Документ № 115936869

справа № 991/10579/23

провадження №11-сс/991/1004/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисника підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000547 від 02 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК.

30 листопада 2023 року до Вищого антикорупційного суду детективом НАБУ за погодженням прокурора САП подано клопотання, уточнене детективом в судовому засіданні, про арешт майна, вилученого 29 листопада 2023 року при проведенні обшуків, яке мотивоване необхідністю забезпечення збереження речових доказів, а саме: коштів, які є предметом неправомірної вигоди, у розмірі 25 000 доларів США купюрами з відповідними серіями та номерами по 100 та 50 доларів; пакет паперовий «Вишиванка» 350*230*100 з ручками, тубус картонний сіро-чорного кольору з написом з назвою алкогольного напою, який виконано тисненням жовтого кольору наступного змісту: «Tullibardine AGED 15 YEARS HIAHLAND SINGLE MALT SCOTCH WHISKY»; а також з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на кошти у сумі 410 євро, 400, 5800 та 115 955 доларів США.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено частково, накладено арешт (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження, розпорядження та користування) на тимчасово вилучене майно у ОСОБА_5 під час проведення обшуків 29 листопада 2023 року, а саме: кошти, які є предметом неправомірної вигоди, у розмірі 25 000 доларів США купюрами із відповідними серіями та номерами по 100 та 50 доларів; пакет паперовий «Вишиванка» 350*230*100 з ручками, а також тубус картонний сіро-чорного кольору з написом з назвою алкогольного напою, який виконано тисненням жовтого кольору наступного змісту: «Tullibardine AGED 15 YEARS HIAHLAND SINGLE MALT SCOTCH WHISKY», а також кошти у сумі 205 євро, 200, 2900 та 57 877 доларів США.

При ухваленніоскаржуваного рішенняслідчий суддядійшов висновку про наявність підстав для арешту майна з метою збереження речових доказів. Проте, частково задовольняючи клопотання щодо арешту грошових коштів з метою забезпечення їх конфіскації як виду покарання, слідчий суддя виходив з того, що вказані в клопотанні кошти набуті за час шлюбу, відповідно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та з огляду на це підлягають арешту в розмірі 1/2 від зазначених сум.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючисьз вказанимрішенням слідчогосудді,захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді від 11 грудня 2023 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у ОСОБА_5 під час проведення обшуків 29 листопада 2023 року.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї захисник зазначила наступні доводи.

Звертаючись до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, детектив свідомо ввів в оману суд, визначивши підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_5 власником цього майна, переважна більшість якого фактично належить іншим особам та передане йому на тимчасове зберігання. Наявність у ОСОБА_5 на зберіганні певної суми грошових коштів ніяким чином не свідчила про те, що ці кошти належать йому та він має право ними розпоряджатись на власний розсуд. Питання ж щодо походження та належності грошових коштів, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_5, а також під час проведення обшуку його особистих речей в ході обшуку транспортного засобу, органом досудового розслідування взагалі ніяким чином не з`ясовувалось і не досліджувалось, а в подальшому не взято до уваги й слідчим суддею.

Сторона захисту наполягає на тому, що ОСОБА_5 не було належним чином повідомлено про підозру, що виключає можливість застосування по відношенню до нього будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі, накладення арешту на його майно.

Ухвалюючи рішення про накладення арешту на вилучене у ОСОБА_5 майно слідчим суддею враховані уточнення до клопотання, подані детективом НАБУ в судовому засіданні, а також визнано спільним майном подружжя грошові кошти, вилучені у ОСОБА_5 в ході проведення обшуків та накладено арешт на ту частину, яка, за визначенням слідчого судді, належить дружині підозрюваного ОСОБА_8 .

Разом із цим, слідчим суддею залишено поза увагою доводи сторони захисту щодо фактичної належності частини вилучених грошових коштів за місцем проживання ОСОБА_5 іншим особам, частково є спільними заощадженнями подружжя, а також грошовими коштами ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які передавались йому на зберігання і не є його особистою власністю.

Крім того, не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор САП звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 11 грудня 2023 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на все тимчасово вилучене майно під час проведення обшуків 29 листопада 2023 року, мотивуючи зазначені вимоги наявністю правових підстав для цього, виходячи з наступних обставин.

В ході обшуку та під час судового розгляду клопотання про арешт майна, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не надавали відомостей, що вказані кошти є їхньою спільною власністю, не могли зазначити, яка сума коштів належать іншим особам та підстави передачі їх ОСОБА_5 .

Враховуючи, що іншу частину коштів (крім виявлених разом із заздалегідь ідентифікованими) вилучених в ході обшуку квартири підозрюваного виявлено в упакуванні, схожому на пакування грошових коштів, які передавалися ОСОБА_5 іншим підозрюваним у справі, з метою приховати злочинну діяльність, тому є підстави вважати, що вказані грошові кошти є предметами інших злочинних дій підозрюваного.

Висновок про те, що вилучені у ОСОБА_5 під час обшуку автомобіля марки SSANGYOUNGKORANDO,білого кольору,д.н.з. НОМЕР_1,кошти всумі 5800доларів США;квартири заадресою: АДРЕСА_1,у сумі410Євро та115755доларів США;службового кабінетусудді ОСОБА_5,у сумі400доларів США,є спільноюсумісною власністю,слідчим суддеюзроблено лишена підставідолучених сторонозахисту документів,відповідно дояких 27лютого 1993року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 укладено шлюб,а такождовідки продоходи дружини ОСОБА_5 . Водночас, належні та достатні про час та джерела отримання ОСОБА_5 зазначених коштів відсутні, тому висновки слідчого судді є необґрунтованими.

Таким чином, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, а суд позбавлений можливості визначати їх на стадії досудового розслідування кримінального провадження, арешт повинен накладатися на всі вилучені під час обшуків у ОСОБА_5 кошти.

Позиції учасників провадження.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Прокурор ОСОБА_7 у судовомузасіданні підтримавподану нимапеляційну скаргута просивзадовольнити їїу повномуобсязі ззазначених уній підстав, заперечував проти вимог апеляційної скарги захисника.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційних скарги, дійшла наступних висновків.

Не погоджуючись з доводами сторони захисту щодо відсутності підстав для накладення арешту на грошові кошти, колегією суддів виходила з наступного.

Підставами для часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів та забезпечення подальшої можливої конфіскації майна, що відповідає змісту положень п.1, 3 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, 27листопада 2023 року, відповідно до протоколу огляду грошових коштів, особі, яка діяла під контролем правоохоронців, було вручено кошти в сумі 35 000 доларів США, отримані в Національному антикорупційному бюро України для подальшої їх передачі як неправомірної вигоди ОСОБА_12 та іншим суддям.

За версією органу досудового розслідування, 28 листопада 2023 року ОСОБА_12 одержав від особи, яка діяла в інтересах апелянтів у судовій справі №757/27289/23-к, для себе та колегії суддів у справі неправомірну вигоду у розмірі 35 000 доларів США за прийняття рішення про задоволення апеляційної скарги у вказаній справі.

У подальшому, як зазначав детектив, ОСОБА_12 розділив одержану неправомірну вигоду наступним чином: 10 000 доларів США забрав собі як свою частку, а 25 000 доларів США передав ОСОБА_5 для подальшого її розподілу між ним та іншими учасниками організованої групи.

Згідно з протоколом обшуку від 29 листопада 2023 детективом проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у користуванні ОСОБА_5, під час якого вилучено, зокрема кошти, які ймовірно є предметом неправомірної вигоди, а саме: 24 800 доларів США.

У подальшому, під час огляду вилучених у ОСОБА_5 за вказаною адресою коштів, було виявлено банкноти номіналом по 100 доларів США серії КВ50852639І та KL78627789А, які зазначені у протоколі контролю за вчиненням злочину від 29 листопада 2023 року, та які, ймовірно, є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 .

Постановою детектива від 05 грудня 2023 року вказані кошти у загальній сумі 25 000 доларів США визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, враховуючи встановлені на підставі досліджених доказів обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вилучена при проведенні зазначених обшуків частина грошових коштів, що були ідентифіковані як частина неправомірної вигоди, в розмірі 25 000 доларів США, виявлених та вилучених при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, може бути частиною неправомірної вигоди, яка призначалася для подальшого її розподілу між ним та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні за прийняття рішення про задоволення апеляційної скарги у судовій справі №757/27289/23-к.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вищезазначеного майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК, доцільність накладення на нього арешту з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься у ньому, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та забезпечить виконання визначених ст.2 КПК завдань.

Щодо зазначених в резолютивній частині апеляційної скарги прокурора вимог про накладення арешту з метою збереження речових доказів на мобільні телефони Apple Iphone Xs Max s/n НОМЕР_2, Iphone SE Model A1722, IMEI НОМЕР_3, та на документи на 16 арк. щодо відрядження судді ОСОБА_5, колегія суддів зауважує на тому, що як вбачається з оскаржуваної ухвали, під час розгляду клопотання, детектив зазначив, що в арешті вказаного майна відпала необхідність, оскільки його оглянуто та здійснено копіювання необхідної інформації. Крім того, прокурор в апеляційній скарзі взагалі не посилається на необхідність арешту цього майна та не наводить обґрунтувань на підтримку зазначених вимог, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність.

Надаючи оцінку доводам стосовно наявності підстав для арешту майна - грошових коштів з метою забезпечення конфіскації як виду покарання у сумі 205 євро, 200, 2900 та 57 877 доларів США слід зазначити, що сторона захисту взагалі заперечувала наявність підстав для накладення арешту на всі виявлені та вилучені під час проведених обшуків грошові кошти, у зв`язку їх належністю іншим особам, однак зазначивши при цьому, що якась частина з цих коштів є спільною власністю ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_8 . Прокурор також вважав безпідставним рішення слідчого судді в частині накладення арешту лише на частину зазначених грошових коштів.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

30 листопада 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення. Доводи захисника щодо неналежного повідомлення ОСОБА_5 про підозру спростовуються наявним в матеріалах клопотання відповідного доручення заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 щодо вручення повідомлення про підозру іншому прокурору викладене в окремому документі. Інших доводів щодо необґрунтованості підозри учасниками не зазначено.

Санкцією ч.4 ст.368 КК, у вчиненні кримінального правопорушення за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, встановлено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для накладення арешту на належні підозрюваному грошові кошти для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Під час проведення обшуку автомобіля марки SSANG YOUNG KORANDO, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_14 та перебуває в користуванні ОСОБА_15, у ОСОБА_5 вилучено, серед іншого, кошти в сумі 5800 доларів США.

Крім того, під час проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_5, окрім грошей, які можливо є предметом неправомірної вигоди, вилучено також кошти у сумі 410 євро та 115 955 доларів США, під час проведення обшуку службового кабінету судді ОСОБА_5 №1502 було вилучено кошти в сумі 400 доларів США.

З огляду на обставини щодо місця вилучення коштів (квартира за місцем проживання ОСОБА_5, його службовий кабінет, його сумка), відсутність достовірних відомостей щодо належності вилучених коштів іншим особам, всупереч доводам сторони захисту, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про доведеність детективом належності підозрюваному ОСОБА_5 вказаних коштів, а тому є підстави для їх арешту з метою забезпечення їх конфіскації як виду покарання.

Разом з цим, згідно з долученими стороною захисту документами 27 лютого 1993 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 укладено шлюб. Наведені обставини свідчать про те, що вказані кошти набуті за час шлюбу, доказів іншого на час розгляду як клопотання, так і апеляційної скарги сторонами провадження не надано і судом не досліджено, відтак кошти відповідно до положень Сімейного кодексу України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60 СК України). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч.1 ст.67 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вже зазначалось, за ч.ч.2, 5 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. В такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, закріплена у ч.5 ст.170 КПК умова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб (окрім зазначених у цій нормі), в тому числі дружини підозрюваного.

До того ж, хоча між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не проведено розподілу майна, яким вони володіють на праві спільної сумісної власності, на частки за домовленістю між собою чи в порядку позовного провадження, й питання про його поділ в кримінальному провадженні не вирішується, накладення арешту на іншу половину такого майна (що з огляду на визначену ч.2 ст.370 ЦК презумпцію рівності часток належить дружині ОСОБА_8 ) може призвести до непропорційного втручання в її право на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідний висновок узгоджується з практикою ЄСПЛ, який рішенням у справі «Денисова та Мойсеєва проти Росії» (Denisova and Moiseyeva v. Russia) від 01 квітня 2010 року, заява №16903/03, встановив порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з тим, що спочатку було накладено арешт на майно (а згодом здійснена і його конфіскація) дружини на підставі вироку суду, ухваленого щодо її чоловіка.

З огляду на це вилучені при проведені вказаних обшуків, кошти, крім ідентифікованих як неправомірна вигода, підлягають арешту в розмірі 1/2 від загальної суми, про що правомірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи осіб, які подали апеляційні скарги, щодо належності вказаних грошових коштів іншим особам, неправомірності їх набуття з огляду на ненадання належних та допустимих доказів на підтримку таких доводів, а тому визнає їх необґрунтованими.

Відтак, колегія суддів вважає, що накладення арешту не на всі вилучені грошові кошти, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_8, а лише на 1/2 частину зазначеного майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_5, відповідає умові, зазначеній у ч.5 ст.170 КПК щодо можливості накладання арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання саме підозрюваного, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19).

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, доводи апеляційних скарг стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення для інших осіб не надано та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3