Документ № 104000619

Справа № 991/9725/20

Провадження 1-кп/991/86/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_8 від 13.04.2022 про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 від 14.04.2022 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 29.07.2015 №42015000000001624, щодо обвинувачення:

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у містіКиєві,громадянин України,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_1,проживає заадресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366, частиною 5 статті 27 та частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у містіКиєві,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у містіТаллінн,громадянин Естонії,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_11 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у містіЗапоріжжя,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 366 КК,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження

26.11.2020 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні від 29.07.2015 №42015000000001624.

Ухвалою ВАКС від 26.11.2020 призначено підготовче судове засідання на 21.12.2020, з перервами до 22.12.2020, 28.01.2021, 18.02.2021, 15.04.2021, 20.05.2021, 25.05.2021, 03.06.2021, 17.06.2021, 23.06.2021, 25.06.2021, 19.07.2021, 02.09.2021, 06.09.2021, 07.09.2021, 07.10.2021, 27.10.2021, 12.11.2021, 25.11.2021, 30.11.2021, 16.12.2021, 12.01.2022, 10.02.2022, 17.02.2022, 14.04.2022, 15.04.2022.

2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження.

13.04.2022 до ВАКС надійшло клопотання прокурора САП ОГП ОСОБА_8 про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в якому прокурор просив продовжити на два місяці строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та продовжити на два місяці покладені судом обов`язки, обґрунтовуючи це тим, що ухвалою ВАКС від 17.02.2022 в даній справі задоволено частково клопотання прокурора САП ОГП від 26.01.2022 про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, змінено застосований згідно з ухвалою ВАКС від 12.01.2022 до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони строком на 2 місяці, тобто до 17 квітня 2022 року включно, залишати ОСОБА_6 житло за такою адресою його проживання: АДРЕСА_2, в період часу з 21.00 певної доби до 07.00 наступної доби; покладено на ОСОБА_6 на строк два місяці, тобто до 17 квітня 2022 року включно, обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК, а саме: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, та (за наявності) інші документи, що дають право на виїзд з України. 6) носити електронний засіб контролю. При цьому також відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 від 17.02.2022 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, прокурор у клопотанні зокрема зазначив, що « ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України обвинувачується в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, яке полягало в тому, що він, в період часу з 23.09.2013 по 15.10.2014, перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора ДП «Держінформ`юст» та генерального директора цього державного підприємства, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою з ОСОБА_31, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, забезпечив укладання та підписання 04.11.2013 договору № 5/11 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2», в особі ОСОБА_31, щодо якого здійснював вирішальний вплив на господарську діяльність цього товариства, про поставку програмної продукції, комп`ютерної програми TrueConfserver та супровідної документації до неї, що включала в себе 200 унікальних кодів з можливістю користування програмою одночасно 200 онлайн-користувачам за завищеною на 260 490,03 грн вартістю цього програмного забезпечення (загальна вартість договору склала 820000, 00 грн), …а також організував заволодіння грошовими коштами державного підприємства при закупівлі 1 500 унікальних кодів програмного забезпечення TrueConfserver згідно договору від 20.01.2014 №1/1 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» на загальну суму 6 150 000,00 грн, яке фактично не поставлялося, що спричинило збитків ДП ««Держінформ`юст» в розмірі 6 410 490, 03 грн.». Також « ОСОБА_6 обвинувачується в організації внесення завідомо недостовірних відомостей до зовнішньоекономічного договору від 03.01.2014 №03/01/2014 між ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» та компанією Ceterum Limited, акту від 25.02.2014 № 1 постачання програмного забезпечення до нього, договору від 21.01.2014 № 2/01 між ТОВ «Іволга-2» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод», а також договору від 20.01.2014 №1/1 між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ«Іволга-2» і акту приймання-передачі від 01.04.2014 до вказаного договору, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України. Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, яке полягало в тому, що ОСОБА_6, у період часу з 02.12.2014 по 17.11.2015, шляхом надання засобів і знарядь, усуненням перешкод сприяв генеральному директору ДП «Інформаційні судові системи» ОСОБА_9 та іншим співучасникам злочину у заволодінні грошовими коштами цього державного підприємства в особливо великих розмірах на загальну суму 1 068 243,00 грн.».

Прокурор в клопотанні стверджував про існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, а саме на: 1) можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду (з огляду на тяжкість покарання, наявність достатніх майнових ресурсів, наявність систематичних виїздів обвинуваченого за кордон); 2) можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (з огляду на обіймання посад керівників державних підприємств, які входили до сфери відання ДСА України та Міністерства юстиції, посади радника Голови ДСА України, де здобув певний авторитет); 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (з огляду на невиконання ухвали суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді застави, її безпідставного апеляційного оскарження, заявлення безпідставних відводі, періодичного нез`явлення до суду, наявність стійких ділових та дружніх зв`язків із представниками органів державної влади), а також, що застосування інших запобіжних заходів, ніж домашній арешт, не зменшить до прийнятного рівня зазначені вище ризики та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .

В судовому засіданні 15.04.2022 прокурор ОСОБА_5, який входить до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення такого клопотання, вважаючи, що ризики передбачені статтею 177 КПК, відсутні, оскільки обвинувачений систематично з`являється до суду, не має наміру переховуватись від суду та не може впливати на свідків, яких він не знає. Також обвинувачений ОСОБА_6 подав клопотання від 14.04.2022 про зміну запобіжного заходу, обґрунтовуючи це тим, що існують нові підстави для зміни застосованого ухвалою ВАКС від 17.02.2022 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, які не досліджувались раніше, а також, що під час запровадженого в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, чинний домашній арешт позбавив його можливості вивезти неповнолітніх дітей та батька похилого віку у безпечне місце та захистити їх життя.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Частиною 3 статті 315 КПК визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 176КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з частиною 1 статті 177КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також статтею 178 КПК визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частинами 1, 2, 6 статті 181 КПК визначено, що домашній арештполягає взабороні підозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Домашнійарешт можебути застосованодо особи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину,за вчиненняякого закономпередбачено покаранняу видіпозбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Згідно із частиною 1 статті 194КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частинами 1, 2 статті 200 КПК визначено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною 5статті 194 цього кодексу, чи про зміну способу їх виконання, в якому обов`язково зазначаються обставини, які: 1)виникли післяприйняття попередньогорішення прозастосування запобіжногозаходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Також, відповідно до частини 1 статті 201 КПК, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194цього кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому частинами 3, 4, 5 статті 201КПК визначено, що до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Таким чином, обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Продовження, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.

3.2. Дане кримінальне провадження №42015000000001624 знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, єдиною метою якого є визначення можливості призначення судового розгляду, вже метою якого відповідно до статті 17 КПК є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23.01.2012 №30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

3.2.1.Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких зокрема обвинувачується ОСОБА_6, передбачені частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 27, частиною 5 статті 191 за класифікацією статті 12 КК належать до особливо тяжких кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачає можливість покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Так, у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Таким чином, суд вважає, що наведені у клопотанні прокурора обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним та обґрунтованим ризик втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_6 .

3.2.2. Ризик незаконного впливу на свідків прокурором обґрунтовується посиланнями на те, що ОСОБА_6 тривалий час обіймав посади керівників державних підприємств, які входили до сфери відання ДСА України та Міністерства юстиції України, був заступником Голови ДСА України, та розуміючи, що значна частина свідків у даному кримінальному провадженні є діючими або колишніми працівниками ДП «ІСС» та ДП «Держінформ`юст», зможуть вжити заходів для впливу на таких осіб з метою надання ними необхідних для ОСОБА_6 показань або ж їх ненадання, перекручування чи спотворення дійсних обставин справи.

На даному етапі кримінального провадження ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження, й тому, заборона спілкуватися з певними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них це об`єктивна необхідність забезпечення показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то таке суд погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_6 на осіб, які були раніше його підлеглими та є свідками в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При цьому суд не вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо наявності ризику перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином, оскільки прокурор не зазначив конкретних можливих дій обвинуваченого, спрямованих саме на перешкоджання провадженню.

3.3. Вирішуючи питання про продовження строку дії чинного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_6 з урахуванням наявних ризиків та обставин, які стали підставою для подання відповідних клопотань, суд зазначає, що у порівнянні із домашнім арештом суворішим запобіжним заходом є тримання під вартою, а м`якшими запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава.

Наведені вище обставини свідчать про високий ступінь наявних ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків, й при цьому судом оцінена наявність обставин, які за статтею 178 КПК повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема міцність його соціальних зв`язків, наявність в нього трьох малолітніх та неповнолітніх дітей віком 7, 11, 16 років, наявність постійного місця роботи, задовільний стан здоров`я тощо.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд вважає, що застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде непропорційно суворим щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

Також суд вважає, що з урахуванням досліджених доказів, пояснень обвинуваченого щодо його вкрай поганого майнового стану такі запобіжні заходи як особиста порука чи застава, не зможуть в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку, нівелювати наявні ризики, тобто гіпотетично не забезпечать дієвості кримінального провадження.

Разом з тим, суд зважає на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введений воєнний стан із 05.30 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 (затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Також існує вкрай висока вірогідність продовження строку запровадженого воєнного стану на тривалий невизначений час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людинамає невід`ємнеправо нажиття. Ніхтоне можебути свавільнопозбавлений життя.Обов`язокдержави -захищати життялюдини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно достатті 64Конституції України,конституційні праваі свободилюдини ігромадянина неможуть бутиобмежені,крім випадків,передбачених КонституцієюУкраїни. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Суд зазначає, що на теперішній час в Україні після запровадження воєнного стану ведуться активні воєнні дії, під час яких наносяться ракетні, бомбові та артилерійські удари по воєнних та цивільних об`єктах, відбувається окупація частини території України, знищуються населенні пункти та гинуть люди, зокрема й цивільні, що піддає суттєвій загрозі життя як самого обвинуваченого ОСОБА_6, так й членів його сім`ї, зокрема малолітніх дітей. При цьому безпосередньо у місті Києві та Київській області постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких необхідно відшукувати укриття, та запроваджена щоденна нічна комендантська година, що позбавляє реального сенсу застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт.

Згідно ізстаттею 179КПК,особисте зобов`язанняполягає упокладенні напідозрюваного,обвинуваченого зобов`язаннявиконувати покладеніна ньогослідчим суддею,судом обов`язки,передбачені статтею194цього Кодексу. Підозрюваному,обвинуваченому письмовопід розписповідомляються покладеніна ньогообов`язки тароз`яснюється,що вразі їхневиконання донього можебути застосованийбільш жорсткийзапобіжний західі нанього можебути накладеногрошове стягненняв розмірівід 0,25розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осібдо 2розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

З огляду на наведене вище, суд вважає негуманним та недоречним продовжувати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його фактичного проживання, відмовивши у задоволенні відповідного клопотання прокурора, та вважає можливим задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Відповідно до частини 5 статті 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Згідно з частиною 7 статті 194 КПК, обов`язки, передбаченічастиною 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Внаслідок існування зазначених вище ризиків суд вважає необхідним покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 низки обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, на строк не більше двох місяців, тобто у даному випадку строк дії обов`язків слід визначити до 15.06.2022 включно.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що у разі спливу строку дії покладених на підозрюваного чи обвинуваченого обов`язків чинність запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання само по собі не припиняється, оскільки відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Керуючись статтями 176, 177, 178, 179, 181, 194, 196, 315, 372, 532 КПК, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання прокурора САП ОГП ОСОБА_8 від 13.04.2022 про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

2. Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 від 14.04.2022 та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_6 на строк два місяці, тобто до 15 червня 2022 року включно, обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 ;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, та (за наявності) інші документи, що дають право на виїзд з України, та утриматись від залишення території України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 19.04.2022.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3