- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Головуючий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/196/20Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-п/991/13/23
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
27 березня 2023 рокумісто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши на прийнятність клопотання захисника ОСОБА_3, подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, про направлення кримінального провадження №52018000000000547 від 12 червня 2018 року, об`єднаного з кримінальним провадженням №52018000000000856 від 06 вересня 2018 року з Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області,
В С Т А Н О В И В:
27.03.2023 Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду /далі - Апеляційна палата/ отримано клопотання захисника щодо направлення кримінального провадження №52018000000000547 від 12.06.2018, об`єднаного з кримінальним провадженням №52018000000000856 від 06.09.2018, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України /далі - КК/, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК, з Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями по провадженню №11-п/991/13/23 справу передано судді-доповідачеві ОСОБА_2, судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 .
У своєму клопотанні захисник просить направити об`єднане кримінальне провадження №52018000000000547 від 12.06.2018 з кримінальним провадженням №52018000000000856 від 06.09.2018 з Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області.
Клопотання мотивоване тим, що: (1) жоден з обвинувачених не належить до кола осіб, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/; (2) кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду за умовою п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК, оскільки відсутня частка державної або комунальної власності, яка перевищує 50 відсотків в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю /далі - ТОВ/ «Енергія-Новий Розділ» та ТОВ «НВП «Енергія Новояворівськ»; (3) майнова шкода в розумінні абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК не є тяжкими наслідками; (4) об`єднане кримінальне провадження підсудне Миколаївському районному суду Львівської області, так як остання за часом подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК, вчинена ТОВ «Енергія-Новий Розділ», яке зареєстроване в м. Новий Розділ Львівської області.
У ході перевірки чи можливо розглянути клопотання захисника колегією суддів суддя-доповідач виходить із того, що порядок вирішення питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду врегульований ст. 34 КПК.
Так, питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала (абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК). Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання (ч. 4 ст. 34 КПК).
Проте наявність вищевказаного правила, зазначеного в ч. 4 ст. 34 КПК, як вважає суддя-доповідач, не позбавляє його обов`язку, виходячи із таких загальних засад кримінального провадження як законність і верховенство права (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 КПК), перевірити отримане клопотання на прийнятність. Зокрема, з`ясувати чи клопотання: (1) підлягає окремому розгляду в суді (ст. 8, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 3 і 4 ст. 34, ч. 4 ст. 399 КПК); (2) подано особою, яка має на це право (ст. 8, ч. 6 ст. 9, абз. 2 ч. 3 ст. 34, п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК); (3) до суду з дотриманням прави підсудності (ст. 8, ч. 6 ст. 9, ст. 33-1, ч. 3 ст. 34, п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК); (4) не є повторним зверненням до суду з прохання вирішення питання, яке ним вже раніше було вирішено (ст. 8, ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 21, ч. 4 ст. 81 КПК).
Перевіривши зміст доводів вищевказаного клопотання захисника ОСОБА_3, суддя-доповідач встановив, що слід відмовити у відкритті провадження за наведеним клопотанням із урахуванням нижчезазначеного.
Обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства (п. 9 ст. 129 Конституції України).
При цьому кримінальний процесуальний закон не передбачає багаторазове (повторне) вирішення судом питання передачі провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ (ст. 8 КПК).
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини /далі - Конвенція/, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» / Brumarescu v. Romania, заява №28342/95; п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» / Khristov v. Ukraine, заява №24465/04).
Правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39).
Захист від дублювання кримінального провадження є однією з конкретних гарантій, пов`язаних із загальною гарантією справедливого судового розгляду у кримінальному провадженні згідно зі ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 09.03.2006 щодо прийнятності заяви у справі «Братякін проти Росії» / Bratyakin v. Russia, заява №72776/01).
Принцип правової визначеності також гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. Така довіра, безперечно, є однією з найважливіших складових існування держави, заснованої на верховенстві права (п. 107 рішення ЄСПЛ від 12.01.2016 у справі «Борг проти Мальти» / Borg v. Malta, заява №37537/13).
Отже, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог уже висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.
Застосовуючи наведений підхід при вирішенні питання щодо прийнятності, суддя-доповідач входить із того, що:
(1) 28.01.2020 Апеляційною палатою було постановлено остаточне рішення, яким залишено без задоволення клопотання, зокрема, захисника ОСОБА_13, подане в інтересах обвинуваченого за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК ОСОБА_4, щодо направлення кримінального провадження №52018000000000856 від 06.09.2018 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду (ухвала в справі №991/196/20, провадження №11-п/991/11/20). Із тексту мотивувальної частини наведеної ухвали вбачається, що зазначене кримінальне провадження предметно підсудне Вищому антикорупційному суду;
(2) 10.08.2021 Апеляційною палатою було постановлено остаточне рішення, яким залишено без задоволення клопотання, зокрема, захисника ОСОБА_14, розглянуте за участі в судовому засіданні в тому числі захисників ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, щодо направлення кримінального провадження №52018000000000547 від 12.06.2018 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду (ухвала в справі №991/4989/21, провадження №11-п/991/16/21). Із тексту мотивувальної частини наведеної ухвали вбачається, що зазначене кримінальне провадження предметно підсудне Вищому антикорупційному суду;
(3) 09.04.2020 (справа №991/196/20, провадження №11-п/991/27/20), 25.05.2021 (справа №991/196/20, провадження №11-п/991/9/21) та 30.12.2021 (справа №991/196/20, провадження №11-п/991/27/21) Апеляційна палата постановила ухвали, якими провадження з приводу вирішення питання щодо передачі кримінального провадження №52018000000000856 від 06.09.2018 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду було закрито, оскільки питання щодо підсудності цієї справи Вищому антикорупційному суду вже вирішено в ухвалі від 28.01.2020;
(4) 11.07.2022 (справа №991/4989/21, провадження №11-п/991/8/22) Апеляційна палата постановила ухвалу, якою закрила провадження з приводу вирішення питання щодо передачі кримінального провадження №52018000000000547 від 12.06.2018 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду, оскільки питання щодо підсудності цієї справи Вищому антикорупційному суду вже вирішено в ухвалі від 10.08.2021;
(5) 11.01.2023 колегія суддів Вищого антикорупційного суду об`єднала в одне провадження матеріали кримінальних проваджень №52018000000000547 від 12.06.2018 та №52018000000000856 від 06.09.2018, кожне з яких, із огляду на вищенаведені факти, предметно підсудне Вищому антикорупційному суду.
Із наведеного вбачається, що у своєму клопотанні захисник ОСОБА_3 по суті просить повторно розглянути питання щодо передачі справи за обвинуваченням ОСОБА_4 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду, яке вже було вирішено ухвалами Апеляційної палати від 28.01.2020 та від 10.08.2021.
Разом із тим КПК прямо не регламентує повноваження судді-доповідача у ситуації, коли має місце багаторазове (повторне) звернення до суду за вирішенням питання, яке вже було вирішено, шляхом прийняття остаточного рішення, котре набрало законної сили.
Однак, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК).
Тому, в разі надходження до суду повторного клопотання та/або подання, яке надходить згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК, судді-доповідачу належить його вирішити на підставі ч. 6 ст. 9 КПК, виходячи із таких загальних засад кримінального провадження як верховенство права та обов`язковість судових рішень (п. п. 1, 14 ч. 1 ст. 7 КПК). Зокрема, необхідно відмовити у відкритті провадження за відповідним клопотанням, що відповідатиме позиції колегій суддів Апеляційної палати (ухвали від 09.04.2020 у справі №991/196/20, провадження №11-п/991/27/20, від 25.05.2021 у справі №991/196/20, провадження №11-п/991/9/21, від 30.12.2021 у справі №991/196/20, провадження №11-п/991/27/21, від 11.07.2022 у справі №991/4989/21, провадження №11-п/991/8/22), судді-доповідача Апеляційної палати в іншому провадженні (ухвала від 27.02.2023 у справі №991/2892/22, провадження №11-кп/991/11/23), та позиції Верховного Суду (ухвала від 11.07.2019 у провадженні №51-2031 впс 19, постанова Великої Палати від 21.02.2020 у справі №813/2646/18).
Таким чином, повторний розгляд питання про передачу провадження до іншого суду за відсутності належних підстав суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, зокрема, принципам верховенства права й остаточності судового рішення, а також закріпленим у ст. 2 КПК завданням кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що питання про підсудність даних кримінальних проваджень, які наразі об`єднані в одне, вже вирішено ухвалами Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.08.2021 та 28.01.2020, а спори про підсудність між судами не допускаються (ч. 5 ст. 34 КПК), вважаю за необхідне відмовити захиснику обвинуваченого ОСОБА_4 адвокату ОСОБА_3 у відкритті провадження за поданим клопотанням.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, ч. 6 ст. 9, ст. ст. 33-1, 34 Кримінального процесуального кодексу України, суддя
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням захисника ОСОБА_3, поданим в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, про направлення кримінального провадження №52018000000000547 від 12 червня 2018, об`єднаного з кримінальним провадженням №52018000000000856 від 06 вересня 2018 з Вищого антикорупційного суду до Миколаївського районного суду Львівської області.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала клопотання, разом із клопотанням та усіма доданими до нього матеріалами.
Копію матеріалів клопотання разом із цією ухвалою направити до Вищого антикорупційного суду для приєднання їх до матеріалів справи №991/196/20.
Ухвала в касаційному порядку може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня отримання особою, яка її оскаржує, до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: ОСОБА_2