- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
- Secretary : Chumachenko A.O.
- Lawyer : Karpenka V.M.
Справа № 991/10039/20
Провадження1-кс/991/10291/20
У Х В А Л А
10 грудня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участі секретаря судового засідання Чумаченко А.О., адвоката Карпенка В.М., розглянувши скаргу адвоката Карпенка Віктора Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Харківського територіального управління Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Карпенка В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Харківського територіального управління Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Скаргу адвокат Карпенко В.М. обґрунтовує тим, що 27.11.2020 ОСОБА_1 було подано на ім`я директора Харківського територіального управління НАБУ ОСОБА_2 заяву про вчинене кримінальне правопорушення суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука, прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 , старшою слідчою СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 , передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Зазначена заява, за твердженням адвоката Карпенка В.М., була відправлена 27.11.2020 та 03.12.2020 отримана уповноваженими особами Харківського територіального управління НАБУ. Втім станом на 04.12.2020, за твердженням адвоката, відомості про вчинене кримінальні правопорушення до ЄРДР внесені не були.
Зазначена бездіяльність уповноважених осіб Харківського територіального управління НАБУ, на думку адвоката Карпенка В.М., суперечать положенням ч. 1 ст. 214 КПК України, яка закріплює обов`язок слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У зв`язку з цим, адвокат Карпенко В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Харківського територіального управління НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та просить слідчого суддю зобов`язати службових осіб Харківського територіального управління НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 27.11.2020 про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язати уповноважених осіб Харківського територіального управління НАБУ надати заявнику ОСОБА_1 належним чином засвідчені витяги з ЄРДР, визнати ОСОБА_1 потерпілим та вручити йому пам`ятки про процесуальні права і обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні адвокат Карпенко В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану ним скаргу та просив слідчого суддю її задовольнити в повному обсязі.
Особа, бездіяльність якої оскаржується у судове засідання не з`явилась про причини неявки не повідомила. Разом з тим, від представника НАБУ Дуброва О.А. до суду надійшли пояснення у справі № 991/10039/20, у змісті яких представник зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення. Втім, у заяві ОСОБА_1 не наведено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ.
Крім цього, представник НАБУ Дубров О.А. зазначив, що в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» та відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Отже можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку. Однак заявник, звернувшись до НАБУ із заявою про вчинення кримінальних правопорушень намагається оскаржити судові рішення поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність судді.
Для розгляду інших порушених питань, які не віднесені до компетенції НАБУ, вищевказану заяву листом № 111-225/41634 від 02.12.2020 було скеровано для розгляду в межах компетенції до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтави, про що автора було повідомлено та надано відповідне роз`яснення листом з аналогічними реквізитами.
З огляду на викладені обставини уповноважена особа НАБУ Дубров А.О. просить у задоволенні скарги відмовити повністю та розглянути її без участі представника НАБУ. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого або прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги адвоката Карпенка В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , слідчий суддя керується наступним.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Дослідивши матеріали скарги адвоката Карпенка В.М., слідчим суддею було встановлено, що у її змісті заявник розцінює як протиправну поведінку, відповідальність за яку передбачена ч. 2 ст. 364 КК України, ту обставину, що 10.11.2020 старша слідча СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука з клопотанням про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 12018170000000520, погодженим прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 У вказаному клопотанні слідча зазначила про необхідність проведення слідчих дій, зокрема тимчасового доступу до речей і документів. Водночас, адвокат Карпенко В.М. зазначає про те, що в своєму клопотанні про продовження строку досудового розслідування слідча ОСОБА_4 не зазначила жодних доказів того, що саме їй заважало отримати тимчасовий доступ до речей і документів у період з 13.05.2020 по 13.11.2020. Ухвалою слідчого судді від 11.11.2020 клопотання слідчої ОСОБА_4 залишено без задоволення. Проте 13.11.2020 слідчим суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука було розглянуто чергове клопотання старшої слідчої СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 про продовження строку досудового розслідування, яке також було залишено без задоволення. Адвокат Карпенко В.М. зазначає, що 19.11.2020 старша слідча ОСОБА_4 повторно звернулась до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018170000000520 поза межами встановленого КПК України порядку та процесуальних строків. Ухвалою слідчого судді від 19.11.2020 в порушення вимог ч. 5 ст. 294 КПК України таке клопотання слідчої задоволено. З урахуванням вищевказаного, ОСОБА_1 звернувся до директора Харківського територіального управління НАБУ з заявою про вчинення прокурором ОСОБА_3, старшою слідчою ОСОБА_4 та слідчим суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Крім цього, на відміну від ч. 6 ст. 234 КПК України, яка містить заборону на повторне звернення із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку у випадку відмови у задоволенні такого клопотання, § 4 Глави 24 ІІІ Розділу КПК України, яка передбачає порядок продовження строку досудового розслідування, такої заборони не містить.
Також, на переконання слідчого судді, не можуть свідчити про вчинення старшою слідчою ОСОБА_4, а також прокурором ОСОБА_3 кримінального правопорушення, за твердження заявника, у зв`язку із тим, що клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018170000000520 було подане до слідчого судді поза межами строку досудового розслідування. Зазначене пояснюється тим, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3, ст. 295-1 КПК України, у випадку продовження строку досудового розслідування слідчим суддею саме на слідчого суддю покладається обов`язок здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 4 ст. 295-1 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у разі його протиправності та необґрунтованості.
Таким чином, той факт, що старша слідча ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування, погодженим прокурором ОСОБА_3, не свідчить про вчинення ними кримінального правопорушення, а є реалізацією процесуальних прав та виконанням процесуальних обов`язків, як учасника провадження, врегульованою КПК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...».
Щодо тверджень заявника про вчинення слідчим суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ст. 295-1 КПК України передбачений порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею. Як вбачається з матеріалів скарги, слідчий суддя розглянув вищевказане клопотання слідчої про продовження строку досудового розслідування в межах своєї компетенції. А тому, на думку суду, доводи заявника ґрунтуються лише на суб`єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б давали підстави для кваліфікації дій за вищевказаною статтею. Зі змісту заяви вбачається, що вся її суть зводиться до незгоди ОСОБА_1 із процесуальними рішеннями судді ОСОБА_5 .
У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід`ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі №21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
З наведених вище підстав, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов`язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у заяві від 27.11.2020 ОСОБА_1 не вказав жодних конкретних фактів, які б могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення у діях слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_5 , прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 та старшої слідчої СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4, а фактично така заява зводиться до незгоди із поданням слідчою клопотання про продовження строку досудового розслідування, погодження його прокурором та прийнятим слідчим суддею процесуальним рішенням при розгляді вказаного клопотання, слідчий суддя робить висновок, що підстави для задоволення скарги відсутні.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 214, 303-307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ :
У задоволенні скаргу адвоката Карпенка Віктора Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Харківського територіального управління Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення на підставі Рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17.06.2020 (у справі № 3-180/2018(1644/18).
Слідчий суддя С.М. Мойсак