- Головуючий суддя (ВАКС): Шкодін Я.В.
справа №991/2278/24
провадження №1-кс/991/2302/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«22» березня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива НАБУ ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора п`ятого відділу правління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000456,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання прокурора.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №52023000000000456 від 05 вересня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а саме: за фактом зловживання службовими особами митного посту «Орлівка» Одеської митниці своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Ленс Груп», що полягало у невжиття заходів, спрямованих на складання протоколу про порушення митних правил та тимчасового вилучення товарів вартістю 7379053,46 грн, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді неможливості їх конфіскації.
18 березня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 лютого 2024 року, в межах цього кримінального провадження було проведено обшук у будинку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого органом досудового розслідування було виявлено мобільний телефон Samsung Galaxy А 52 моделі SM-A 525F/DS, серійний номер НОМЕР_1, IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3, в якому містилася інформація, що, на переконання слідства, має значення для кримінального провадження, зокрема, листування в месенджері «WhatsApp» зі службовими особами Одеської митниці та іншими особами стосовно ТОВ «Ленс Групп», в зв`язку з чим у детективів виникла необхідність у відшуканні та відновленні видалених з мобільного телефону даних, що можуть мати значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні. З метою проведення експертного дослідження, що потребує самого телефону, останній був вилучений. 18 березня 2024 року мобільний телефон Samsung Galaxy А 52 моделі SM-A 525F/DS, серійний номер НОМЕР_1, IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Враховуючи зазначене, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, детектив просить накласти арешт на вилучений, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, мобільний телефон.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Детектив в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Належним чиномповідомлений власникмайна всудове засіданняне з`явився,у зв`язкуз чим,з урахуванням положень ч.1 ст.172 КПК України, було прийнято рішення про розгляд клопотання без його участі.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши пояснення детектива та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.
Перш ніж перейти до розгляду клопотання про арешт майна по суті, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у КПК України законодавець розмежував статус майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук та тимчасово вилученого майна. Зокрема, у відповідності до ч. 7 ст.236КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з цим, абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України визначено, що процедура тимчасового вилучення саме електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
При цьому,згідно забз.3ч.2ст.168КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку (далі електронні носії інформації), крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Так само і абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України містить застереження щодо накладення арешту на комп`ютерні системи або їх частини, зокрема зазначено, що арешт на такі системи накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як бачимо, законодавець визначає посилені гарантії дотримання прав у зв`язку з вилученням названих вище електронних носіїв інформації, які є засобами швидкого спілкування осіб між собою та обміну великою за кількістю і обсягом інформацією, яка є досить «чутливою» та потребує захисту. Тобто, ці електронні носії інформації фактично виокремлені із загального обсягу майна, яке може бути тимчасово вилученим під час обшуку, зокрема в частині, що стосується порядку такого вилучення.
Отже, можливо окреслити наведені положення таким чином, що коли мова йде про тимчасове вилучення зазначених електронних носіїв інформації, мають бути дотримані певні умови щодо зазначення цього майна в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук та існування обставин, визначених абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України.
З матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді від 20 лютого 2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання, серед іншого: мобільних терміналів систем зв`язку, якими користується ОСОБА_5, в яких міститься інформація щодо обставин оформлення службовими особами митного посту «Орлівка» Одеської митниці електронних митних декларацій від 11 квітня 2023 року №UA500420/2023/1769 та №UA500420/2023/1775, поданих ТОВ «Ленс Групп».
Цією ухвалою слідчий суддя надав органу досудового розслідування дозвіл на проникнення до житла ОСОБА_5, дійшовши висновку про наявність підстав вважати, що могли бути вчинені кримінальні правопорушення за викладених детективом обставин та про доведеність того, що речі та документи, які плануються відшукати, можуть знаходитись за місцем проживання ОСОБА_5, який, за версією органу досудового розслідування, є державним інспектором митного посту «Орлівка» Одеської митниці, на час подій, що розслідуються, може бути обізнаний, дотичний до господарської діяльності ТОВ «Ленс Групп», митне оформлення товарів якого 11 квітня 2023 року було здійснено з порушенням вимог Митного кодексу України. При цьому, з огляду на те, що цією ухвалою надано дозвіл лише на відшукання майна без вказівки на можливість його вилучення, то вилучений за місцем проживання ОСОБА_5 мобільний телефон є тимчасово вилученим майном, а тому подальшій перевірці слідчим суддею підлягає твердження органу досудового розслідування про те, що він може містити відомості та інформацію, які можуть мати значення для кримінального провадження та в подальшому використовуватись як докази.
Відповідно до матеріалів клопотання, зокрема даних протоколу обшуку від 18 березня 2024 року, під час такого обшуку ОСОБА_5 надав для огляду свій мобільний телефон Samsung Galaxy А 52 моделі SM-A 525F/DS, серійний номер НОМЕР_1, IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 та добровільно надав пароль для його розблокування. Під час проведення огляду цього телефону в програмі месенджера «WhatsApp» за допомогою пошукового слова « ОСОБА_6 » були відшукані файли з листуванням з зазначеними в протоколі абонетами, як повідомив детектив, зі службовими особами Одеської митниці та іншими особами стосовно ТОВ «Ленс Групп».
В судовому засіданні детектив підтвердив, що вилучений телефон, на переконання органу досудового розслідування, містить/може містити відомості, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим 18 березня 2024 року його визнано речовим доказом, наразі проводиться огляд спеціалістом, після завершення якого стосовно цього телефона буде призначено експертне дослідження для відшукання/відновлення видалених даних.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості (п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна та допускається з метою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.ч.1,2ст.170КПК України).
Під час розгляду цього клопотання слідчий суддя досліджує лише питання достатності підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення шляхом оцінки існуючих відомостей про діяння та можливість їх сприяння формуванню внутрішнього переконання в тому, що це діяння становить собою склад кримінального правопорушення.
Як вбачається з поданого клопотання, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000456 від 05 вересня 2023 року здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а саме: за фактом зловживання службовими особами митного посту «Орлівка» Одеської митниці своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Ленс Груп», що полягало у невжиття заходів, спрямованих на складання протоколу про порушення митних правил та тимчасового вилучення товарів вартістю 7379053,46 грн, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді неможливості їх конфіскації.
Наведені детективом відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з наданими у судовому засіданні детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні, та можливу причетність до них наведених у клопотанні осіб.
Як зазначено в клопотанні та підтверджено детективом в судовому засіданні, метою арешту мобільного телефона є забезпечення збереження його як речового доказу, а необхідність накладенняарешту пов`язаназ потребоюдосудового розслідуванняу проведеннінаразі огляду,а пойого завершенню-експертного дослідженняз використаннямцього мобільноготелефона.З оглядуна це,як пояснивдетектив,18березня 2024рокуорганом досудового розслідування мобільний телефон визнано речовим доказом.
Дослідивши відомості про вилучений телефон у судовому засіданні, врахувавши твердження детектива, що він містить/може містити інформацію, яка може мати значення для кримінального провадження та може в подальшому бути використана як докази, а також те, що стосовно нього необхідно провести експертне дослідження, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування його вилучення відбулося правомірно, а подальше утримання потребує «легалізації» (встановлення правової визначеності щодо нього) з боку слідчого судді шляхом накладення на нього арешту, оскільки передача його володільцю на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі його належну схоронність для проведення подальшого експертного дослідження.
Отже, виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених в ході розгляду клопотання, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів на даному етапі виправдовує утримання органом досудового розслідування вилученого у ОСОБА_5 телефона для проведення подальшого експертного дослідження.
На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, яке розслідується, його специфіку, ступінь тяжкості, а також обставини щодо необхідності проведення відповідної експертизи вилученого телефона, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. Таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи. З огляду на характер кримінального правопорушення, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту телефона. Що стосується прав та законних інтересів власника/власників, то слідчий суддя вважає, що такі обмеження не будуть занадто обтяжливими для них з огляду на обставини справи.
Крім того, слід зазначити, що для запобігання надмірному обмеженню права власності, слідчий суддя вважає за доцільне запропонувати органу досудового розслідування забезпечити можливість володільцю вилученого телефона скопіювати з нього контакти та іншу інформацію, яка не має відношення до цього провадження, але до неї має інтерес власник.
Слідчий суддя також акцентує увагу учасників, що після проведення експертизи та за наявності факту неправомірності подальшого утримання телефона органом досудового розслідування власник має право поставити перед слідчим суддею питання про його повернення (скасування арешту).
Врахувавши правову підставу арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість досягнення заявленої детективом мети, зокрема щодо збереження речовихдоказів череззастосування саметакого заходузабезпечення кримінальногопровадження,як арештмайна;встановлення обставин,що підтверджуютьфакт можливоговчинення кримінальногоправопорушення;розумність іспівмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження;обставини кримінальногопровадження,з яких,серед іншого,вбачається відсутністьнегативних наслідківтакого арештумайна длятретіх осіб,слідчий суддя приходить до висновку, що, з метою виконання завдань цього кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування вилучене майно підлягає арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ :
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 18 березня 2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
-мобільний телефон Samsung Galaxy А 52 моделі SM-A 525F/DS, серійний номер НОМЕР_1, IMEI 1: НОМЕР_2, IMEI 2: НОМЕР_3 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали після її постановлення вручити детективу та іншим учасникам кримінального провадження.
Слідчий суддя ОСОБА_7