- Головуюча суддя (ВАКС): Сікора К.О.
Справа № 991/919/24
Провадження 1-кс/991/932/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представника власника майна ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22вересня 2023року за №52023000000000490,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
02лютого 2024року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому прокурор просив накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на документи, вилучені в ході проведення обшуку 29січня 2024року у приміщеннях, які перебувають у фактичному користуванні ТОВ«Криворізького турбовентиляторного заводу» та ТОВ«Стіл Ворк», розташованих за адресою: м.Кривий Ріг,вул.Окружна, будинок 127 (цехи №30, 45, 105), а саме на:
калькуляцію ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на замовлення №КТВ0099/5 (роботи по БТР-60 зав. №ФО4УТ6365) підписану директором товариства на 1 арк.;
калькуляцію ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на замовлення №КТВ0099/5 (роботи по БТР-60 зав. №Е02УТ3166) підписану директором товариства на 1 арк.;
акт приймання-передачі згідно договору №06/09-2023 між ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» та ТОВ«Стіл Ворк» підписаний головним інженером ОСОБА_6 на 2 арк.;
рахунки на оплату №73, 74 та 78 від 23жовтня 2023року, постачальник ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод», покупець ТОВ«Стіл Ворк» на 3 арк.;
акт від 15січня 2024року первинної дефектування бронетранспортерів БТР 60СВ в місцях дислокації в/ч3425 з написами олівцем фактичних показників одометра на 4 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 зав. №У112УТ7541Л підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 58 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 СВ зав. №В11УТ3137 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 58 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 зав. №УО3УТ7136 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 58 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 СВ зав. №С11УТ5837 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 56 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 зав. №К12УТ3463 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 20 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 СВ зав. №КО1УТ2220 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 58 арк.;
дефектувальна відомість БТР-60 шасі №К10УТ7645 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» н 56 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 зав. №11УТ8104 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 20 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 СВ зав. №К10УТ7647 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 58 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 зав. №Е04УТ7123 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 57 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 зав. №К12УТ3437 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 20 арк.;
дефектувальну відомість БТР-60 зав. №С11УТ5834 підшиту та скріплену підписом головного інженера ОСОБА_6 та печаткою ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод» на 58 арк.
Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22вересня 2023року за №52023000000000490, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за фактом заволодіння посадовими особами ТОВ«СтілВорк» за попередньою змовою з посадовими особами Міністерства оборони України (надалі МОУ), виділеними на закупівлю послуг з ремонту озброєння та військово-технічного майна в умовах воєнного стану для забезпечення першочергових потреб Збройних Сил України.
29січня 2024року було проведено обшук у згаданих приміщеннях ТОВ «Криворізького турбовентиляторного заводу» та ТОВ«Стіл Ворк» та вилучено наведені у клопотанні документи.
Прокурор просив накласти арешт на документи з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику їх втрати, знищення, використання чи перетворення.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1.Детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2.Представник власника майна ТОВ«СтілВорк» адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання та зауважив, що наведені у клопотанні документи не є речовими доказами, їх реквізити не були зазначені в ухвалі про надання дозволу на обшук, а частина з них не має стосунку до кримінального провадження.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1.Дослідивши клопотання, надані прокурором та представником власника матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2.Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п.7 ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).
Згідно з приписами ч.1, 2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
збереження речових доказів;
спеціальної конфіскації;
конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст.173 КПК України):
правову підставу для арешту майна;
розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст.173 КПК України):
необхідність такого арешту;
наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч.3 ст.132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3.Оцінка та висновки слідчого судді
3.3.1.Прокурор зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено, що у другій половині 2022року службовим особам МОУ стало відомо про потребу в закупівлі послуги з ремонту (капітального, регламентованого, за технічним станом) та модифікації окремого озброєння, яке передбачає використання коштів державного бюджету, у зв`язку з чим у них виник умисел на заволодіння коштами державного бюджету шляхом завищення вартості послуг з ремонту та залучення контрольованої юридичної особи до такої діяльності.
З цією метою вони домовилися про спільне вчинення злочину з іншими особами, які мали вирішальний вплив на діяльність низки юридичних осіб, зокрема ТОВ«Стіл Ворк», яке не спроможне надавати такі послуги внаслідок відсутності дозволів (сертифікатів) на основні види діяльності, пов`язані з розробкою, виготовленням, модернізацією, ремонтом військово-технічного майна; досвіду роботи з таких видів діяльності; комплекту відповідної технічної документації, технологічних процесів на ремонт, капітальний ремонт; випробувальної бази.
Після внесення змін до Плану закупівель послуг з ремонту озброєння та військово-технічного майна в умовах воєнного стану у 2022 році для забезпечення першочергових потреб Збройних Сил України за напрямком Озброєння Командування Сил логістики, службові особи МОУ ініціювали направлення 26вересня 2022року ТОВ«Стіл Ворк» відповідного листа щодо можливості проведення ремонту окремого озброєння. За наслідками розгляду вказаного листа відповідним структурним підрозділом МОУ складено негативний висновок про неспроможність товариства надавати такі послуги.
Після цього службові особи МОУ, з метою усунення перешкод та укладання відповідного договору з ТОВ«Стіл Ворк», 09листопада 2022року забезпечили складання іншого висновку, згідно з яким товариство спроможне надати відповідні послуги за умови: надання товариству комплекту відповідної технічної документації; освоєння товариством капітального ремонту, підготовки випробувальної бази. Крім того, під час погодження проекту державного контракту службові особи МОУ умисно занизили категорію ризикованості контракту до рівня «середній», у зв`язку з чим він не подавався до Департаменту внутрішнього аудиту МОУ.
26грудня 2022року між МОУ в особі начальника Центрального управління забезпечення наземними системами озброєння ОСОБА_7 та ТОВ«Стіл Ворк» в особі директора ОСОБА_8 укладено державний контракт №370/3/5/2/1/422 на виконання робіт (надання послуг) з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення на суму 1,104млрдгрн з термінами надання послуг за етапами:
1-й 33 од. до 30липня 2023року з терміном звітування за надані послуги до 15серпня 2023року;
2-й 33 од. до 30вересня 2023року з терміном звітування за надані послуги до 15жовтня 2023року;
3-й 34 од. до 30листопада 2023року з терміном звітування за надані послуги до 15грудня 2023року.
Відповідно до умов контракту на підставі рішення Міністра оборони України від 14березня 2023року №6542/з виконавцю 20березня 2023року перераховано попередню оплату у сумі 703,4 млнгрн з терміном звітування за попередню оплату 15серпня 2023року за першим етапом (232,1 млнгрн), 15жовтня 2023року за другим етапом (232,1 млнгрн), 15грудня 2023року за третім етапом (239,1млнгрн).
З одержаних коштів ТОВ«Стіл Ворк» використало 330,8 млнгрн, перерахувавши їх співвиконавцям за контрактом, зокрема, найбільшу частину коштів перераховано на рахунки ТОВ«Агростандарт15» та ТОВ«Криворізький турбовентиляторний завод», які контролюються одними і тими самими особами.
ТОВ«Стіл Ворк» не виконало зобов`язання щодо поставки озброєння за 1-м та 2-м етапами, що свідчить про можливе вчинення корупційного злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме заволодіння коштами на суму 703,5 млнгрн, отриманими на виконання контракту №370/3/5/2/1/422 від 26грудня 2022року.
За твердженням прокурора, до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний бенефіціарний власник ТОВ«КІПАУЕР ІНВЕСТМЕНТБ.В.», яке є засновником ТОВ«Стіл Ворк», ОСОБА_9 . Зокрема, він координував дії директора ТОВ«Стіл Ворк» ОСОБА_8, начальника відділу продажів ОСОБА_10, головного бухгалтера ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка фактично координувала бухгалтерію, залучених до укладення контракту.
3.3.2.Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витязі з ЄРДР, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, зокрема:
витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ«СтілВорк» та відомостями Торгівельно-промислової палати Нідерландів, відповідно до яких ОСОБА_9 є кінцевим бенефіціарним власником товариства;
протоколом визначення переможця позиції за результатами переговорів щодо закупівлі послуг з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення від 12грудня 2022року;
висновком МОУ за результатами перевірки ТОВ«СтілВорк», відповідно до якого товариство не спроможне виконати роботи у зв`язку з відсутністю документації, випробувальної бази, досвіду виконання аналогічних робіт;
висновком МОУ за результатами перевірки ТОВ«СтілВорк» щодо спроможності надання послуг з капітального ремонту транспортних засобів, згідно з яким таку спроможність оцінено позитивно за умови надання товариству відповідної технічної документації та освоєння ним капітального ремонту, підготовки випробувальної бази;
державним контрактом №370/3/5/2/1/422 від 26грудня 2022року, укладеним між МОУ та ТОВ«СтілВорк», предметом якого є виконання робіт з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення. Загальна вартість контракту складає 1,1 млрдгрн;
листом-погодження до контракту, на якому містяться підписи відповідальних осіб МОУ та визначений ступінь ризику як «середній»;
календарним планом виконання робіт (додаток №1 до Контракту), згідно з яким визначено етапність виконання Контракту, зокрема, передбачено 3 етапи зі строком виконання 30липня, 30вересня, 30листопада 2023року відповідно;
додатковими угодами №1, 2, 3, 4 до Контракту від 16лютого, 28липня, 21серпня, 27вересня 2023року, якими зокрема, змінено строки виконання робіт та відтерміновано строк заключного етапу до 30травня 2024року;
платіжними документами щодо перерахування попередньої оплати на рахунок ТОВ«СтілВорк» у сумі 703,5 млнгрн;
претензією №1 від 04жовтня 2023року щодо неналежного виконання контракту;
іншими документами.
У своїй сукупності доводи прокурора та надані на їх підтвердження матеріали дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначеного у клопотанні кримінального правопорушення.
Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.4.Щодо підстав для арешту майна
3.4.1.29січня 2024року у приміщеннях, які перебувають у фактичному користуванні ТОВ«Криворізького турбовентиляторного заводу» та ТОВ«Стіл Ворк», розташованих за адресою: м.Кривий Ріг,вул.Окружна, будинок 127 (цехи №30, 45, 105), був проведений обшук, під час якого вилучено документи, перелік яких наведено у розділі І цієї ухвали.
Прокурор просив накласти арешт на зазначені документи з метою забезпечення збереження речових доказів. Постановою від 29січня 2024року зазначені у клопотанні документи було визнано речовими доказами.
Як вже було зазначено, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів слідчому судді належить перевірити відповідність майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України (ч. 3 ст.170 КПК України). При цьому позиція сторони обвинувачення (винесення постанови про визнання майна речовим доказом) у цьому контексті не має вирішального значення.
Кримінальний процесуальний закон визначає такі джерела доказів: показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст.84 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В окремих випадках, якщо документи містять ознаки, зазначені в ч.1 ст.98 КПК України, вони можуть бути визнані речовими доказами (ч. 2 ст.98 КПК України).
Отже, кримінальний процесуальний закон чітко розмежував ці різновиди джерел доказів за притаманними ним ознаками, а також визначив окремі порядки поводження з ними (ст. 100 КПК України).
Сторона обвинувачення не навела доводів про те, що ці документи були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди. Також вони не були об`єктом протиправних дій та не належать до грошей чи цінностей, набутих протиправним шляхом.
З повідомлених прокурором обставин вбачається, що наведені документи можуть містити відомості, які мають значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, разом з тим такі відомості зафіксовані в них за допомогою письмових знаків, а самі документи є матеріальними об`єктами (аркушами паперу), створеними саме з метою збереження цих відомостей.
Отже, за сукупністю ознак зазначені документи є саме документами як окремим джерелом доказів у розумінні ст.99 КПК України та не відповідають критеріям речових доказів.
За таких обставин відсутні підстави для накладення на них арешту (ч. 3 ст.170 КПК України).
3.4.2.Крім того, положення ч.7 ст.236 КПК України передбачають право сторони обвинувачення в ході обушку оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Також згадана норма визначає, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Як вбачається з ухвали слідчого судді від 18січня 2024року, стороні обвинувачення було надано дозвіл на відшукання речей і документів, а саме:
копії контракту №370/3/5/2/1/422 від 26грудня 2022року, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стіл Ворк», код ЄДРПОУ 35006184, додаткових угод, договорів та всіх інших додатків до нього;
актів, платіжних доручень, банківських виписок, товаро-транспортних накладних, інших документів пов`язаних з укладанням та виконанням контракту №370/3/5/2/1/422 від 26грудня 2022року, в тому числі документів щодо залучення субпідрядних організацій до надання послуг та документів щодо проведення розрахунків з ними, документів щодо проведення перевірок та представництв тощо;
листувань, яке містить відомості щодо укладання та виконання контракту №370/3/5/2/1/422 від 26грудня 2022року;
копій особових справ, наказів про призначення/звільнення, посадових інструкцій/обов`язків, наказів про відрядження, тощо, осіб, котрі були залучені під час укладання та виконання контракту №370/3/5/2/1/422 від 26грудня 2022року;
щоденників, чорнових записів, які містять записи чи інші сліди вчинення злочину пов`язані з заволодінням бюджетних коштів під час укладання та виконання контракту №370/3/5/2/1/422 від 26грудня 2022року.
Згідно з ч.7 ст.236 КПК України при вирішення питання щодо належності вилученого майна до категорії тимчасово вилученого визначальним є саме дозвіл на відшукання (який за своїм змістом включає і можливість вилучення).
3.4.3.Крім того, захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно є втіленням засади недоторканності права власності, яка передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом (ч. 1 ст.16 КПК України).
Разом з тим, вилучення документів обмежує право власності особи лише у випадках, коли такі документи мають ознаки майна відповідно до положень цивільного законодавства, тобто, є об`єктами цивільних прав, мають історичну, художню, наукову, літературну, економічну або іншу істотну цінність, зокрема, для особи, у якої вони вилучені.
У решті випадків, коли вилучений документ не має ознак майна, у його арешті не має практичної необхідності, він долучається слідчим, прокурором до матеріалів кримінального провадження та зберігається в цих матеріалах протягом усього часу кримінального провадження, як це передбачено ч.2 ст.100 КПК України.
Крім того, за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії (ч. 3 ст.100 КПК України).
Таким чином, накладення арешту на документи, які не є майном (об`єктом цивільного права), не відповідатиме правовій природі цього процесуального інституту, адже не пов`язане з оцінкою правомірності втручання у право власності.
Аналогічну позицію неодноразово висловлювала Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ухвала від 23серпня 2022року у справі 991/2850/22, від 06лютого 2023року у справі №991/140/23).
3.4.4.Підсумовуючи, слідчий суддя констатує, що наведені у клопотанні документи:
не відповідають ознакам речових доказів, а отже відсутня можливість досягти мети арешту у вигляді забезпечення їх збереження;
не є тимчасово вилученим майном та не потребують додаткового судового контролю, адже дозвіл на їх відшукання в ході обшуку було надано слідчим суддею;
не є майном, яке має істотну цінність, а тому утримання їх стороною обвинувачення не пов`язане з втручанням у право власності особи та не потребує судового контролю у межах засади недоторканості права власності.
Кримінальний процесуальний закон визначає окремий порядок поводження з документами як джерелами доказів, містить механізм додержання прав особи, у якої їх було вилучено, а тому відсутня мета, яку можна було досягти шляхом застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
За таких обставин у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1