Документ № 102743022

Справа №991/4413/21

Провадження №11-п/991/1/22

Головуючий суддя 1 інст. Сікора К.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,

Павлишина О.Ф., Чорної В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

прокурора Олефіра Ю.О.,

захисників: Вітюка В.В., Марфіна В.В., Слободяника І.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисника Вітюка Василя Вікторовича, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , про направлення з Вищого антикорупційного суду до іншого суду кримінального провадження, відомості про яке 24 квітня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018000000000954 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

в с т а н о в и л а :

21 грудня 2021 року захисник Вітюк Василь Вікторович, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з клопотанням про направлення кримінального провадження за підсудністю з Вищого антикорупційного суду до Солом`янського районного суду міста Києва. Клопотання обґрунтоване тим, що кримінальне провадження є непідсудним Вищому антикорупційному суду, оскільки у кримінальному провадженні №42018000000000954 одним із обвинувачених, відповідно до обвинувального акту є військовослужбовець ОСОБА_1 . Дії, описані в обвинувальному акті, за своїми словесними конструкціями ідентичні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.426 КК України. Вважає, що вказана стаття є непідсудною Вищому антикорупційному суду відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України. Щодо належного суду, якому підсудне дане кримінальне провадження, з урахуванням вимог ст.32 КПК України, зазначає, що в обвинувальному акті не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, за таких обставин підсудність даного кримінального провадження повинна визначатися у межах територіальної юрисдикції за місцем закінчення досудового розслідування. Оскільки досудове розслідування проводилося та було закінчено НАБ України, то фактичне місце закінчення досудового розслідування - м.Київ, вул.Сурикова, 3, що належить до Солом`янського району міста Києва.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Вітюк В.В. клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - Марфін В.В. клопотання Вітюка В.В. підтримав, просив його задовольнити. Підтримав письмові пояснення, подані суду 17 січня 2022 року, відповідно до яких дії, які інкримінуються ОСОБА_2 перебувають поза межами його службових повноважень, а тому він не може бути суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України. З приводу службових повноважень ОСОБА_3 , то він не був членом Кабінету Міністрів України, а отже не міг впливати на прийняття будь-яких рішень щодо державного замовлення. Отже, обвинуваченими у кримінальному провадженні є дві посадові особи, які не мають жодних повноважень до питання прийняття Постанови КМУ №121-2 «Питання державного оборонного замовлення на 2017-2019 р.». Крім того, вважає, що суб`єктами вчинення дій, які інкримінуються в обвинувальному акті є військовослужбовці, а сам склад описаного кримінального правопорушення має ознаки ст.426 КК України. За таких обставин, викладена у клопотанні захисника Вітюка В.В. позиція є юридично обґрунтованою, а тому обвинувальний акт підлягає направленню за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Слободяник І.П. клопотання Вітюка В.В. підтримав, просив його задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника.

Прокурор заперечував щодо вказаного клопотання, просив залишити його без задоволення.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ч.4 ст.34 КПК України.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.33-1 КПК України "Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України".

Частиною третьою цієї статті визначено, що інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

Згідно з приміткою до ст.45 КК України, корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Крім того, пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України (чинними на момент звернення до суду з обвинувальним актом) передбачені наступні умови підсудності злочинів, визначених у статті 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду, а саме: наявність спеціального суб`єкту злочину, згідно переліку, наведеному у п.1 ч.5 ст.216 КПК України; розмір предмета злочину або завданої ним шкоди: в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, який вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Відповідно до п.20-2 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону України №100-ІХ від 18 вересня 2019 року, який набрав чинності 22 вересня 2019 року) «підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань: до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Із обвинувального акту у кримінальному провадженні №42018000000000954 від 24 квітня 2018 року встановлено, що досудове розслідування здійснювалось детективами НАБ України та обвинувальний акт затверджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України - у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законам державним інтересам. На момент вчинення вказаного злочину ОСОБА_2 обіймав посаду Першого заступника Секретаря РНБО України та Голови Міжвідомчої комісії з питань оборонно-промислового комплексу, ОСОБА_3 - заступника Міністра оборони України, ОСОБА_1 - тимчасово виконуючого обов`язки директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міністерства оборони. Крім того, встановлено, що кримінальним правопорушенням завдано шкоду державному бюджету у розмірі 17 444 664, 75 грн. Отже, колегією суддів встановлено, що кримінальне провадження №42018000000000954 від 24 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стосується осіб, які відповідають критеріям суб`єктів визначених п.п.1,2 ч.5 ст.216 КПК України, тому воно підсудне Вищому антикорупційному суду. Зазначені обставини підтверджені текстом обвинувального акту ( а.с.18-33).

Посилання захисника Вітюка В.В. на те, що одним із обвинувачених, відповідно до обвинувального акту є військовослужбовець ОСОБА_1 , а дії описані в обвинувальному акті за своїми словесними конструкціями ідентичні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.426 КК України, жодним чином не впливають на вирішення питання підсудності, оскільки обвинувачення за вказаною статтею у даному обвинувальному акті особам не пред`являлось.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підсудне Вищому антикорупційному суду за критеріями, визначеними у п.п.1,2 ч.5 ст.216 КПК України та п.20-2 розділу XI «Перехідних положень» КПК України і на даному етапі судового розгляду, без дослідження всіх обставин справи, підстав вважати, що воно підсудне іншому суду немає.

Керуючись ст.ст.33-1, 34, 216, 369-372, 376, п.20-2 Розділу XI «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Клопотання захисника Вітюка Василя Вікторовича, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , про направлення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, з Вищого антикорупційного суду до Солом`янського районного суду міста Києва залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С.Чорненька

судді: М.С.Глотов

І.О. Калугіна

О.Ф. Павлишин

В.В. Чорна