Документ № 116466841

Справа № 991/9808/23

Провадження №11-сс/991/46/24

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

підозрюваний ОСОБА_8 та власник майна ОСОБА_9 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2023 року клопотання детектива НАБУ задоволено частково, накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_8, шляхом заборони ним розпоряджатися, а саме на: житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1798867832208); зблокований житловий будинок АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 927528932231); земельну ділянку із кадастровим номером 3220883200:03:001:0133; земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:05:097:0066; машиномісце, що знаходиться у м.Києві, Кловський узвіз, буд.7, гараж НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558146380000); квартиру АДРЕСА_3, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558116980000); частки у статутних капіталах ТОВ «ГГК Фінанс» у розмірі 5850 грн; ТОВ «ЛОТО-К» у розмірі 500 грн; ТОВ «Здоровий сервіс» у розмірі 10 000 грн. Також, накладено арешт, шляхом заборони розпоряджання та користування, а саме на кошти на рахунках: № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк»; № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 в АТ «Міжнародний інвестиційний банк»; № НОМЕР_6 в АТ «Укргазбанк». На майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_9, із забороною розпорядження та користування коштами, які розміщені на рахунках: № НОМЕР_7 в АТ «Міжнародний інвестиційний банк»; № НОМЕР_8, № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 ; № НОМЕР_11 в АТ «Універсал банк». Судове рішення мотивоване тим, що детектив НАБУ довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Також слідчий суддя дійшов висновку, що не підлягає задоволенню клопотання про арешт коштів, які знаходяться на інших рахунках ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки не зазначено конкретні номери рахунків, в тому числі відмовлено в арешті рахунків ОСОБА_8 в АТ «Райффайзен Банк», які закриті. Відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову повністю та з метою забезпечення спеціальної конфіскації, так як частина майна у даному кримінальному провадженні з цією метою арештована раніше.

01 січня 2024 року та 22 січня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга та доповнення до неї відповідно захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6, у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ відмовити. Вважає, що судове рішення є незаконним та необгрунтованим, підлягає скасуванню, оскільки у кримінальному провадженні №4201611035000102 строк досудового розслідування закінчився 03 вересня 2020 року та продовжений, у встановленому КПК України порядку, не був. Повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 06 жовтня 2023 року та про нову підозру від 30 жовтня 2023 року складені та вручені після закінчення строку досудового розслідування, клопотання про арешт майна подане поза межами строку досудового розслідування, що виключає можливість його розгляду по суті. Усі докази, які зібрані після 03 вересня 2020 року, є недопустимими відповідно до ч.8 ст.223 КПК України, оскільки вони отримані поза межами строку досудового розслідування. ОСОБА_8 та він участі у судовому засіданні не приймали, так як про дату та час розгляду справи не повідомлялися, судове рішення не отримували. Всупереч викладених основоположних правових норм Конституції України та процесуального законодавства, пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України в редакції закону, яка набула чинності з 01 січня 2024 року, легітимізував зворотну дію закону в часі, при тому, не того закону, який пом`якшує або скасовує відповідальність особи, а навпаки, того закону, який після набрання ним чинності, надав підстави притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які не підлягали такій відповідальності до набрання ним чинності. Так, законодавець визнав на майбутнє, а саме: поновленими строки, які закінчилися до набрання чинності відповідними законодавчими змінами, без можливості законного поновлення їх раніше; законними процесуальні дії, які були незаконними на момент виконання таких дій; визнання допустимими доказів, які були недопустимими на момент їх отримання та законними судових рішень, які були незаконними в момент їх прийняття. Чинний КПК України, який набрав чинності 01 січня 2024 року, на його думку, не змінив статус незаконних процесуальних дій, судових рішень та недопустимих доказів у кримінальному провадженні №4201611035000102 у період між 04 вересня 2020 року та 31 грудня 2023 року.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, в тому числі, станом на дату апеляційного розгляду, а тому просив залишити його без змін.

Підозрюваний ОСОБА_8 та власник майна ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилися, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно з абз.2 ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 20 листопада 2023 року в закритому судовому засіданні без виклику підозрюваного ОСОБА_8 та власника майна ОСОБА_9, копія ухваленого судового рішення направлена поштовою кореспонденцією 29 листопада 2023 року та повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т.4 а.с.189-191). Згідно матеріалів судового провадження відомості про отримання копії судового рішення підозрюваним ОСОБА_8 та його захисником відсутні. За наведеного колегія суддів вважає, що у даному випадку захисником строк на апеляційне оскарження не пропущений.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.1-2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

КПК України є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч.1 ст.7 КПК України (ч.6 ст.9 КПК України).

Із системного аналізу КПК України слідує, що арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження може застосовуватися під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.

Тобто, застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування можливо лише в межах строків досудового розслідування.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до ЄРДР.

Таким чином, КПК України чітко визначає межі, коли досудове розслідування вважається завершеним, та які дії сторона обвинувачення має вчинити в межах визначених законом строків досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Вирішуючи питання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя має перевірити чи подано клопотання в межах строку досудового розслідування, оскільки згідно ч.2 ст.113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст.116 КПК України.

Ухвалою від 17 січня 2019 року у справі №740/1244/16-к Верховний Суд звертає увагу, що за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч.3 ст.214, ч.8 ст.223, ст.219 КПК України).

Відповідно до ст.219 КПК України (у редакції, яка діяла станом на 05 березня 2019 року та 26 жовтня 2023 року) строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

З відомостей, які містяться в ЄРДР, який долучено до матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2016 року внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №42016110350000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, щодо можливого привласнення чужого майна посадовими особами ТОВ «Оптимумспецдеталь» (ЄДРПОУ 38320170) в особі директора ОСОБА_10 та ТОВ «Фірма «Ренал» (ЄДРПОУ 19133293) в особі директора ОСОБА_11, яке було їм ввірено чи перебувало у їх віддані (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України - за відсутністю події злочину).

25 квітня 2016 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, щодо привласнення чужого майна невстановленими особами ТОВ «Промомаркетгруп» (ЄДРПОУ 39276264) протягом 2015 року, яке було їм ввірено чи перебувало у їх віданні (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України- за відсутністю події злочину).

23 лютого 2017 року внесено відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, щодо шахрайських дій за попередньою змовою ОСОБА_12, ОСОБА_13, внаслідок яких вони заволоділи грошовими коштами, які належали ОСОБА_14 та легалізували їх частину шляхом придбання автомобіля (кримінальне провадження закрито 31 липня 2019 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України).

13 квітня 2017 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 КК України, щодо підроблення офіційного документу, який видається підприємством з метою використання його іншою особою, згідно з показаннями колишнього засновника та директора ТОВ «Оптимумспецдеталь» (ЄДРПОУ 38320170) ОСОБА_10 (кримінальне провадження в цій частині закрито 31 липня 2019 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України).

Тобто 31 липня 2019 року усі кримінальні провадження, які були внесені до ЄРДР до внесення змін щодо обрахування строків досудового розслідування, органом досудового розслідування були закриті.

26 лютого 2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, щодо факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами ДК «Укроборонпром» своїм службовим становищем у змові з іншими особами, в тому числі з представниками підприємств-постачальників, під час постачання до державних підприємств запчастин та комплектуючих для військової техніки за завищеними цінами у період 2016-2017 років на загальну суму понад 250 млн грн (повідомлення зареєстроване як повідомлення із засобів масової інформації).

26 лютого 2019 року внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, за фактом, що організована група у складі ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_8, яким підконтрольні ТОВ «Оптимумспецдеталь», ТОВ «Фірма «Ренал», із залученням посадових осіб Міністерства оборони України, ДК «Укроборонпром», ДП «Житомирський бронетанковий завод», ДП «Львівський бронетанковий завод», ДП «Харківський бронетанковий завод», ДП «Київський бронетанковий завод», ДП «Миколаївський бронетанковий завод», ДП «Ізюмський приладобудівний завод», ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському» заволоділи грошовими коштами державного бюджету та державних підприємств у період з 2015 року до 2018 року орієнтовно у розмірі 250 млн грн., тобто в особливо великих розмірах, під час виконання договорів про постачання бронетанкового озброєння та техніки на вищезазначені підприємства.

05 березня 2019 року на підставі повідомлення в засобах масової інформації внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, зокрема, що група, діючи за попередньою змовою зі службовими особами ДК «Укрспецекспорт», у період з 2016-2017 років вчинили умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

31 жовтня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.384 КК України зокрема, що в ході досудового розслідування №42016110350000102 отримано відомості, що можуть свідчити про надання завідомо неправдивого висновку експерта.

26 жовтня 2023 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.209 КК України, щодо набуття ТОВ «АН сервіс» майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом - оплати за договором у сумі 14 377 249,99 грн, володіння цими коштами шляхом утримання їх на банківському рахунку та розпорядження цим майном - придбанням іноземної валюти за рахунок цих коштів на загальну суму 11 352 644,05 грн та переказ їх на банківський рахунок компанії «Asia Capital Overseas Limited».

15 березня 2019 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42019000000000438 із №52019000000000186 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42019000000000438, досудове розслідування доручено детективам НАБУ (т.3, а.с.112-113).

08 листопада 2019 року Генеральним прокурором доручено здійснення досудового розслідування НАБУ у кримінальному провадженні №42016110350000102, яке перебувало у провадженні Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Постанова мотивована тим, що предметом досудового розслідування є одні й ті фактичні обставини як і у кримінальному провадженні №42019000000000438, а також з метою забезпечення ефективності розслідувань кримінальних правопорушень у цих провадженнях (т.3, а.с.114-115).

17 січня 2020 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42019000000000438 із №42016060360000121 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42016060360000121 (т.3, а.с.118-119).

10 березня 2020 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42016110350000102 із №42016060360000121 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42016110350000102 (т.3, а.с.157-158). Тобто, станом на 10 березня 2020 року у кримінальному провадженні №42016110350000102 не розслідувалось органом досудового розслідування жодного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР до 16 березня 2018 року.

27 жовтня 2023 року прокурор виніс постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень №42016110350000102 із №52023000000000543 в одне, присвоївши об`єднаному провадженню №42016110350000102 (т.4, а.с.132-133).

06 жовтня 2023 року ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42016110350000102 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.364 КК України.

30 жовтня 2023 року ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42016110350000102 повідомлено про нову підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.209 КК України.

09 листопада 2023 року до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про арешт майна ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням у кримінальному провадженні №42016110350000102 від 01 квітня 2016 року за епізодом, який внесено до ЄРДР - 05 березня 2019 року за №52019000000000186 (т.3, а.с.111), та епізодом, який внесено до ЄРДР - 26 жовтня 2023 року за №52023000000000543 (т.4, а.с.132), та у подальшому вказані кримінальні провадження постановами прокурора від 15 березня 2019 року, 17 січня 2020 року, 10 березня 2020 року та 27 жовтня 2023 року об`єднано з іншими матеріалами кримінальних проваджень та їм присвоєно №42016110350000102.

Колегією суддів згідно даних програми Д-3 Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у судовій справі №991/9620/23 встановлено, що згідно з ухвалою слідчого судді від 14 серпня 2020 року, тобто після закриття проваджень, дані про які були внесені до ЄРДР до змін у КПК України 16 березня 2018 року, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016110350000102 продовжено до 03 вересня 2020 року. Будь-які інші докази, які б підтверджували факт продовження строків досудового розслідування матеріали справи не містять. Таким чином, станом на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, клопотання про арешт майна було подано поза межами строків досудового розслідування, а тому ухвалення судового рішення про його задоволення не відповідало вимогам КПК України.

Проте, з 01 січня 2024 року та станом на момент апеляційного розгляду справи набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», відпоповідно до якого ч.1 ст.219 КПК України викладено у новій редакції, та визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження та виключено ч.8 ст.615 КПК України, згідно якої була наявна прив`язка обрахування строку досудового розслідування до вручення підозри у кримінальному провадженні.

Відповіднодо п.4 ч.3 ст.219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).

Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 січня 2024 року досудове розслідування кримінального провадження не завершено, а тому з врахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, та доказів, що містяться у матеріалах справи, клопотання органом досудового розслідування подано у межах строків досудового розслідування. Сторона захисту, заперечуючи наявність обгрунтованої підозри, зазначає про недопустимість висновків експертиз, показань свідка та матеріалів, отриманих у порядку міжнародно-правової допомоги без зазначення їх назв. При цьому, колегія суддів зауважує, що органом досудового розслідування не надано суду всі матеріали досудового розслідування ні при розгляді справи №991/9620/23, ні при розгляді даної справи для встановлення однозначного висновку про отримання цих доказів поза межами строків досудового розслідування та для визнання їх недопустимими. Крім того, призначення і проведення експертизи можливе повторне як самим органом досудового розслідування так і судом при розгляді справи по суті як і повторний допит свідків. При цьому колегією суддів враховується той факт, що сторона захисту не заперечує факту заподіяння шкоди, а лише заперечує законність отримання доказу про визначення її розміру. Разом з тим, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження на даному етапі може унеможливити виконання судового рішення в частині конфіскації майна.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Незважаючи на те, що слідчий суддя задовольнив клопотання частково під час наявності підстав для відмови в його задоволенні, на думку колегії суддів, наявність цих обставин не може бути підставою для скасування рішення з формальних підстав, оскільки фактично за результатом розгляду апеляційної скарги з врахуванням змін до КПК України, які діють з 01 січня 2024 року, неможливо постановити інше рішення за відсутності апеляційної скарги сторони обвинувачення. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).

Доводи сторони захисту щодо недопустимості застосування Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року є необгрунтованими, оскільки зміни до кримінального процесуального законодавства України є обов`язковими для виконання, а тому має застосовується той закон, який був прийнятий пізніше та з урахуванням ст.5 КПК України діє на момент прийняття процесуального рішення. Станом на момент апеляційного розгляду справи, пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, а тому підстави для його не застосування відсутні.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, та апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_6 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.117,132,170,171,173,405,407,418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2023 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4