Document No. 89531676

Справа № 991/1925/20

Провадження1-кс/991/1968/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., представника власника майна Руденка В.М., прокурора Скибенка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання Руденка В.М., який діє в інтересах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Батумський», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12014220510002973 від 08.11.2014 р.,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання Руденка В.М., який діє в інтересах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Батумський» (далі - ОК «ЖБК «Батумський»), про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт земельної ділянки площею 15, 0778 га , кадастровий номер 6310136300:16:010:0001, яка розташована за адресою: м. Харків, вул .. Батумська, 2, яка на підставі рішення 41 сесії 5 скликання Харківської міської ради № 20/10 від 24.02.2010 року передана у власність ОК «ЖБК «Батумський» для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києві Підпалого В.В. від 16.01.2017 року у справі № 757/2189/17-к в рамках кримінального провадження № 12014220510002973 від 08.11.2014 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що в подальшому у застосуванні арешту вказаної земельної ділянки відпала потреба і перебування вказаного майна під арештом є необґрунтованим та порушує права власника ОК «ЖБК «Батумський», виходячи з наступного:

-відсутні підстави вважати, що арештована земельна ділянка, яка належить ОК «ЖБК «Батумський» на праві власності, відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України;

-ухвала про арешт майна не відповідає вимогам ч. 3 ст. 132 КПК України та роз`ясненням ВССУ, наданим у Листі від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13, та постановлена за відсутності доказів, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту, а тому клопотання про арешт зазначеної земельної ділянки не могло бути розглянуто та задоволено;

-в судовому порядку було встановлено законність прийняття Харківською міською радою рішення про передачу у власність ОК «ЖБК «Батумський» зазначеної земельної ділянки, що підтверджується наданими до клопотання судовими рішеннями;

-застосування слідчим суддею такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт зазначеної земельної ділянки є необгрунтованим, оскільки ОК «ЖБК «Батумський» як юридична особа не відповідає умовам, зазначеним у статті 963 КПК України, що виключає можливість їх застосування;

-в ухвалі про арешт майна відсутнє посилання на докази, що ОК «ЖБК «Батумський», члени цього кооперативу вчиняють дії, спрямовані на відчуження майна, його перереєстрацію, знищення, пошкодження, завдання шкоди в тому числі як речовому доказу у справі або перешкоджають в проведенні досудового розслідування, судових експертиз, отриманні доказів, їх збереженні, що свідчить про відсутність законних підстав для арешту речових доказів;

-з аналізу ухвали про арешт майна в клопотанні про арешт майна не було зазначено підстави та мета накладення арешту на зазначену земельну ділянку, в свою чергу слідчий суддя не оцінив подане слідчим клопотання про арешт майна, зокрема, докази з точки зору їх достовірності, належності та достатності і взаємозв`язку для прийняття обґрунтованого процесуального рішення про накладення арешту на майно;

- необхідність подальшого перебування земельної ділянки під арештом жодним чином не обгрунтовується та не виправдана потребами досудового розслідування, оскільки за такий тривалий проміжок часу, протягом якого здійснюється досудове розслідування (п`ять років, з дати накладення арешту на зазначену земельну ділянку минуло три роки), вже можна було б провести всі необхідні слідчі та інші процесуальні дії щодо арештованого майна, в тому числі експертизи; в свою чергу, безпідставне перебування земельної ділянки під арештом призводить не лише до порушення основних засад здійснення кримінального провадження, а й до порушення прав та законних інтересів власника арештованого майна, такий ступінь втручання у права та свободи ОК «ЖБК «Батумський» за жодних умов не може виправдовувати потреби та мету досудового розслідування;

-виходячи з поняття «земельна ділянка», приховати або знищити таке майно об`єктивно неможливо, отже, проведення будь-яких слідчих та процесуальних дій, в тому числі судових експертиз, можливе і без накладення арешту на земельну ділянку або інших обмежень;

-в ухвалі про арешт майна не зазначено про наявність допустимих доказів на підтвердження того, що існують певні підстави, які підтверджують, що застосування арешту зазначеної земельної ділянки призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, а також доказів того чи використовується на теперішній час земельна ділянка;

Крім того, від заявника до суду надійшли доповнення до клопотання про скасування арешту майна, які просив врахувати під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, та в яких зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 р. до моменту визначення НАБУ як органа досудового розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалося не уповноваженими органами, за такого всі матеріали кримінального провадження, зібрані до моменту початку здійснення досудового розслідування НАБУ, є недопустимими доказами, оскільки останні одержані з порушенням установлених кримінальним процесуальним законом правил підслідності, отже використання відповідних матеріалів при прийнятті процесуальних рішень є грубим порушенням загальних засад законності та верховенства права, права на свободу, невтручання у приватне життя, презумпції невинуватості, а всі складені процесуальні документи та ухвалені процесуальні рішення внаслідок реалізації органами прокуратури повноважень, що не віднесені до їх компетенції, є незаконними , не можуть породжувати відповідних правових наслідків в силу їх незаконності та є такими, що порушують норми КПК України.

В судовому засіданні представник особи, що звернулася із клопотанням про скасування арешту, зазначене клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти викладеного у клопотанні та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на ту обставину, що арештоване майно є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 р., а тому арешт необхідний саме з метою забезпечення збереження такого речового доказу для проведення судових експертиз, зокрема, наразі триває проведення земельно-технічної експертизи зазначеної земельної ділянки, що підтверджується повідомленням від 06.03.2020 р. на ім`я Генерального прокурора України щодо стану призначеної в даному кримінальному провадженні експертизи земельних ділянок, а тому потреба у подальшому застосуванні арешту на даний час не відпала.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Пунктом 1) частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема, за фактом незаконного відчуження службовими особами Харківської міської ради належних територіальній громаді м. Харкова земельних ділянок загальною площею 686,61 га на користь службових осіб 105 обслуговуючих, житлових та гаражних кооперативів, зокрема, ОК «ЖБК «Батумський», діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, внаслідок чого спричинені тяжкі наслідки інтересам держави. Крім того, в рамках даного кримінального провадження розслідуються факти можливого створення службовими особами Харківської міської ради в період 2008-2010 років низки організаційних об`єднань злочинних груп у вигляді ОК ЖБК, організатори яких наділені певними владними повноваженнями, сформування стійкого ієрархічного об`єднання та організації для злочинної діяльності своїх спільників з числа підлеглих та інших наближених осіб з метою вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із зловживанням владою та службовим становищем, спрямованих на протиправне заволодіння земельними ділянками, що належать територіальній громаді м. Харкова, та подальшого обернення їх на свою користь та користь близьких родичів, а також наближених осіб.

Виходячи із зазначеного, предметом дослідження кримінального провадження № 12014220510002973 від 08.11.2014 р. є обставини щодо законності виділення службовими особами Харківської міської ради належних територіальній громаді м. Харкова земельних ділянок під обслуговуючі, житлові та гаражні кооперативи, зокрема, земельної ділянки площею 15, 0778 га, кадастровий номер 6310136300:16:010:0001, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Батумська, 2, у власність ОК «ЖБК «Батумський».

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 р. у справі № 757/2189/17-к в рамках кримінального провадження № 12014220510002973 від 08.11.2014 р. було накладено арешт, зокрема, на земельну ділянку площею 15, 0778 га, кадастровий номер 6310136300:16:010:0001, яка розташована за адресою: м. Харків, вул .. Батумська , 2, яка на підставі рішення 41 сесії 5 скликання Харківської міської ради № 20/10 від 24.02.2010 року передана у власність ОК «ЖБК «Батумський» для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

Підставою арешту майна став той факт, що зазначену земельну ділянку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 р., оскільки під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що вищезазначене майно є об`єктом кримінально противоправних дій, набуто кримінально противоправним шляхом або отримано юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення

Метою арешту вищезазначеного майна, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення збереження речового доказу.

Отже, під час постановлення оскаржуваної ухвали про арешт майна слідчим суддею було враховано, що зазначена земельна ділянка визнана речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки під час розгляду клопотання про арешт майна слідчим було доведено, що існують обґрунтовані підстави вважати, що земельна ділянка, яка належить ОК «ЖБК «Батумський», здобута злочинним шляхом або одержана від службових осіб Харківської міської ради в якості неправомірної вигоди від прикриття факту незаконної діяльності організаційних об`єднань злочинних груп у вигляді обслуговуючих кооперативів, житлово-будівельних кооперативів, що повністю узгоджується із визначенням речових доказів, наведеному у ст. 98 КПК України, та спростовує доводи заявника щодо відсутності підстав вважати, що арештована земельна ділянка, яка належить ОК «ЖБК «Батумський» на праві власності, відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Виходячи із зазначеного, арешт на майно з метою його збереження як речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи незалежно від причетності її до вчинення кримінально-протиправних дій та законності набуття у власність цього майна.

Відтак, з урахуванням відповідності майна, на яке накладено арешт, критерію, визначеному у ст. 98 КПК України, твердження заявника про відсутність підстав для накладення арешту на майно у зв`язку з тим, що в судовому порядку було встановлено законність прийняття Харківською міською радою рішення про передачу у власність ОК «ЖБК «Батумський» зазначеної земельної ділянки, що підтверджується наданими до клопотання судовими рішеннями, що свідчить про правомірність набуття у власність кооперативом зазначеного майна, є необґрунтованим.

Доводи заявника, що застосування слідчим суддею такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт зазначеної земельної ділянки є необгрунтованим, оскільки ОК «ЖБК «Батумський» як юридична особа не відповідає умовам, зазначеним у статті 963 КПК України, що виключає можливість їх застосування, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, враховуючи те, що відповідна стаття взагалі відсутня у відповідному Кодексі, та є незрозумілим, що саме мав на увазі заявник та яким умовам має відповідати юридична особа, з урахування того, що арешт на майно з метою його збереження як речового доказу може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за умови відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешту майна, має встановити чи доведено слідчим, прокурором, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Доводи заявника, що слідчий суддя під час постановлення ухвали про арешт майна не оцінив подане слідчим клопотання про арешт майна, зокрема, докази з точки зору їх достовірності, належності та достатності і взаємозв`язку для прийняття обґрунтованого процесуального рішення про накладення арешту на майно, а за такого є необґрунтованою, не беруться до уваги, оскільки, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, як арешт майна.

Відтак, твердження заявника, що оскаржувана ухвала про арешт майна не відповідає вимогам ч. 3 ст. 132 КПК України та роз`ясненням ВССУ, наданим у Листі від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13, не заслуговує на увагу, оскільки обґрунтованість підозри перевірялася слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна в тій мірі, що є достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема, як арешт майна, при цьому ухвала про арешт майна містить посилання на те, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про арешт майна, - проведення судових експертиз.

З урахуванням обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що таке обмеження прав є пропорційним обмеженням та спрямоване на досягнення дієвості завдань кримінального провадження.

В свою чергу, посилання заявника на Лист ВССУ від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13 в якості обґрунтування доводів клопотання про скасування арешту не береться судом до уваги, оскільки відповідний документ за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, носить лише рекомендаційний, роз`яснювальний та інформаційний характер.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з аналізу статті 174 КПК України вбачається, що слідчий суддя при прийнятті рішення про скасування арешту майна за клопотанням , зокрема, власника майна, повинен врахувати, чи доведено заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба, або що арешт накладено необґрунтовано.

За такого, твердження заявника, що слідчим суддею під час вирішення питання про скасування арешту майна має бути врахована та обставина, що всі матеріали кримінального провадження, зібрані до моменту початку здійснення досудового розслідування НАБУ, є недопустимими доказами, оскільки останні одержані з порушенням установлених кримінальним процесуальним законом правил підслідності, є необґрунтованим, оскільки статтею 173 КПК України чітко визначено, що має бути враховано слідчим суддею під час вирішення питання про арешт майна, а статтею 174 КПК України - що має бути враховано слідчим суддею під час вирішення питання про скасування арешту майна.

При цьому, слідчий суддя не вправі вирішувати питання про допустимість доказів, оскільки вирішення такого питання відноситься до компетенції суду під час судового розгляду, з огляду на положення ч.4 ст.87 КПК України.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що арешт накладено обґрунтовано.

Крім того, слідчий суддя встановив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 р. на теперішній час не завершено, в рамках даного кримінального провадження призначено земельно-технічну експертизу, зокрема, земельної ділянки площею 15, 0778 га, кадастровий номер 6310136300:16:010:0001, яка розташована за адресою: м. Харків, вул .. Батумська, 2, яка на підставі рішення 41 сесії 5 скликання Харківської міської ради № 20/10 від 24.02.2010 року передана у власність ОК «ЖБК «Батумський», на яку оскаржуваною ухвалою накладено арешт.

Проведення зазначеної експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів. У разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Отже, у разі значного завантаження експерта, зазначені терміни проведення експертизи можуть бути збільшені з урахуванням необхідного часу на їх виконання.

Слідчим суддею встановлено, що відповідно до повідомлення від 06.03.2020 р. на ім`я Генерального прокурора України проведення земельно-технічної експертизи наразі триває, на день розгляду клопотання висновок експерта до Національного антикорупційного бюро України не надходив.

Отже, в подальшому застосуванні арешту зазначеної земельної ділянки потреба не відпала.

За таких умов, скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може зашкодити подальшому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014220510002973 від 08.11.2014 р., на даному етапі досудового розслідування не сприятиме досягненню дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Оскільки обґрунтованість накладання арешту підтверджено ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 16.01.2017 року, а потреба в подальшому застосуванні арешту у кримінальному проваджені № 12014220510002973 від 08.11.2014 р. наразі не відпала, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК