- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/6500/23
Провадження 1-кс/991/6514/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , детектива ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення детектива про підозру,
установив:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, в якій підозрюваний просить:
скасувати повідомлення про підозру від 22.03.2023 ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
зобов`язати уповноважену особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо повідомлення у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.02.2020 про підозру ОСОБА_3 .
Скарга обґрунтована тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020.
У межах цього кримінального провадження 22.03.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
Так, за версією сторони обвинувачення, у період з 17.11.2019 до 02.03.2020 ОСОБА_8 реалізуючи надані йому Законом України «Про Фонд державного майна України» та іншими актами законодавства України повноваження Голови Фонду, усупереч інтересам держави, створивши злочинну організацію, учасником якої був ОСОБА_3 , діючи для досягнення протиправних цілей цієї організації, забезпечив призначення в органи управління АТ «ОПЗ» підконтрольних йому осіб та подальше вчинення такими особами у складі злочинної організації особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодіння коштами АТ «ОПЗ» шляхом встановлення договірних відносин між АТ «ОПЗ» та ТОВ «АГТ» на неконкурентних засадах щодо переробки давальницької сировини за заниженими цінами, внаслідок чого за період з травня 2020 по жовтень 2021 року АТ «ОПЗ» втратило фінансові ресурси та отримало збитки на суму 390970234,42 грн.
Крім того, злочинною організацією створеною та очолюваною ОСОБА_8 , учасником якої був ОСОБА_3 , вчинено особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодіння коштами АТ «ОГХК» шляхом умисного укладання учасниками злочинної організації чотирьох контрактів із компанією Belanto trade s.r.o. (Чеська Республіка) та забезпечення відвантаження титанової сировини за заниженою вартістю, внаслідок чого АТ «ОГХК» спричинено збитків на суму 118337425,81 грн.
Тобто, як стверджує сторона обвинувачення своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції Закону України від 05.04.2001 №2341-ІІІ), а саме участь у злочинній організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великому розмірі. Водночас, ОСОБА_3 , беручи участь у злочинній організації, вчинив особливо тяжке корупційне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме заволодіння коштами АТ «ОПЗ» за період з травня 2020 до жовтня 2020 років у сумі 308322727,01 грн, (в особливо великому розмірі, вчинене злочинною організацією) шляхом встановлення договірних відносин між АТ «ОПЗ» та ТОВ «АГТ» на неконкурентних засадах щодо переробки давальницької сировини за заниженими цінами.
Сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020 складено і оголошено ОСОБА_3 поза межами визначених кримінальним законом процесуальних строків, що свідчить про фактичне неоголошення підозри ОСОБА_3 та відсутність доказів обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, посилаючись зокрема, на ст. 19, 62 Конституції України, ст. 2, 3, 9, 276-278 КПК України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підозрюваний зазначає, що 11.03.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 12020000000000236, досудове розслідування у якому здійснювалось Головним слідчим управлінням Національної поліції України, а 13.10.2020 постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури змінено підслідність, визначивши її за детективами Національного антикорупційного бюро України.
13.03.2020 детективами Національного бюро до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 42020000000000494.
16.02.2021 вказані кримінальні провадження об`єднані в одне, із присвоєнням загального номеру № 12020000000000236.
18.02.2021 старшим детективом - керівником Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020000000000236 від 11.03.2020 зв ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
07.07.2021 Державним бюро розслідувань внесені до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 42021160000000332.
15.08.2022 заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 виніс постанову, якою скасував постанову старшого детектива Національного бюро ОСОБА_9 від 18.02.2021, а матеріали кримінального провадження № 12020000000000236 від 11.03.2020 постановив передати до Національного бюро для подальшого досудового розслідування. Цього ж дня, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 винесла постанову про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень № 12020000000000236 та № 42021160000000332. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер 12020000000000236.
Строки досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до повідомлення ОСОБА_3 про підозру слідчим суддею не продовжувались, тому на переконання сторони захисту ОСОБА_3 повідомлено про підозру поза межами визначених кримінальним процесуальним законом процесуальних строків.
Так, підозрюваний у скарзі посилаючись на внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 зміни до ст. 217, 219, 284, 294 КПК України зазначає, що законодавцем був визначений строк досудового розслідування, його обчислення в об`єднаних кримінальних провадженнях та можливість його продовження, також передбачена можливість закриття кримінального провадження у разі закінчення строків досудового розслідування, якщо жодній особі не повідомлено про підозру.
Разом з тим, закон також, передбачає право слідчого, дізнавача, прокурора закрити кримінальне провадження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 4-1, 9, 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Згідно з ч. 6 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Таким чином, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво має право скасувати постанову слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження протягом двадцяти днів з моменту отримання постанови, а Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники, реалізуючи повноваження, передбачені ч. 6 ст. 36 КПК України, мають право скасувати постанову слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження, але в межах строків, передбачених ст. 219 КПК України. Таку правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 367/1335/21, та до таких же висновків дійшла і слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , розглядаючи клопотання сторони обвинувачення від 05.06.2023 про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу, справа № 991/4987/23.
Тому на переконання сторони захисту, кримінальне провадження № 12020000000000236 від 11.03.2020 підлягало закриттю на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, закінчився 11.09.2021 та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Крім цього, сторона захисту вважає, що зазначені у повідомленні про підозру обставини щодо участі ОСОБА_3 у період з грудня 2019 до жовтня 2020 у злочинній організацій з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, є хибними та передчасними. Повідомлення про підозру містить низку взаємовиключних припущень детектива та прокурора.
Так, повідомлення про підозру не містить в собі обов`язкових елементів, необхідних для кваліфікації дій ОСОБА_3 як учасника злочинної організації, зокрема усвідомлення ОСОБА_3 факту існування групи осіб, які ймовірно об`єднались для вчинення злочинів; надання ним згоди на участь в такому об`єднанні; факт набуття групою осіб, всіх обов`язкових ознак злочинної організації, на момент нібито залучення до такої організації ОСОБА_3 .
Окремо захист звертає увагу на форму та обсяг участі в організації ОСОБА_3 , враховуючи зміст повідомлення про підозру. Так, за версією сторони обвинувачення ОСОБА_3 був виконавцем, а саме особою, яка керувала фінансово-господарською діяльністю АТ «ОПЗ» (протягом 2020 року), й нібито забезпечував укладання договорів від імені АТ «ОПЗ» із комерційними підприємствами, підконтрольними злочинній організації.
Однак, надані стороною обвинувачення докази до клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному не свідчать про це, оскільки повноваження ОСОБА_3 як в.о. голови правління АТ «ОПЗ» не надавали йому можливість одноособово приймати рішення щодо визначення переможця конкурсного відбору постачальника давальницької сировини та пролонгації договорів, а також щодо пролонгації договорів на переробку давальницької сировини. Ці повноваження належать колегіальному органу АТ «ОПЗ» - Правлінню АТ «ОПЗ», діяльність якого в свою чергу регулює та контролює колегіальний орган Наглядова рада АТ «ОПЗ». Правління АТ «ОПЗ» зобов`язано виконувати рішення Наглядової ради АТ «ОПЗ». Відбір постачальника давальницької сировини було розпочато Правлінням АТ «ОПЗ» до призначення ОСОБА_3 на посаду в.о. Голови правління АТ «ОПЗ».
Також, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, розглядаючи клопотання про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу зазначив, що беззаперечних доказів причетності ОСОБА_3 до злочинної організації, як про це зазначає сторона обвинувачення, слідчому судді не надано. Вказана ухвала була предметом апеляційного розгляду колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, і в цій частині залишена без змін.
У повідомленні про підозру декларативно згадується наявність єдиного злочинного умислу, проте відсутні посилання на момент, коли, ким та в якому обсязі цей злочинний умисел був доведений до ОСОБА_3 й він погодився на його реалізацію.
Отже, підозрюваний ОСОБА_3 вважає вручене йому повідомлення про підозру незаконним, необґрунтованим та таким, що належить скасувати.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 та його захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 позицію, висловлену у скарзі, підтримали, просили її задовольнити.
Детектив ОСОБА_7 був присутнім у судовому засіданні 08.08.2023, у інші судові засідання не прибув, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Підозра - це ймовірне судження, припущення, попередній висновок про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення. У разі отримання нових доказів раніше повідомлена підозра може бути змінена. Це відрізняє підозру від підсумкового висновку слідчого чи прокурора про винуватість особи, який формулюється у обвинувальному акті, та має бути з точки зору сторони обвинувачення обґрунтованим, достовірним та остаточним, оскільки саме направленням до суду обвинувального акта, зокрема, закінчується досудове розслідування як стадія кримінального провадження. Саме тому обвинувачення відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, установленому Кримінальним процесуальним кодексом України (ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.01.2022 у справі № 991/8424/21).
У той же час, підозра також повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України).
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення.
Проте положення ст. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вказують на те, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також питання наявності достатніх підстав (доказів) для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020.
Встановлено, що 22.03.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: участі у злочинній організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, а саме заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великому розмірі. (т. 1 а.с. 33-57)
Відповідно до ч. 1 ст. 42, ст. 278 КПК України, ОСОБА_3 набув статусу підозрюваного, що підтверджується його підписом про вручення йому повідомлення про підозру 22.03.2023.(а.с. 57)
У судовому засіданні сторона захисту посилалася на те, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.06.2023 у справі № 991/4920/23 частково задоволено клопотання детектива та продовжено у кримінальному проваджені № 12020000000000236 від 11.03.2020 строк досудового розслідування злочинів: за ч. 5 ст. 191 КК України (епізод 4 від 25.05.2022), у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; за ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ), у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; за ч. 2 ст. 255 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_19 , а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 , ч. 3 ст. 209 КК України, до дванадцяти місяців, тобто до 22.03.2024. Тобто, не продовжено строк досудового розслідування злочинів за епізодом 1 та епізодом 2.
Копію зазначеного судового рішення сторона захисту до справи не надала, але текст ухвали оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому він є у відкритому доступі.
Відповідно до ч. 7 ст. 295-1 КПК України, у разі відмови слідчим суддею у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов`язаний протягом п`яти днів здійснити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 цього Кодексу, а саме: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному проваджені № 12020000000000236 від 11.03.2020 відомості щодо підозрюваного ОСОБА_3 внесені у кримінальному правопорушенні за ч. 5 ст. 191 КК України - епізод 1 та у кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 255 КК України - епізод 5.
Тобто, після 22.06.2023 у прокурора виник обов`язок виконати певну дію, передбачену ч. 2 ст. 283 КПК України, щодо тих кримінальних правопорушень, строки досудового розслідування у яких не продовжено, зокрема щодо епізоду 1 - кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 .
Однак, встановлено, що 21.06.2023 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000236 від 11.03.2020 на підставі п.п. 2. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України зупинено, що підтверджується матеріалами справи. (т. 2 а.с. 210 зв.-213) Доказів того, що вказана постанова скасована, або досудове розслідування відновлено, матеріали справи не містять.
Також, встановлено, що ухвалою судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 призначено на 16.11.2023 розгляд кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.06.2023 справа № 991/4920/23, що підтверджується матеріалами справи.
Тобто, на час розгляду скарги не вирішено питання щодо строку досудового розслідування, що безпосередньо впливає на прийняття прокурором рішення, у порядку ч. 2 ст. 283 КПК України.
Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, слідчий суддя зазначає таке.
Існування достатніх підстав (доказів) для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Слід зазначити, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Однак, саме повідомлення про підозру не є остаточним та може бути змінене в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження з урахуванням всіх встановлених обставин та прийнятих рішень, зокрема і не продовження слідчим суддею строку досудового розслідування.
Так, ст. 279 КПК України встановлено, що у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.
Тобто, як виклад фактичних обставин вчиненого особою кримінального правопорушення у повідомленні про підозру, так і її подальша зміна, є дискреційним повноваженнями прокурора, або детектива за його погодженням.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40, ст. 279, ч. 7 ст. 295-1 КПК України, слідчий суддя вважає, що наразі саме на прокурора кримінальним процесуальним законом покладені обов`язки, виконання яких безпосередньо впливає на вирішення тих питань, про які зазначено підозрюваним ОСОБА_3 у скарзі.
Звертаю увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 303-309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1