Документ № 111396639

справа № 991/4017/23

провадження №11-сс/991/381/23

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі:

особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду 15.05.2023 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42013250000000023 від 20.03.2013 р. відносно:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Маньківка Черкаської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и л а:

22 травня 2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2023 р. (т. 4 а.с. 72-79), яку цього ж дня призначено до розгляду (т. 4 а.с. 81).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2023 р. задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та обрано стосовно ОСОБА_8, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, визначено, що після затримання підозрюваного ОСОБА_8 не пізніше 48 годин із часу його доставки до місця кримінального провадження слід розглянути за його участі питання щодо застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є невмотивованою і необґрунтованою, постановлена з неповним судовим розглядом, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та норм Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Зокрема, слідчим суддею не взято до уваги ті докази, які могли б істотно вплинути на рішення суду щодо обґрунтованості підозри та відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. За твердженням захисника, повідомлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою, а дії останнього кваліфіковано невірно, оскільки ОСОБА_8 не міг здійснити розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем. Також, слідчим суддею не взято до уваги факт неналежного вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого йому злочину, тобто не у спосіб, передбачений ч. 7 ст. 135, ст. 278 КПК України. Захисник, крім того, посилається на похилий вік підозрюваного, який виключає обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наголошує на неприйнятних умовах утримання осіб в ДУ «Київський слідчий ізолятор», які можуть провокувати астму. При цьому, зазначає про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, постійного місця роботи, перебування на його утриманні дружини, доньки та малолітнього сина, позитивної репутації, а також відсутність судимостей та майнової шкоди внаслідок злочину. Посилається на практику ЄСПЛ, згідно з якою при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, стороною обвинувачення не доведено.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у скарзі підстав. Додатково наголосив, що слідчим суддею залишено поза увагою порушення у процедурі набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного. Зокрема, окрім вручення самого повідомлення про підозру стороною обвинувачення має бути вручена пам`ятка про права та обов`язки підозрюваного, та роз`яснено її зміст. Повідомлення про підозру ОСОБА_8 здійснено шляхом його вручення голові житлово-обслуговуючої організації за місцем реєстрації підозрюваного, водночас, стороні обвинувачення відомо, що з 2019 року ОСОБА_8 проживає за кордоном та до цього часу не повернувся на територію України. У відповідності до вимог КПК України, якщо особа проживає за кордоном, то вручення повідомлення про підозру здійснюється через дипломатичне представництво. За таких обставин, сторона захисту стверджує, що підозра ОСОБА_8 не вручена належним чином. Матеріали справи не містять підтвердження факту ознайомлення його із змістом підозри. Натомість, посилання прокурора на те, що ОСОБА_8 обізнаний про наявність щодо нього кримінального провадження та підозри не є підтвердженням того, що особа набула цього статусу у спосіб, визначений КПК України. Якщо ж особа не набула статусу підозрюваного, то розгляд клопотання про обрання щодо неї запобіжного заходу є порушенням вимог КПК України. Отже, ухвала про брання запобіжного заходу є передчасною. Крім того, слідчий суддя при її постановленні не врахував практику ЄСПЛ. З урахуванням сукупності вищевикладених обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на її необґрунтованість. Додатково наголосив, що в 2019 році підозрюваний залишив територію України та припинив будь-які зв`язки із нею. Відповідно до документів, які виявлені та вилучені під час обшуку за останнім фактичним місцем проживання підозрюваного, зокрема його записів, ОСОБА_8 зрозумів, що за фактом вчинення кримінального правопорушення здійснюється досудове розслідування, після чого вжив заходи, спрямовані на те, щоб виїхати з України. Повідомлення про підозру ОСОБА_8 вважає обґрунтованим, а дії сторони обвинувачення - законними, оскільки нею вжито всіх можливих заходів для того, щоб повідомити особі про підозру в прядку, передбаченому КПК України. Відтак, апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.

За змістом клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42013250000000023 від 20.03.2013 р. за підозрою у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, у 2014 році у ОСОБА_8, як голови Апеляційного суду Черкаської області виник умисел, спрямований на передачу ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» приміщення по вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах, яке фактично було власністю територіальної громади м. Черкас та перебувало в оперативному управлінні Апеляційного суду Черкаської області без права відчуження.

22.12.2004 року між Апеляційним судом Черкаської області та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» укладено договір підряду з обстеження і виготовлення проекту реконструкції, виконання робіт із реконструкції будівлі по вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах. На виконання цього договору, за період із грудня 2004 року по грудень 2007 року суд перерахував товариству грошові кошти у сумі 4 940 470,46 грн.

22.02.2005 року Черкаською міською радою прийнято рішення № 8-10, яким надано згоду на безоплатне передання комплексу адміністративних будівель за вказаною адресою із комунальної власності у державну, на баланс Апеляційного суду Черкаської області. Однак, рішенням від 16.06.2005 р. надано згоду на передачу комплексу цих будівель в оперативне управління суду для володіння та користування, крім відчуження.

Незважаючи на обізнаність, що комплекс будівель знаходився у комунальній власності та перебував у оперативному управлінні Апеляційного суду Черкаської області без права відчуження, ОСОБА_8 ініціював подання від імені суду позову із вимогами про розірвання договору підряду від 22.12.2004 р. та стягнення з ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» понесених судом витрат.

З метою створення уявлення, що рішення про звернення до господарського суду із позовом прийнято колегіально, ОСОБА_8 24.11.2014 року зібрав робочу нараду суддів Апеляційного суду Черкаської області, включивши до порядку денного питання щодо розірвання договору підряду. Під час наради поінформував суддів, що для реконструкції будівлі ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» виконало роботи на загальну суму 5 млн. грн., тоді як згідно з проведеною оцінкою вартість цього об`єкта на стадії реконструкції становить 2 млн. 246 тис. грн., що не відповідає фактичним витратам суду і вартості виконаних робіт, тож метою звернення до суду з позовом є компенсація товариством понесених витрат шляхом виконання на вказану суму будівельних робіт із реконструкції приміщення Апеляційного суду Черкаської області, розташованого в м. Черкасах по вул. Фрунзе, 29, а у зв`язку з розірванням договору підряду - визнання за ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» права власності на будівельні матеріали та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300.

Проте, фактичного голосування за прийняття рішення про звернення з відповідним позовом до господарського суду Черкаської області на вказаній робочій нараді не відбулось.

У подальшому, ОСОБА_8 з метою створення належних умов і підстав для звернення до суду запропонував адвокату ОСОБА_9 на безоплатній основі представляти інтереси Апеляційного суду Черкаської області в господарському суді, на що 11.12.2014 року видав йому відповідну довіреність. При цьому, обсяг інформації та документів, які належить подати, та суму збитків, які підлягали стягненню з ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» у розмірі 4 940 470,46 грн., визначив самостійно. Також, з метою приховання злочинного плану, ОСОБА_8 надав ОСОБА_9 вказівку зазначити у позові як третю особу та власника нерухомого майна Державну судову адміністрацію України.

16.12.2014 року складений за вказівками ОСОБА_8 позов подано до господарського суду Черкаської області, до якого долучено відповідь Державної судової адміністрації України про те, що будівля та земельна ділянка по вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах внесені до Єдиного реєстру об`єктів державної власності як такі, що перебувають в управлінні Апеляційного суду Черкаської області. Водночас, вказана будівля станом наи 01.01.2007 р. не була внесена до такого переліку.

У подальшому ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» в особі директора ОСОБА_10 подало до господарського суду Черкаської області зустрічну позовну заяву про визнання права власності на майно.

У ході розгляду справи між Апеляційним судом Черкаської області та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд», без залучення власника нерухомого майна - Черкаської міської ради та без одержання від неї згоди на відчуження майна, укладено мирову угоду, згідно з якою у власність ТОВ «Черкасизалізобетонбуд», серед іншого, перейшло право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300. Зазначена мирова угода затверджена ухвалою суду від 28.01.2015 р.

Укладенням мирової угоди, ОСОБА_8 здійснив зловживання службовим становищем, спрямоване на розтрату ввіреного йому майна, дійсна ринкова вартість якого становила 15 979 339 грн. та власником якого Апеляційний суд Черкаської області не був, тобто безоплатне вилучення об`єкта нерухомості з комунальної власності на користь іншої особи.

Продовжуючи реалізацію злочинного плану, ОСОБА_8 12.03.2015 року видав розпорядження № 1 «Про передачу об`єкта незавершеного будівництва у м. Черкаси по вул. Гоголя, 300» від суду до ТОВ «Черкасизалізобетонбуд», а також організував складення актів приймання-передачі.

Проте з причин, які не залежали від волі ОСОБА_8, у зв`язку із подачею прокуратурою Черкаської області апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 28.01.2015 р., він 11.08.2015 року листом повідомив ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» про неможливість виконання мирової угоди та 14.08.2015 року підписав розпорядження про призупинення дії розпорядження № 1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.01.2015 р. скасовано та справу повернуто на новий розгляд. У подальшому, рішенням господарського суду Черкаської області від 09.12.2016 р., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 р. та Вищого господарського суду України від 26.04.2017 р., розірвано укладений між судом та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» договір підряду, стягнуто з ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» на користь Апеляційного суду Черкаської області 4 940 470 грн. 46 коп. збитків.

Оскільки право власності на приміщення за адресою вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах не було зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» з незалежних від ОСОБА_8 причин, його злочинний умисел, спрямований на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, не було закінчено.

Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у закінченому замаху на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

В обґрунтування необхідності обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у клопотанні вказано про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно вплинути на свідків у провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, згідно зі змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік та копії яких додані до клопотання.

При цьому, прокурор посилається на обставини, які підтверджують обізнаність ОСОБА_8 про існування кримінального провадження щодо нього та повідомлення йому про підозру, а також на наявність згоди Вищої ради правосуддя на утримання ОСОБА_8 під вартою згідно рішення від 03.04.2023 року.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Постановляючи рішення про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, за обставин, викладених у клопотанні. Зокрема, надані стороною обвинувачення матеріали переконали слідчого суддю, що незважаючи на обізнаність про те, що будівля за адресою: АДРЕСА_2, перебувала у комунальній власності та могла бути відчуженою лише за згодою її власника - Черкаської міської ради, ОСОБА_8, зловживаючи своїми службовими повноваженнями голови Апеляційного суду Черкаської області, використовуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції міг вчинити ряд дій, наведених у клопотанні, щодо її відчуження. Однак, через обставини, які не залежали від його волі, а саме - подання прокуратурою Черкаської області апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Черкаської області та скасування у подальшому відповідного рішення, право власності на приміщення за адресою АДРЕСА_2 не було зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «Черкасизалізобетонбуд».

Слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 278 КПК України. Водночас, оскільки на момент складення повідомлення про підозру орган досудового розслідування мав відомості про те, що ОСОБА_8 відсутній за місцем проживання, зокрема і на території України, та у межах іншого кримінального провадження його оголошено у розшук, повідомлення про підозру у відповідності до ч. 2 ст. 135 КПК України вручене голові житлово-експлуатаційній організації за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_8, а також поміщено безпосередньо у поштову скриньку квартири, в якій останній проживав. Відтак, ОСОБА_8 набув у цьому провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

При цьому, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що 10.02.2023 року ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя також погодився з доводами клопотання щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, висновок про наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 неодноразово не з`являвся за викликами детектива; відомості про його постійне місце проживання за кордоном відсутні, що стало підставою для оголошення його у міжнародний розшук; перебування підозрюваного та членів його сім`ї тривалий час за кордоном, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні; наявність матеріальних ресурсів для тривалого перебування за кордоном; історію перетину державного кордону, що уможливлює вільне переміщення та переховування на територіях різних держав; наявність доказів про створення ОСОБА_8 передумов для виїзду за межі України з метою переховування від органів досудового розслідування; тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8, суворість можливого покарання і пов`язані із цим негативні наслідки. Наявність ризику незаконно впливати на свідків у даному провадженні слідчий суддя мотивував тим, що більшість свідків є працівниками Апеляційного суду Черкаської області, а статус судді та адміністративна посада наділяли ОСОБА_8 певними організаційно-розпорядчими функціями, зокрема по відношенню до суддів та працівників апарату, відтак він може мати вплив на свідків. Можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовано тим, що у ОСОБА_8 наявні зв`язки, як у судовій системі, так в інших державних органах, зокрема у своїх особистих записах підозрюваний згадує, що він неодноразово зустрічався із керівництвом Генеральної прокуратури України, з якими обговорював підстави закриття кримінальних проваджень щодо нього, та що він має друзів із числа співробітників Служби безпеки України. На схильність ОСОБА_8 до приховування фактів вказує подання ним до Посольства Королівства Бельгія в Україні своєї автобіографії, в якій вказано, що він є юристом ТОВ «Оріон-Гласс СК» із заробітною платою 550 євро, хоча такі відомості не відповідають дійсності, оскільки до 2019 року ОСОБА_8 обіймав посаду судді, що унеможливлювало зайняття іншою оплачуваною діяльністю, крім наукової.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що при розгляді клопотання, поданого у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, він перевіряє лише можливість обрання єдиного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому відсутня необхідність оцінювати питання щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_8 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та дотримання вимог із повідомлення особи про підозру.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо не набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного через недотримання органом досудового розслідування вимог КПК України під час вручення письмового повідомлення про підозру, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі такій особі вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

На момент складення повідомлення про підозру орган досудового розслідування мав відомості про те, що ОСОБА_8 відсутній за місцем проживання та на території України, а також, що у межах іншого кримінального провадження його оголошено у розшук.

За таких обставин, повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України, вручено голові ОСББ будинку за місцем реєстрації ОСОБА_8, а також поміщено безпосередньо у поштову скриньку квартири, у якій він зареєстрований.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що зазначені дії сторони обвинувачення щодо вручення повідомлення про підозру узгоджуються із вимогами КПК України.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 мало вручатися у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України, оскільки на момент його складання стороні обвинувачення було достовірно відомо, що ОСОБА_8 тривалий час перебуває за межами України, а відтак, повідомлення про підозру слід було вручати за допомогою відповідного дипломатичного (консульського) представництва.

Так, з матеріалів провадження, зокрема з інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «ІНФОРМАЦІЯ_2», та Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_8 25.09.2019 року перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Київ-Жуляни» у напрямку Братислави та на територію України не повертався. При цьому, стороною обвинувачення встановлено, що ОСОБА_8 має дозвіл на проживання у Словацькій Республіці, але фактично може проживати у Королівстві Іспанія.

Отже, на момент складення повідомлення про підозру, останньою відомою адресою місця проживання ОСОБА_8 була квартира АДРЕСА_1 .

При цьому, матеріали провадження не містять відомостей ані про країну перебування ОСОБА_8, ані про адресу його проживання у цій країні чи засобів зв`язку.

За таких обставин, підстави для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України відсутні.

Колегія суддів також відхиляє доводи захисту про те, що ОСОБА_8 необізнаний про наявність щодо нього кримінального провадження та підозри, оскільки, як слушно зазначив слідчий суддя, зазначене спростовується дописом останнього від 01.07.2022 р. у соціальній мережі Facebook із викладом власного бачення, зокрема обставин, що обумовлювали укладення мирової угоди.

Наведені обставини у сукупності надали слідчому судді підстави для висновку, що ОСОБА_8 набув у цьому провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження віднесено запобіжні заходи.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу нерозривно пов`язана із набуттям особою відповідно процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, що створює нові ризики відносно дотримання такою особою належної процесуальної поведінки.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого, прокурора.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість належним чином реалізовувати функцію захисту.

З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірну причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру. На обґрунтування цього висновку в оскаржуваній ухвалі наведено перелік доказів, які, на переконання слідчого судді, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину (т. 4 а.с. 62-63).

З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, не заслуговують на увагу. Тим більше, що жодних конкретних доводів, крім загального посилання на неправильність кваліфікації дій ОСОБА_8, який «…не міг здійснювати розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем», в апеляційній скарзі не наведено, та жодних доказів на підтримку цього твердження не надано.

Колегія суддів також зазначає, що у відповідності до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Відповідно, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що погоджується з оцінкою слідчого судді про достатність наданих стороною обвинувачення матеріалів для висновку про те, що ОСОБА_8 міг вчинити особливо тяжке корупційне кримінальне правопорушення за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин, а наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою. Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б переконали суд, що встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на докази, наявні в матеріалах провадження, не зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином.

4.4. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з ч. 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини .

Співставляючи доводи клопотання прокурора з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, з огляду на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, який передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, останній може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено.

При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про неодноразові неявки підозрюваного за викликами детектива, відсутність відомостей про постійне місце проживання за кордоном, а також перебування ОСОБА_8 та членів його сім`ї тривалий час за кордоном, що вказує на відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків в Україні. Також взято до уваги наявність матеріальних ресурсів для тривалого перебування за кордоном, що уможливлює вільне переміщення ОСОБА_8 та переховування на територіях різних держав.

Відтак, доводи апеляційної скарги про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання та постійного місця роботи спростовуються матеріалами провадження.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що на утриманні підозрюваного перебувають дружина, донька та малолітній син, оскільки матеріали провадження таких відомостей не містять, а стороною захисту під час апеляційного розгляду документальне їх підтвердження також не надано.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Визнаючи наявність вказаного ризику, колегія суддів також враховує, що більшість свідків у даному провадженні є працівниками суду, зокрема, судді Апеляційного суду Черкаської області, а посада ОСОБА_8 наділяла його певними адміністративними функціями, в тому числі по відношенню до суддів та працівників апарату, а отже підозрюваний може вплинути на свідків. У контексті існування цього ризику слідчий суддя слушно звернув увагу на те, що Громадською радою доброчесності надано висновок від 05.04.2019 р. про невідповідність ОСОБА_8 критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема через здійснення на суддів Апеляційного суду Черкаської області тиску за неузгодження із ним рішення у певних судових справах.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що у ОСОБА_8, у зв`язку із тривалим перебуванням на посаді судді та голови суду, наявні зв`язки як у судовій системі, так і в інших державних органах, зокрема у своїх особистих записах він згадує, що неодноразово зустрічався із керівництвом Генеральної прокуратури України, з яким обговорював підстави закриття кримінальних проваджень щодо нього. Зазначена обставина надала як слідчому судді, так і суду апеляційної інстанції достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 як самостійно, так і через інших осіб може впливати на хід досудового розслідування у справі.

Посилання захисника на похилий вік підозрюваного, який виключає обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки жодними нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено обмежень за віком при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу.

При цьому, відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я, категорію 60-75 років визначено похилим віком. В Україні громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року. Вказано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Натомість, відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_8 виповнилося 53 роки, відтак, він не є особою похилого віку.

В своїй апеляційній скарзі захисник також посилався на бездоганну репутацію ОСОБА_8, однак жодних підтверджень цьому твердженню не надав.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

4.5. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях учасників провадження, слідчий суддя врахував наступні обставини: 1) надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України; 2) злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8, відноситься до особливо тяжких; 3) підозрюваний раніше не судимий, але матеріали клопотання містять відомості про наявність інших кримінальних проваджень, у межах яких ОСОБА_8 повідомлено про підозру та оголошено його розшук; 4) рішення Вищої ради правосуддя № 288/0/15-23 від 03.04.2023 р., яким надано згоду на утримання ОСОБА_8 під вартою, та з урахуванням сукупності встановлених вище обставин дійшов висновку, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам.

З огляду на наявність ризиків, зазначених вище, та з урахуванням обставин провадження, з таким висновком погоджується і колегія суддів.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга містить посилання на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, однак жодних посилань на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, захисником не наведено.

Доводам апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 цієї ухвали, та вони відхилені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.05.2023 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4