- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/4009/23
Провадження 1-кп/991/56/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
захисників: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160200000201 від 22.09.2020, за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України,
В С Т А Н О В И В :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №12020160200000201 від 22.09.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 24.08.2023 захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_9 заявлено клопотання про повернення прокурору обвинувального акта відносно ОСОБА_7 .
Клопотання обґрунтоване тим, що є достатні підстави для повернення обвинувального акта, з огляду на наступне: 1) в обвинувальному акті не зазначено про наявність або відсутність обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7, що є порушенням п.6 ч.2 ст.291 КПК України; 2) невірно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, зокрема на сторінках 47-49, 55 обвинувального акта прокурор зазначає, що ОСОБА_7 здійснив виплату заробітної плати ОСОБА_6, що не відповідає дійсності, оскільки в посадовій інструкції головного бухгалтера централізованої бухгалтерії ДП «МТП «Южний» відсутні завдання та обов`язки, які б передбачали здійснювати виплату заробітної плати; безпосередню виплату заробітної плати здійснюють інші працівники, про що також свідчить платіжне доручення, підписане не ОСОБА_7 ; 3) кримінально-правова кваліфікація, яка зазначена в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, формується на підставі зміни раніше повідомленої ОСОБА_7 підозри, без винесення органом досудового розслідування постанови про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення. Вказана постанова відсутня в реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученому до обвинувального акта. Про зміну правової кваліфікації відсутні також відомості в електронній інформаційній системі Єдиний державний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР). На підставі зазначеного, захисник ОСОБА_9 просила повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020160200000201 від 22.09.2020 начальнику першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОГП ОСОБА_13 .
При цьому, на уточнююче питання члена колегії суддів - судді ОСОБА_3 захисник повідомила про необхідність повернення обвинувального акта, у зв`язку з зазначеними нею недоліками, відносно всіх обвинувачених, а не лише в частині пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення.
Захисник ОСОБА_12 підтримав заявлене клопотання та звернув увагу колегії суддів на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта, матеріалам кримінального провадження, оскільки в переліку процесуальних документів, які приймалися органом досудового розслідування, відсутня постанова про зміну правової квіаліфікації ОСОБА_7 з ч.5 ст.191 КК України на ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України. Така постанова не була надана захисникам для ознайомлення також в порядку виконання вимог ст.290 КПК України.
Захисники ОСОБА_10, ОСОБА_11 та обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 підтримали заявлене клопотання про повернення обвинувального акта.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що підстави повернення, які захисник зазначила в клопотанні, виходять за межі ст.291 КПК України. Зауважив, що на аркуші 55 обвинувального акта зазначено відомості, які фактично свідчать про завершення складу можливого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, і там не зазначено, що ОСОБА_7 виплачував заробітну плату, вказано лише, що внаслідок дій ОСОБА_7 було виплачено зайво нараховану та депоновану заробітну плату ОСОБА_6 при його звільненні. Крім того, зазначив, що рішення прокурора приймається у вигляді постанови виключно тоді, коли це прямо передбачено КПК України або якщо він визнає це за необхідне. Водночас, жодною нормою КПК України не передбачено винесення постанови про зміну правової кваліфікації, тому рішення про додавання ч.5 ст.27 як форми співучасті ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення було оформлено шляхом винесення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, із яким захисники були ознайомлені. Незазначення ж щодо ОСОБА_7 обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин прокурор пояснив тим, що під час корегування тексту обвинувального акта дійсно було допущено технічну описку. Разом з цим, сторона захисту в клопотанні не зазначає, які ж саме обтяжуючі та пом`якшуючі обставини не було зазначено в тексті обвинувального акта, а відтак це не впливає на достовірність даних обвинувального акта та суті обвинувачення. За наведеного, вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Інших клопотань про повернення обвинувального акта не надходило.
Заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розгляду клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта, наведений у ст.291 КПК України, згідно з якою обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Інші норми КПК України не містять вимог до змісту та форми обвинувального акта.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Отже, із вищенаведеного випливає, що з огляду на засади законності та диспозитивності, суд на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України вправі ухвалити рішення про повернення обвинувального акта лише за умови, що він не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.
У свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам ст.291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду.
Оскільки п.3 ч.3 ст.314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду.
Проаналізувавши викладені у клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 недоліки обвинувального акта, суд приходить до наступних висновків.
Так, колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, що передбачені п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які, як стверджує сторона обвинувачення, були вчинені ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. У свою чергу, суд шляхом дослідження представлених сторонами доказів приходить до висновку про відповідність чи невідповідність викладеної в обвинувальному акті позиції підтвердженим обставинам справи. Проте, така компетенція суду з`являється вже під час судового розгляду кримінального провадження.
Посилання захисника на невірний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в частині помилкового зазначення в обвинувальному акті, що нібито ОСОБА_7 здійснив виплату заробітної плати ОСОБА_6, не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.
На сторінці 55 поданого суду обвинувального акта вказано: «Отже, ОСОБА_7 … з метою незаконного збагачення ОСОБА_6, забезпечив зайве нарахування, депонування та виплату заробітної плати ОСОБА_6 за період з квітня по серпень 2020 року в сумі 1 308 650,24 гривень…».
Тобто з тексту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він сприяв у заволодінні ОСОБА_6 чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом забезпечення зайвого нарахування, депонування та виплати заробітної плати ОСОБА_6 за період з квітня по серпень 2020 року. При цьому, відомості, що виплата заробітної плати здійснювалася безпосередньо ОСОБА_7 у тексті обвинувального акта відсутні.
Водночас колегія суддів зазначає, що перевірка викладених в обвинувальному акті обставин вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7, у тому числі й обставин, на які посилається сторона захисту та просить перевірити шляхом дослідження посадової інструкції головного бухгалтера ДП «МТП «Южний», здійснюється виключно в ході судового розгляду під час дослідження та оцінки сукупності зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 по справі №273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Більше того, хоча визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, однак, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченим в повному обсязі розуміти суть висунутого проти них обвинувачення, що є необхідним для підготовки до захисту.
Так, про обізнаність обвинувачених із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність в тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються особи, а й описової частини обвинувального акта, в якій простою та зрозумілою для обвинувачених мовою повинні зазначатися деталі вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Необхідність зазначати повну та детальну інформацію щодо пред`явленого обвинувачення є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Колегія суддів вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає вказаним вимогам, оскільки у достатній мірі інформує обвинувачених про обставини та характер інкримінованого їм кримінального правопорушення та забезпечує можливість реалізації права на захист.
Водночас, нормами КПК України прокурор наділений повноваженнями змінювати обвинувачення в суді, висувати додаткове обвинувачення, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення (ч.2 ст.337, ст.ст.338-340 КПК України).
Сторона ж захисту під час судового розгляду зможе самостійно обстоювати правову позицію щодо невинуватості обвинувачених та надати суду відповідні докази, як це передбачено правилами ст.22 КПК України.
Окрім того, ч.3 ст.337 КПК України передбачено право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови про зміну правової кваліфікації щодо ОСОБА_7 з ч.5 ст.191 КК України на ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, як підставу для повернення обвинувального акта.
Частиною 3 ст.110 КПК України визначено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Таким чином, прокурор наділений повноваженнями винесення постанови лише у двох випадках: 1) якщо це передбачено КПК України; 2) коли визнає це за необхідне.
Із реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта, вбачається:
- 01.09.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та вручено пам`ятку про його процесуальні права та обов`язки (п.111-112 реєстру);
- 14.12.2022 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (п. 178-179 реєстру).
Як зазначила захисник ОСОБА_9 та підтвердив прокурор ОСОБА_5, кримінально-правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7, доповнено ч.5 ст.27 КК України, тим самим вказано вид співучасті ОСОБА_7 (пособник) у вчиненні кримінального правопорушення. Така зміна кримінально-правової кваліфікації відбулася шляхом повідомлення ОСОБА_7 про зміну раніше повідомленої підозри, яке було вручено підозрюваному 14.12.2022 о 10 год 17 хв в присутності його захисника ОСОБА_14, що підтверджується їх підписами на примірнику повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Крім того, відомості про зміну підозри були внесені до електронної інформаційної системи ЄРДР (п. 31 розділу «Рух провадження»; п. 2 розділу «Правопорушники»).
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що сторона захисту ОСОБА_7 була належним чином проінформована про кримінально-правову кваліфікацію кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7, тобто прокурором дотримані вимоги, передбачені п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
Щодо посилання захисника на незазначення в обвинувальному акті, всупереч вимогам п.6 ч.2 ст.291 КПК України, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7, то як пояснив у судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, під час корегування тексту обвинувального акта було допущено технічну описку, але пом`якшуючих покарання ОСОБА_7 обставин під час досудового розслідування встановлено не було, тобто допущена технічна описка жодним чином не впливає на суть обвинувачення.
У контексті порушеного питання колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.65 КК України встановлення обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, має значення для їх врахування при призначенні судом покарання. При цьому рішення щодо визнання окремих обставин такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, не має ставитись у залежність від наведених в обвинувальному акті обставин, які, на думку слідчого/прокурора, пом`якшують чи обтяжують покарання. Більше того, суд позбавлений можливості на стадії підготовчого судового засідання з`ясовувати наявність таких обставин, а також перевіряти їх доказами, оскільки вказане може бути здійснено лише на відповідній стадії судового розгляду.
Колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акта прокурору з описаних вище підстав, на які посилається сторона захисту ОСОБА_7, призведе до порушення засад змагальності та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого прокурором обвинувачення, що є виключною прерогативою останнього.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160200000201 від 22.09.2020, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3