- Головуюча суддя (ВАКС): Саландяк О.Я.
Справа № 991/185/23
Провадження № 1-кп/991/3/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
В И Р О К
Іменем України
30 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000002 від 04.01.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_7, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, проживає за адресою: АДРЕСА_1, народного депутата України IХ скликання, з вищою освітою, заміжньої, несудимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
У С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_7 будучи народним депутатом України - суб`єктом декларування відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п. 2 ч. 1 та абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону, 04.04.2021 о 10 год 31 хв, за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК за URL-адресою https://nazk.gov.ua затвердженої Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) форми декларації, із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису, виданого в АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з використанням ІР-адреси НОМЕР_1, подала щорічну електронну декларацію за 2020 рік (виправлену), якій присвоєно ідентифікаційний номер c9058519-b13f-427e-ac82-e10cca2dfde0, до якої умисно внесла завідомо недостовірні відомості. Зокрема, ОСОБА_7 у поданій декларації не зазначила відомості про об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_2, ринкова вартість якої становить 2 520 061 грн, яка на законних підставах перебувала у неї в оренді, тобто строковому платному користуванні, на підставі укладених нею договорів оренди квартири з 01.01.2020 до 31.12.2020 включно, тобто більше ніж половину днів протягом звітного періоду, а також станом на останній день звітного періоду, тобто на 31.12.2020.
Подані ОСОБА_7 у щорічній декларації за 2020 рік відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 2 520 061 грн, що більше ніж 1110 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Шкоди вказаним кримінальним правопорушенням не завдано, потерпілі відсутні, цивільний позов не заявлено.
Обвинувачена ОСОБА_7 в ході виконання вимог ст. 348 КПК України відмовилась надати відповідь на питання чи визнає себе винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. Однак зі змісту вступної промови, наданих показань вбачається обрання нею позиції, яка свідчить про невизнання вини. Лише у судових дебатах нею висловлено припущення про можливо допущену помилку в ході заповнення декларації.
Суду показала, що у 2016, 2019 роках обиралась народним депутатом України 8 та 9 скликання. Вимоги Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, щодо обов`язку подати декларацію, їй відомі. Із правилами заповнення та процедурою подачі декларації не ознайомлювалась у зв`язку з тим, що усі декларації до 2016 року і після з її згоди подавав чоловік - ОСОБА_8 . Вважає, що виконала вимоги ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо обов`язку подання декларації, з урахуванням вимог ст. 23, 25 Закону України «Про статус народного депутата України». Не переслідувала мету приховати нерухоме майно, що перебувало в оренді, оскільки такі відомості про оренду квартири опубліковуються у різних виданнях та є публічно доступними для кожного громадянина України.
Кваліфікований електронний підпис у 2016 році згенерував її помічник, а після завершення строку його дії, у подальшому генерував її чоловік ОСОБА_8 . Безпосередньої участі у генерації ключа не приймала, як це відбувається технічно, не може пояснити, так як не пам`ятає. Чоловік мав доступ до її мобільного телефону, йому відомо усі необхідні паролі. З метою заповнення декларації за 2020 рік надавала чоловіку довідки про дохід з Апарату Верховної Ради України та Волинського національного університету, де працювала за сумісництвом. Інші відомості, зокрема, правовстановлюючі документи щодо рухомого та нерухомого майна, були у розпорядженні чоловіка. Технічно щорічну та виправлену декларацію за 2020 рік подано її чоловіком. Зміст виправленої декларації за 2020 рік їй відомий. Вважає, що недостовірних відомостей така декларація не містить. Відомо про те, що у виправленій декларації за 2020 рік не відображено відомостей про квартиру за адресою: АДРЕСА_3, що перебувала в оренді. Як повідомив чоловік, орендована квартира не зазначена у декларації у зв`язку з тим, що використовувалась менше 100 днів у 2020 році та не використовувалась станом на 31.12.2020. Дані про такий строк користування квартирою чоловіку відомі тому, що він завжди знає, де перебуває ОСОБА_7 . Також причинами не відображення відомостей про орендовану квартиру є те, що у 2019 році за результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації за 2017 рік, не встановлено порушень, які стосувались не відображення однокімнатної квартири, яка перебувала у неї в оренді на той час. Окрім того, чоловік переглядав декларації інших народних депутатів України, які є юристами та отримували компенсацію за оренду житла, однак їх декларації не містили відомостей про квартири, що перебували в оренді. Зовнішній стан квартири відповідав світлинам, що надав ОСОБА_9 у ході дізнання.
Користування квартирою менше 100 днів у 2020 році співпадає з участю в парламентських засіданнях. Нетривале перебування у м. Києві пов`язане з тим, що це був «ковідний» рік та діяли певні обмеження. Перебувала за місцем свого проживання в селі Тарасове Луцького району Волинської області, їздила на пленарні засідання, а також близько одного тижня в місяць працювала у виборчому окрузі. Також період користування співпадає з інформацією, що міститься у протоколі огляду детектива НАБУ щодо її геолокації у м. Києві.
У грудні 2021 року матеріали кримінального провадження скеровано до Генерального прокурора, і лише після цього вона звернулась до власника квартири, щоб з`ясувати її вартість та дізналась, що вартість квартири на дату набуття складала біля 15000 грн.
Оплата за квартиру здійснювалась щомісячно та автоматично через «Приват24». Щомісячна оплата, як правило, покривала комунальні послуги. У період її відсутності у м. Києві, інші особи не могли проживати в орендованій квартирі. На такий період власні речі не вивозила, ключі власнику чи іншим особам не передавала. Вважає, що за її відсутності, власник не міг дозволити іншим особам перебувати у квартирі чи користуватись нею. Проживала у квартирі одна, інколи могли залишитись на ночівлю дочка - студентка столичного університету, чи чоловік. У 2020 році дочка не часто відвідувала квартиру через те, що навчання проводилось в режимі онлайн.
За результатами проведення НАЗК перевірки виправленої декларації за 2020 рік, установлено строк до 06.03.2022 для подання уточнюючої декларації. У вказаний строк декларація не була подана через початок війни. Їй невідомо, чи можна на даний час звернутись до НАЗК з метою подачі уточнюючої декларації. Невідомо, чи така декларація наразі подана, оскільки у чоловіка це не з`ясовувала.
Під час проведення перевірки НАЗК листування проводив чоловік. Їй не відомо чи звертався він до НАЗК за роз`ясненнями щодо необхідності відображення орендованої квартири у декларації. Компенсацію за оренду житла у 2020 році отримала за повні 12 місяців відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України». Також отримувала компенсацію до 04.04.2021 та отримує до сьогодні.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що ОСОБА_10 - його рідна дочка. У зв`язку із військовими діями вона знаходиться за кордоном, мешкає у невеликому населеному пункті, де з нею поганий зв`язок. Для того, щоб отримати доступ до належної якості зв`язку, їй необхідно виїздити до іншого населеного пункту, чого вона наразі зробити не може через хворобу. Свідок має у власності нерухоме майно у АДРЕСА_3 . Дана квартира належить йому на підставі договорів довічного утримання та купівлі-продажу. ОСОБА_7 почала проживати у квартирі з 2019 року на підставі укладеного договору оренди з ОСОБА_10 . Сам свідок не був стороною договорів оренди тому, що через проблеми зі здоров`ям не мав можливості їх укладати. Разом з тим договори оренди укладались із ОСОБА_7 з його відома та згоди. Спілкувався з орендарем особисто або спілкувалась його дочка. Свідок відвідував квартиру тоді, коли виникала необхідність у особистому спілкуванні з різних питань, пов`язаних з користуванням квартирою, наприклад, проведення якихось ремонтних робіт. Під час відвідувань свідок також міг переконатись, що квартира в належному стані. Бачився з ОСОБА_7 під час таких візитів, у тому числі, безпосередньо у квартирі. Інших осіб в квартирі ніколи не бачив. Здійснював комунальні платежі, які входили до вартості оренди самостійно. Такі платежі були регулярними, контроль за споживанням комунальних послуг здійснювався на підставі поданих ОСОБА_7 показників лічильників. Чи були періоди, коли комунальні послуги не споживались, не пригадує. Вартість оренди складала 19000 грн в місяць. Ці кошти перераховувались ОСОБА_7 . ОСОБА_10 на банківський рахунок останньої. Про обставини набуття квартири у власність орендарю окремо не повідомлялось, можливо при оформленні договору оренди надавались договори, що підтверджують право власності на квартиру, у виді фотокопій. Також, близько двох років тому, ОСОБА_7 зверталась з проханням надати документи, у яких міститься інформація щодо вартості нерухомого майна, та такі фотокопії надавались безпосередньо їй на телефон. У 2020 році квартира нікому іншому, окрім ОСОБА_7, не здавалась в оренду. Скільки часу вона проводила в квартирі свідку не відомо, не цікавився цим. Питання щодо суборенди не обговорювалось. Домовленості щодо проживання інших осіб, окрім ОСОБА_7, не було. Ключі від вхідних дверей передавав лише особисто ОСОБА_7
Квартира знаходиться на третьому поверсі цегляного п`ятиповерхового будинку без ліфту, укомплектована меблями, вбудованою технікою. Стан квартири задовільний. Ремонтні роботи проводились у 2011-2013 роках. Перепланування квартири було після 2014 року, об`єднано ванну кімнату та туалет. На даний час стан квартири суттєво не змінився. Наявні у нього світлини квартири зроблені приблизно у 2013 чи 2015 році після ремонту. Такі світлини він передавав детективам НАБУ на запит шляхом направлення повідомлень на мобільний телефон. До 2019 року квартира також здавалась в оренду іншим особам.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 з 1988 року. Обставини кримінального провадження йому відомі, з цього приводу допитувався детективами НАБУ. ОСОБА_7 у 2016 році обрана народним депутатом України, з того часу почала заповнювати і подавати електронні декларації. Усі декларації заповнювались та подавались ним особисто за допомогою електронного цифрового підпису ОСОБА_7 . Між ним та ОСОБА_7 є домовленість про те, що всі сімейні питання, що пов`язані з фінансами та стосуються права, вирішує він, оскільки займається адвокатською діяльністю та має вищу юридичну освіту. Декларації подавав особисто, використовуючи власний комп`ютер та IP-адресу за місцем проживання у с. Тарасове. Здійснюючи реєстрацію в електронному кабінеті НАЗК, вказував свою електронну адресу «ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою своєчасного листування. Для реєстрації в електронному кабінеті використовував електронний цифровий підпис ОСОБА_7 . У 2016 році електронний цифровий підпис отримував хтось з помічників дружини, а після закінчення його дії через 2 роки, згенерував новий самостійно через додаток «Приват24». При цьому, з метою такої генерації використовував мобільний телефон ОСОБА_7 . Усі паролі для використання електронного підпису зберігаються на комп`ютері, використовував їх з метою подання щорічних, виправлених декларацій та при подачі повідомлень про зміни в майновому стані. Щорічну декларацію за 2020 рік почав заповнювати 23.03.2021, подав її 28.03.2021, а 04.04.2021 подав виправлену. Вказані декларації заповнював, перебуваючи у с. Тарасове. Заповнюючи декларації, використовував відомості з попередніх. Починаючи з 2016 року, жодного разу не вказував квартир, які орендувала ОСОБА_7 у м. Києві для здійснення депутатських повноважень, оскільки оренда таких квартир компенсувалась за рахунок держави. Такі відомості відображались на сайті Верховної Ради України. Орендована квартира у м. Києві використовувалась з метою здійснення депутатських повноважень, зокрема, у період пленарних засідань Верховної Ради України. 2020 рік був «ковідний», а тому через обмеження, пленарні засідання Верховної Ради України були скорочені, засідання комітетів проводились у режимі онлайн, а також з урахуванням канікул народних депутатів України, враховуючи, що основним місцем проживання ОСОБА_7 є Луцький р-н, орендована квартира використовувалась нею менше ста днів у 2020 році. При заповненні декларації використовував Закон України «Про запобігання корупції», Роз`яснення НАЗК щодо заповнення декларацій та інші нормативні акти, зокрема Кримінальний, Цивільний, Житловий кодекси України, тобто все, що стосувалось заповнення декларацій. Під час проведення перевірки НАЗК, свідок отримував листи та особисто готував відповіді. Виправлення у декларацію, які були внесені 04.04.2021, не стосувались розділу «Нерухоме майно». Усі документи, необхідні для заповнення декларацій, знаходились у свідка, у тому числі, що стосуються права власності на майно ОСОБА_7 . У декларації за 2020 рік відомості про доходи та видатки заповнював на підставі довідок, що надавала ОСОБА_7 .
Під час подання декларації за 2020 рік, а саме - 28.03.2021, ОСОБА_7 могла перебувати вдома, оскільки це був робочий день, а 04.04.2021 могла перебувати у церкві чи десь в іншому місці, оскільки це був вихідний день.
У декларації за 2020 рік не відображено відомості про оренду квартири у АДРЕСА_3, оскільки ОСОБА_7 не користувалась даною квартирою у 2020 році понад 183 дні, а також не користувалась станом на 31.12.2020.
Не обговорював з ОСОБА_7 питання щодо внесення відомостей про квартиру, що перебуває в оренді. Результати проведення НАЗК повної перевірки декларації за 2020 рік йому відомі. За результатами повної перевірки НАЗК було установлено тримісячний строк для подання виправленої декларації. При цьому, така декларація не подавалась у зв`язку з тим, що за результатами проведеної перевірки внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Пізніше почалась війна і реєстр декларацій закрили.
Свідок надавав дружині допомогу у складанні договору оренди квартири у АДРЕСА_3, правовстановлюючих документів не просив. Пізніше такі документи отримав, однак не пам`ятає коли і з якою метою, можливо після проведення повної перевірки НАЗК. У договорі оренди квартири не зазначались відомості про вартість квартири, так як це не є істотною умовою при укладенні даного виду договору.
У 2019 році НАЗК проведено повну перевірку декларації ОСОБА_7 за 2017 рік. Були певні зауваження, які були виправлені в подальшому. При цьому зауважень, які могли б бути підставою для притягнення до відповідальності, не було. Однак після цієї перевірки сумніви щодо необхідності вносити деякі відомості до декларацій відпали. Зокрема, у 2017 році ОСОБА_7 також орендувала квартиру в м. Київ та відомості про таку квартиру в декларацію не вносились. Після проведення перевірки зауважень з даного приводу не було, що підтверджує позицію про відсутність необхідності зазначати таке майно у деклараціях надалі. 2021 рік зустрічали з ОСОБА_7 в родинному колі вдома у с. Тарасівка.
Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку доводиться сукупністю досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів, що визнані судом належними та допустимими в сукупності із показаннями свідків, а саме:
-обґрунтованим висновком НАЗК від 06.12.2021 щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення; довідкою № 860/21 від 06.12.2021 із копіями матеріалів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2020 рік (виправленої), поданої ОСОБА_7, які супровідним листом №433-01/87042-21 від 08.12.2021 Голови НАЗК ОСОБА_12 на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 480, 482-2 КПК України направлені Генеральному прокурору ОСОБА_13 та отримані Офісу Генерального Прокурора 09.12.2021 за № 286609-21. Із вказаних доказів, зокрема вбачається, що за результатами перевірки щорічної електронної декларації за 2020 рік (виправленої), унікальний ідентифікатор документа c9058519-b13f-427e-ac82-e10cca2dfde0, встановлено, що суб`єктом декларування внесено недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 2 819 019, 33 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме не зазначено відомості про об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, який на підставі договорів від 29.08.2019, 31.08.2020 та 30.11.2020 перебував в оренді, у зв`язку з чим у діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. Незазначення відомостей щодо вказаного об`єкта нерухомості суб`єкт декларування пояснює тим, що він використовувався періодично для проживання протягом 2020 року, менше 183 днів і лише під час виконання депутатських повноважень. Під час проведення перевірки, пояснення суб`єкта декларування не враховані, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, зокрема, що перебувають в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. За інформацією Апарату Верховної Ради України суб`єкту декларування у 2020 році виплачено кошти для компенсації вартості оренди вказаного житла. Відповідно до довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16.11.2021 та 23.11.2021, сформованих у Єдиній базі даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, оціночна вартість вказаного майна - в межах від 2 816 192, 23 до 2 850 591, 20 грн. Про внесення відомостей до ЄРДР Генеральний прокурор повідомив заявника (т. 1 а.с. 132-133, 134-137, 138-147, 148-220, 221);
-інформацією, зазначеною у правовстановлюючих та технічних документах щодо квартири за адресою АДРЕСА_3 : витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна; листі Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 24.05.2022 № 062/14-4028 (И-2022), який отримано органом дізнання на підставі запиту детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_14 ; фотокопіях матеріалів інвентаризаційної (№ 1363 від 25.11.2005) та реєстраційної справ вказаного об`єкта нерухомості, які отримані на підставі вимоги детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_14 від 17.05.2020 № 0424-158/7320 в порядку ст. 93 КПК України до комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та відображені у протоколі огляду від 24.05.2022 з додатками у виді роздрукованих світлин реєстраційної та інвентаризаційної справ; відомостями з рапорту із додатками детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_15 щодо порядку та підстав допиту свідка ОСОБА_9 у режимі відеоконференції та долучених додатків у виді фотокопій правовстановлюючих документів та світлин квартири, які надані свідком в ході допиту та у подальшому використовувались стороною обвинувачення при проведенні експертного дослідження. Інша інформація з даного доказу колегією суддів не приймається до уваги, так як свідок ОСОБА_9 був допитаний безпосередньо у судовому засіданні з можливістю його перехресного допиту стороною захисту. Із досліджених доказів установлено, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.05.2004 (38/100 частки) та договору довічного утримання, посвідченого 15.07.2004 на (62/100 частки). Договір довічного утримання від 15.07.2004 містить дійсну балансову вартість 62/100 частки нерухомого майна в сумі 4522 грн 01 коп, договір купівлі-продажу від 20.05.2004 - договірну вартість у сумі 2792 грн 00коп. (т. 1 а.с. 231-232, 233-234, т. 2 а.с. 4-5, 6, 4-5, 7, 8-21, 24-25, 26-58);
-відомостями з особової картки Державної міграційної служби України стосовно ОСОБА_10, яка є дочкою власника квартири за адресою АДРЕСА_3 . Із дослідженого доказу, зокрема, суд встановлює дані щодо цієї особи, як сторони договорів оренди вказаної квартири, які мають значення для даного судового розгляду (т. 2 а.с. 22);
-змістом виписок по рахунках ОСОБА_10 та ОСОБА_7 за період з 01.01.2020 по 31.01.2021, які містяться на CD-R диску, який отримано листом АТ КБ «Приватбанк» від 15.06.2022 № 20.1.0.0.0/7-220614/8794 на підставі рішення т.в.п. Директора Гізо Углави від 03.06.2022 № 02-229/8725, погодженого із прокурором, про отримання інформації з АТ КБ «Приватбанк» стосовно операцій по рахунках вказаних осіб згідно положень ст.16, п.5 ч.1 ст.17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що узгоджується із відомостями, які містяться у протоколі огляду від 10.08.2022 із додатками, складеного детективом Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_15 . Із досліджених доказів встановлено надходження коштів ОСОБА_7 внаслідок службових операцій від «Управління справами» з призначенням платежу - компенсація вартості оренди житла ОСОБА_7 та щомісячний перерахунок коштів на рахунок (карту) ОСОБА_10 . Так, з банківського рахунку ОСОБА_7 перераховано на рахунок (карту) ОСОБА_10 03.01.2020 кошти у розмірі 17085, 43 грн, 05.02.2020 - 18090, 45 грн, 03.03.2020 - 18090,45 грн, 01.04.2020 - 18090,45 грн, 02.05.2020 - 18090, 45 грн, 02.06.2020 - 18090, 45 грн, 04.07.2020 - 17085, 43 грн, 06.08.2020 - 16080, 4 грн, 31.08.2020 - 16503 грн, 05.10.2020 - 17003 грн, 05.11.2020 - 17003 грн, 03.12.2020 - 17003 грн, 03.01.2021 - 17003 грн. Відповідно, ОСОБА_10 отримано 03.01.2020 кошти у розмірі 17000 грн, 05.02.2020 - 18000 грн, 03.03.2020 - 18000 грн, 01.04.2020- 18000 грн, 02.05.2020 - 18000 грн, 02.06.2020 - 18000 грн, 04.07.2020 - 17000 грн, 06.08.2020 - 16000 грн (т. 2 а.с. 59-61, 62, 63, 64-99).
Щодо доводів сторони захисту про те, що вказані докази здобуто у спосіб, не встановлений КПК України, оскільки відомості по рахункам мали б бути отримані шляхом тимчасового доступу до речей і документів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України, Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч.1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється, зокрема, сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з ч. 2 вказаної статті сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, зокрема, права Національного бюро. Так, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 17 вказаного Закону Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право на підставі рішення Директора Національного бюро або його заступника, погодженого з прокурором, отримувати від банків, депозитарних, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для виконання обов`язків Національного бюро. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» з урахуванням положень цього Закону. Суб`єкти, яким адресовано зазначене рішення, зобов`язані невідкладно, але не більше ніж протягом трьох робочих днів, надати відповідну інформацію.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, Національному антикорупційному бюро України, на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента.
Окрім того, статтею 185-13 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ненадання інформації, зокрема, Національному антикорупційному бюро України на запит їх посадових осіб, надання завідомо недостовірної інформації чи не в повному обсязі, порушення встановлених законом строків її надання, повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них збирається така інформація, або невиконання інших законних вимог посадових осіб даного органу.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що детективом НАБУ отримано інформацію від АТ КБ «ПриватБанк» шляхом витребування та отримання від підприємств, установ та організацій документів на підставі Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», що відповідає положенню ст. 93 КПК України, а відтак такі документи є допустимими доказами у даному кримінальному провадженні та можуть бути використані в ході доказування обставин, які мають значення для даного кримінального провадження;
-висновком експерта (спеціаліста) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ) від 15.12.2022 № 16481/16482/22-42, який складений на підставі листа детектива НАБУ Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_16 від 02.06.2022 № 0424-022/8612, після погодження строку експертизи на підставі листа КНДІСЕ від 02.06.2022 № 0424-022/8612 та надання додаткових матеріалів з уточнюючими питаннями листом від 21.11.2022 № 0424-022/22920 (т. 2 а.с. 119-120, 121, 122, 122-123). За результатами дослідження встановлено, що ринкова вартість квартири загальною площею 49.9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, станом на 31.12.2020 складала - 3 024 336 (три мільйони двадцять чотири тисячі триста тридцять шість) грн, станом на 29.08.2019 складала - 2 520 061 (два мільйони п`ятсот двадцять тисяч шістдесят одна) грн. Визначена вартість об`єкта оцінки звільняється від оподаткування податком на додану вартість (т. 2 а.с. 124-140).
Будучи допитаною у судовому засіданні, експерт ОСОБА_17 суду показала, що має стаж роботи експертом з 2016 року за спеціальністю визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд. Висновок від 15.12.2022 № 16481/16482/22-42 складався на підставі листа детектива НАБУ ОСОБА_15 щодо встановлення ринкової вартості нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, що знаходиться у Печерському районі. Згідно з ч. 2 ст. 72 КПК України та ст. 384 КК України була попереджена про кримінальну відповідальність. Складений нею та підписаний висновок підтримує в повному обсязі. При проведені дослідження використовувались, зокрема, Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт). Визначення ціни здійснювалось за порівняльним методом, ураховуючи середню ринкову вартість 1 м2 нерухомого майна у м. Києві. Під час дослідження також складався акт обстеження як внутрішній документ, у якому відображається дата, час, адреса прибуття до об`єкта, присутні під час огляду особи. В цьому акті не відображається технічний стан об`єкта, так як такий пункт відсутній в акті. Відомості про наявність телефонної мережі, водопостачання, каналізації, опалення тощо, зазначались на підставі даних веб-сайту Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) - «Мій будинок» та не вплинули на визначену вартість нерухомого майна. Під час проведення дослідження ураховувалась інформація щодо технічного стану квартири, яка була надана детективом у виді світлин квартири, які експерт вважає виготовленими станом на дати, на які проводилась експертиза. Огляд квартири не надав би більш об`єктивної інформації з огляду на те, що дослідження стосується минулих дат - 31.12.2020 та 29.08.2019. При проведенні дослідження також ураховано пояснення свідка ОСОБА_9 щодо технічного стану квартири, які також були у розпорядженні експерта. Метод оцінки у виді прибуткового підходу враховується тоді, коли на ринку мало або відсутні схожі пропозиції. Вважає, що порівняльний метод у даному досліджені був обраний вірно, як самий ефективний. Брались до уваги квартири з подібними характеристиками, представлені на ринку нерухомості у жовтні-грудні 2020 року. Ураховувалась вартість пропозиції, а не реалізації, та поправка на торг у розмірі 10% при максимально можливому - 20%. Податок на додану вартість не включено у вартість квартири. Не відомо, чи продавалась квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Така інформація не впливає на вартість нерухомого майна. Правовстановлюючі документи на проведення дослідження не надавались.
Колегія суддів не приймає до уваги та відкидає твердження сторони захисту щодо недопустимості вказаного доказу згідно відповідного клопотання захисника ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 117-118). Серед іншого, підставою визнання вказаного доказу недопустимим захистом визначено те, що як процесуальне джерело доказів у силу ст. 84, 298-1 КПК України висновок спеціаліста може бути використано у кримінальному провадженні щодо злочину виключно за рішенням слідчого судді. Оскільки прокурор з відповідним клопотанням до суду не звертався, зазначене, на думку сторони захисту, очевидно свідчить про недопустимість доказів відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України та унеможливлює їх дослідження.
Щодо доводів сторони захисту про порушення належної правової процедури у даному кримінальному провадженні, то колегією суддів оцінка цим доводам буде надана у подальшому. При оцінці даного доказу, суд лише зазначає про відсутність такого порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до положень ст. 298-1 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 цього Кодексу, також є, зокрема, висновок спеціаліста. Такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 КПК України, для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється, зокрема, отримувати висновок спеціаліста, що має відповідати вимогам до висновку експерта.
Порядок залучення експерта унормовано ст. 243 КПК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 243 експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.
Оскільки порушення порядку дізнання у даному кримінальному провадженні в частині залучення спеціаліста, виготовлення ним обґрунтованого висновку, який відповідає вимогам до висновку експерта, роз`ясненого експертом у судовому засіданні не було допущено, колегія суддів вважає такий доказ допустимим у даному кримінальному провадженні у межах доказування, визначеного обвинувальним актом. Також колегія суддів вважає застосовним даний висновок в частині поширення відповіді на друге питання і станом на 01.09.2019 з огляду на невеликий часовий проміжок між 29.08.2019 та 01.09.2019 у три дні. Такий висновок дає беззаперечні підстави стверджувати, що вартість незадекларованого об`єкта нерухомості з метою кваліфікації, достовірно знаходиться в межах від 500 до 4000 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб;
-відомостями повної перевірки декларації ОСОБА_7 за 2020 рік, іншими деклараціями обвинуваченої, змістом її листування із НАЗК в ході повної перевірки, інформацією про послідовність дій її як користувача реєстру декларацій, які містяться в документах, що є додатками до листа НАЗК від 20.06.2022 № 221/7109-04, отримані на підставі вимоги Національного бюро від 18.05.2022 № 0424-221/7510 в порядку ст. 93 КПК України. Із досліджених доказів, зокрема, вбачається, що за результатами повної перевірки декларацій за 2017 та 2020 роки ОСОБА_7 надано можливість подати виправлену щорічну декларацію за 2017 рік та надано доступ для подання декларації за 2020 рік із достовірними відомостями у період з 06.12.2021 по 06.03.2022. Відомості про послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_7 у період з 26.10.2016 по 09.06.2022 містять дані про те, що 21.03.2021 о 19 год 38 хв за IP адресою НОМЕР_1 відбувся вхід/авторизація до системи за допомогою кваліфікованого електронного підпису та створено декларацію. 21.03.21, 23.03.21 та 28.03.21 здійснено заповнення та перегляд розділів декларації. За вказаною IP адресою 28.03.2021 о 23 год 04 хв подано щорічну декларацію за 2020 рік та підтверджено кваліфікованим електронним підписом, а 04.04.2021 о 10 год 31 хв подано виправлену декларацію за 2020 рік, якій присвоєно ідентифікаційній номер c9058519-b13f-427e-ac82-e10cca2dfde0. Також щорічна та виправлена декларації за 2020 рік у розділі Загальні відомості про суб`єкта декларування містять електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон - НОМЕР_2 ; IP адресу НОМЕР_1 .
Зі змісту щорічної та виправленої декларацій за 2020 рік у Розділі 3. «Об`єкти нерухомості» відомості про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, - відсутні (т. 2 а.с. 143-144, 145-146, 147-215, т. 3 а.с. 1-134);
- листом керівника Апарату Верховної Ради України від 25.05.2022 № 20/13-2022/84848 у відповідь на вимогу в порядку ст. 93 КПК України детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_16 від 17.05.2022 № 0424-002/7369. Із досліджених доказів у виді додатків до листа, установлено, що 29.08.2019 ОСОБА_7, скріпивши текст присяги особистим підписом, набула повноважень народного депутата України IХ скликання, передбачених Конституцією України та законами України (т. 3 а.с. 157). Також 29.08.2019 ОСОБА_7, у зв`язку із набуттям повноважень народного депутата України, було підписано письмове попередження про встановлені Законом України обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України, заповнено особову картку, у п. 13.4 якої зазначено про ознайомлення з вимогами і обмеженнями відповідно до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про запобігання корупції» та «Про захист персональних даних», складено автобіографію. Із додатків убачається, що народному депутату України ОСОБА_7 нараховані та виплачені кошти, зокрема, компенсація вартості оренди житла за 2020 рік у розмірі 227 950 грн, за 01.01.2021 - 19 000 грн на підставі поданих заяв про компенсацію витрат на житло за адресою: АДРЕСА_3, розписок ОСОБА_10 про отримання коштів за оренду квартири, договорів оренди квартири від 29.08.2019, 31.08.2020, 30.11.2020 (т. 3 а.с. 152-153, 154-156, 158-206);
Посилання сторони захисту на те, що ці документи лише можуть підтверджувати оплату за договорами оренди квартири, однак не підтверджують факт користування квартирою протягом усього періоду дії договорів, колегія суддів не приймає до уваги, як такі, які не ґрунтуються на положеннях закону.
Зокрема главою 59 ЦК України врегульовано правовідносини, що виникають з найму (оренди) житла. Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Відповідно до ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму. Зі змісту вказаних норм вбачається, що договір оренди житла є цільовим, строковим, платним договором, а відтак передбачає знаходження об`єкта договору в оренді наймача протягом відповідного періоду за умови дотримання прав та виконання обов`язків сторонами договору. Також згідно ч. 2 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у редакції, чинній на час подачі обвинуваченою виправленої декларації, у декларації зазначаються, зокрема, відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Тобто визначальним для декларування такого роду об`єкта нерухомості є саме знаходження його в оренді у суб`єкта декларування, що як фактично, так і з відповідним юридичним оформленням мало місце у даному кримінальному провадженні;
-відомостями з протоколу огляду, який складено і проведено детективом НАБУ ОСОБА_15 16.12.2022, веб-сайту Центральної виборчої комісії, зокрема, протокол позачергових виборів народних депутатів до Верховної Ради України, зі змісту якого установлено, що у результаті позачергових виборів народних депутатів України, 21.07.2019 в одномандатному виборчому окрузі № 23, ОСОБА_7 обрано народним депутатом України (т. 4 а.с. 5-10);
-відомостями з протоколу огляду, який складено і проведено детективом НАБУ ОСОБА_15 12.12.2022, веб-сайту Верховної Ради України, зі змісту якого вбачається, що 11.09.2019 о 17:11 ОСОБА_7 проголосувала за прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції», за основу, а 02.10.2019 проголосувала за прийняття вказаного закону у другому читанні та в цілому (т. 4 а.с. 11-27);
- відомостями, що містяться на оптичному диску із написом «6Д-22-09482/кі від 28.11.2022» та у протоколі огляду інформації, яка міститься на даному диску від 21.12.2022 (т. 4 а.с. 45-46, додатки 47-102 зворот), які отримані за результатами тимчасового доступу до речей та документів, і перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна» від 15.11.2022 (т. 4 а.с. 29-33) на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 (т. 4 а.с. 34-41) про часткове задоволення відповідного клопотання детектива НАБУ ОСОБА_15 . Із дослідженої колегією суддів інформації про споживача телекомунікаційних послуг із абонентським номером НОМЕР_2 та спожитими ним телекомунікаційними послугами із відповідними властивостями, встановлено, що у період з 13.01.2020 по 17.12.2020 мобільний термінал із вказаним абонентським номером, яким користувалась ОСОБА_7, систематично реєструвався в мережі дії базової станції, а саме: 1) м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 26/1 з азимутом дії 90 градусів та 180 градусів; 2) м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 9-б, БЦ «Summit» з азимутом дії 260 градусів; 3 ) АДРЕСА_4 з азимутом дії 50 градусів та 100 градусів, в межах дії якої знаходиться будівля по АДРЕСА_5 . Окрім того, вказаний мобільний термінал реєструвався в мережі дії базової станції 04.04.2021 за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Боголюби, що є наближеним до місця проживання обвинуваченої (т. 4 а.с. 29-102 зворот).
Неточності, допущені дізнавачем в протоколах тимчасового доступу та протоколі огляду отриманої інформації щодо часу проведення вказаних дій, на переконання колегії суддів, не спростовують її змісту, який так само був сприйнятий колегією суддів безпосередньо у судовому засіданні із першоджерела, а саме - оптичного диску із написом «6Д-22-09482/кі від 28.11.2022». Окрім того колегією суддів установлено, що на час проведення тимчасового доступу та огляду, які мали місце 21 грудня 2022 року, запитувана інформація на вказаному диску уже існувала, що виключає її створення поза межами строку дії ухвали слідчого судді;
- відомостями, що містяться на оптичному диску із написом «CD-22-09377/кі» від 24.11.2022» та у протоколі огляду інформації на оптичному диску від 19.12.2022 (т. 4 а.с. 119, 120-123), які отримані за результатами тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна» від 10.11.2022 (т. 4 а.с. 104-108) на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2022 (т. 4 а.с. 109-116) про часткове задоволення відповідного клопотання детектива НАБУ ОСОБА_15, погоджене прокурором ОСОБА_5 . Із дослідженої колегією суддів інформації про споживача телекомунікаційних послуг із абонентським номером НОМЕР_3 та спожитими ним телекомунікаційними послугами із відповідними властивостями, встановлено, що у період з 00 год 00 хв 04.04.2021 по 10 год 31 хв 04.04.2021 мобільний термінал із вказаним абонентським номером, яким користується ОСОБА_8, реєструвався за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, с. Боголюби, трубостійка на даху з азимутом дії 360, 32 та 10. Шляхом перенесення даних на електронну карту місцевості, встановлено, що поруч з вказаною базовою станцією знаходиться будівля за адресою: АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 104-123).
Посилання сторони захисту на порушення гарантій адвокатської діяльності ОСОБА_8, передбачених ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» через те, що клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАт «ВФ України» та стосуються ОСОБА_8 мало бути погоджене Генеральним прокурором, а отримані докази за його результатами є недопустимими, не приймаються колегією суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами.
Оперативно-розшукові заходи чи слідчі дій стосовно адвоката можуть проводитися виключно з дозволу суду на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя (п. 3 ч. 1 ст. 23 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тобто, вимоги п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюються на випадки, які прямо передбачені у даній нормі.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є видом заходів забезпечення кримінального провадження. Згідно із п. 4) ч. 2 ст. 40-1 КПК України дізнавач уповноважений звертатись за погодженням із прокурором до слідчого судді, зокрема, із клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У зв`язку з цим, колегія суддів констатує, що прокурор ОСОБА_5 мав повноваження на погодження клопотання детектива про тимчасовий доступ до речей і документів стосовно особи, яка є адвокатом. Відтак клопотання подане у відповідності до вимог, встановлених КПК України та з дотриманням гарантій адвокатської діяльності відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а отримані в ході його реалізації докази не містять ознак недопустимості із підстав, які вказані захистом;
- відомостями, які містяться у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб. Із даного доказу, у сукупності із визнанням даного факту обвинуваченою, установлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають у шлюбі (т. 4 а.с 103-103 зворот);
- відомостями, що містяться у документах про виплати ОСОБА_7 компенсації вартості оренди житла, які отримані на підставі вимоги в порядку ст. 93 КПК України заступника керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_18, які перебувають у володінні Апарату Верховної ради від 23.12.2021 (т. 4 а.с. 143-144, 145-183). Із досліджених колегією суддів доказів встановлено, що ОСОБА_7 у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 систематично зверталась до Керівника Апарату Верховної Ради України із заявами про здійснення їй щомісячної видачі коштів для компенсації вартості оренди житла, надаючи: договори оренди квартири, що розташована у АДРЕСА_3 від 29.08.2019 з (термін оренди 01.09.2019-31.08.2020), від 31.08.2020 (термін оренди 01.09.2020- 31.08.2021), від 30.11.2020 (термін оренди 01.12.2020-30.11.2021) розписки ОСОБА_10 про отримання коштів за оренду житла (т. 4 а.с. 145-183). Із змісту даних договорів оренди вбачається, що вони в загальному відповідають правовідносинам, які врегульовані ст. 810, 815 ЦК України. За змістом вказаних договорів вбачається, що вказана квартира перебувала в оренді ОСОБА_7 з 01.09.2019, разом з тим, відповідно до п.5.1. договору від 29.08.2019 квартира та майно повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем до 31.08.2019.
Процесуальними документами, які надані стороною обвинувачення, та оцінюються судом у сукупності із дослідженими доказами:
-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який виготовлений у кримінальному провадженні № 42022000000000002 від 04.01.2022, особою яка вносила відповідні відомості 04.01.2022, з якого вбачається, що первісним реєстратором вказаного кримінального провадження за відповідною фабулою та класифікацією є Перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_19 (т. 1 а.с. 130);
- дорученням в.о. Генерального прокурора ОСОБА_19 від 06.01.2022 щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000002 від 04.01.2022 на підставі обґрунтованого висновку НАЗК від 06.12.2021 щодо виявлення в діях народного депутата України ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та процесуальними документами, які супроводили виконання такого доручення. Зокрема, супровідним листом Офісу Генерального прокурора від 27.01.2022 № 16/1/3-20238-22, яким направлено до НАБУ, а останнім отримано 01.02.202022 матеріали кримінального провадження для організації проведення досудового розслідування; письмовими резолюціями від 01.02.2022 та 02.02.2022; постановою Генерального прокурора ОСОБА_13 від 24.01.2022, якою визначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні у складі: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та старшого групи прокурорів ОСОБА_5, якому доручено керувати діями інших прокурорів; постановою заступника керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів ОСОБА_18 від 07.02.2022, якою визначено дізнавачів, які здійснюватимуть дізнання та визначено старшого групи у складі детективів: ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_34, ОСОБА_16, ОСОБА_35, ОСОБА_36, старшим групи визначено детектива ОСОБА_16, якому доручено керувати діями інших дізнавачів; постановою т.в.о. керівника Головного підрозділу детективів ОСОБА_18 від 02.06.2022 про зміну складу групи дізнавачів, які здійснюватимуть дізнання та визначення старшого групи дізнавачів, якою внесено зміни до складу групи та призначено її у такому складі: ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_14, ОСОБА_34, ОСОБА_16, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, старшим групи дізнавачів, визначено детектива ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 131, 222- 223, 224, 225-226, 227-228, 229-230);
-дорученням прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у складі групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42022000000000002 від 04.01.2022 заступника Генерального прокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_38 щодо здійснення у порядку ч. 2 ст. 481 КПК України повідомлення про підозру народному депутату України ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074 IX) та процесуальними документами, які супроводили виконання такого доручення, зокрема: повідомленням заступника Генерального прокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_38 про підозру від 22.12.2022 ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, яке 22.12.2022 було вручено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5, який входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42022000000000002 від 04.01.2022; повідомленням ОСОБА_7 про залучення захисника та невизнання нею вини у інкримінованому правопорушенні (т. 4 а.с.215-223);
- повідомленням підозрюваній ОСОБА_7 про результати висновку спеціаліста у кримінальному провадженні супровідним листом від 22.12.2022 № 16/1/3-20238-22 прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, з додатками у виді копії даного висновку; повістками про виклик на 05.01.2023 та 09.01.2023 ОСОБА_7 для допиту як підозрюваної та участі у інших процесуальних діях у кримінальному провадженні (т. 5 а.с. 3, 4, 5);
- листом Заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_38 від 23.12.2022 № 16/1/3-84091ВИХ2216/1/3-20238-22 Голові Верховної Ради України ОСОБА_39 про те, що 22.12.2022 народному депутату України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України (т. 5 а.с. 6);
- супровідним листом від 29.12.2022 № 16/1/3-86062ВИХ-22 із додатком (т.5 а.с. 11, 12-13), яким прокурор ОСОБА_5 направив ОСОБА_7 постанову від 29.12.2022 про відмову у задоволенні її клопотання від 24.12.2022 про проведення експертизи (т.5 а.с. 7);
- листом детектива ОСОБА_15 від 05.01.2023 № 0424-252/500 про задоволення клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 про забезпечення його участі у кримінальному провадженні (т. 5 а.с. 14-15);
- документами, які супроводжували завершення та закінчення дізнання у даному кримінальному провадженні, а саме: листом детектива ОСОБА_15 від 10.01.2023 № 0424-006/856 про направлення прокурору у кримінальному провадженні ОСОБА_5 зібраних матеріалів дізнання та повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42022000000000002 від 04.01.2022 (т. 5 а.с. 16); повідомленням детектива ОСОБА_15 від 10.01.2023 стороні захисту про подання прокурору зібраних матеріалів дізнання та повідомлення про підозру для прийняття рішення (т. 5 а.с. 17); повідомленням прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 від 10.01.2023 стороні захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т. 5 а.с. 18); повідомленням сторони захисту про отримання 20.02.2023 додатково наданих прокурором матеріалів кримінального провадження, а саме: протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.12.2022 та опис вилучених у ПрАТ «ВФ Україна» речей (т. 5 а.с. 2).
Аналіз вказаних процесуальних документів свідчить про дотримання стороною обвинувачення прав підозрюваної у кримінальному провадженні, вимог, передбачених ст. 219, ч. 2 ст. 298, 298-4, 298-5, 301 КПК України, а також особливого порядку кримінального провадження стосовно народного депутата України.
Доводи сторони захисту про те, що доручення заступника Генерального прокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_38 на здійснення повідомлення про підозру та повідомлення про підозру є недопустимими доказами, колегія суддів не приймає з огляду на таке.
Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 276 КПК України особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.
Особливий порядок кримінального провадження, зокрема, застосовується до народного депутата України (п. 1 ч. 1 ст. 480 КПК України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру здійснюється, зокрема, народному депутату України - Генеральним прокурором (виконувачем обов`язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Ч. 2 ст. 481 КПК України передбачене право Генерального прокурора чи його заступника доручати здійснення письмового повідомлення про підозру іншим прокурорам.
Із досліджених доказів убачається, що прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на підставі доручення заступника Генерального прокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_38 здійснив у порядку ч. 2 ст. 481 КПК України повідомлення про підозру народному депутату України ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074 IX).
Ураховуючи викладене, колегія суддів констатує, що дії сторони обвинувачення щодо набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної та дотримання процедури складання та здійснення письмового повідомлення про підозру у повній мірі ґрунтуються на законі, зокрема, відповідають вимогам ст. 481 КПК України.
Докази сторони захисту.
27.03.2023 захисник обвинуваченої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 повідомив прокурора у кримінальному провадження ОСОБА_5 про те, що сторона захисту володіє документами та має намір використати відомості, що містяться у них, як докази (т. 5 а.с. 19), та в ході судового засідання надав:
-протокол огляду веб-сайту газети Верховної Ради України «Голос України», який проведено і складено захисником ОСОБА_6 26.03.2023. Зі змісту протоколу огляду вбачається, що у номерах архівних газет від 05.01.2021, 09.07.2020, 12.01.2018 містяться списки народних депутатів України восьмого та дев`ятого скликань, які скористались правом на отримання коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера у 4-му кварталі 2017 року та 2, 4-му кварталі 2020 року. У зазначених списках є народний депутат України ОСОБА_7 (т. 5 а.с. 20-29);
-протокол огляду від 26.03.2023 відомостей, розміщених у розділі щодо фінансово-господарської діяльності на веб-сайті Верховної Ради України, який проведено і складено захисником ОСОБА_6 . Зі змісту протоколу вбачається, що у вказаному розділі містяться відомості зі списком народних депутатів України, яким здійснена виплата компенсації для оренди житла або винайму готельного номера у листопаді, грудні 2020 року, серед яких наявне прізвище ОСОБА_7 (т. 5 а.с. 30-42).
Вказані докази, на думку сторони захисту, підтверджують відсутність мети у ОСОБА_7 приховувати від контролюючих, правоохоронних та інших державних органів і громадськості, відомостей про об`єкт нерухомого майна, що перебував в оренді;
-вміст переписки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у сервісі обміну повідомленнями «WhatsApp», яка досліджена колегією суддів безпосередньо в ході судового розгляду та яка відповідає вмісту протоколу огляду від 26.03.2023, проведеного захисником ОСОБА_6 із дослідженого доказу встановлено, що при відкритті мобільного телефону ОСОБА_7, номер мобільного телефону НОМЕР_4, у сервісі обміну повідомленнями « WhatsApp » міститься абонент « ОСОБА_41 » із номером мобільного телефону НОМЕР_5 . Зі змісту переписки слідує, що 14.12.2021 ОСОБА_9 надіслав абоненту ОСОБА_7 фотокопії договору купівлі-продажу частини квартири та договір довічного утримання (т. 5 а.с. 43-43-47).
Вказаний доказ, на думку сторони захисту, підтверджує те, що ОСОБА_7 отримала правовстановлюючі документи на квартиру 14.12.2021. Саме з цього періоду їй могла бути відома інформація щодо вартості нерухомого орендованого майна;
- протокол огляду, проведеного захисником ОСОБА_6 26.03.2023, облікового запису «Google», зареєстрованого за ОСОБА_6, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Установлено, що у розділі контакти міститься абонент « ОСОБА_42 » з контактною інформацією « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зі змісту вбачається, що захисником установлено належність ОСОБА_8 електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка зареєстрована в електронному кабінеті НАЗК за суб`єктом декларування ОСОБА_7 (т. 5 а.с. 48-49).
Вказаний доказ, на думку сторони захисту, підтверджує, що електронна пошта « ІНФОРМАЦІЯ_2 » належить ОСОБА_8, яка зареєстрована в електронному кабінеті НАЗК за суб`єктом декларування ОСОБА_7 ;
-рішення НАЗК від 13.09.2019 № 2995 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої народним депутатом України ОСОБА_7, та довідки про отримання ОСОБА_7 коштів для компенсації вартості оренди. житла або винайму готельного номера у період з січня по грудень 2017 року (т.5 а.с.50, 51-61)
За результатами проведення перевірки виявлено недоліки щодо заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), зокрема у розділі 3 «Об`єкти нерухомості», які не мають відношення до будь-якого житла у м. Київ.
Колегія суддів приймає до уваги надані докази лише з метою врахування викладених у них фактичних даних, з огляду на відсутність у них ознак неналежності чи недопустимості, однак не вважає, що вони кожен окремо чи у сукупності спростовують встановлені судом обставини, які викладені як обґрунтування встановленого судом обвинувачення.
Також колегія суддів вважає за необхідне надати відповіді на основні аргументи захисту в контексті належності та допустимості досліджуваних доказів, що висловлені в ході судового розгляду кримінального провадження, а також надати оцінку основним доказам, які надані захистом на підтвердження власної версії.
Щодо доводів сторони захисту про недотримання належної правової процедури у даному кримінальному провадженні з огляду на те, що станом на час внесення відомостей про дане кримінальне правопорушення до ЄРДР, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України було злочином, а відтак щодо нього мало проводитись саме досудове розслідування, а не дізнання, а також процедура судового розгляду, передбаченого для розгляду злочинів.
22.11.2018 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), у якому змінами до Кримінального кодексу України було запроваджено інститут кримінального проступку. Зміни торкнулись як самого поняття діяння, щодо якого здійснюється кримінально-правова охорона (ст. 11 КК), так і його видів (ст. 12 КК). Відповідно до внесених змін діяння, які раніше відносились до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч.2 ст. 12 КК), переведено до категорії кримінальних правопорушень. Також, були внесені системні зміни до Кримінального процесуального кодексу України та низки інших законодавчих актів. Даний закон набув чинності 01.07.2020.
Зі змісту обвинувального акта та досліджених доказів колегією суддів установлено, що відомості до ЄРДР внесено Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_19 04.01.2022 на підставі довідки НАЗК від 06.12.2021, відповідно до якої, за результатами проведення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2020 рік, поданої 04.04.2021 народним депутатом України ОСОБА_7, установлено, що суб`єкт декларування вказав у декларації недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 2 819 019, 33 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Згідно з відомостями, що містяться у витягу із ЄРДР, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 366-2 КК України (редакція чинна до 21.07.2021).
Відповідно до ч. 1 ст. 366-2 КК України у вказаній редакції, умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно з ч. 1 ст. 12 КК України, у редакції з останніми змінами від 22.11.2018, Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі (ч. 2 ст. 12 КК України).
Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності, що унормовано ч. 2, 3 ст. 4 КК України.
Відтак, станом на день вчинення кримінального правопорушення - 04.04.2021, зазначене діяння було кримінальним проступком.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII, досудове розслідування кримінальних проваджень про злочини, які визначені як кримінальні проступки, повинні здійснюватися в порядку, встановленому главою 25 КПК України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи сторони захисту про недотримання належної правової процедури у даному кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження. Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України, станом на день вчинення - 04.04.2021 було кримінальним проступком, то і кримінальне процесуальне законодавство має бути застосоване за відповідною вчиненому правовою процедурою, яка передбачає саме дізнання та судове провадження щодо кримінальних проступків.
Положення ст. 5 КПК України, згідно яких процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положенням цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, узгоджується із вказаною позицією суду, так як на момент проведення досудового розслідування у формі дізнання та судового провадження щодо кримінальних проступків відповідна процедура уже була передбачена КПК України, а відтак підлягала застосуванню.
Щодо недотримання стороною обвинувачення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України.
Глава 25 КПК України врегульовує особливості досудового розслідування кримінальних проступків, яка починається із визначення дізнавача, який здійснюватиме досудове розслідування у формі дізнання у ч.1 ст. 298 КПК України. Разом з тим, згідно ч. 2 цієї статті, досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно з загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї статті.
Відповідно до ч. 7 ст. 214 КПК України, якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня внесення таких відомостей з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до відповідного органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.
Колегію суддів з досліджених доказів установлено, що відомості до ЄРДР внесено Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_19 04.01.2022.
06.01.2022 в.о. Генерального прокурора ОСОБА_19 надав керівнику Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_43 доручення в порядку ч. 7 ст. 214, ст. 216 та ст. 218 КПК України щодо невідкладного забезпечення організації проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000002 від 04.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
27.01.2022 прокурор третього відділу САП ОСОБА_5 направив супровідним листом № 16/1/3-20238-22 матеріали кримінального провадження разом з постановою про групу прокурорів для провадження дізнання. Вказані матеріали надійшли до НАБУ 01.02.2022 за вх. 006/1946-00.
Колегія суддів констатує, що в порушення вимог ч. 7 ст. 214 КПК України, прокурором передано матеріали до відповідного органу дізнання - НАБУ не протягом п`яти робочих днів з дня внесення таких відомостей до ЄРДР, а через 23 календарні дні.
При цьому, вирішуючи питання про вплив даного порушення на допустимість доказів, отриманих у результаті дізнання у даному кримінальному провадженні, суд повинен врахувати тривалість такого порушення, обсяг і характер вчинених дій і прийнятих рішень внаслідок такого порушення. Недотримання строку, визначеного в ч. 7 ст. 214 КПК, не вбачається у даному конкретному випадку підставою для визнання недопустимими будь-яких доказів, так як в період з часу внесення відомостей до ЄРДР до часу отримання матеріалів органом дізнання здійснення процесуальних дій і прийняття рішень не встановлено. Вказане порушення в загальному призвело до збільшення строків дізнання до повідомлення особі про підозру та загальних строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що в кінцевому результаті поставило саме сторону обвинувачення у більш невигідне становище.
Щодо доводів сторони захисту про те, що перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_19 неуповноважений вносити відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, що не узгоджуються з ч. 1 ст. 482-2 КПК України, оскільки ОСОБА_19 на час внесення відомостей 04.01.2022 не був Генеральним прокурором, а відомості про те, що він виконує обов`язки Генерального прокурора, матеріали кримінального провадження не містять.
Відповідно ч. 1 ст. 482-2 КПК України, відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» ( у редакції на час вчинення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення) у разі відсутності Генерального прокурора його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора, а в разі відсутності першого заступника - один із заступників Генерального прокурора.
Із досліджених доказів, зокрема, із витягу з ЄРДР, який виготовлений у кримінальному провадженні № 42022000000000002 від 04.01.2022, колегією суддів установлено, що первісним реєстратором внесення відомостей вказаного кримінального провадження за відповідною фабулою та класифікацією є Перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_19 (т. 1 а.с. 130).
Окрім того, за його дорученням, як в.о. Генерального прокурора від 06.01.2022 розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 42022000000000002 від 04.01.2022 на підставі обґрунтованого висновку НАЗК від 06.12.2021 щодо виявлення в діях народного депутата України ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та процесуальними документами, які супроводили виконання такого доручення.
З огляду на викладене, колегія суддів беззаперечно вбачає, що відомості до ЄРДР у даному кримінальному провадженні внесено Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_19, як особою, яка виконувала обов`язки Генерального прокурора. Докази виконання таких обов`язків не є матеріалами кримінального провадження, а є організаційно-розпорядчим внутрішнім документом Офісу Генерального прокурора, та міг бути отриманий стороною, яка ставить таку інформацію під сумнів, у порядку, встановленому КПК України.
Щодо доводів сторони захисту про те, що за змістом ст. 39-1 КПК України ОСОБА_18, як заступник керівника Головного підрозділу детективів - керівник Другого підрозділу детективів НАБУ не мав повноважень на прийняття постанов від 07.02.2022, якою визначено дізнавачів, які здійснюватимуть дізнання, та визначення старшого групи дізнавачів, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні, та від 02.06.2022 про зміну складу вказаної групи дізнавачів. Зокрема, оскільки дізнання може здійснюватися лише одним дізнавачем, на що у даному провадженні уповноважено лише детектива Христину Чайку, то усі докази, здобуті іншими особами у даному кримінальному провадженні, є недопустимими.
У підготовчій частині судового розгляду захисником ОСОБА_6 заявлено усні скарги на постанови заступника керівника Головного підрозділу детективів - керівника Другого підрозділу детективів НАБУ, оскільки останній неуповноважений виносити постанови від 07.02.2022, якою визначено дізнавачів, які здійснюватимуть дізнання та визначення старшого групи дізнавачів, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні, та від 02.06.2022 про зміну складу групи дізнавачів, які здійснюватимуть дізнання та визначення старшого групи дізнавачів, якою внесено зміни до складу групи, з огляду на відсутність у нього законодавчо визначених повноважень на вчинення таких дій.
Оскільки такі скарги стосуються питання допустимості доказів, колегія суддів вважає за доцільне надати оцінку викладеним доводам саме в ході їх оцінки.
Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 3 КПК Україникерівник органу дізнання, це, зокрема, начальник підрозділу дізнання органу Національного антикорупційного бюро України, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівник органу досудового розслідування.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування, це, зокрема, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень.
Законом України від 22.11.2018 N 2617-VIII у первісній редакції, КПК України серед іншого доповнено ст. 39-1, яка визначала повноваження керівника органу дізнання, до яких належать: визначати дізнавача, який здійснюватиме дізнання; відсторонювати дізнавача від проведення дізнання за ініціативою прокурора або з власної ініціативи та призначати іншого дізнавача за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу (самовідводу) або неефективного дізнання; ознайомлюватися з матеріалами дізнання, давати дізнавачу письмові вказівки, що не суперечать рішенням та вказівкам прокурора; вживати заходів для усунення порушень вимог законодавства у разі їх допущення дізнавачем; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
З метою уніфікації та приведення чинного законодавства у відповідність, пунктом 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17.06.2020 № 720-IX, який набув чинності з дня набрання чинності Законом № 2617-VIII, внесено зміни, зокрема у розділ I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 17, ст. 71), тобто до Закону N 2617-VIII, яким внесено зміни до КПК України, у зв`язку з чим остаточна редакція ст. 39-1 КПК також зазнала змін. Недоліки законодавчої техніки у даному випадку не спростовують змісту ст. 39-1 КПК України, яка підлягала застосуванню станом на час прийняття оскаржуваних рішень.
Так, відповідно до ст. 39-1 КПК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних захисником рішень, до повноважень керівника органу дізнання, належали: визначати дізнавача, який здійснюватиме дізнання, а у випадках здійснення дізнання групою дізнавачів - визначати старшого цієї групи, який керуватиме діями інших дізнавачів; відсторонювати дізнавача від проведення дізнання за ініціативою прокурора або з власної ініціативи та призначати іншого дізнавача за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу (самовідводу) або неефективного дізнання; ознайомлюватися з матеріалами дізнання, давати дізнавачу письмові вказівки, що не суперечать рішенням та вказівкам прокурора; вживати заходів для усунення порушень вимог законодавства у разі їх допущення дізнавачем; здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків, користуючись при цьому повноваженнями дізнавача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
З огляду на викладене, ОСОБА_18, як заступник керівника Головного підрозділу детективів - керівник Другого підрозділу детективів НАБУ, був наділений повноваженнями визначати/змінювати групу дізнавачів та старшого групи, який буде керувати діями інших дізнавачів. Відтак скарги захисника на постанови заступника керівника Головного підрозділу детективів - керівника Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_18 від 07.02.2022 та 02.06.2022 колегія суддів вважає необґрунтованими, а детективів, які включені первісно чи в подальшому у склад групи дізнавачів у даному кримінальному провадженні такими, що діяли у спосіб та у межах, визначених КПК України. Відтак підстави вважати, що порушений порядок отримання доказів детективами, які були наділені відповідними повноваженнями внаслідок прийняття вказаних процесуальних рішень відсутні.
Щодо обов`язку подати декларацію суб`єктом декларування.
Доводи про те, що виправлену декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, подано не ОСОБА_7, а її чоловіком ОСОБА_8, що на думку сторони захисту свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, або умислу на його вчинення, колегія суддів не враховує з огляду на таке.
Згідно з п.п. б) п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, зокрема, є народний депутат України.
29.08.2019 ОСОБА_7 набула повноважень народного депутата України, а тому є суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про статус народного депутата України», народний депутат України зобов`язаний щороку протягом здійснення своїх повноважень подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, п.п. «а» і «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Тобто, закон встановлює строки, спосіб, форму подачі декларації, а також те, що сам суб`єкт декларування подає таку декларацію. Представництво у даних правовідносинах не допускається.
Підтвердженням виконання суб`єктом декларування обов`язку подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, є наявність такої декларації у відповідному реєстрі.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Суб`єктами відносин у сфері електронних довірчих послуг, зокрема, є користувачі електронних довірчих послуг. При цьому, користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані, зокрема, забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа (ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Таким чином будь-яка можливість використання кваліфікованого електронного підпису іншими особами законодавством заборонена.
ОСОБА_7 попереджалась 29.08.2019 про встановлені Законом України «Про запобігання корупції» обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України. При накладенні кваліфікованого електронного підпису, при подачі декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування суб`єкт декларування також попереджається про відповідальність за правильність заповнення декларації.
За сукупності обставин наявності декларації за 2020 рік ОСОБА_7, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави у відповідному реєстрі декларацій, відповідності такої декларації формі та змісту, що визначається НАЗК, подача такої декларації у строки, визначені Законом України «Про запобігання корупції», засвідчення такої декларації кваліфікованим електронним підписом, який відповідає особі користувача, та наявності згоди обвинуваченої на заповнення та подачу декларації іншим членом сім`ї внаслідок «розподілу сімейних обов`язків», колегія суддів прийшла до висновку про те, що у даному конкретному випадку, саме суб`єкт декларування має нести встановлену законом відповідальність за достовірність відомостей, внесених до відповідної декларації. Факт належності електронної пошти, з якої здійснено реєстрацію у кабінеті НАЗК з метою завчасного листування із спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції, члену сім`ї суб`єкта декларування у даному випадку не має правового значення.
Підстави вважати, що у даному випадку мало місце умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», у колегії суддів відсутні, так як встановлено наявність волевиявлення на таку подачу та такий зміст декларації ОСОБА_7, яка наявна у реєстрі декларацій. Окрім того, як свідчать показання останньої та свідка ОСОБА_8, позиція захисту, висловлена в ході судового розгляду, рішення про невнесення інформації щодо квартири, розташованої у АДРЕСА_3, у декларацію за 2020 рік (виправлену) є свідомим та ґрунтується на власному тлумаченні Закону України «Про запобігання корупції», що може свідчити про неправильне уявлення особи про юридичні властивості вчиненого та його правову характеристику. Інших обставин, наприклад, важкої життєвої ситуації, отримання хибних персональних чи наявності загальнодоступних роз`яснень НАЗК, які б дали колегії суддів підстави виключити кримінальну відповідальність ОСОБА_7, не встановлено. Також і після проведення повної перевірки декларації за 2020 рік, обов`язок ОСОБА_7 внести до декларації достовірні відомості у строк до 06.03.2022 не виконано, хоча така можливість існувала і після введення воєнного стану в Україні, так як доступ до реєстру був обмеженим лише для сторонніх осіб, а також існує можливість встановлення додаткового строку для такого виправлення за відповідним зверненням до НАЗК. За відсутності фактичних даних про те, що зміст декларації ОСОБА_7 за 2020 рік не відповідає її волі, сформований за наявності фактів використання її персональних даних всупереч волі останньої, колегія суддів критично оцінює позицію сторони захисту про те, що заповнення та подача такої декларації не особисто ОСОБА_7, а її чоловіком ОСОБА_8 будь-яким чином впливає на міру чи вид відповідальності останньої. Зазначена позиція сприймається колегією суддів, як тактика сторони захисту від висунутого обвинувачення з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Щодо наявності умислу у діях суб`єкта декларування.
У диспозиції ст. 366-2 КК України, у редакції, яка є предметом судового розгляду, законодавець вказав на форму вини - умисел. У даному випадку йдеться саме про прямий умисел, адже суб`єкт декларування чітко усвідомлює, що повинен внести достовірні відомості до декларації, однак свідомо цього не робить. Тобто, з суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується лише прямим умислом. При цьому умисел є однією із форм вираження вини, як обов`язкової ознаки будь-якого складу злочину, яка підлягає доказуванню як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, шляхом аналізу всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів, адже кримінальна відповідальність особи можлива лише за умови доведення у встановленому законом порядку вини особи у вчиненому злочині, обов`язок по доказуванню якого, відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на сторону обвинувачення.
Умисне внесення суб`єктом декларування недостовірних відомостей до декларації означає, що особа, маючи змогу виконати покладений на неї обов`язок, умисно цього не робить. Склад цього злочину матиме місце у випадку, коли особа відкрито відмовляється виконати вимогу закону, тобто усвідомлює той факт, що не виконує обов`язки, покладені Законом України «Про запобігання корупції» шляхом свідомого приховування чи перекручування тієї чи іншої інформації.
З фактичних об`єктивних обставин справи вбачається, що ОСОБА_7 як народний депутат України попереджена про встановлені Законом України «Про запобігання корупції» обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України. Також ОСОБА_7 приймала участь у голосуванні за прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції».
Згідно з пояснювальною запискою до вказаного Закону ціллю та завданням його прийняття було зниження рівня корупції, підвищення суспільної довіри до антикорупційних органів шляхом вдосконалення інституційного механізму запобігання корупції та виправлення окремих недоліків регулювання, що містяться в Законі України "Про запобігання корупції", зокрема в частині вимог фінансового контролю.
Посилання сторони захисту на ст. 10 Закону України «Про статус народного депутата України», згідно з якою народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, є нерелевантними у межах цього кримінального провадження.
Наявність вищої освіти, достеменна освідомленість ОСОБА_7 про норми положень Закону України «Про запобігання корупції» в частині декларування, наявність можливості звернутись до публічних роз`яснень НАЗК та отримати персональні, не дають колегії суддів підстав вважати, що остання не могла не знати про те, що об`єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_3, перебував її користуванні на праві оренди протягом більше 183 днів у 2020 році та станом на 31.12.2020, а відтак підлягав деларуванню.
Доводи сторони захисту та докази того, що ОСОБА_7 не мала на меті приховувати користування квартирою у м. Києві у силу того, що такі відомості є публічною інформацією та розміщуються на веб-сайті Верховної Ради України, чи такий дохід відображений нею у відповідному розділі декларації за 2020 рік (т. 5 а.с. 20-29, 30-42, 50), колегія суддів не приймає до уваги на користь сторони захисту, оскільки йдеться про . Оскільки оприлюднення такої інформації є обов`язком у разі реалізації права на отримання компенсації вартості орендованого житла на підставі Закону України «Про статус народного депутата України». Крім того, така відкрита інформація парламенту є засобом громадського контролю за публічними особами, якими є народні депутати України, не містить відомостей про сам об`єкт нерухомості, який підлягає декларуванню, та не підмінює собою обов`язок декларування самого об`єкту нерухомості.
Не свідчить про відсутність умислу на вчинення правопорушення, яке є предметом даного судового розгляду, і зміст рішення НАЗК від 13.09.2019 № 2995 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_7, як народним депутатом України (т.5 а.с. 51-61). Колегія суддів не має будь-яких правових підстав надавати оцінку даному висновку, так як він знаходиться за межами обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті. Також колегія суддів не вбачає правових підстав для порівняння самих лише даних висновків без надання достовірних відомостей про ідентичність правовідносин щодо оренди, які мали місце у період 2017 та 2020 років (зміст договорів оренди, тривалість оренди конкретного житла, характеристик житла, у тому числі щодо його вартості тощо), особливо із врахуванням різних редакцій положення ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», різних форм та змісту декларацій, які діяли на час їх подачі, а також Закону, який визначає караність такого діяння. Захист посилаючись на ідентичність обставин, які мали місце при заповненні декларації за 2017 та 2020 роки, доказів достовірності своїх тверджень не надав, посилаючись у даному контексті лише на отримання ОСОБА_7 компенсацій за оренду житла у цих двох періодах, які є у публічному доступі.
Під час проведення НАЗК повної перевірки декларації за 2020 рік, зокрема, щодо не зазначення відомостей про об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_3, суб`єкт декларування зазначила, що вона використовувала його періодично для проживання протягом 2020 року, менше 183 днів і лише під час виконання депутатських повноважень.
Однак такі пояснення суб`єкта декларування не враховані, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, зокрема, що перебувають в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
При цьому, колегія суддів констатує, що незважаючи на те, що обвинувачена зазначає про користування орендованою квартирою менше 183 днів у звітному періоді, вона щомісяця протягом 2020 року зверталась до Керівника Апарату Верховної Ради України із заявами щодо компенсації вартості оренди вказаного житла.
Ураховуючи ідентичну позицію ОСОБА_7, висловлену у ході судового розгляду, колегія суддів прийшла до висновку, що встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 відкрито відмовилась виконати вимогу закону, тобто усвідомлювала той факт, що не виконує обов`язки, покладені Законом України «Про запобігання корупції» шляхом свідомого приховування інформації про об`єкт нерухомості та власного тлумачення положень законодавства щодо декларування, що призвело до порушення передбаченого спеціальним законом порядку декларування, основною метою якого є ефективне запобігання корупції через прозорість майнового стану осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
Версія обвинуваченої про те, що квартира, яка розташована у АДРЕСА_3, не використовувалась ОСОБА_7 для проживання протягом 2020 року більше 183 днів і на кінець звітного періоду, а тому не підлягає декларуванню - виключає усі інші версії захисту, які як прямо, так і опосередковано висловлені в ході дослідження доказів.
Ураховуючи викладене, колегія суддів констатує про умисне внесення ОСОБА_7 недостовірних відомостей до декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» щодо об`єкта декларування за адресою: АДРЕСА_3 .
Мотиви та мета такого внесення знаходяться за межами предмета доказування, так як не є обов`язковою ознакою складу даного кримінального правопорушення. Наявність або відсутність мотиву та мети вчинення такого злочину можуть прийматись до уваги у сукупності з іншими обставинами, які мають значення у конкретних кримінальних провадженнях, які не встановлені у даному судовому розгляді. Відтак суд вважає за необхідне виключити із формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, посилання прокурора та встановлену ним мету вчинення інкримінованого проступку - приховування від контролюючих, правоохоронних та інших органів і громадськості відомостей про об`єкт нерухомого майна, що перебував у неї в оренді, та його місце знаходження.
Всі вищенаведені докази, які прийняті судом до уваги, у сукупності із проаналізованими процесуальними документами є належними, допустимими, достовірними та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, доводять обставини пред`явленого обвинувачення у частині, яка визнана судом доведеною. Відповідно до принципу змагальності суду не наведено доводів, які б викликали сумніви у достовірності цих доказів.
Щодо втручання у приватне життя, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У ст. 12 Загальної Декларації прав людини зазначено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Зазначені норми міжнародного законодавства знаходять своє відображення у законодавстві національного рівня. Зокрема, відповідно до положень ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочину чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Слід зазначити, що порядок втручання в приватне життя, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції під час проведення кримінального провадження врегульований також нормами чинного КПК України.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 1 КПК України, згідно з якими порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, суд застосовує положення щодо втручання у ході ведення досудового розслідування у приватне спілкування окремих осіб, виходячи із загальних положень цього Кодексу.
Колегія суддів констатує, що на стадії дізнання стосовно ОСОБА_7 мало місце втручання в особисте життя, однак таке втручання є виправданим та допустимим у межах цього кримінального провадження. Так, на переконання колегії суддів, приймаючи рішення про зайняття відповідної посади чи здійснення відповідної діяльності, особа погоджується і з тим, що наслідком такого вибору буде, зокрема, покладення певних прав та обов`язків. Участь у публічній діяльності приносить певні блага, однак такі функції неминуче тягнуть за собою відповідальність і навіть обмеження через їх публічний характер.
Ураховуючи викладене, колегія суддів констатує, що ступінь втручання держави в особисте життя суб`єкта декларування в межах досліджуваних правовідносин є допустимим в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети щодо запобігання корупції в Україні та таким, що відповідає нагальній соціальній потребі, а порядок та обов`язок декларування є його невід`ємною частиною.
Колегія суддів не приймає до уваги та відкидає надані в якості доказу обвинувачення відомості з протоколу огляду веб-сайту «Слово і діло» від 19.12.2022, проведеного детективом Національного бюро Четвертого відділу детективів другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_15 та додатками до нього. У публікації статті на веб-сторінці аналітичного порталу «Слово і Діло», що стосувалась декларування ОСОБА_7 зазначено, що остання надала коментар до публікації та пояснила, що дійсно цією квартирою вона користувалася періодично і всі договори оренди на певні періоди є, але вони зберігаються у Верховній Раді України. За її словами, НАЗК відкрило їй доступ до декларації для подання виправленої декларації (т. 3 а.с. 136-151).
Колегія суддів також не приймає до уваги та відкидає надані в якості доказу обвинувачення відомості з протоколу огляду, який складено і проведено детективом НАБУ ОСОБА_15 10.11.2022, веб-сторінки сервісу «2IP» у мережі Інтернет, з якого встановлено, що провайдером, який обслуговує, зокрема надає телекомунікаційні послуги IP адресу НОМЕР_6 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкомпласт Сервіс» (т. 4 а.с. 189-192), та відомості з листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомпласт Сервіс», які отримані на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 про задоволення відповідного клопотання детектива НАБУ від 15.11.2022. Із досліджених доказів у сукупності не вбачається за можливе встановити інформацію щодо абонентів, яким надавались послуги з доступу до мережі інтернету 04.04.2021 о 10 год 31 хв за IP адресою НОМЕР_6, адже даний провайдер надає послуги доступу до мережі Інтернет у Волинській області, а абонента ОСОБА_7 у Товариства немає. (т. 4 а.с. 193-206).
Колегія суддів вважає, що вказані докази не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Таким чином, розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку про їхню достатність для визнання ОСОБА_7 винуватою в інкримінованому їй злочині та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 366-2КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму 2 520 061 грн, що більше ніж 1110 разів перевищує встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб.
При цьому колегія суддів враховує, що кримінально-правова кваліфікація діяння здійснюється на час вчинення такого діяння. Визначення достовірності відомостей, які відрізняються від недостовірних, які внесені суб`єктом до відповідної декларації, у розумінні ст. 366-2 КК України має здійснюватися на час виникнення обов`язку такого декларування. Таким чином, колегія суддів погоджується із позицією обвинувачення, що такі достовірні відомості мають встановлюватись відповідно до ринкової вартості такого майна та погоджується із відповідними розмірами, вказаними у висновку експертів (спеціалістів), якому надана оцінка вище.
Пункти 65-57 роз`яснень НАЗК від 03.02.21 №1, які були чинними на час заповнення ОСОБА_7 декларації, та п.10 розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування», затвердженого наказом НАЗК №449/21 від 23.07.2021, який діє на час розгляду кримінального провадження, повністю узгоджуються положеннями ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», які суд вважає порушеними у визнаному доведеним формулюванні обвинувачення. Правовстановлюючі документи можуть використовуватись суб`єктами декларування в ході заповнення декларації та не мають прямого відношення до кваліфікації діянь, вчинених з метою внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Колегія суддів у повній мірі переконалась, що у даному кримінальному провадженні має місце вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, а відтак згідно з частиною 1 статті 2 КК України є підставою кримінальної відповідальності.
Щодо особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_7 на час вчинення злочину була повнолітньою (т. 4 а.с. 28), обіймає посаду народного депутата України IХ скликання (т. 1 а.с. 162,163, т. 4 а.с. 7-10 ); заміжня (т. 4 а.с. 103-103 зворот); має повнолітніх дітей; має вищу освіту; раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась (т. 4 а.с. 188-188 зворот); на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває (т. 4 а.с. 187); місце народження: Львівська обл., м. Львів, місце реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 28).
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7, колегія суддів, у відповідності до положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.
Обставин, передбачених ст. 66, 67 КК України, які обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_7 колегією суддів не встановлено.
За таких обставин на думку колегії суддів обвинуваченій ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ) та з позбавленням права обіймати певні посади на мінімальний строк, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що на переконання колегії суддів повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Щодо призначення додаткового покарання, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене на строк від одного до трьох років.
Ураховуючи ту обставину, що вчинення злочину ОСОБА_7 було пов`язане з посадою та із здійсненням функцій представника влади в органах державної влади, з метою ефективного запобігання вчинення нею нових правопорушень, колегія суддів вважає за необхідне застосувати у якості додаткового покарання позбавлення права обіймати посади, зазначені у пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» встановивши строк зазначеного додаткового покарання тривалістю 1 рік.
Цивільний позов не пред`являвся. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Наявності речових доказів та застосування заходів забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням спеціалістів у розмірі 15 101 грн 60 коп (т. 2 а.с. 142) відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави.
Ураховуючи вимоги ст. 483 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне повідомити Голову Верховної Ради України про ухвалення вироку стосовно народного депутата України ОСОБА_7 .
Відповідно до статті 65 КК України, керуючись статтями 368, 370, 373, 374, 483 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
ОСОБА_7 визнати винуватою в пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 366-2 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 2600 (двох тисяч шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 44 200 (сорок чотири тисячі двісті) грн 00 коп, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади в органах державної влади строком на 1 (один) рік.
Роз`яснити ОСОБА_7, що несплата штрафу за відсутності підстав для розстрочки його виплати тягне за собою наслідки, передбачені частиною п`ятою статті 53 Кримінального кодексу України.
Стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати на користь держави за проведення експертизи від 15.12.2022 № 16481/16482/22-42 в сумі 15 101 грн 60 коп (п`ятнадцять тисяч сто одна грн шістдесят коп).
Повідомити Голову Верховної Ради України про ухвалення вироку стосовно народного депутата України ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Головуюча ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3