Документ № 108204666

Дата засідання: 15/02/2023
Дата винесення рішення: 15/02/2023
Справа №: 991/6076/22
Провадження №: 42018000000002581
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуючий суддя (ВАКС): Біцюк А.В.

Справа № 991/6076/22

Провадження 1-кс/991/6097/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42018000000002581 від 22.10.2018, досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому детектив просить: застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300,00 грн., а також покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обставин кримінального провадження поза межами слідчих та процесуальних дій; здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що:

1)ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в тому, що в період з 20.04.2015 по 30.11.2018, будучи народним депутатом України VIII скликання, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів бюджетними коштами, передбаченими на здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради України в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

2)кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким корупційним злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

2) наявні ризики того, що ОСОБА_5 може протидіяти кримінальному провадженню шляхом вчинення дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;

3) запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава неможливо. Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання фактично є віддзеркаленням обов`язків, котрі і так покладаються на підозрюваного відповідно до приписів ст. 42 КПК України і у даному випадку без додаткових важелів стримування від неправомірної поведінки не зможе запобігти наявним ризикам, застосування ж домашнього арешту враховуючи наявні ризики та особу підозрюваного не відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, адже в умовах домашньої ізоляції, проте маючи доступ до засобів онлайн комунікації підозрюваний здатен як впливати на свідків (прямо чи опосередковано) так і перешкоджати провадженню іншим чином. Зі свого боку, заяв/ клопотань про особисту поруку щодо підозрюваного ОСОБА_5 до органу досудового розслідування не надходило;

4) враховуючи розмір збитків, завданих кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, а також той факт, що він добровільно не повернув Управлінню справами Апарату Верховної Ради України неправомірно отримані ним грошові кошти незважаючи на обізнаність про вказане кримінальне провадження, наявні ризики та його майновий стан вбачається, що лише застава у максимальному розмірі для особливо тяжкого злочину здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, а саме розмір такої застави має складати 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300,00 грн.;

5) існує обґрунтована необхідність відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладення на підозрюваного відповідних обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування з певними особами; повідомляти про зміну місця проживання/роботи; здати на зберігання документи для виїзду за кордон.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 доводи Клопотання підтримав, просив задовольнити Клопотання з викладених у ньому підстав.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти доводів Клопотання, просив у задоволенні Клопотання детектива відмовити з тих підстав, що (1) станом на день вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні інкримінуємого йому злочину від 01.12.2022 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні закінчився, останній раз строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні було продовжено ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.04.2021 у справі № 991/6982/21 до 22.04.2022 включно, отже кінцевою датою строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні визначено 22.04.2022; (2) ризики, заявлені стороною обвинувачення, відсутні, жодними належними доказами не підтвердженні; (3) заявлений стороною обвинувачення розмір застави є несправедливим, зі свого боку, застава у мінімальному розмірі, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198 480 грн., не є завідомо непомірною для підозрюваного, забезпечить виконання покладених на нього обов`язків; (4) під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 має бути враховано наступне: наявність на утриманні трьох малолітніх дітей та дружини, яка наразі не забезпечена доходом, останнім часом підозрюваний як фізична особа-підприємець не отримував дохід, після початку збройної агресії на території України сім`я ОСОБА_5, маючи статус багатодітної, не виїхала за кордон, ОСОБА_5 є діючим бійцем територіальної оборони, лейтенантом запасу, проходив службу з лютого по травень 2022, наразі періодично проводяться збори добровольців територіальної оборони, закордоном відсутнє майно, кордон не перетинав, не притягався до кримінальної відповідальності; (5) починаючи з 2010 року ОСОБА_5 проживав в м. Київ в орендованому житлі, у 2015 році набув у власність квартиру АДРЕСА_1, відповідний факт ніколи не приховував, однак, відповідна квартира була придбана одразу після введення будинку в експлуатацію та не була придатна для проживання, за такого, при поданні заяви на відшкодування компенсації витрат на оренду житла, ОСОБА_5 мав однозначне переконання в тому, що він не забезпечений житлом, придатним для постійного або тимчасового проживання як це передбачено ст. 379 ЦК України щодо визначення поняття «житло», ремонт розпочато з кінця 2015 року, житлово-комунальні послуги сплачувалися з 20.04.2015, їх сплата не залежить від факту проживання в квартирі.

Підозрюваний ОСОБА_5 позицію захисника підтримав, просив у задоволенні Клопотання детектива відмовити.

Слідчий суддя, дослідивши Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін Кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

Згідно ч.ч. 1-2 статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується. В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого ; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини ; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

З огляду на зазначені положень закону, слідчому судді під час визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в зазначеному детективом розмірі виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та чи є підозра обґрунтованою; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) обґрунтованість заявленого детективом розміру застави.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 184 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, мають бути надані підозрюваному не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. Згідно матеріалів справи (Том № 2 а. 277), копію клопотання підозрюваний ОСОБА_5 отримав 01.12.2022, тобто, більше ніж за три години до початку розгляду клопотання слідчим суддею, що свідчить про виконання вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

ОСОБА_5 підозрюється в тому, що в період з 20.04.2015 по 30.11.2018, будучи народним депутатом України VIII скликання, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів бюджетними коштами, передбаченими на здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради України в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

01.12.2022 о 16 год. 25 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується підписом ОСОБА_5 (а. 265-274, том 2, далі - Повідомлення про підозру).

Зі змісту Клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено наступні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VIII скликання, а 27.11.2014 відповідно до ст. 79 Конституції України склав присягу перед Верховною Радою України, зобов`язавшись усіма своїми діями боронити суверенітеті незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників. Відповідно до ст. 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 17.10.2002 (справа № 1-6/2002) положення статті 75 Конституції України у взаємозв`язку з положеннями статей 5, 76, 85 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, набувши повноважень народного депутата України з часу складання присяги до часу припинення повноважень 29.08.2019, народний депутат України VIII скликання ОСОБА_5 у розумінні ст.18 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, а саме законодавчої влади.

З метою належного виконання обов`язків і здійснення народними депутатами України визначених Конституцією України і законами України повноважень, реалізація яких спрямована на забезпечення непорушності суверенітету і незалежності України, блага Вітчизни і добробуту Українського народу, Законом передбачено низку гарантій, якими за визначених Законом умов має право скористатися народний депутат України. Водночас для реалізації таких гарантій визначені Законом державні органи чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи за зверненням народного депутата України як представника законодавчої гілки влади зобов`язані вчинити певні дії.

Зокрема в ч. 1 ст. 35 Закону визначено, що у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму).

Водночас умови, за яких народний депутат має право отримувати кошти на оренду житла або винайм готельного номера і вимагати як представник влади нарахування і виплати відповідної компенсації, визначені в ч. 2 ст. 35 Закону, згідно з якою право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

Таким чином, зазначеними положеннями встановлено державну гарантію по забезпеченню народного депутата України житлом, як складову його правового статусу, та наділено народного депутата, в силу посади, яку він обіймає, правом на реалізацію цієї гарантії шляхом подання заяви про компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера. Можливість депутата звернутись із заявою про виплату йому грошової компенсації за оренду житла або винайм готельного номера є соціально-економічною гарантією його діяльності. Водночас така гарантія передбачена тільки для тих народних депутатів, які не забезпечені житлом у місті Києві або 30-ти кілометровій зоні від його меж, і у зв`язку з цим позбавлені можливості належним чином виконувати покладені на них обов`язки і здійснювати відповідні повноваження.

Порушення посадовими особами органів державної влади, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування встановлених цим Законом гарантій трудових прав народного депутата тягне за собою відповідальність відповідно до закону (ст. 38 Закону).

Чинним Цивільним кодексом України в ст. 379 надано визначення житла фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них, у зв`язку з чим наявність у власності квартири, житлового будинку або іншого житлового приміщення свідчить про забезпеченість особи житлом.

Статтею 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» визначено, що організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

Пунктом 10 Положення про Апарат Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25 серпня 2011 р. № 769, визначено, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат здійснює через Управління справами. Таким чином саме Управління справами Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120) здійснювало нарахування грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, які видавались народним депутатам на виконання вимог ст. 35 Закону.

ОСОБА_5, набувши повноважень народного депутата України VIII скликання та не будучи забезпеченим житлом у м. Києві, з метою отримання грошових коштів для компенсації вартості оренди житла 16.12.2014 звернувся з заявою на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України про відшкодування витрат за проживання в листопаді 2014 року, до якої були додані копія договору оренди нерухомого майна від 01.11.2014, копія розписки про оплату за листопад 2014 року, копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копія довідки з банку щодо відкриття особистого поточного рахунку. Зазначена заява була зареєстрована в Апараті Верховної Ради України 16.12.2014 за № 227931.

Аналогічні заяви народний депутат України ОСОБА_5 подав для отримання грошових коштів для компенсації вартості оренди квартири за грудень 2014 року, січень-квітень 2015 року. Зазначені заяви були зареєстровані в Апараті Верховної Ради України 16.12.2014 за № 227932, 12.01.2015 за № 1049, 12.02.2015 за № 32372, 11.03.2015 за

№ 57297, 17.04.2015 за № 95073.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2015 ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2015, зареєстрованого за номером 1036, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, набув у спільну часткову власність 2/3 квартири АДРЕСА_1 .

В пункті 7 договору зазначено, що квартира, що продається, візуально оглянута Покупцем до підписання цього договору і відповідає технічному стану, належному для її використання. Недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням, на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій щодо якісних характеристик квартири до Продавця немає.

Тобто з 20.04.2015 ОСОБА_5 став забезпеченим житлом у місті Києві в розумінні положень ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України.

У подальшому ОСОБА_5, будучи народним депутатом України VIII скликання, усвідомлюючи, що з 20.04.2015 втратив право на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, та маючи на меті отримати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, зловживаючи можливостями службового становища, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як народному депутату України гарантії всупереч тим цілям і завданням, заради досягнення яких вони надавались, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, не рахуючись з покладеними на нього Конституцією України і Законами України обов`язками діяти на благо Вітчизни і дбати про добробут Українського народу, вирішив заволодіти коштами, які передбачені Законом для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам.

З метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України, які передбачені для забезпечення діяльності Верховної Ради України, без наявності законних підстав для отримання таких коштів внаслідок забезпеченості житлом у м. Києві ОСОБА_5 навмисно в період з квітня 2015 року по січень 2016 року подав заяви на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України, а саме: заяву від 14.04.2015 № 19-182/2015, яка була зареєстрована 17.04.2015 за вх. № 95073 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 12.05.2015 № 22-182/2015, яка була зареєстрована 13.05.2015 за вх. № 114676 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.06.2015 № 26-182/2015, яка була зареєстрована 16.06.2015 за вх. № 148720 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 10.07.2015 № 29-182/2015, яка була зареєстрована 16.07.2015 за вх. № 180492 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.08.2015 № 31-182/2015, яка була зареєстрована 14.08.2015 за вх. № 205110 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 14.09.2015 № 32-182/2015, яка була зареєстрована 16.09.2015 за вх. № 228810 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 07.10.2015 № 33-182/2015, яка була зареєстрована 12.10.2015 за вх. № 249972 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 11.11.2015 № 34-182/2015, яка була зареєстрована 13.11.2015 за вх. № 282648 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 14.12.2015 № 35-182/2015, яка була зареєстрована 15.12.2015 за вх. № 313199 в Апараті Верховної Ради України; заяву від 15.01.2016 № 1-182/2016, яка була зареєстрована 15.01.2016 за вх. № 8556 в Апараті Верховної Ради України, щодо відшкодування йому вартості оренди квартири шляхом перерахування грошових коштів на його картковий рахунок

№ НОМЕР_1, який відкритий у відділені ПУБМ «РЦ в м. Київ».

Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України від 29.01.2016 № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ознайомившись із яким ОСОБА_5, не маючи правових підстав для отримання такої компенсації, з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету, які передбачені для забезпечення діяльності Верховної Ради України, підписав та подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України заяву, яка була зареєстрована 18.02.2016 за вх. № 38401 в Апараті Верховної Ради України, в якій просив здійснювати йому щомісячну видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера протягом усього строку виконання депутатських повноважень та перераховувати їх на його особистий картковий рахунок № НОМЕР_1, який відкритий у відділені ПУБМ «РЦ в м. Київ».

З метою подальшого отримання грошових коштів у розмірі 650 грн

на добу без законних на те підстав ОСОБА_5 підписав і подав на ім`я Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами заяву, яка була зареєстрована 05.10.2017 за вх. № 226482, в якій просив здійснювати йому щомісячну видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера протягом усього строку виконання депутатських повноважень та перераховувати їх на його особистий картковий рахунок № НОМЕР_1, який відкритий у відділені ПУБМ «РЦ в м. Київ».

При цьому ОСОБА_5 усвідомлював, що зловживаючи службовим становищем, а саме можливостями, які має народний депутат України, подаючи заяви про отримання компенсації вартості оренди житла та не повідомляючи Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України про наявність у нього житла в місті Києві, з метою заволодіння грошовими коштами, які передбачені

на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі, а співробітники Апарату Верховної Ради України не уповноважені здійснювати перевірку повідомленої народними депутатами України інформації щодо наявності підстав для отримання компенсації відповідно до ст. 35 Закону і лише внаслідок висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані будуть виплачувати йому грошові кошти в якості компенсації за оренду житла за рахунок бюджетних коштів.

Тому ОСОБА_5 був переконаний, що за будь-яких обставин,

не повідомляючи Управління справами Апарату Верховної Ради України

про відсутність права на отримання компенсації та звертаючись із зазначеними заявами, заволодіє грошовими коштами, виплата яких Управлінням справами Верховної Ради України здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, що призведе до протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, з рахунку юридичної особи публічного права - Управління справами Верховної Ради України.

Проте, внаслідок значного суспільного резонансу, викликаного журналістським розслідуванням про безпідставність одержання окремими народними депутатами України компенсацій за оренду житла чи винайм готельного номера, ОСОБА_5 27.11.2018 звернувся до Апарату Верховної Ради України із поданням про припинення з 01.12.2018 видачі йому грошових коштів, припинивши таким чином вчинюване ним кримінальне правопорушення.

Отже ОСОБА_5, будучи службовою особою і зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою) шляхом звернення про видачу грошових коштів для компенсації вартості оренди житла та не вжиття заходів для повідомлення Управління справами Верховної Ради України про набуття у власність житла в місті Києві, усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві та зобов`язані відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про статус народного депутата України» виконувати його вимоги у формі заяви у період з 20.04.2015 по 30.11.2018 (включно), заволодів бюджетними коштами, які передбачені на забезпечення діяльності Верховної Ради України без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України».

При цьому внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_5

на підставі поданих ним заяв протягом 2015-2017 років Управління справами Верховної Ради України в період з 20.05.2016 по 30.11.2018 (включно) перерахувало йому грошові кошти для компенсації вартості оренди житла в сумі 700 280,00 грн (що більше ніж у 794 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2018, що згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром), якими

в подальшому ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину (частина 6 статті 12, Примітка 1 статті 45, ч. 5 ст. 191 КК України),

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:

-присягою народного депутата України VIII скликання ОСОБА_5 від 27.11.2014 (а. 209, том 1), згідно якої вбачається, що ОСОБА_5 був народним депутатом України VIII скликання;

-протоколами допиту свідків, якими зафіксовано показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, якими підтверджується порядок отримання народними депутатами грошових коштів в якості компенсації за оренду житла або винайму готельного номеру, розміру такої компенсації (а. 125-162, том 2);

-заявами народного депутата України ОСОБА_5 про перерахування коштів на картковий рахунок, відкритий у відділені ПУМБ «РЦ в м. Київ», з метою відшкодування вартості проживання в орендованій квартирі, згідно яких вбачається наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 як народний депутат, починаючи з квітня 2015 та протягом строку виконання депутатських повноважень на підставі поданих ним заяв до Апарату Верховної Ради України отримував грошові кошти в якості компенсації вартості оренди житла, а саме: заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 14.04.2015 № 19-182/2015, яка була зареєстрована 17.04.2015 за вх. № 95073 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 12.05.2015 № 22-182, яка була зареєстрована 13.05.2015 за № 114676 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 11.06.2015 № 26-182/2015, яка була зареєстрована 16.06.2015 за вх. № 148720 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 10.07.2015 № 29-182/2015, яка була зареєстрована 16.07.2015 за вх. № 180492 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 11.08.2015 № 31-182/2015, яка була зареєстрована 14.08.2015 за вх. № 205110 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 14.09.2015 № 32-182/2015, яка була зареєстрована 16.09.2015 за вх. № 228810 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 07.10.2015 № 33-182/2015, яка була зареєстрована 12.10.2015 за вх. № 249972 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 11.11.2015 № 34-182/2015, яка була зареєстрована 13.11.2015 за № 282648 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 14.12.2015 № 35-182/2015 яка була зареєстрована 15.12.2015 за № 313199 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 15.01.2016 № 1-182/2016 яка була зареєстрована 15.01.2016 за № 8556 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 17.02.2016 № 3-182/2016 яка була зареєстрована 18.02.2016 за № 38401 в Апараті Верховної Ради України; заявою народного депутата України ОСОБА_5 від 28.09.2017 яка була зареєстрована 05.10.2017 за № 226482 в Апараті Верховної Ради України (а. 218-229, том 1);

-висновком експерта за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 10.12.2019 №2098,2113/19-23 (а. 88-102, том 2), згідно якого вбачається, що підпис у вищезазначених заявах належить ОСОБА_5 ;

-листом Першого заступника Керівника апарату Верховної Ради України від 15/22-1549 від 27.12.2018, додатком до листа від 27.12.2018 № 15/22-1549 у вигляді списку народних депутатів України восьмого скликання, які скористались правом отримання коштів для компенсацій вартості оренди житла та винайму готельного номера (а. 185-207, том 1), згідно якого вбачається, що з 27.11.2014 р. по 30.11.2018 р. включно ОСОБА_5 як народний депутат отримував грошові кошти для компенсації вартості оренди житла;

-договором купівлі-продажу квартири від 20.04.2015 зареєстрованим за № 1036, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (а. 1-4, том 2), інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 144588737 від 08.11.2018 та 144587593 від 08.11.2018 (а. 243-248, том 1), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 316315654 від 29.11.2022 (а. 238-241, том 2), витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (а. 232-234, том 1), згідно яких вбачається, що ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_14 придбали у власність квартиру АДРЕСА_1, є співвласниками даної квартири, 2/3 частки якої з 20.04.2015 по сьогоднішній день перебуває у власності ОСОБА_5, 1/3 частки вказаної квартири належить його дружині - ОСОБА_14 ;

Згідно пункту 13 вказаного договору (а. 2, том 2) вбачається, що відповідна квартира, яка продається, візуально оглянута Покупцями до підписання цього договору, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за призначенням на момент огляду не виявлено, будь-яких претензій у Покупців щодо якісних характеристик квартири до Продавця немає.

-договором № 121-68/1 від 20.04.2015, згідно якого вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_14 як власники квартири АДРЕСА_1 уклали з ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» договір про надання цією компанією послуг з утримання будинку АДРЕСА_2, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг, за надання яких власники цієї квартир мають щомісячно вносити плату, починаючи з 20.04.2015 (а. 8-17);

-листом ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» № 408 від 18.07.2019, згідно якого компанія повідомила, що в будинку АДРЕСА_2 відсутні квартири, які непридатні до проживання, співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (а. 7, том 2);

-розрахунками за комунальні послуги за листопад 2014-липень 2019 за адресою АДРЕСА_3, відповідно до яких вбачається, що, починаючи з квітня 2015 року, за вказаною адресою сплачувалися комунальні послуги (а. 18-19, том 2);

-банківською випискою по особовому рахунку ОСОБА_5, відкритому у відділені ПУМБ «РЦ в м. Київ», згідно якої вбачається, що з цього рахунку здійснювалася сплата житлово-комунальних та додаткових послуг на адресу ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс», а також орендна плата за паркомісця № 384, 385 на адресу ТОВ «Будспецсервіс» (а. 172-235, том 2);

-відповіддю Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, згідно якої вбачається, що дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_14 станом на 18.08.2015 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 (а. 250, том 1).

-протоколом огляду інформації від 24.07.2020, складеного за результатом огляду відомостей щодо з`єднань абонента з телефонним номером НОМЕР_2, яким користується ОСОБА_5, що підтверджується відомостями з особової картки ОСОБА_5 (витяг з бази даних Державної міграційної служби України станом на 29.11.2022, а. 230, том 1), за період з 23.04.2017 по 01.11.2018, разом із додатками (а. 20-25, том 2), у відповідності до яких вбачається, що у вказаний період часу абонент з вказаним номером систематично, в тому числі і у нічний час, перебував в зоні дії базових станцій, розташованих поряд з будинком за адресою: АДРЕСА_3 ;

-щорічними деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданими ОСОБА_5 за 2016 рік, за 2017 рік, за 2018 рік (а. 26-87, том 2), згідно яких вбачається, що ОСОБА_5 зазначив квартиру АДРЕСА_1 як адресу свого місця фактичного проживання, а також, що відповідна квартира належить йому на праві спільної часткової власності, починаючи з квітня 2015 року;

-листом Управління справами Апарату Верховної Ради України від 08.04.2020 вих. № 15/24-2020/26447, згідно якого повідомлено, що за період з 01.11.2018 по 29.08.2019 народному депутату України VIII скликання ОСОБА_5 здійснена виплата коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера у відповідності до ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України» у сумі 19500 грн. 00 копійок (а.123, том 2);

-висновком експерта №13-2/128 від15.11.2019 (а. 103-121, том 2), згідно якого документально підтверджується загальна сума виданих коштів для компенсації вартості оренди житла або винайм готельного номера народному депутату України ОСОБА_5 за період з 20.04.2015 по 01.11.2018 у сумі 680 780 гривень;

У витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму). Право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ (ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України»)

Стаття 379 КПК України, на яку посилається сторона захисту, визначає, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

У чинному законодавстві України відсутній єдиний порядок визнання приміщення жилим і вимоги, яким повинне відповідати житло, а також відсутній єдиний порядок визнання жилого приміщення придатним чи непридатним для проживання.

Однак, з огляду на положення Житлового кодексу України та Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189, які наразі є чинними, можна дійти висновку, що житло може бути визнано як непридатне для проживання лише після обстеження такого приміщення інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційної організації, фахівцями у відповідній сфері, на відповідність санітарним/технічним, іншим вимогам, за результатом якого має бути складено акт чи інший документ, який підтвердить відповідні обставини, а саме, що відповідне житло є непридатним для проживання.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 22 КПК України).

Проте, докази на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 станом на дату її придбання ОСОБА_5 (20.04.2015) та протягом усього часу отримання ним грошових коштів для компенсації вартості оренди житла (до 30.11.2018 включно) була непридатна для проживання, стороною захисту не надано.

Посилання сторони захисту на Звіт про оцінку майна, у якому нібито зазначено, що квартира не придатна для проживання в ній у зв`язку із відсутністю каналізації, водовідведення, електрозабезпечення, потребувала ремонту, не береться слідчим суддею до уваги, оскільки такий Звіт складався 03.02.2015, за два з половиною місяця до придбання ОСОБА_5 відповідної квартири, а мета складання такого Звіту - визначення вартості об`єкта нерухомості перед укладенням договору купівлі-продажу такого об`єкта, а не визначення того, чи є ця квартира придатною чи непридатною для проживання, зокрема, такі висновки відсутні у Звіті.

Зі свого боку, наявні у матеріалах Клопотання вищезазначені докази свідчать про те, що на дату підписання договору купівлі-продажу від 20.04.2015 квартира АДРЕСА_1 перебувала у стані, який дозволяв використовувати її за призначенням, тобто, проживання у ній, що було встановлено та підтверджено самим ОСОБА_5 шляхом проставлення підпису у вказаному договорі.

Відповідні обставини свідчать про наявність обгрунтованих підстав вважати, що, починаючи з 20.04.2015 ОСОБА_5 визнавався таким, що з цієї дати був забезпечений житлом у місті Києві, а отже не мав права отримувати грошові кошти в якості компенсації за оренду житла.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави та покладення на нього додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, той факт, що останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Зі свого боку, наявні у матеріалах Кримінального провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Детективом у клопотанні зазначено, що наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_5 дій, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 статті 177 КПК, у Кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5, передбачає виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна). Покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, яке може бути призначене відносно ОСОБА_5 у випадку направлення обвинувального акту до суду та визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, про відсутність перешкод для ОСОБА_5 покинути територію України свідчить також і наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія та номер № НОМЕР_3, дійсний до 03.08.2028), згідно відомостей, які містяться в інформаційній базі даних Державної міграційної служби України (особова картка, а. 230, том 1), що свідчить про існування можливості в будь-який момент виїхати за межі України, враховуючи досвід підозрюваного щодо перетину кордону протягом 2019 року відповідно до відомостей, наявних в системі ДПС України «Аркан» (а. 242, том 2).

Крім того, згідно відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_5 за 2019 рік, базі даних НАІС щодо наявності у власності ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_14 рухомого та нерухомого майна, отриманих ними доходів, заощаджень у вигляді готівкових коштів (а. 236-241, 244-264, том 2), про існування можливості в будь-який момент виїхати за межі України свідчать достатні грошові активи для тривалого та/або постійного перебування за кордоном.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Так, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2738-IX від 16.11.2022), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку із веденням воєнного стану Кабінет Міністрів України вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Так, згідно зазначених змін до Правил, з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов`язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.

Згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Відповідності до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а. 235-242, том 1) вбачається, що на утриманні ОСОБА_5 перебуває троє дітей - ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, з урахуванням вказаних обставин, діючий на території України воєнний стан та пов`язані з цим обмеження не завадять підозрюваному наразі виїхати за межі території України та переховуватися від органу досудового розслідування та суду у іншій країні.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду, в тому числі за кордоном, існує, однак є невеликим з огляду на те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання у м. Києві, має стійкі соціальні зв`язки (одружений, на утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей), під час дії воєнного стану на території України разом із сім`єю, яка має статус багатодітної, за кордон не виїжджав, є добровольцем територіальної оборони, з`явився особисто до суду для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Так, ризик здійснення ОСОБА_5 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обумовлений, серед іншого, тим, що ОСОБА_5 двічі обирався народним депутатом України, а отже може мати зв`язки з керівництвом Апарату Верховної Ради України, діючими народними депутатами України, які безпосередньо можуть впливати на працівників Управління справами Апарату Верховної Ради України, які є свідками у даному кримінальному провадженні, а тому існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може використовувати свій статус, попередній досвід роботи, зв`язки та впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вплинути на його хід не підтверджено матеріалами клопотання.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (частина 1 статті 182 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні із заставою є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав детектив у клопотанні, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Як вже зазначалось вище, стороною обвинувачення доведено, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні інкримінуємого йому злочину є обгрунтованою, ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлені стороною обвинувачення, існують, що свідчить про наявність підстав для застосування до підозрюваного в цьому кримінальному провадженні запобіжного заходу.

Приймаючи рішення про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя, крім іншого, враховує особу підозрюваного ОСОБА_5 та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється останній.

Так, у період вчинення кримінального правопорушення підозрюваний ОСОБА_5 був народним депутатом України VIII скликання, у відповідності до Присяги ОСОБА_5 (а. 209, том 1), останній 27.11.2014 склав присягу на вірність Україні перед Верховною Радою України, зокрема, присягнув додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників, скріпив присягу особистим підписом під її текстом, зокрема, обов`язки народного депутата, передбачені Законом України «Про статус народного депутата України» щодо додержання ним як народним депутатом вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержання присяги народного депутата України, додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики, що, серед іншого, передбачає заборону використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях.

Зі свого боку, встановлені в ході досудового розслідування обставини свідчать про те, що ОСОБА_5, будучи народним депутатом України VIII скликання і зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із займаною посадою) шляхом звернення про видачу йому грошових коштів для компенсації вартості оренди житла шляхом перерахування на його особистий картковий рахунок, та не вжиття заходів для повідомлення Управління справами Верховної Ради України про набуття у власність житла в місті Києві в квітні 2015 року, та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві та зобов`язані відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про статус народного депутата України» виконувати його вимоги у формі заяви у період з 20.04.2015 по 30.11.2018 включно, заволодів бюджетними коштами в сумі 700 280,00 грн., які передбачені на забезпечення діяльності Верховної Ради України без законних на те підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», якими в подальшому ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.

З огляду на викладене, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказаного корупційного злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, слідчий суддя дійшов висновку про те, що іншими, більш м`якими запобіжними заходами запобігти настанню зазначених ризиків не видається за можливе, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та зможе запобігти встановленим ризикам, що свідчить про обґрунтованість клопотання детектива в цій частині.

Разом з тим, слідчим суддею береться до уваги особиста ситуація (обставини) підозрюваного ОСОБА_5 (вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та дружину, яка наразі не працює та дохід не отримує, має постійне місце проживання).

Проте, такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб повністю виключити встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтування розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким внесено зміни в ч.5 ст.182 КПК України, для визначення розміру застави як розрахункова величина застосовувалась мінімальна заробітна плата.

Пунктом 16 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Тобто у вказаній нормі закону розмір мінімальної заробітної плати визначено як розрахункова величина, яка застосовується в розмірі встановленому на 01 січня відповідного року.

Частиною 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2022 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 2481грн.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

З аналізу ч. 4 ст. 182 КПК України вбачається, що при визначенні розміру застави, слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, розмір шкоди, завданої злочином.

Слідчим суддею встановлено, що згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (№ інформаційної довідки 316315654 від 29.11.2022, а.с. 238-241, том 2) встановлено, що підозрюваному ОСОБА_5 на праві власності належить наступне майно:

- Ѕ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697002532231);

- Ѕ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_4, кадастровий номер 3223186800:04:002:0086 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1148646732231);

- гараж, машиномісце АДРЕСА_2, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 774306380382);

- 2/3 квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 560571680000).

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 144588737 від 08.11.2018 (а. 243-245, том 1), а також відомостей з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_5 за 2019 рік, вбачається, що дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_14 на праві власності належить 1/3 квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 560571680000).

Згідно відомостей з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_5 за 2019 рік, вбачається, що у володінні ОСОБА_5 наявні готівкові кошти у сумі 30 000 доларів США, у володінні дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_14 наявні готівкові кошти у сумі 5000 доларів США, 100000 грн.

У відповідності до реєстраційної картки транспортного засобу (а.с. 236-237, том 2) підозрюваному ОСОБА_5 на праві власності належить автомобіль Toyota 2012 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_4, VIN код НОМЕР_5, ОСОБА_14 належить автомобіль BMW X6 2015 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_6 .

З огляду на зазначене, з огляду на майновий стан підозрюваного ОСОБА_5, його дружини, відсутність наразі у підозрюваного та його дружини постійного джерела доходу, перебування у нього на утриманні дружини та трьох неповнолітніх дітей, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300,00 грн., є непомірною для ОСОБА_5, однак, враховуючи специфіку, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обгрунтовано підозрюється ОСОБА_5 (ч. 5 ст. 191 КК України, особливо тяжкий злочин), наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір шкоди, завданої злочином (700 280, 00 грн.), належність йому та його дружині на праві власності вищезазначеного рухомого та нерухомого майна, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 396960 (триста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот шістдесят), адже така застава з одного боку не є завідомо непомірною для підозрюваного, а з іншого боку забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також, відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме:

- прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо обставин кримінального провадження № 42018000000002581 від 22.10.2018 поза межами слідчих та процесуальних дій;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом. Таким чином, саме таким повинно бути формулювання даного обов`язку.

Зазначені обов`язки відповідно до положень статті 205 діють з моменту оголошення ухвали і будуть діяти до внесення застави, а тому покладання на підозрюваного обов`язків зменшить встановлені ризики до внесення застави або застосування іншого запобіжного заходу.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).

При цьому, виходячи з положень ч. 7 ст. 194 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 194 КПК України, припиняє свою дію після закінчення строку, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, і обов`язки скасовуються.

Крім того, відповідно до положень статті 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Разом з тим, відповідно до висновку, викладеного в ухвалі колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 (справа № 991/3931/22 провадження № 11-сс/991/299/22), строк застосування запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування.

Беручи до уваги вищевикладене, строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків слід встановити два місяці, тобто, до 26 лютого 2023 року включно, але у межах строку досудового розслідування, що відповідає положенням ч. 7 ст. 194 КПК України.

Доводи заявника щодо закінчення 22.04.2022 строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні не заслуговують на увагу слідчого судді з огляду на наступне.

Так, дійсно, у відповідності до положень ч. 2 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 294 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 КПК України.

Як встановлено в судовому засіданні, у відповідності до ухвали Вищого антикорупційного суду від 18.10.2021 у справі № 991/6982/21 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні було продовжено до 22.04.2022. На момент постановлення даної ухвали в рамках Кримінального провадження жодній особі про підозру не було повідомлено.

Зі свого боку, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2738-IX від 16.11.2022), в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Статтею 615 КПК України передбачено особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Так, у відповідності до ч. 8 ст. 615 КПК України, у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки у Кримінальному провадженні станом на дату введення воєнного стану жодній особі про підозру не було повідомлено, то, починаючи з 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану на території України), строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 цього Кодексу, що свідчить про відсутність підстав вважати щодо закінчення строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні на момент повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, Клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 194, 196, 200, 205, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання детектива задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 396960 (триста дев`яносто шість тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN UA678201720355279004000096000

Визначений розмір застави підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 . Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покласти на строк дії ухвали на підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов`язки:

Попередити підозрюваного ОСОБА_5, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 .

Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків - два місяці, до 26 лютого 2023 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1

Пошук

Документ № 108204666