Документ № 111224561

Справа № 991/4462/23

Провадження 1-кс/991/4482/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваної ОСОБА_4 та її захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку обов`язків, покладених на

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20.02.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому старший прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_3 просить продовжити на два місяці строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та визначених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2023.

В обґрунтування клопотання зазначає, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20.02.2019 за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2023 у справі № 991/1940/23 (пр. № 1-кс/991/1972/23) до підозрюваної ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено на підозрювану ОСОБА_4 ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Строк дії покладених на підозрювану обов`язків спливає 28.05.2023.

Водночас, заявлений стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність якого встановлена зазначеною вище ухвалою слідчого судді від 28.03.2023, не зменшився і продовжує існувати, у зв`язку з чим начальник третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся з даним клопотанням до слідчого судді.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив задовольнити. Додатково зазначив, що у разі наявності в підозрюваної ОСОБА_4 обґрунтованої необхідності виїзду за кордон, зокрема у зв`язку з лікуванням, сторона обвинувачення не заперечуватиме проти таких виїздів із зазначенням конкретних періодів перебування підозрюваної за кордоном. На вказані періоди детектив надаватиме паспорт для виїзду за кордон із його наступним поверненням.

Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив, що органом досудового розслідування під час дії ухвали від 28.03.2023 надавалися дозволи на виїзд підозрюваної за кордон, де наразі постійно проживають її діти, а ОСОБА_4 отримує якісну медичну допомогу, у зв`язку з наявністю в неї тяжкого захворювання. Разом з тим, повідомив про наявність певних труднощів, які виникають під час отримання підозрюваною такого дозволу детектива. Крім того, захворювання підозрюваної протікає в стадії ремісії, що потребує обов`язкового медичного нагляду, який підозрювана може отримати на території Німеччини, оскільки користується там тимчасовим захистом та отримує відповідні соціальні виплати. Таким чином, зважаючи на наявність у ОСОБА_4 тяжкого захворювання, для забезпечення їй можливості отримувати постійну медичну допомогу на території Німеччини та перебувати разом зі своїми дітьми, захисник просив не продовжувати ОСОБА_4 обов`язок здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України паспорт для виїзду за кордон.

Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, мотивуючи це відсутністю ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, зважаючи на наступне: 1) вказаний ризик не може ґрунтуватися лише на основі суворості можливого вироку; 2) ОСОБА_4 систематично з`являлася на виклики органу досудового розслідування для проведення слідчих дій за її участі; 3) з 26.02.2022, тобто до моменту набуття статусу підозрюваної, ОСОБА_4 постійно проживає зі своїми дітьми на території Німеччини, набувши статусу тимчасового захисту. При цьому, виховує дітей самостійно, оскільки з 2016 року фактично не проживає зі своїм чоловіком та перебуває в процесі розлучення; 4) наразі ОСОБА_4 не працює, а єдиним джерелом її доходів є фінансова соціальна допомога в Німеччині, отримувати яку вона може лише за умови перебування на території Німеччини; 5) ОСОБА_21 є тяжко хворою на розсіяний демієлінізуючий процес у головному мозку, наразі хвороба перебуває в стадії загострення, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 09.05.2023. Отже, враховуючи відсутність в підозрюваної ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, захисник просила відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків.

Підозрювана ОСОБА_4 підтримала позиції своїх захисників та просила не покладати на неї обов`язок здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України паспорт для виїзду за кордон, що дасть їй змогу отримати належну медичну допомогу в Німеччині та постійно перебувати зі своїми дітьми.

Вислухавши доводи сторони захисту, прокурор ОСОБА_3 повідомив, що не заперечує проти непродовження ОСОБА_4 обов`язку здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України усі паспорти для виїзду за кордон.

Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4, з доданими до нього документами, слідчий суддя зазначає наступне.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тобто вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Тобто, при вирішенні питання про продовження строку обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя, керуючись загальними приписам, які регулюють застосування запобіжного заходу, з урахуванням додаткових відомостей, має дослідити наступне: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу чи покладених обов`язків; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; 4) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Органом досудового розслідування встановлено, що у період з жовтня 2014 року та щонайменше по березень 2020 року Перший заступник Голови Правління АБ «Укргазбанк», а в подальшому - виконувач обов`язків та безпосередньо Голова Правління Банку ОСОБА_7, радник Голови Правління АБ «Укргазбанк», а в подальшому заступник Голови Правління цього ж Банку ОСОБА_8, заступник директора департаменту корпоративного банкінгу та транзакційного бізнесу АБ «Укргазбанк», а в подальшому директор цього ж департаменту та заступник Голови Правління Банку ОСОБА_9, заступник директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами АБ «Укргазбанк», а в подальшому директор цього ж департаменту ОСОБА_10 та заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами АБ «Укргазбанк» ОСОБА_11, діючи у складі організованої ОСОБА_7 групи, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи займані посади та зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом недобросовісного використання та внесення змін до внутрішніх нормативних актів Банку, систематичного внесення неправдивих відомостей до актів наданих послуг та протиправного обернення коштів АБ «Укргазбанк» на користь третіх осіб, залучивши щонайменше 10 осіб, як пособників, а також інших невстановлених на даний час осіб, здійснили розтрату цих коштів Банку, в особливо великому розмірі, а саме на загальну суму 205 998 435,93 грн (двісті п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста тридцять п`ять гривень дев`яносто три копійки).

Вказана розтрата грошових коштів АБ «Укргазбанк» була здійснена шляхом переказу 52 особам (фізичним особам, фізичним особам-підприємцям та юридичним особам) грошових коштів Банку, як оплати за послуги із залучення ними, як Агентами чи/та Партнерами цього Банку, клієнтів - юридичних осіб сегменту корпоративного бізнесу на обслуговування до АБ «Укргазбанк», які фактично надані не були.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7, будучи наділеним владними повноваженнями щодо підлеглих йому осіб, поєднав свої безпосередні функціональні повноваження та повноваження інших працівників Банку із злочинними діями, створивши стійке об`єднання, до якого увійшло щонайменше 4 вищевказаних службових осіб Банку та 10 вищевказаних пособників - фізичних осіб чи/та фізичних осіб підприємців, які є члемани сім`ї, друзями або ж знайомими вищевказаних службових осіб АБ «Укргазбанк», в якості Агентів чи/та Партнерів, а саме: дружина вищевказаного члена організованої групи ОСОБА_8 - ОСОБА_12, подруга ОСОБА_8 - ОСОБА_22 (на сьогодні - ОСОБА_13 ), ОСОБА_23 (на сьогодні - ОСОБА_20 ), друг ОСОБА_8 та ОСОБА_11 - ОСОБА_15, дружина ОСОБА_15 - ОСОБА_16, подруга ОСОБА_11 - ОСОБА_4, друг ОСОБА_11 - ОСОБА_17, подруга ОСОБА_11 - ОСОБА_18, мати ОСОБА_18 - ОСОБА_19 та друг ОСОБА_8 і ОСОБА_11 - ОСОБА_14, а також інші невстановлені на даний час особи.

Так, використовуючи депозитні договори та договори банківського рахунку, які були самостійно, без участі будь-яких Агентів чи/та Партнерів, укладені з Банком його 152 клієнтами, ОСОБА_7 та інші учасники організованої ним групи забезпечували підробку або ж особисто підробляли офіційні документи, а саме акти наданих послуг, вносячи до них завідомо неправдиві відомості, про нібито залучення таких клієнтів Банку третіми особами та на підставі вказаних документів здійснювали виплату коштів таким особам.

З метою вчинення вказаного злочину учасниками організованої групи використано механізм матеріального стимулювання Агентів чи/та Партнерів, за залучення Клієнтів на розміщення коштів на вкладному (депозитному) та/або поточному рахунку в Банку, передбачений Положенням про порядок роботи з партнерами та агентами за депозитними програмами та програмами кредитування корпоративного бізнесу в АБ «Укргазбанк», затвердженого на засіданні Правління АБ «Укргазбанк» 25.09.2013.

Так, у період з листопада 2014 року та щонайменше по березень 2020 року, як фіктивні Агенти чи/та Партнери були використані 52 особи, серед яких ОСОБА_14, на банківські рахунки яких, у зазначений період часу, протиправно перераховано кошти Банку на загальну суму 205 998 435,93 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 разом з іншими учасниками організованої ним групи, в тому числі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 у період з листопада 2014 року по березень 2020 року здійснили розтрату коштів АБ «Укргазбанк», шляхом їх обернення на користь вищевказаних фіктивних Агентів чи/та Партнерів за надання ними послуг із залучення клієнтів цього Банку, що фактично надані не були, оскільки клієнти самостійно розміщали кошти на вкладних (депозитних) чи/та поточних рахунках, керуючись виключно постановами Кабінету Міністрів України чи/та внутрішніми актами, з використанням процедур закупівлі (тендеру), або ж власним переконанням керівництва чи власників таких клієнтів (юридичних осіб).

ОСОБА_4 14.02.2023 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання доказами.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, на переконання слідчого судді, вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрювану ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.

Наведене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» від 28.11.2017, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

При цьому, як стверджує прокурор, з часу застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу встановлений слідчим суддею ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився та продовжує існувати, тим самим виправдовуючи застосування запобіжного заходу до підозрюваної та покладення на неї відповідних обов`язків.

Слідчий суддя перевіряючи наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, про який стверджує прокурор, приходить до наступних висновків.

При оцінці існування ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, одне із яких класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення питання, що стосується продовження запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками, зокрема і суворістю передбаченого покарання, цей ризик є достатньо високим.

Окрім цього, слідчий суддя враховує, що підозрювана 25.02.2022 покинула територію України та починаючи з 26.02.2022 постійно проживає зі своїми неповнолітніми дітьми на території Німеччини, де вони набули статус тимчасового захисту та отримує соціальну фінансову допомогу, що підтвердила сторона захисту в судовому засіданні.

Відповідно до заяви ОСОБА_24, з 2016 року він фактично не проживає зі своєю дружиною ОСОБА_4, подружжя перебуває в процесі розлучення, що підтверджується копією ухвали про прийняття та відкриття провадження в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_24 про розірвання шлюбу.

Згідно із наказом № 2-НЗ-Ф від 02.03.2023 ОСОБА_4 звільнено із посади заступника директора з економіки та фінансів Філії «ЕГТ Сервіс Солюшинс» ТОВ «Енерджі Трейд Груп».

Вказані обставини свідчать про відсутність у підозрюваної стійких соціальних зав`язків із державою Україна, а тому слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження сторони обвинувачення про продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Поряд з цим, слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст. 2 КПК України необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Виконання всіх необхідних слідчих та процесуальних дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також для отримання додаткових доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду кримінального провадження.

Так, стороні обвинувачення з метою виконання завдань кримінального провадження, дотримання його загальних засад та виконання вимог ст. ст. 91, 92 КПК України необхідно провести або ж завершити проведення ряду процесуальних дій та судових експертиз, у тому числі провести ряд слідчих та інших процесуальних дій з метою розшуку підозрюваних ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ; завершити розгляд клопотань про спеціальне досудове розслідування стосовно підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_11 ; надати оцінку зібраним під час досудового розслідування доказам, в частині їх достатності для підозри й інших осіб у вчиненні вищеописаних кримінальних правопорушень; провести слідчі (розшукові) та інших процесуальні дії за участі підозрюваних; провести слідчі (розшукові) дії з метою розшуку та виявлення майна (активів) підозрюваних на території України; завершити підготовку та направлення запитів про міжнародну правову допомогу, спрямованих на виявлення та розшук майна (активів) підозрюваних, їх подальшого арешту, з метою конфіскації, спеціальної конфіскації; отримати тимчасові доступи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, з метою призначення судової економічної експертизи та виконання вимог ст.ст. 91, 92 КПК України; провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії.

Крім того, слідчим суддею враховується великий обсяг матеріалів кримінального провадження, зокрема, що стосуються проведення фінансових операцій за період з 2014 по 2020 роки, у дослідженні яких існує обґрунтована необхідність.

Отже, слідчим суддею встановлено необхідність проведення ряду слідчих та процесуальних дій, у зв`язку з чим досудове розслідування неможливо закінчити до спливу визначеного слідчим суддею в ухвалі від 28.03.2023 строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 .

З огляду на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливістю закінчити досудове розслідування до спливу строку дії обов`язків, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваної, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 . Їх продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваної, а такі обов`язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної. Отже, вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя бере до уваги наявність у ОСОБА_21 тяжкої хвороби - розсіяного демієлінізуючого процесу у головному мозку, яка наразі перебуває в стадії загострення, що підтверджується відповідними медичними довідками, долученими стороною захисту. Вказаний стан потребує обов`язкового медичного спостереження та контролю з боку лікарів, який підозрювана може отримати на території Німеччини, де вона постійно проживає зі своїми неповнолітніми дітьми, яких виховує самостійно. Також слідчим суддею враховується той факт, що лікування підозрювана здійснює за рахунок соціальних виплат, які вона отримує від держави Німеччина, для чого їй потрібно з певною періодичністю перебувати на території зазначеної країни. Вказане утруднюється, у зв`язку зі здачею до Національного антикорупційного бюро України паспорта для виїзду за кордон. І хоча, як повідомили учасники в ході судового розгляду, детективи не заперечують в таких виїздах підозрюваної за межі території України, однак, отримання відповідного дозволу та паспорта від детектива затягують вказаний процес та, таким чином, створюють ризики для здоров`я підозрюваної. За наведеного, слідчий суддя прийшов до переконання про відсутність необхідності в продовженні обов`язку підозрюваної ОСОБА_4 здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. Вартим уваги є й те, що прокурор не заперечував проти непродовження вказаного обов`язку.

Таким чином, із урахуванням приписів ч. 7 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною необхідність продовження підозрюваній ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за виключенням обов`язку здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строком на два місяці, тобто до 23.07.2023 включно.

Водночас, слідчий суддя зауважує, що обов`язки, як обмежувальні заходи, пов`язані з обраним запобіжним заходом, не можуть існувати поза межами кримінального провадження.

Положення ч. 4 ст. 132 та ст. 203 КПК України передбачають, що ухвала про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжних заходів припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, у разі ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження, в тому числі у зв`язку з закінченням (непродовженням) строку досудового розслідування, тобто після 06.06.2023, продовжені цією ухвалою обов`язки, припиняють свою дію.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити частково.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-179, 194, 199, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання начальника третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 задовольнити частково.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зоюов`язання ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2023 (справа № 991/1940/23), у кримінальному провадженні №52019000000000143 від 20.02.2019, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді та суду;

-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-утримуватися від спілкування щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20.02.2019, окрім своїх захисників, слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді (суду):

1)із свідками ОСОБА_25, діючими або колишніми працівниками АБ «Укргазбанк» ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, діючими або ж колишніми працівниками Держаудитслужби ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68 ;

2)із фізичними особами, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами (в особі їх власників, учасників, керівників і представників), які використані як фіктивні Агенти чи/та Партнери АБ «Укргазбанк», а саме: ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_81, ОСОБА_12, ОСОБА_82, ОСОБА_14, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ПП «Вікрус-Принт», ТОВ «Укрдонінвест», ТОВ «Юг-Інвесттрейд», ТОВ «Тревел Компані Плюс», ТОВ «Юст Експрес», ТОВ «Маяк Експрес», ТОВ «Бриорей», ТОВ «Стілсвіт», ТОВ «Фінсол» та ТОВ «Інтелект-Центр»;

3)із власниками, керівниками, працівниками, представниками ПАТ «Укргазвидобування», ПрАТ «СНВО «Імпульс», ДП «АМПУ»;

4)із діючим керівництвом Держаудитслужби, діючим керівництвом та працівниками АБ «Укргазбанк»;

5)із спеціалістами ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103 та іншими спеціалістами, а також експертами, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20.02.2019.

Визначити термін дії обов`язків до 23.07.2023 включно.

Контроль за виконанням покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20.02.2019.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1