- Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.
- Суддя (ВАКС): Саландяк О.Я., Олійник О.В.
- Секретар : Севрюк К.А.
- Прокурор : Панченко О.О.
Справа № 991/4898/23
Провадження 2-з/991/3/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
09 червня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Широкої К. Ю.,
суддів Саландяк О. Я., Олійник О. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
прокурора Панченко О. О.,
розглянувши заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Панченко О. О. про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
07 червня 2023 року до пред`явлення цивільного позову до Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Панченко О. О. (далі - заявник) про забезпечення позову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 для розгляду вказаної заяви визначено колегію суддів у складі головуючої судді Широкої К. Ю., суддів Саландяк О. Я., Олійник О. В., розгляд заяви призначався на 08.06.2023, 09.06.2023.
1. Суть заяви
У заяві про забезпечення позову заявником вказано, що під час реалізації повноважень, визначених частиною 5 статті 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) стосовно вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою за повідомленням Державного бюро розслідувань виявлено факт набуття у власність фізичною особою необґрунтованого активу, що здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави, яка, окрім того, може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
13 лютого 2020 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101 та вартістю 1 862 336 грн. Проте, як вказує прокурор, здобуто докази того, що набуття такого активу здійснено за дорученням її дочки ОСОБА_2, яка на той момент перебувала на посаді заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Державної митної служби України, яка, окрім того, може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
Необхідність забезпечення позову заявник пов`язує з тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі задоволення позову). В обґрунтування цього твердження послався на те, що ОСОБА_2 на сьогодні має у власності дві квартири та на праві користування автомобіль, кожен з цих активів набутий нею у подібний спосіб, а саме: спершу оформлено право власності на матір ОСОБА_1 з подальшим, майже одночасним, даруванням (щодо двох квартир) чи наданням у користування (щодо автомобіля) своїй доньці.
З огляду на освіту та обізнаність про положення антикорупційного й податкового законодавства ОСОБА_2 вживала різного роду заходів для приховування реальних джерел доходів, оскільки кожного разу вона залучала близьку їй особу - матір ОСОБА_3, яка номінально придбала для неї нерухоме майно, так як розуміла, що у разі придбання нею активів за відсутності законних доходів стосовно неї можуть бути вжиті заходи спрямовані на моніторинг способу життя. А тому, з метою унеможливлення в подальшому стягнення на майно, яке відповідає критеріям необґрунтованого активу, ОСОБА_2 може здійснити відчуження активу, у тому числі шляхом його дарування близькій особі.
З урахуванням цього, просить задовольнити заяву та накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, яка належить ОСОБА_2 .
2. Розгляд заяви
Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу (ч. 5 ст. 153 ЦПК України).
Позивач (заявник) порушує питання про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення особи, яка може отримати статус відповідача, ОСОБА_2, оскільки у разі її повідомлення про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову, остання, з метою збереження активів, може вжити заходів по їх відчуженню на користь інших осіб, що може мати наслідком неможливість виконання заходу забезпечення позову.
Суд зазначає, що відповідно до поданих прокурором матеріалів ОСОБА_2 є державним службовцем та працює на керівній посаді в органах Держмитслужби (є заступником начальника відділу Галицької митниці Держмитслужби). Крім того, вона є суб`єктом декларування і зобов`язана заповнювати Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, ОСОБА_2 вочевидь обізнана із положеннями чинного антикорупційного законодавства та обмеженнями, які встановлюються для відповідних публічних осіб, зокрема щодо можливості моніторингу способу її життя.
Про інтерес антикорупційних органів до вказаного активу свідчить те, що Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) надсилалися запити до ОСОБА_2 та членів її родини, зокрема до матері ОСОБА_1 та чоловіка сестри декларанта ОСОБА_4, в яких, як вбачається із наданих відповідей, порушувались питання, пов`язані із законністю придбання та декларування вказаного активу (листи від 30.11.2022 № 48-01/24297-22, від 15.12.2022 № № 48-01/25042-22).
Зі змісту вказаної комунікації з НАЗК випливає, що суб`єкт декларування вже обізнаний про можливий інтерес антикорупційних органів до такого активу, може усвідомлювати наслідки можливого пред`явлення позову про визнання активу необґрунтованими (у випадку отримання відповідної інформації), розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно, та в разі повідомлення про дату, та час розгляду заяви про забезпечення, вжити заходів з швидкого відчуження (перереєстрації) такого активу.
В судовому засіданні прокурор підтвердила і наголосила, що коли ОСОБА_2 стане відомо про існування цивільного позову, даний актив може бути переоформлений на іншу особу, що матиме наслідком необхідність зміни позовних вимог щодо стягнення вже не активу, а його вартості. При цьому, як випливає із декларації ОСОБА_2, в неї відсутні будь-які офіційні заощадження грошових коштів, а інше належне їй майно - квартира у м. Івано-Франківськ та транспортний засіб також можуть бути переоформлені на третіх осіб у випадку, якщо постане питання про стягнення інших активів особи, що відповідають вартості оспорюваного активу. Наслідком цього стане неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову, який може бути поданий відносно цього необґрунтованого активу.
За таких обставин суд вважає, що заяву слід розглядати без повідомлення особи, яка може отримати статус відповідача ОСОБА_2, оскільки її повідомлення може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
Прокурор Панченко О. О. у судовому засіданні підтримала заяву про забезпечення позову. Зазначила, що дані, наведені нею у заяві про забезпечення позову, є достатніми для висновку, що квартира, яка може бути предметом спору у цій справі, є необґрунтованим активом, і що існує ризик, що відповідач протягом судового розгляду може вчинити дії по відчуженню цього активу. Також прокурор заявила, що з вищенаведених міркувань (стосовно ризиків обізнаності ОСОБА_2 щодо позову) вона прийняла рішення про подання заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, яка готова, однак надіслання його копії відповідачу може слугувати обставиною, яка зумовить відчуження предмету спору. Означене унеможливить виконання судового рішення. Водночас, накладення арешту суттєво не вплине на права відповідача (особи, яка може отримати статус відповідача), оскільки остання матиме можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову.
3. Оцінка та мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
При визначенні обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення, суд враховує, що заява про забезпечення позову направлена до суду до подання самого позову, однак з її змісту вбачається, що позов, який буде подано, стосується набуття особою необґрунтованого активу у виді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів, та їх стягнення в дохід держави, позивач, крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, повинен навести у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими (вимоги ч. 3 ст. 151 ЦПК України).
Отже, суд повинен проаналізувати можливість подальшого визнання активів необґрунтованими при вирішенні спору по суті. Основні положення щодо можливості визнання активів необґрунтованими - щодо так званого інституту «цивільної конфіскації» визначенні главою 12 ЦПК України.
Так, стаття 290 глави 12 ЦПК України встановлює, що:
-позов пред`являється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (або Офісу Генерального прокурора) щодо: активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» від 31.10.2019 № 263-IX (далі - Закон від 31.10.2019 № 263-IX), якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день набрання чинності зазначеним Законом, але (1) не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України, або (2) якщо кримінальне провадження за цією статтею було закрито на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 КПК України і відповідне рішення набуло статусу остаточного, (3) доходів, отриманих від таких активів;
-позов може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність такі активи, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність активи за дорученням такої особи, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 8, абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.
Таким чином, для можливості застосування заходів забезпечення позову суд повинен, не вдаючись до оцінки доводів заявника по суті можливого майбутнього спору, вирішити питання, чи навів останній у достатньому обсязі дані, які дають змогу в подальшому вважати активи необґрунтованими.
Щодо правового статусу особи, яка може отримати статус відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до матеріалів, які додані до заяви про забезпечення позову, ОСОБА_2 з 10 січня 2013 року працює в органах Державної митної служби України, що підтверджується записом в трудовій книжці останньої. Станом на час набуття активу вона обіймала посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Державної митної служби України, на яку призначена наказом в.о. начальника Галицької митниці Державної митної служби України від 18.12.2019 № 99-о.
Відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. З огляду на викладене ОСОБА_2, будучи державним службовцем, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і щодо її активів за наявності передбачених законом умов може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави.
Щодо можливого набуття такою особою необґрунтованих активів, зв`язку особи з активами, та неможливості їх набуття за рахунок законних доходів
Вимоги статті 290 ЦПК України вказують, що актив може бути предметом позову лише тоді, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами такої особи у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом від 31.10.2019 № 263-IX, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Тобто у грошовому вираженні щодо активів, набутих у 2020 році різниця між вартістю цих активів та законними доходами особи має становити від 1 003 500 грн (неоподаткований мінімум для працездатних осіб з 01 липня 2019 року, тобто станом на час набуття чинності Законом № 263-IX (28.11.2019), становив 2007 гривень, а п`ятсот і більше його разів становить суму, яка перевищує 1 млн 3 тис 500 грн) до 6 831 500 грн (межа для кримінальної відповідальності, встановлена ст. 368-5 КК України в 2020 році у розмірі шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (НМДГ), який використовується для кваліфікації кримінальних правопорушень і встановлений на рівні соціальної пільги станом на 2020 рік в розмірі 1051 грн).
13 лютого 2020 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), яка є матір`ю особи, що може отримати статус відповідача, ОСОБА_2, укладений договір купівлі-продажу квартири з нотаріальним посвідченням.
Відповідно до вказаного договору продавець передав, а покупець прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт нерухомості) загальною площею 103,3 кв. м. Договірна ціна Об`єкта нерухомості становить 1 862 335,43 грн (п. 4 Договору).
Наступного дня, 14 лютого 2020 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана) укладено нотаріально посвідчений договір дарування Об`єкту нерухомості. Згідно з п. 1 договору дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровувана приймає у власність як дарунок Об`єкт нерухомості. Сторони оцінюють дарунок в сумі 1 862 335,43 грн (п. З Договору).
Обидва договори посвідченні приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У. В., про що свідчить відповідний нотаріальний запис на цих договорах.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які сформовані на запити прокурора від 15.11.2022 та від 08.06.2023, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У. В. 13 лютого 2020 року проведена державна реєстрація права власності на Об`єкт нерухомості за ОСОБА_1, а наступного дня 14 лютого 2020 року - за ОСОБА_2
24 березня 2021 року ОСОБА_2 шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за 2020 рік, у якій у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» зазначила, що 14 лютого 2020 року набула право власності на Об`єкт нерухомості загальною вартістю 1 862 336 грн. При цьому в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації вказала підставу набуття такого активу - подарунок у негрошовій формі від ОСОБА_1 . Зазначену інформацію ОСОБА_2 попередньо підтвердила під час подання на офіційному вебсайті НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані від 18.02.2020. У розділі 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування» щорічної декларації за 2020 рік ОСОБА_2 місцем фактичного проживання вказала Об`єкт нерухомості. Тож зв`язок активу з ОСОБА_2 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, самостійно підтверджено суб`єктом декларування.
Крім того, заявник стверджує, що зв`язок активу з ОСОБА_2 підтверджується таким:
-наявність між власником та суб`єктом декларування родинних відносин ( ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ), які ґрунтуються на довірі та дають впевненість щодо можливості в майбутньому визначати долю активу;
-майже одночасне, з різницею в 1 робочий день, оформлення права власності на Об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 після реєстрації такого права за її матір`ю ОСОБА_1 . Такі дії свідчать, що суб`єкт декларування координує поведінку номінального власника активу для подальшого його набуття у власність;
-приховання факту фактичного набуття активу, що пояснюється відсутністю задекларованих грошових заощаджень та законних доходів у ОСОБА_2 за звітні роки, які передували даті набуття Об`єкта нерухомості;
-наявна часова та територіальна залежність між набуттям вказаного майна та кадровими переміщеннями суб`єкта декларування;
-набуття активу не відповідає інтересам третьої особи, оскільки постійне місце проживання ОСОБА_1 - місто Бережани Тернопільської області, а тому вигода ОСОБА_2 більш ймовірна, оскільки її місце роботи територіально знаходиться поруч з Об`єктом нерухомості.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності підтверджують факт набуття ОСОБА_1 . Об`єкта нерухомості за дорученням ОСОБА_2, а також те, що ОСОБА_2 може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо цього активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
У випадку опосередкованого набуття активів, тобто набуття їх третіми особами, необхідно дослідити фінансову спроможність придбати такий актив за рахунок законних доходів як суб`єктом декларування, так і окремо третьою особою. За твердженням заявника, сукупний розмір законних доходів ОСОБА_2 на дату набуття активу не давав можливості придбати вищевказане нерухоме майно. Крім того, її мати ОСОБА_1 як самостійно, так і за рахунок спільних заощаджень із чоловіком ОСОБА_6, теж не мала фінансової спроможності придбати Об`єкт нерухомості, який у подальшому був подарований дочці - ОСОБА_2 .
Зокрема, різниця між вартістю Об`єкта нерухомості та законними доходами суб`єкта декларування становить 1 750 064,93 грн. Ця різниця перевищує визначену в ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом (1 003 500 грн), та не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України (6 831 500,00 грн).
В судовому засіданні суд дослідив документи на підтвердження суми доходів, нарахованих та виплачених ОСОБА_2 як державному службовцю, а також доходів третіх осіб - членів її сім`ї, зокрема доходів позикодавця ОСОБА_4, який є зятем матері ОСОБА_2 і який надав позику для купівлі цієї квартири, а саме:
-Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за 2020 рік;
-відомості з витягу Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суму доходів та нарахованих податків ОСОБА_2 за період із 3 кварталу 2007 року по 1 квартал 2020 року (загальний період 12 років 9 місяців);
-відомості з витягу Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суму доходів та нарахованих податків ОСОБА_1 (матері ОСОБА_2 ) за період із 1 кварталу 2000 року по 3 квартал 2012 року (загальний період 12 років 9 місяців);
-довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, видану стосовно ОСОБА_1 про розмір отриманої пенсії за віком з травня 2012 року по жовтень 2022 року;
-відомості з витягу Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суму доходів та нарахованих податків ОСОБА_6 (батька ОСОБА_2 ) за період із 1 кварталу 2001 року по 2 квартал 2019 року (загальний період 18 років 6 місяців);
-довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про доходи пенсіонера ОСОБА_6 (батька ОСОБА_2 ) з січня 2007 року по жовтень 2022 року;
-відомості з витягу Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суму доходів та нарахованих податків ОСОБА_4 (чоловік сестри ОСОБА_2, відповідно зять батьків ОСОБА_2 ) за період із 3 кварталу 1998 року по 4 квартал 2019 року (загальний період 21 рік 3 місяці);
-довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_4 з квітня 2015 року по грудень 2022 року.
Наведені вище документи дають можливість вважати, що квартира АДРЕСА_1, може бути визнана необґрунтованим активом, таким чином є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій категорії справ (вимоги ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Але питання щодо обґрунтованості вимог позивача буде вирішуватись за результатами розгляду справи відповідно до ст. 291 ЦПК України.
Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України.
У випадку задоволення такого позову активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість (ч. 1, 2 ст. 292 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 292 ЦПК України у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Таким чином, ЦПК України передбачає чотири можливі наслідки визнання активів необґрунтованими (залежно від рішення суду по суті спору): (1) стягнення активу в дохід держави повністю, (2) стягнення частини активу в дохід держави або вартість такої частини, (3) сплата вартості активів, (4) стягнення інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен з`ясувати яким чином обраний захід забезпечення дозволить виконати судове рішення, а його незастосування буде перешкодою та/або унеможливить його виконання.
В судовому засіданні прокурор зазначила про існування ризику невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, зокрема наголосила на тому, що ОСОБА_2 може здійснити відчуження активу, у тому числі шляхом його дарування близькій особі, оскільки процедура відчуження майна не є тривалою і може бути проведена протягом одного дня. Вказаний ризик з`явиться з моменту обізнаності ОСОБА_2 про існування позову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відносно її майна.
Суд зазначає, що при аналізі того, чи дійсно існує такий ризик необхідно взяти до уваги вимоги ст. 190 ЦПК України, де вказано, що одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви.
Таким чином, саме з часу відкриття провадження у цивільній справі власнику майна стане відомо про існування такого позову і він вочевидь зможе передбачати наслідки визнання такого майна необґрунтованим активом у випадку його задоволення. Такими наслідками відповідно до вимог ст. 292 ЦПК України може бути або стягнення активу чи його частини в дохід держави, або сплата вартості необґрунтованого активу, або накладення стягнення на інші активи відповідача.
Суд звертає увагу, що рівень законних доходів ОСОБА_2 не свідчить про її можливість сплати вартості необґрунтованого активу, накладення ж стягнення на інші її активи - транспортний засіб та квартиру у м. Івано-Франківськ (в разі незастосування заходів забезпечення у виді накладення арешту на необґрунтований актив), за твердженням прокурора, можливе, але зумовить необхідність зміни позовних вимог. Таким чином у разі не забезпечення позову до початку судового розгляду, з моменту обізнаності про його існування, ОСОБА_2 матиме змогу відчужити вказану квартиру, що може негативно вплинути на розгляд такого позову.
Враховуючи наведене, суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що відповідач (особа, яка може набути статус відповідача) до початку судового розгляду може вжити заходів по відчуженню належного їй майна, що може бути предметом позову, який буде поданий у майбутньому.
Наведене підтверджує зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру і предметом позову, який може бути подано (з урахуванням подання заяви про забезпечення до моменту подання позову), оскільки у разі задоволення позову такі необґрунтовані активи повинні бути стягнуті у дохід держави. Накладання арешту на цей актив є найбільш доцільним способом забезпечення цивільного позову і дозволить в майбутньому не вдаватися до накладення забезпечення на інше майно ОСОБА_2 .
Також відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2, оскільки майно (активи) залишається у її володінні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час до вирішення спору судом. Крім того, суду не надано інформацію, яка б свідчила про те, що у випадку винесення ухвали про забезпечення позову будуть порушені права третіх осіб.
Суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову, суд може досліджувати виключно обґрунтованість викладених в заяві обставин. Проаналізувавши заяву і додані до неї матеріали, заслухавши думку прокурора в судовому засіданні, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення і застосування заходів забезпечення позову у виді накладання арешту на квартиру.
Суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Однак, в цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявність жодних збитків, пов`язаних із забезпеченням позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, повинні бути скасовані судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу (п. 1 ч. 13 ст.158 ЦПК України).
Згідно зі ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються, в тому числі, повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код для юридичних осіб, строк пред`явлення рішення до виконання тощо. Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 268, 272, 273, 290-292, 353-354 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Панченко О. О. про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати в порядку, визначеному частинами 5, 8 ст. 272 ЦПК України заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Панченко О. О., органам реєстрації прав на нерухоме майно для виконання, а також власнику майна ОСОБА_2 .
4. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Строк пред`явлення ухвали до виконання три місяці.
5. Стягувачем на підставі даної ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, поштовий індекс 01011, код ЄДРПОУ 00034051), а боржником ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Роз`яснити, що згідно із статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Повний текст ухвали складено 14.06.2023.
Головуюча суддя: Широка К. Ю. Судді: Саландяк О. Я. Олійник О. В.