- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/8517/23
провадження № 11-сс/991/759/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.10.2023 р. про часткове задоволення клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018 р., -
в с т а н о в и л а:
10.10.2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.
В цей же день суддею-доповідачем засобами електронного зв`язку надіслано до Вищого антикорупційного суду запит про витребування судової справи № 991/8517/23 для вирішення питання щодо можливості призначення апеляційної скарги прокурора до розгляду, оскільки до апеляційної скарги не було долучено копії оскаржуваної ухвали, а з її змісту вбачалось, що прокурором порушується питання про можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, яка хоча і не підлягає апеляційному оскарженню та передбачена КПК України, однак, на його переконання, є явно незаконною та грубо порушує принципи кримінального провадження.
12.10.2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали справи № 991/8517/23 за клопотанням прокурора САП ОСОБА_4 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_3 .
З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді клопотання прокурора задоволено частково: строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018 р., продовжено на один місяць в межах строку досудового розслідування, зокрема: 1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у цьому провадженні, слідчого судді та суду; 2) повідомляти детективу, прокурору у цьому провадженні про зміну свого місця проживання; 3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ; 4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон.
Оскаржуваною ухвалою встановлено, що обставини та докази, досліджені під час розгляду клопотання, здатні переконати стороннього об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_3 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки він ініціював розгляд Наглядовою радою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» питання про погодження виплати премії за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих стратегічних проектів працівникам компанії, готував зміни та доповнення до подання щодо виплати премії за екстраординарні досягнення, в результаті чого йому особисто впродовж 2018 року нараховано та виплачено премію у розмірі 266 726 409,69 грн., що з розумною достатністю та вірогідністю пов`язує ОСОБА_3 з обставинами, які встановлені досудовим розслідуванням, на даному етапі розслідування.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність прокурором існування на даний час наступних ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду, вплив на свідків та експерта у цьому провадженні, знищення, приховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На переконання слідчого судді, покладені на підозрюваного обов`язки не є занадто обтяжливими для нього та в достатній мірі забезпечують його належну процесуальну поведінку та виконання процесуальних обов`язків.
Однак, відмовляючи у клопотанні в частині продовження покладеного на підозрюваного ОСОБА_3 обов`язку не відлучатися за межі території України без дозволу детективів, прокурорів у цьому провадженні та суду, слідчий суддя зазначив, що покладення на ОСОБА_3 такого обов`язку не забезпечує запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Враховуючи, що обов`язок здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 ухвалою суду від 01.03.2023 р. та підозрюваний сумлінно його дотримується, здійснювати перетин державного кордону на законних підставах останній не має можливості (з огляду на відсутність у його користуванні, розпорядженні паспорту громадянина України для виїзду за кордон). Відтак, необхідність покладення на ОСОБА_3 обов`язку не відлучатись за межі території України без дозволу детективів та прокурорів, на думку слідчого судді, прокурором не доведено, а за наявності обов`язку здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон він не забезпечує досягнення дієвості провадження та ставить підозрюваного в стан залежності від розсуду детективів та прокурорів, який не регулюється процесуальним законом.
Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні - заступник керівника САП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_3, строком на два місяці, зокрема: 1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у цьому провадженні, слідчого судді та суду; 2) не відлучатись за межі території України без дозволу детективів, прокурорів у цьому провадженні, слідчого судді, суду; 3) повідомляти детективу, прокурору у цьому провадженні про зміну свого місця проживання; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ; 5) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що хоча оскаржувана ухвала і не підлягає апеляційному оскарженню та передбачена КПК України, втім вона повинна бути переглянута апеляційною інстанцією та скасована як явно незаконна і постановлена у порушення принципів кримінального провадження, зокрема юридичної визначеності. Наголошує, що слідчий суддя, оцінивши по-новому докази, на підставі яких щодо ОСОБА_3 застосовано та змінено запобіжний захід та продовжено строк покладених на нього обов`язків, фактично переглянув та визнав частково необґрунтованими попередні ухвали слідчих суддів, ухвалені у даному провадженні.
Перевіривши апеляційну скаргу на предмет можливості призначення її до розгляду, дослідивши матеріали провадження в цій частині, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України. При цьому, вказаною нормою закону визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Таким чином, існуючий порядок апеляційного оскарження ухвал слідчого судді передбачає як можливість окремого (самостійного) їх оскарження, так і подання заперечень проти них під час підготовчого провадження в суді. Такий механізм спрямований на забезпечення виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, та дотримання вимог ст. 28 цього Кодексу щодо розумних строків провадження.
При цьому, основним критерієм для відмежування ухвал слідчого судді, які підлягають окремому оскарженню в апеляційному порядку, і таких, заперечення проти яких подаються під час підготовчого провадження в суді, є пряма вказівка законодавця в нормах КПК України на можливість їх самостійного оскарження.
За приписами ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами 5 і 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Оскаржувана ухвала слідчого судді про продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_3 у рамках раніше обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, постановлена в порядку ч. 7 ст. 194 КПК України у межах повноважень слідчого судді. Однак, апеляційне оскарження такої ухвали кримінальним процесуальним законом не передбачено, вона не входить до переліку рішень, визначених у ст. 309 КПК України чи інших статтях цього Кодексу, які містять пряму вказівку на можливість апеляційного оскарження ухвал слідчого судді.
Відтак, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, оскільки прокурором подано апеляційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
При цьому, посилання в апеляційній скарзі на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 р. у справі № 237/1459/17-к, не є релевантним обставинам цієї справи, оскільки у вказаній постанові йдеться про порядок апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановлення якої не передбачено кримінальними процесуальними нормами.
При цьому, Верховний Суд також неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний Суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
При прийнятті рішення суддя-доповідач враховує також позицію ЄСПЛ щодо умов прийнятності апеляційної скарги.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні ЄСПЛ від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
В даному випадку, обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи. Відповідно, посилання прокурора на ст. 129 Конституції України як на підставу для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді всупереч передбаченим кримінальним процесуальним законом обмеженням не є слушними.
При цьому, суддя-доповідач звертає увагу на те, що слідчий суддя, відмовляючи у продовженні строку дії покладеного на підозрюваного ОСОБА_3 обов`язку не відлучатися за межі території України без дозволу детективів, прокурорів у цьому кримінальному провадженні та суду, мотивував своє рішення тим, що з урахуванням вже покладеного на ОСОБА_3 обов`язку здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон, останній не має можливості здійснювати перетин державного кордону на законних підставах (з огляду на відсутність у його користуванні та розпорядженні паспорту громадянина України для виїзду за кордон). Відтак, оскаржувана ухвала не надає підозрюваному ОСОБА_3 права виїжджати за межі території України без дозволу детективів, прокурорів у цьому кримінальному провадженні та суду, а лише наголошує на недоцільності покладення додаткового обов`язку з урахуванням вже наявного. За таких обставин, сторона обвинувачення не позбавлена повноважень контролювати здійснення останнім перетину державного кордону України та запобігати цьому.
В частині доводів прокурора щодо безпідставності продовження оскаржуваною ухвалою строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_3, лише на один місяць, замість двох, як того просила сторона обвинувачення, слід зазначити, що у відповідності до ч. 7 ст. 194 КПК України прокурор у разі необхідності може в межах строку досудового розслідування повторно звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Відтак, посилання в апеляційній скарзі на грубе порушення слідчим суддею принципів кримінального провадження та верховенства права, що могло би бути виключною підставою для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, не є слушними. З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді від 06.10.2023 р. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -
п о с т а н о в и л а:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.10.2023 р. - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя ОСОБА_1