч. 5 ст. 191 КК України знаходиться поза межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на даній стадії кримінального провадження.
Одночасно сторона захисту посилається на суттєве зменшення встановлених ризиків або їх відсутність.
Щодо ризику переховуватися від слідства та суду, захисник зазначила, що такий ризик відсутній, оскільки ОСОБА_4 зацікавлений у належному розслідуванні та доведенні своєї невинуватості. Додала, що ОСОБА_4 за станом здоров`я доволі часто перетинав кордон. Окрім того, відповідно до листа № ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.02.2024 №05.3/1/2306-24 ОСОБА_4 25.02.2024 на виїзді з України в міжнародному пункті пропуску «Ужгород» було вручено 5 повісток про виклики до НАБУ. У той же час, ОСОБА_4, отримавши такі повістки, не залишився за кордоном, а повернувся на територію України, що на переконання сторони захисту, спростовує ризик про переховування від органів досудового розслідування га суду.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними, з огляду на те, що зокрема злочин, що інкримінується ОСОБА_4, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, отже у разі засудження, до нього не буде застосовано звільнення від покарання та не буде застосовано більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Водночас варте уваги, що попри оголошений в Україні воєнний стан, ОСОБА_4 має можливість безперешкодно покинути територію України та в той же час має фінансову можливість тривалий час знаходитися за кордоном. Не може залишатися поза увагою суду і відсутність у підозрюваного на території України міцних соціальних зв`язків (не одружений, відомості про перебування осіб на його утриманні відсутні). Наведені вище обставини у сукупності дають підстави дійти висновку щодо продовження існування ризику вчинення підозрюваним дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Водночас, слідчий суддя враховує те, що в ухвалі від 15.04.2024 у справі №991/2988/24 було встановлено відсутність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як досудове розслідування, у цьому кримінальному провадженні завершене, 28.03.2024 стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, отже всі необхідні речі та документи, що мають доказове значення для кримінального провадження, отримані органом досудового розслідування та перебувають у його володінні.
Окрім того, на переконання слідчого судді, продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків. Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Варто враховувати, що ОСОБА_4 відомо, хто є свідками у даному кримінальному провадженні, підозрюваний має знайомих осіб серед службових осіб Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її структурний підрозділів. За такого, наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний наділений потенційною можливістю самостійно або шляхом використання наявних у нього зв`язків впливати на інших підозрюваних, а також свідків, щодо яких він обізнаний, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
На підтвердження відсутності ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином захисник зазначила, що наразі досудове розслідування завершене; ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 ; офіційно працевлаштований та займає посаду директора ТОВ «КИЇВЗЕМ»; жодним чином не ухилявся від органів досудового розслідування та не був оголошений в розшук; раніше не судимий; сумлінно виконує всі покладені на нього запобіжним заходом обов`язки.
У той же час, як вбачається з наданих до суду матеріалів, ОСОБА_4 були вчиненні дії, направлені на перешкоджання кримінальному провадженню шляхом вжиття заходів, спрямованих на приховування майна, з метою недопущення арешту майна у кримінальному провадженні та виконання покарання в частині конфіскації майна. За таких умов, слідчий суддя дійшов до висновку про достатню ймовірність настання ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слід зауважити, що наявність вказаних ризиків була перевірена слідчими суддями під час постановлення ухвал від 22.03.2024 (справа № 991/2219/24) та від 15.04.2024 (справа №991/2002/24) про застосування запобіжного заходу та продовження строку його дії, тож зазначені захисником доводи вже були оцінені слідчими суддями.
Варто додати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
До ОСОБА_4 наразі застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з покладенням на нього обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Сторона захисту просить змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід на особисте зобов`язання з огляду на необхідність виїзду за кордон з метою продовження лікування тяжкого онкологічного захворювання.
Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, є застава, особиста порука, особисте зобов`язання.
Особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ст. 179 КПК України).
Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).
Застава як один із запобіжних заходів полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
З огляду на викладене, а також з врахуванням наведених вище характеристик кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, та вагомості встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, про що просить сторона захисту, не зможе запобігти цим ризикам, оскільки не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та вагомості встановлених доказів.
У той же час застава може бути достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.
Однак сторона захисту категорично заперечувала стосовно можливості застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу.
При цьому, слід враховувати, що належна процесуальна поведінка підозрюваного, на яку посилається сторона захисту, свідчить про те, що застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час є таким, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.
Таким чином, на переконання слідчого судді, застосований до підозрюваного запобіжний захід є дієвим.
Поряд з цим, слідчий суддя вважає необхідним змінити підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосований до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, встановивши заборону у період з 21.00 год до 06.00 год залишати житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та за умови отримання дозволу від детектива чи прокурора.
Такий запобіжний захід, за умови отримання дозволу від детектива чи прокурора, надасть можливість ОСОБА_4 отримувати необхідну медичну допомогу та сприятиме мінімізації ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Водночас слідчий суддя визнав доцільним залишити без зміни покладені на ОСОБА_4 обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
За наведеного, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 179, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити частково клопотання.
Змінити підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосований до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, встановши заборону у період з 21.00 год до 06.00 год залишати житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та за умови отримання дозволу від детектива чи прокурора.
Інші покладені на підозрюваного обов`язки залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1