- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/2989/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/288/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
24 квітня 2024 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
підозрюваного ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2024 року щодо продовження підозрюваному ОСОБА_8 домашнього арешту у кримінальному провадженні №52017000000000841,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато згідно з апеляційною скаргою, отриманою 15.04.2024, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 15.04.2024, постановлену згідно зі ст. 181 КПК (т. 4 а. с. 37-38, 46-56, 60-61, 65).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива - продовжено підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною у період з 21 год 00 хв до 06 год 00 хв залишати житло - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду та з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.
3. Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019110350000029 здійснюється за фактами заволодіння земельними ділянками Державного підприємства «Дослідне господарство «Дмитрівка» Національної академії аграрних наук України /далі - ДП «ДГ «Дмитрівка»/та ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», легалізації відповідного майна; (2) наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК, а ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК - відсутній; (4) більш м`якими запобіжними заходами запобігти настанню зазначених ризиків не видається за можливе; (5) запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час є таким, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_8 .
4.1. Апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 мотивована тим, що (1) підозра необґрунтована, (2) не доведено існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК; (3) матеріалами клопотання не доведено, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК, виправдовують подальше застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
4.2. У судовому засіданні захисник підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів та просив її задовольнити.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити з мотивів, наведених у ній.
5.2. Прокурор заперечила проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши про відповідність рішення слідчого судді вимогам КПК.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
6. Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо продовження існування ризиків
7. В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, що підозрюваний може (а) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (б) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; (в) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
7.1. Сторона захисту вказала, що відсутні ризики, передбачені п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК, мотивуючи свою позицію тим, що: (1) наявність ризику переховування не може бути встановлено лише на основі суворості можливого вироку; (2) ЄСПЛ вважає, що національним судам слід враховувати те, чи була можливість у обвинуваченого у зв`язку із здійсненням щодо нього процесуальних дій втекти раніше та якщо така можливість була та обвинувачений нею не скористався, то ризик втечі зменшується; (3) ОСОБА_8 є громадянином України, має місце реєстрації та проживання у Київській області, має міцні соціальні зв`язки, у нього на утриманні перебуває неповнолітня донька та мати, яка має незадовільний стан здоров`я; (4) ОСОБА_8 є депутатом Борщагівської сільської ради, має статус учасника бойових дій та нагороджений медалями; (5) за період проведення досудового розслідування сторона обвинувачення мала можливість зібрати всі необхідні докази; (6) матеріалами клопотання не доведено, що з боку ОСОБА_8 за час досудового розслідування вчинялися спроби тиску на свідків; (7) передбачена КПК процедура отримання показань свідка ніяким чином не може свідчити про наявність ризику впливу на свідків; (8) ОСОБА_8 відчужено майно на користь сина з огляду на отримання ним повісток про явку до ТЦК та можливу його мобілізацію до лав ЗСУ.
7.2. Прокурор заперечила проти доводів сторони захисту, зазначивши про наявність ризиків, установлених слідчим суддею, зокрема, зважаючи на врахування в оскаржуваній ухвалі всіх обставин справи та інформації стосовно особи підозрюваного.
7.3. За підсумками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідчий суддя правильно встановив наявність ризиків, зазначених в ухвалі.
7.4. Надаючи відповідну оцінку, колегія суддів враховує те, що обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, у т. ч. продовжено його застосування, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
7.5. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
7.6. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
7.7. Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
7.8. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».
7.9. Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
7.10. Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
7.11. Разом із цим, відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
7.12. У ході застосування наведеного підходу щодо наявності чи відсутності ризиків, судом апеляційної інстанції враховується наступне.
7.12.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується: (1) тяжкістю кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_8, які кваліфікуються як особливо тяжкі злочини - ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 192-239); (2) ОСОБА_8 фінансово забезпечений на рівні достатньому для тривалого проживання за кордоном, зокрема, офіційні його доходи у період з 1998 року по серпень 2023 року склали 3 869 135 грн., при цьому у 2020 році дохід від відчуження нерухомого майна склав 2 237 600 грн (т. 3 а. с. 118); (3) за підозрюваним зареєстровано право власності на ряд об`єктів нерухомого майна, зокрема, дві квартири у місті Києві та одинадцять земельних ділянок на території Київської області (т. 3 а. с. 121-123, 135, 173); (4) дружині ОСОБА_8 ( ОСОБА_10 ) на праві власності належить нерухоме майно, придбане під час перебування у шлюбі зі ОСОБА_8 - домоволодіння, квартира та гараж, розташовані у АДРЕСА_2 та п`ять земельних ділянок на території Київської області (т. 3 а. с. 123-125, 194-197). Наведені факти не самі по собі, а у їх сукупності та взаємозв`язку свідчать про наявність зазначеного ризику.
7.12.2. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що наразі жоден зі свідків не допитаний судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, у той час як КПК встановлена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
7.12.3. Про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином свідчить те, що: (1) ОСОБА_8 були вчиненні дії з відчуження належного йому та його дружині - ОСОБА_10 рухомого та нерухомого майна на користь сина - ОСОБА_11 після затримання та повідомлення про підозру організатору злочинів ОСОБА_12 (15.08.2023), зокрема, підозрюваним та його дружиною у період з 16 по 20.08.2023 було подаровано синові ОСОБА_11 чотирнадцять земельних ділянок, два автомобілі та мотоцикл (т. 3 а. с. 179-193, 198-201, 202-209).
7.13. Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, продовження існування встановлених ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
7.13.1. Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_8 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала.
7.13.2. Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності продовження існування ризиків, наявність яких правильно встановив слідчий суддя.
(§2) Щодо завершення досудового розслідування
8. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі вказав, що 28.03.2024 у порядку ст. 290 КПК України сторонам у кримінальному провадженні №52017000000000841 від 29.11.2017 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
8.1. Однак сторона захисту вказала, що матеріалами клопотання, наявними в розпорядженні слідчого судді, не доведено, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК, виправдовують подальше застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
8.2. Прокурор зазначила, що досудове розслідування завершене.
8.3. За наслідками апеляційного перегляду суд вважає доводи апелянта безпідставними.
8.4. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити також і виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК).
8.5. Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
8.6. Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
8.7. Відповідно до ст. 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
8.8. Зі змісту ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 196 і ч. 3 ст. 197 КПК у їх поєднанні та взаємозв`язку вбачається, що вказані норми наділяють слідчого суддю правом у період, коли досудове розслідування у рамках певного кримінального провадженні ще триває (до його закінчення), вирішувати питання щодо обрання (застосування) та продовження особі запобіжного заходу.
8.9. Враховуючи те, що 28.03.2024 прокурор у даному кримінальному провадженні надала детективам НАБУ доручення виконати вимоги ст. ст. 283, 290 КПК і надати стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, суд критично ставиться до доводів захисника про відсутність підстав для продовження дії запобіжного заходу. Так, на даний час досудове розслідування у даному провадженні завершено (т. 3 а. с. 277), однак припинення повноважень слідчого судді зі здійснення контролю за досудовим розслідуванням пов`язується з направленням обвинувального акта до суду. Відповідно зазначені доводи захисника є безпідставними.
(§3) Щодо інших доводів апеляційних скарг
9. Слідчий суддя в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_8 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК. Також слідчим суддею враховано і те, що у рамках кримінального провадження №52017000000000841 від 29.11.2024 (до об`єднання з кримінальним провадженням №42019110350000029 від 13.02.2019) ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК.
9.1. Сторона захисту стверджувала, що підозра необґрунтована, оскільки: (1) ОСОБА_8 не причетний до вчинення злочинів; (2) за адресою, де нібито здійснювалася діяльність організованої групи, у підозрюваного було робоче місце, надане знайомими, яким він користувався для здійснення своїх депутатських повноважень, не маючи іншого відношення до офісу за даною адресою; (3) підозрюваний користується тільки одним номером мобільного телефону, а ті номери телефонів, на які посилається сторона обвинувачення, йому не належать; (4) земельні ділянки, які начебто є предметом злочину, отримані ОСОБА_8 у законний (легальний) спосіб та можливе заволодіння ними, дії по приховуванню їх походження, утворюють лише склад злочину відповідно до ст. 191 КК та ні за яких обставин не можуть утворювати склад злочину відповідно до ст. 209 КК.
9.2. Прокурор заперечила проти даних доводів сторони захисту, вказавши, що слідчий суддя дійшов правильного висновку.
9.3. Колегія суддів зазначає, що питання щодо обґрунтованості підозри досліджувалося слідчим суддею та апеляційним судом під час перегляду ухвали про застосування запобіжного заходу. Нових фактів, які б спростовували зроблені за результатами такого судового розгляду висновки, стороною захисту не наведено і судом не встановлено.
9.4. Отже, підстави для скасування оскаржуваної ухвали й з наведених причин відсутні.
9.5. Інші доводи сторони захисту також не вказують на незаконність оскаржуваної ухвали.
(§4) Висновки
10. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
10.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК).
10.2. Оскільки доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 176-178, 181, 193, 199, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4