- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
- Суддя (АП ВАКС): Панаід І.В., Панкулич В.І.
- Секретар : Дубина Т.Ю.
- Захисник/адвокат : Ружицького Н.А.
- Прокурор : Подгорець С.В.
Справа № 991/6061/21
Провадження №11-сс/991/620/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Боднара С.Б.
суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
підозрюваної ОСОБА_1
захисника Ружицького Н.А.
прокурора Подгорця С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Ружицького Назара Анатолійовича в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича про арешт майна, подане у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевського Володимира Віталійовича про арешт майна, подане у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05.11.2014.
Накладено арешт з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер нерухомого майна - 12011929) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- гараж № НОМЕР_2 , розташований за адресою Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, «Чубинське-парус» добровільне об`єднання індивідуальних забудовників гаражів та сараїв, адреса ГК: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна - 14838047) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер нерухомого майна - 21775871) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 , шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- квартиру АДРЕСА_4 шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_1 , відкритих в АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ - 00032129),
за виключенням коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання» і статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки».
Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокат Ружицький Н.А. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2021 року у справі № 991/6061/21 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необгрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм кримінального процесуального законодавства та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Висновки слідчого судді в оскаржуваній ухвалі ґрунтуються лише на зазначенні переліку норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), якими врегульовано порядок арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), та абстрактних посиланнях слідчого судді на «наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, - зокрема, можливість його приховування та перетворення».
На думку сторони захисту, слідчий суддя формально віднісся до перевірки наявності ризиків при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження та необгрунтованого застосування обмеження прав особи, які передбачено ч. 2 ст. 172 КПК України при розгляді клопотання слідчого.
Сторона захисту зазначає, що арештоване майно на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та отримане нею на законних підставах. Право власності набуте ОСОБА_1 законним шляхом та у добросовісний спосіб, правомірність чого ніким у судовому порядку не оскаржується. Також в ході досудового розслідування не встановлено будь-яких фактів, що це майно могло бути придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, ОСОБА_1 .
Сторона захисту переконана, що слідчим суддею в ході розгляду клопотання детектива було порушено положення cт. cт. 132, 170, 173 КПК України, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок про наявність достатніх підстав для арешту майна.
Захисник вважає, що слідчим суддею не перевірялось питання обґрунтованості підозри у даному кримінальному провадженні, зокрема її підтвердження належними та достатніми доказами. На підтвердження зазначеного захист вказує, що доводи сторони обвинувачення стосовно можливого зловживання службовим становищем працівниками Національного банку України (далі - НБУ), зокрема ОСОБА_1 , є безпідставним та не відповідає системному аналізу норм законодавства з питань діяльності НБУ, оскільки вся процедура видачі стабілізаційного кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк» строком на 2 роки була здійснена в рамках виконання НБУ своїх прямих функцій, передбачених в законодавстві з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Також адвокат стверджує, що оскільки кошти стабілізаційного кредиту є по суті поворотними коштам, тобто такими, які ПАТ «ВіЕйБі Банк» зобов`язаний повернути у конкретний строк, посилання на те, що внаслідок надання стабілізаційного кредиту державі було спричинено тяжкі наслідки є некоректним. Крім цього, у підозрі не зазначається про подальшу долю цих коштів.
На його думку, органом досудового розслідування не враховано розподілу повноважень між структурними підрозділами НБУ та процедури встановленої для кожного з етапів підготовки, перевірки та надання стабілізаційного кредиту. Зокрема, повноваження ОСОБА_1 не мають жодного відношення до безпосереднього прийняття рішення про видачу вищезазначеного кредиту.
Сторона захисту переконана, що оскільки НБУ активно вчиняє юридичні дії щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, результатом чого може бути повне або часткове погашення заборгованості, на теперішній час відсутні підстави для віднесення вказаної заборгованості за кредитним договором до суми завданої шкоди. А тому вважають, що висновок слідчого судді щодо порушення інтересів держави, які полягають у недоотриманні Державним бюджетом України прибутку НБУ внаслідок його зменшення через сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734,0 грн. не підтверджується фактичними обставинами кримінального провадження.
На їхню думку, на даний момент розмір збитків ймовірно завданих внаслідок кримінального правопорушення об`єктивно не може бути встановлений, а тому неподання НБУ цивільного позову не може бути розцінено як неналежне виконання або невиконання своїх повноважень щодо захисту інтересів держави. За викладених обставин сторона захисту вважає, що суд першої інстанції не дослідивши зазначених вище обставин помилково наклав арешт на майно за відсутності як правових підстав, так і обґрунтованих підозри та розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Крім того сторона захисту стверджує, що оскаржувана ухвала слідчого судді призводить до надмірного та необґрунтованого процесуального обмеження прав ОСОБА_1 , а також прав третіх осіб, які не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні. Відтак вважають, що арешт рухомого, нерухомого майна та грошових коштів, які належать на праві власності ОСОБА_1 , не виправдовує такий ступінь втручання у право на мирне володіння майном, потреби досудового розслідування і явно порушує справедливий баланс між інтересами законного власника, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.
В судове засідання з`явились підозрювана ОСОБА_1 , її захисник Ружицький Н.А. та прокурор Подгорець С.В. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, думки підозрюваної та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року за підозрою, в тому числі, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Вказане кримінальне провадження було об`єднано із кримінальним провадженням № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року.
В межах даного кримінального провадження, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України КК України, а саме: у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (том 1, а.с. 9-45).
03 серпня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Броневицьким С.С. складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі НБУ до підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, в тому числі до ОСОБА_1 . Згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави в особі НБУ заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн. (том 1, а.с. 255-280).
02 липня 2021 року стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
06 вересня 2021 року старший детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Пачевський Володимир Віталійович звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року.
Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що 10.10.2014 в.о. Голови НБУ підписав постанову №656/БТ про надання стабілізаційного кредиту ПАТ «ВіЕйБі Банк» під заставу об`єктів нерухомості. Однак, Національним банком під час прийняття даного рішення допущені суттєві порушення норм законодавства, що регулюють порядок та підстави надання стабілізаційних кредитів банкам України. Кінцевим бенефіціарним власником банку ПАТ «ВіЕйБі Банк» на той час був ОСОБА_2 . В порушення пункту 3.1. Положення про надання НБУ стабілізаційних кредитів банкам України (затверджене Постановою Правління НБУ №327 від 13.07.2010), в якому міститься вичерпний перелік документів, які Банк має подати до НБУ для отримання стабілізаційного кредиту, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на момент прийняття Постанови «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності» №656/БТ від 10.10.2014 не надав до НБУ: програму фінансового оздоровлення банку, спрямовану на вирішення протягом строку користування стабілізаційним кредитом проблем ліквідності, поліпшення структури активів, дохідності, рентабельності тощо та програму капіталізації банку, затверджену його спостережною (наглядовою) радою. 13.10.2014 службовими особами ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено з НБУ кредитний договір № 43 від 13.10.2014 про надання стабілізаційного кредиту на загальну суму 1 200 000 000 грн. Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту були нежитлові приміщення, майнова порука ОСОБА_2 .
Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту являлось:
1. Приміщення цеху по виробництву лікеро-горілчаної продукції, розташованому за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Промислова 29, що належить майновому поручителю ТОВ «Станіславська торгова компанія». Згідно звіту про незалежну оцінку майна проведеного ТОВ «Бізнес центр «Експертиза» приміщення оцінено у 1 250 000 000 грн.
2. Нежитлова будівля літ. «А-2» площею 574,7 кв. м., за адресою м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 106, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 23 000 000 грн.
3. Нежитлова будівля літ. «А-1» площею 802,2 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 86, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 32 000 000 грн.
4. Нежитлова будівля літ. «2Б-6» площею 6180,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 545 000 000 грн.
5. Майнова порука власника істотної участі банку ОСОБА_2 .
В ході досудового розслідування встановлено, що звіти про незалежні оцінки майна, виконані від імені ТОВ «Бізнес центр «Експертиза», виготовлені шляхом підроблення, а проведеними будівельно-оціночними експертизами встановлено, що загальна вартість переданого для Нацбанку в заставу майна ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 72 619 895 грн.
Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі БАНК», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 розпочато його ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.
У зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн., (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та, як наслідок, відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про Національний банк України» на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , будучи директором департаменту Пруденційного нагляду, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з директором Генерального департаменту банківського нагляду НБУ ОСОБА_3 , головним економістом відділу нагляду за діяльністю банків 2 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_4 , всупереч інтересам НБУ, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Підставою для звернення до суду з вказаним клопотанням стала необхідність забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Крім того підставою застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна є наявність ризику того, що вказане майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування, що унеможливить відшкодування збитків у майбутньому. На думку детектива, накладення арешту на майно ОСОБА_1 , необхідне з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
А тому, просив суд задовольнити клопотання та накласти арешт на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 )., а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер нерухомого майна - 12011929) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- гараж № НОМЕР_2 , розташований за адресою Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, «Чубинське-парус» добровільне об`єднання індивідуальних забудовників гаражів та сараїв, адреса ГК: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна - 14838047) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер нерухомого майна -21775871) шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 , шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- квартиру АДРЕСА_4 шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;
- грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_1 , відкритих в АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ - 00032129).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року зазначене клопотання детектива було задоволено. Згідно ухвали слідчий суддя дійшла висновку, що досліджені під час судового засідання матеріали дають достатні підстави для висновку, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1 , необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на нерухоме, рухоме майно та грошові кошти ОСОБА_1 , з тих підстав, що заявлена детективом мета - забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. В ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірила співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не вирішуючи при цьому питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновком слідчого судді про те, що додані детективом до клопотання про арешт майна документи є достатніми для підтвердження можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
24 травня 2021 року в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (т. 1 а.с. 9-45).
Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_1 перебуваючи у службовій залежності від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , діючи в особистих інтересах, не бажаючи погіршувати відносини із керівництвом НБУ, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, 08.10.2014, перебуваючи у приміщенні НБУ погодилась використати свої повноваження директора Департаменту пруденційного нагляду НБУ з метою організації підготовки необхідних документів для видачі стабілізаційного кредиту для ПАТ «ВіЕйБі Банк» в сумі мінімум 1 млрд грн, незважаючи на наявність підстав для відмови в наданні вказаного кредиту та подачу Банком неповного пакету документів, необхідності визнання банку неплатоспроможним.
Водночас, як вірно встановлено слідчим суддею, матеріали, додані до клопотання детектива, свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, слідчий суддя дійшла на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні документів, зокрема:
-повідомлення про підозру від 24.05.2021 (т. 1 а.с. 9-45 зворот);
-листа ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14636 від 07.10.2014 на ім`я першого заступника Голови НБУ ОСОБА_5 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна (т. 1 а.с. 46);
-листа ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14638 від 07.10.2014 на ім`я заступника директора Генерального департаменту - Директора департаменту пруденційного нагляду ОСОБА_1 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна (т. 1 а.с. 46 зворот - 50 зворот);
-листа ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14635 від 07.10.2014 на ім`я першого заступника начальника Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області ОСОБА_6 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна (т. 1 а.с. 51);
-службової записки начальника відділу роботи із заставою Гарагон Ю.В. від 08.10.2014 №06-309 відповідно до якої вартість заставного майна ПАТ «ВіЕйБі банк» є завищеною (т. 1 а.с. 51 зворот, 52);
-службової записки начальника управління правового забезпечення Старунського С.В. від 08.10.2014, відповідно до якої надано зауваження щодо можливості отримання ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційного кредиту (т. 1 а.с. 52 зворот-53);
-електронного повідомлення заступника начальника Головного управління Мєзєнцевої І.С. від 09.10.2014 №06-105/18415, відповідно до якого вказано на невідповідність клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про надання стабілізаційного кредиту вимогам нормативно-правових актів НБУ (т. 1 а.с. 53 зворот-54 зворот);
-електронного повідомлення від 09.10.2014 №06-003/18447/БТ, відповідно до якого за результатами розгляду пакету документів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо надання стабілізаційного кредиту встановлені недоліки та невідповідність клопотання нормативно-правовим актам НБУ (т. 1 а.с. 55-55 зворот);
-електронного повідомлення від 09.10.2014 №06-003, відповідно до якого станом на 16 годину 09.10.2014 ПАТ «ВіЕйБі Банк» не усунуті зауваження структурних підрозділів НБУ щодо пакету поданих документів на отримання стабілізаційного кредиту (т. 1 а.с. 56-56 зворот);
-електронного повідомлення від 09.10.2014 №06-105/18415, відповідно до якої пакет документів, поданий ПАТ «ВіЕйБі» для отримання стабілізаційного кредиту не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (т. 1 а.с. 57 зворот-58 зворот);
-електронного повідомлення від 09.10.2014 №06-105/18501, відповідно до якого за результатом розгляді пакету документів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо застави, наданого на усунення зауважень, встановлені невідповідності у звітах про незалежну оцінку нерухомості, а також не надано рецензії на звіти з оцінки майна (т. 1 а.с. 60-61 зворот);
-пояснювальної записки затвердженої від імені ОСОБА_3 та погодженої від імені ОСОБА_1 , якою винесено на розгляд правління НБУ питання щодо надання ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційного кредиту в сумі 1 200 млн грн для підтримки ліквідності (т.1 а.с. 62-зворот-65);
-постанови правління НБУ від 10.10.2014 № 656/БТ «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності», відповідно до якої прийнято рішення надати ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності в сумі 1 200 млн. грн. строком на 2 роки;
-висновку судово-технічної експертизи документів №572-273/1 від 29.09.2017, відповідно до висновків якої звіти про незалежну оцінку майна ТОВ «Бізнес Центр Експертиза» є підробленими, оцінювачем ОСОБА_9 не підписувались (т. 1 а.с. 93 зворот-98 зворот);
-висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/187-СЕ/17 від 12.02.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 5 054 075 грн (т. 1 а.с. 99-112 зворот);
-висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/136-СЕ/17 від 12.10.2017, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 16 236 000 грн (т.1 а.с. 113-119 зворот);
-висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/169-СЕ/17 від 31.01.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 44 764 259 грн (т. 1 а.с. 120-133);
-висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/186-СЕ/17 від 04.01.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 86, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 5 809 818 грн (т. 1 а.с. 134-147 зворот);
-висновку судової економічної експертизи від 14.12.2020 №СЕ2020/143 відповідно до якої державі в особі НБУ завдано матеріальних збитків на загальну суму 1 366 395 734 грн., (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), (т. 1 а.с. 148-208 зворот);
-протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 05.05.2021.
Відтак, доводи сторони захисту стосовно відсутності у матеріалах провадження доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. А тому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) згідно якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі на підставі досліджених у судовому засіданні доказів дійшла правильного висновку про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
З метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, 03 серпня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Броневицьким С.С. було складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі НБУ до підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, в тому числі ОСОБА_1 . Згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави в особі Національного банку України заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн. (том 1, а.с. 255-280).
На переконання колегії суддів, розглядаючи клопотання про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя не встановлює остаточний розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів врахувати заявлений стороною обвинувачення можливий розмір шкоди та перевірити співмірність ціни позову розміру шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.
За таких обставин колегія суддів погоджується, що наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі НБУ завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1 196 788 730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
При цьому слідчим суддею враховано, що відповідно до наявних у матеріалах провадження відомостей приблизна вартість майна (рухомого, нерухомого і грошових коштів на банківських рахунках), на яке детектив просить накласти арешт, становить 2 290 456 грн, що в свою чергу не перевищує розмір цивільного позову (1 366 395 734 грн) та суми завданої державі шкоди (1 196 788 730 грн).
Колегія суддів вважає також безпідставними твердження захисту стосовно необґрунтованості висновку слідчого судді щодо порушення інтересів держави. Як вбачається з матеріалів провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн., (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку НБУ та, як наслідок, відповідно до ст. 51 Закону України «Про Національний банк України» на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі. Тобто, за версією органу досудового розслідування, протиправними діями підозрюваних у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року державі в особі НБУ заподіяно збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.). Не віднесення НБУ заборгованості ПАТ «ВіЕйБі Банк» за вказаним кредитним договором до категорії безнадійних не спростовує розмір збитків, завданих державі в особі НБУ внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє й доводи захисту стосовно очевидної необґрунтованості розміру цивільного позову вважаючи їх неспроможними.
На переконання колегії суддів, додані до клопотання детектива матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) для запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування. Стороною обвинувачення доведено необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_1 , а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Водночас, слідчим суддею вірно не взято до уваги наявність в матеріалах провадження цивільного позову ТОВ «Техносерв Україна» про стягнення в солідарному порядку, в тому числі з ОСОБА_1 , матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 85 229 193,74 грн, як підстави для накладення арешту на майно підозрюваної, оскільки ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні злочину, яким завдано майнової шкоди лише державі в особі НБУ.
У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_1 пояснила, що вона інвалід третьої групи, живе без чоловіка, отримує пенсію в розмірі біля п`яти тисяч гривень, на даний час знаходиться в декретній відпустці по догляду за неповнолітнім внуком, який з донькою знаходяться на її утриманні, оскільки донька студентка і навчається у вищому навчальному закладі. Нещодавно померла мама. Арешт всього належного їй майна, зокрема, коштів на рахунку в банку поставив сім`ю в скрутне матеріальне становище. На депозитному рахунку вона зберігала біля 600 000 гривень, за рахунок яких та процентів від них разом з пенсією вона мала можливість утримувати себе та доньку з внуком. З цих причин вважає необґрунтованим накладення арешту на належне їй майно.
Колегія суддів вважає, що такі доводи можуть вказувати на ознаки невідповідності оскаржуваного судового рішення принципам розумності та співрозмірності обмеження права власності підозрюваного, передбаченим ст.173 КПК України, завданням кримінального провадження. Арешт коштів на рахунку в банку може мати негативні наслідки для забезпечення належного матеріального рівня життя членів сім`ї підозрюваного, в тому числі, неповнолітнього внука, за умови належного підтвердження стороною захисту цих доводів.
Однак вирішення питання арешту майна у даному провадженні здійснювалося слідчим суддею без виклику підозрюваного, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів, які не містили відомостей, наведених стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду.
За таких обставин доводи сторони захисту не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки, відповідно до вимог ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна його власником не надано та колегією суддів не встановлено.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, зазначені адвокатом у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року про арешт майна ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12014000000000496 від 05 листопада 2014 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Ружицького Назара Анатолійовича - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
В.І. Панкулич