- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
справа № 991/9725/20
провадження № 11-кп/991/26/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2022 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2022року, якою частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №42015000000001624 від 29 липня 2015 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 1 ст.366 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3,у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.1ст.366КК України,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2022 року частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 496200 (чотириста дев`яносто шість тисяч двісті) гривень. Крім того, судом покладено на ОСОБА_2 строком у два місяці, тобто до 11 березня 2022 року включно, обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2022року.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12січня 2022 року слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1)вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 КПК України; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК України.
Ухвали,постановлені підчас судовогопровадження всуді першоїінстанції доухвалення судовихрішень,передбачених частиноюпершою цієїстатті,окремому оскарженнюне підлягають,крім випадків,визначених цимКодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченечастиною першоюцієї статті (ч.2 ст. 392 КПК України).
Ухвала прозастосування дообвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є судовим рішенням, можливість оскарження якого в апеляційному порядку під час судового провадження у суді першої інстанції КПК України не передбачено, а тому, з оглядуна змістположень ст.392 КПК України, така ухвала суду не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, а заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбаченечастиною першоюцієї статті.
Згідно вимог ч. 4ст. 399 КПК України,суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
При цьому суд звертає увагу, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з оскарженням рішення, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
З урахуванням викладеного, у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12січня2022року слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.392, ч.4 ст.399 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2022року про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 496200 (чотириста дев`яносто шість тисяч двісті) гривень, у межах кримінального провадженні №42015000000001624 від 29 липня 2015 року, відмовити.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Суддя: ОСОБА_1