Document No. 89179802

Справа № 991/3596/20

Провадження1-кс/991/3707/20

У ХВ АЛ А

07 травня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваної ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_5, Моісєєвої, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві клопотання старшого детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене з прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12014100000000365 від 18.02.2014,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене з прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12014100000000365 від 18.02.2014.

Доводи клопотання.

У клопотанні зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014100000000365 18.02.2014 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, а також службовому підроблені, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.364, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.366 ККУкраїни.

За версієюоргану досудовогорозслідування ОСОБА_4 як генеральний директор ТОВ«Укрпрофмед» уклала з ДП «Укрмедпроектбуд» договір №2012/3 від 14.08.2012 та №2012/5 від 29.12.2012, а також низку додаткових угод, якими внесені зміни та доповнення до договору №2012/3 від 14.08.2012. Відповідно до умов вищезазначених договорів ДП «Укрмедпроектбуд» є замовником, а ТОВ«Укрпрофмед» - генпідрядником, будівництва лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» (завдання№12 Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу) в тому числі встановлення інженерного та технічного обладнання.

11.04.2013 ОСОБА_4 загальними зборами засновників ТОВ«Укрпрофмед» звільнено з посади генерального директора.

28.05.2013 Наказом Голови Національного агентства з питань підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів від 18.04.2013 № 41, ОСОБА_4 була призначена на посаду директора ДП «Укрмедпроектбуд».

У змісті клопотання старший детектив стверджує, що у період часу з 18.04.2013 до 03.06.2013 більш точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, достовірно знаючи про відсутність частини інженерного та технічного обладнання, передбаченого договорами №2012/3 від 14.08.2012 та №2012/5 від 29.12.2012, бажаючи забезпечити одержання неправомірної вигоди для інших фізичних та юридичних осіб, усвідомлюючи можливість використання повноважень директора ДП«Укрмедпроектбуд» в супереч інтересам служби, у ОСОБА_4 виник корисливий мотив та сформувався злочинний умисел, спрямований на вчинення зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. При цьому усвідомлюючи складність самостійного вчинення злочину та необхідність його подальшого приховування, ОСОБА_4 вступила в злочинну змову із Генеральним директором ТОВ«Укрпрофмед» ОСОБА_7 та директором ТОВ «Євроінвестстрой» ОСОБА_8, з якими разом розробила план, спрямований на спільне вчинення за попередньою змовою групою осіб зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, з метою одержання неправомірної вигоди для інших фізичних та юридичних осіб, ОСОБА_4 використовуючи службове становище директора ДП«Укрмедпроектбуд», до видаткових накладних УП-0000641 від 03.06.2013, УП-0001523 від 27.11.2013, УП-0001531 від 27.11.2013, УП-0001551 від 09.12.2013, УП-0001552 від 09.12.2013 внесла завідомо неправдиві відомості про наявність та прийняття від генерального директора ТОВ«Укрпрофмед» ОСОБА_7 технічного та інженерного обладнання, яке в дійсності було відсутнє і до ДП «Укрмедпроектбуд» не передавалося. Більше того, за твердженням старшого детектива, таке технічне та інженерне обладнання виробником не надсилалось до України.

В подальшому, з метою приховання факту зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_4 підписала та засвідчила печаткою ДП«Укрмедпроектбуд» документи, які підтверджують передання на відповідальне зберігання від ДП«Укрмедпроектбуд» до ТОВ «Укрпрофмед» вищевказаного технічного та інженерного обладнання, а саме: акти приймання-передачі інженерного обладнання № 1/обл. від 03.06.2013, № 5-зм від 27.11.2013, № 6-зм від 27.11.2013, № 7-зм від 09.12.2013, № 8-зм від 09.12.2013. В свою чергу Генеральний директор ТОВ«Укрпрофмед» ОСОБА_7 підписав та засвідчив печаткою ТОВ«Укрпрофмед» документи, які підтверджують передання на відповідальне зберігання від ТОВ«Укрпрофмед» до ТОВ «Євроінвестстрой» цього ж технічного та інженерного обладнання, а саме: договір відповідального зберігання № ЄІС 0306/13 від 03.06.2013, акт №1 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 03.06.2013, акт №2 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 27.11.2013, акт №3 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 27.11.2013, акт №4 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 09.12.2013, акт №5 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 09.12.2013.

Таким чином ОСОБА_4, діючи в супереч інтересам служби, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи на меті одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Укрпрофмед» та пов`язаних із ним контрагентів, вчинила зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, а саме призвело до недоотримання державою в особі ДП«Укрмедпроектбуд» інженерного та технічного обладнання на загальну суму 30017002,98грн., а також службове підроблення за попередньою змовою групою осіб.

05.05.2020 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 ККУкраїни.

Підставою для звернення до слідчого судді із клопотання про обраннязапобіжного заходуу вигляді застави сталинаявність достатніхпідстав вважати,що ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 ККУкраїни та наявність ризиків, передбачених пунктами 1 - 4 ст. 177 КПК України, саме: ризик переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду; ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні; ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Розмір застави, який, на переконання органу досудового розслідування, належить призначити суду, визначений з урахуванням майнового стану підозрюваної і становить 1428 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3001656грн. Саме такий розмір застави, на переконання органу досудового розслідування, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Доводи сторониобвинувачення.

Сторона обвинувачення клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави підтримала. Прокурор зазначила, що зібрані на сьогоднішній день докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 ККУкраїни та підтверджують наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України. Посилаючись на те, що обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваної, сторона обвинувачення просила задовольнити клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у повному обсязі з підстав наведених у ньому.

Доводи сторонизахисту.

Адвокат ОСОБА_9 проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави заперечила. За твердженням сторони захисту матеріали досудового розслідування не містять достатніх та належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, які їй інкримінуються.

Так самосторона захистувважає,що стороноюобвинувачення ненадано жодногопереконливого доказуна підтвердженняіснування ризиків,передбачених ст.177КПК України.В обґрунтуваннязазначеного адвокат послалась на те, що у Подільському районному суді м. Києва слухається справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України. Цей злочин, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжких злочинів. Разом з тим, у межах зазначеного кримінального провадження підозрюваній ОСОБА_4 жодний запобіжний захід на теперішній час не обираний і підозрювана виконує всі свої процесуальні обов`язки без запобіжного заходу. На підтвердження зазначеного адвокатом у судовому засіданні до матеріалів справи було долучено копію обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12017000000000010 від 17.01.2017).

Крім цього, за твердженням сторони захисту, непомірним для підозрюваної є і розмір застави, визначений органом досудового розслідуванням. За твердженням адвоката ОСОБА_10, перелік майна ОСОБА_4, на який посилається сторона обвинувачення, в дійсності на праві власності підозрюваній не належить. На підтвердження цих висновків адвокатом у судовому засіданні до матеріалів справи було долучено Довідку з державного реєстру прав на нерухоме майно сформовану нотаріусом ОСОБА_11 .

Також сторона захисту послалась на те, що Вищому антикорупційному суду підсудні виключно корупційні злочини, однак Вищий антикорупційний суд не є належним судом для розгляду по суті даного клопотання, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_4 не є корупційним, так, як вчинений до моменту введення вКК Українипоняття «корупційний злочин».

З огляду на зазначені обставини в сукупності, адвокат ОСОБА_9 просила відмовити у задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжногозаходу увигляді заставищодо підозрюваної ОСОБА_4, а у разі часткового задоволення клопотання просила обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Крім цього, захисник звертала увагу, що у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність покладання обов`язків передбачених ст. 194 КПК України, неможливим є виконання обов`язку утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_7, адже у кримінальному провадженні № 12017000000000010 від 17.01.2017 він так як і підозрювана ОСОБА_4 є обвинуваченим. Обмеження їх спілкування у межах кримінального провадження № 12017000000000010від 17.01.2017буде порушенням їх права на захист.

Адвокат ОСОБА_5 також заперечувавпроти задоволенняклопотання.Погодився іздоводами наякі посилаласьадвокат ОСОБА_12 .

Підозрювана ОСОБА_4 підтримала наведені захисником доводи, просила відмовити у задоволенні клопотання детектива про обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді застави з підстав як необґрунтованості підозри, так і з підстав відсутності ризиків, на які посилається орган досудового розслідування, а також відсутності коштів та майна, яке можна було б використати при виконанні застави.

Оцінка та висновки слідчого судді щодо підсудності кримінального провадження № 12014100000000365 від 18.02.2014 Вищому антикорупційному суду.

У відповідності дост. 30 КПК України, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Засади розгляду справ незалежним і безстороннім судом регламентованіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, право на «суд, встановлений законом», як структурний елемент права на справедливий суд, що передбачене ст. 6 Конвенції, за своїм змістом є основоположною засадою, що визначає організацію судової системи держави та загалом містить дві складові: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Зокрема, у рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Відповідно, визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановлений законом, в контексті статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 20-2Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК Українипідсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»;

2) до дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Пунктом 2Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» № 100-ІХ від 18 вересня 2019 рокупередбачено, що він набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» № 100-ІХ від 18 вересня 2019 рокубув опублікований в офіційному виданні «Голос України» № 180 від 21 вересня 2019 року, тобто набрав чинності 22 вересня 2019 року.

Згідно положеньстатті 33-1 КПК УкраїниВищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітцістатті 45 КК України, статтями206-2,209,211,366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятоїстатті 216 КПК України.

У примітці дост. 45 КК Українизазначено, що корупційними злочинами відповідно до цьогоКодексувважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями210,354,364,364-1,365-2,366-1,368 - 369-2цьогоКодексу.

Пунктами 1-3 частини п`ятоїстатті 216 КПК Українивстановлено, зокрема такі умови: розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Як убачається зматеріалів клопотання відомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12014100000000365 -18.02.2014.

Органом досудового розслідування, яким є Національне антикорупційне бюро України, дії ОСОБА_4 кваліфіковано, зокрема за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.364 КК України.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у зловживанні службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки та службовому підробленні за попередньою змовою групою осіб. ОСОБА_4 є службовою особою суб`єкта господарювання у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків - директор ДП «Укрмедпроектбуд». Відповідно до статуту ДП «Укрмедпроектбуд», зазначене підприємство засноване на державній власності, утвореним згідно з наказом Національного агентства з питань підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів від 02.06.2011 № 334 і належить до сфери управління Укрєвроінфрапроект. Власником (засновником) ДП «Укрмедпроектбуд» є держава.

Крім того, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину та складає 30017002,98грн.

Отже, з дати набрання законної силиЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» № 100-IX від 18 вересня 2019 року, Вищий антикорупційний суд є «судом встановленим законом» для розгляду по суті клопотань у кримінальному провадженні № 12014100000000365 від 18.02.2014.

Посилання сторони захисту на те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_4 не є корупційним, так, як вчинений до моменту введення вКК Українипоняття «корупційний злочин», а застосування ст. 33-1 КПК України при визначені підсудності погіршує становище підозрюваного іншим чином, слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки такі обставини, з врахуванням положеньст. 4 КК України, мають бути враховані судом при прийнятті рішення за результатом судового розгляду по суті висунутого обвинувачення, а не при вирішенні процесуальних питань врегульованих положеннямиКПК України, чинними на момент їх вчинення, у тому числі щодо підсудності кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотаннястаршого детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене з прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12014100000000365 від 18.02.2014, підсудне Вищому антикорупційному суду.

Оцінка та висновки слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 ККУкраїни, тобто у зловживанні службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, а також службовому підробленні за попередньою змовою групою осіб.

Перевіривши наявні матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 ККУкраїни, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) копіями договорів №2012/3 від 14.08.2012 та №2012/5 від 29.12.2012, а також додатковими угодами, якими внесені зміни та доповнення до договору №2012/3 від 14.08.2012, які підтверджують факт наявності договірних відносин між ТОВ «Укрпрофмед» та ДП «Укрмедпроектбуд», а також обов`язок ТОВ «Укрпрофмед» поставити інженерне та технічне обладнання до ДП «Укрмедпроектбуд»; (2) видатковими накладними № УП-0001531, № УП-0000641, № УП-0001552, №УП-0001551, № УП-0001523, підписаними ОСОБА_4, якими створена документальна видимість прийняття ДП «Укрмедпроектбуд» від ТОВ«Укрпрофмед» інженерного та технічного обладнання, яке в дійсності було відсутнє; (3) актами приймання-передачі інженерного обладнання на відповідальне зберігання №1/Обл, №4-зм, №6-зм, №7-зм, №8-зм, підписаними ОСОБА_4, якими створена документальна видимість про передання на відповідальне зберігання інженерного та технічного обладнання від ДП «Укрмедпроектбуд» до ТОВ«Укрпрофмед», яке в дійсності було відсутнє; (4) договором відповідального зберігання № ЄІС 0306/13 від 03.06.2013 та актами приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна №01, №02, №03, №04, №05, якими створена документальна видимість передання від ТОВ«Укрпрофмед» до ТОВ «Євроінвестстрой» на відповідальне зберігання інженерного та технічного обладнання, яке в дійсності було відсутнє; (5) висновком експерта № 306/1 від 27.07.2016, яким підтверджена належність підписів, зокрема ОСОБА_4 на видаткових накладних почеркознавчої експертизи № УП-0001531, № УП-0000641, № УП-0001552, №УП-0001551, № УП-0001523; (6) відповіддю Міністерства юстиції, прозорості та прав людини Грецької Республіки на запит про міжнародно-правову допомогу, яким підтверджено, що виготовлені грецькою компанією «Kleemann» на замовлення ТОВ«Укрпрофмед» 5 ліфтів, не були повністю оплачені замовником у зв`язку з чим не відправлялися з митної території Грецької Республіки; (7) відповіддю ТОВ «Данфосс» від 25.02.2019, якою підтверджують відсутність договірних зобов`язань між ТОВ «Данфосс» та ДП«Укрмедпроектбуд», ТОВ «Укрпрофмед», ТОВ «Євроінвестстрой» і пов`язаними з ними контрагентами, а також поставки останнім обладнання компанії «Данфосс»; (8) оглядом документів від 01.03.2019, який вказує на відсутність декларування контрагентами, пов`язаними із ТОВ «Укрпрофмед», факту придбання інженерного та технічного обладнання, яке нібито було поставлено до ДП«Укрмедпроектбуд»; (9) висновком експерта № 19/13/2-27/СЕ/19 від 25.06.2019, яким встановлено документальне підтвердження висновків довідки перевірки використання бюджетних коштів службовими особами ДП«Укрмедпроектбуд» та ТОВ«Укрпрофмед» під час будівництва СЛДК НДСЛ «Охматдит» в частині завдання державному бюджету в особі ДП«Укрмедпроектбуд» матеріальної шкоди (збитків) на суму 32890568,43грн.; (10) довідкою спеціаліста від 11.03.2019 щодо перевірки використання бюджетних коштів службовими особами ДП«Укрмедпроектбуд» та ТОВ«Укрпрофмед» під час будівництва СЛДК НДСЛ «Охматдит», якою встановлено завдання державному бюджету в особі ДП«Укрмедпроектбуд» матеріальної шкоди (збитків) на суму 32890568,43грн.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 ККУкраїни, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Заперечення сторони захисту стосуються оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності, що виходить за межі тих питань, які слідчий суддя має вирішувати під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 вищезазначених кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків.

Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 належать до категорії злочинів невеликої тяжкості та тяжких злочинів. За вчинення найбільш тяжкого злочину КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Тяжкість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наявність у підозрюваної паспорту громадянина України для виїзду за кордон: № НОМЕР_1 підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності цього документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності такого документу.

Крім цього, слідчий суддя приймає до уваги, що за характером своєї роботи на посадах Генерального директора ТОВ «Укрпрофмед» та Директора ДП«Укрмедпроектбуд» ОСОБА_4 встановила та підтримує численні зв`язки з громадянами України, які проживають за кордоном та на тимчасово окупованій території України. Зокрема, ОСОБА_4 за час роботи на посаді Генерального директора ТОВ «Укрпрофмед» неодноразово залучала до співпраці контрагентів зареєстрованих на території, яка зараз є тимчасово окупованою територією України.

Наявність у підозрюваної паспорту громадянина України для виїзду за кордон, зв`язки з громадянами України, які проживають за кордоном та на тимчасово окупованій території України у сукупності із тяжкістю можливого покарання дають слідчому судді підстави для висновку про наявність ризику того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.

Слідчий суддя також погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення. Зазначений висновок слідчого судді ґрунтується на відомостях про те, що органом досудового розслідування не відшукані оригінали окремих важливих документів, зокрема тих які стосуються як самого вчинення злочину ОСОБА_13, так і реалізації заходів із його приховування. Займані раніше ОСОБА_4 посади Генерального директора ТОВ «Укрпрофмед» та Директора ДП«Укрмедпроектбуд», наявність у підозрюваної зв`язків з колишніми та діючими працівниками вказаних підприємств, її соціальний статус, свідчать про те, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_4, має можливість як особисто, так і через інших колишніх та діючих працівників ТОВ «Укрпрофмед» та ДП«Укрмедпроектбуд», знищити, приховувати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення.

При встановленні наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, слідчим суддею також врахована наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 ККУкраїни, а саме службовому підробленні за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про високу ступінь можливості особи вдатися до вчинків, пов`язаних із знищенням, приховуванням, спотворенням речей та документів, які на даний час органом досудового розслідування не отримані, але можуть мати значення для кримінального провадження.

Обґрунтованим вважає слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи наявність цього ризику слідчий суддя бере до уваги той факт, що деякі свідки у даному кримінальному провадженні, є колишніми та діючими працівниками підприємств, на яких ОСОБА_13 обіймала посади Генерального директора та Директора, які були підлеглими ОСОБА_13 та фактично виконували її доручення та вказівки. З огляду на зазначене, слідчий суддя не виключає, що ОСОБА_13 може використатиавторитет своїхколишніх посадз метоютиску нацих свідків, задля зміни, перекручення наданих ними показань чи відмови від раніше наданих свідчень.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя також враховує встановленуКПКпроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вказані вище обставини, в сукупності з наявними соціальними зв`язками підозрюваної, його соціальним статусом та авторитетом, набутими зокрема під час здійснення професійної діяльності, дають слідчому судді підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваної на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

Ризик того, що підозрювана перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим способом, не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, а тому слідчим суддею не враховуються.

Слідчий суддя критично ставиться до твердження сторони захисту про те, що відсутність у підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням у більш тяжкому злочині та виконання нею процесуальних обов`язків спростовує необхідності у обранні запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12014100000000365 від 18.02.2014. Зазначена позиція слідчого судді пояснюється тим, що долучена адвокатом у судовому засіданні копія обвинувального акта жодним чином не свідчить про виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, а лише підтверджує наявність кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. До того ж у кожному кримінальному провадженні при обранні запобіжного заходу враховується, як вагомість доказів, так й інші обставини, які у сукупності приймаються до уваги - доведеність стороною обвинувачення ризиків під час обрання запобіжного заходу в суді.

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст.178 КПК України).

Враховуючи, що один із злочинів у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 належить до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, той факт, що підозрювана в силу наявних соціальних зв`язків з метою ухилення від слідства та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків. Що стосується такого запобіжного заходу, як особиста порука, то необхідно зазначити, що жодна особа не подала клопотання про передачу їй на особисту поруку підозрюваної ОСОБА_4 . З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, щодо можливості застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки інший, більш м`який запобіжний захід за вищенаведених обставин, не зможе бути таким же дієвим та ефективним.

Щодо розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

У клопотанні старший детектив просить застосувати до підозрюваної заставу у розмірі 1428 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3001656грн.

Слідчий суддя не погоджується із розміром застави, визначеним стороною обвинувачення з таких підстав.

Згідно ч. 4ст. 182 КПК України,розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п.16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти заставодавця у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

На переконання слідчого судді підозрюваній ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 315300 грн. (триста п`ятнадцять тисяч триста гривень). Ця сума, з урахуванням майнового стану підозрюваної, не є явно непомірною для неї. В той же час вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваної. При визначенні розміру застави, слідчий суддя враховує майновий стан підозрюваної та її родини. Слідчий суддя критично ставиться до заперечень сторони захисту, що на момент розгляду клопотання, вказаний автомобіль не перебував у володінні підозрюваної, оскільки надані слідчим докази в достатній мірі дозволяють ідентифікувати власника транспортного засобу, яким була ОСОБА_4 . Відсутність інформації про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_4, надану стороною захисту, на момент розгляду клопотання, може вказувати на те, що вказаний транспортний засіб було відчужено. У той же час, зменшуючи розмір застави, слідчим суддею враховано, що в судовому засіданні не знайшло свого належного підтвердження посилання сторони обвинувачення на наявність у власності підозрюваної квартири в АДРЕСА_1, гаража в АДРЕСА_2 та гаража НОМЕР_2, у зв`язку із спірністю ідентифікації особи власника. Крім цього, ОСОБА_4 не працює, на утриманні підозрюваної перебувають двоє літніх батьків, які належать до категорії внутрішньо переміщених осіб, наявність у підозрюваної кредитних зобов`язань перед банківською установою.

У змісті клопотання старшим детективом порушено питання щодо покладання на підозрювану ОСОБА_4 обов`язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України. Сторона захисту у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_7, який є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12014100000000365, одночасно з ОСОБА_4 є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12017000000000010 від 17.01.2017. Посилаючись на ці обставини, з метою збереження права на захист, адвокат просила не обмежувати підозрювану ОСОБА_4 у спілкуванні із підозрюваним ОСОБА_7 . Враховуючи, що у судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є обвинуваченими у кримінальному провадженні № 12017000000000010 від 17.01.2017, на переконання слідчого судді необхідним та доцільним є їх обмеження у спілкуванні щодо обставин даного кримінального провадження № 12014100000000365 від 18.02.2014.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає, що з метою запобігання існуючим і доведеним ризикам є необхідність у покладанні на підозрювану ОСОБА_4 таких обов`язків: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу; не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відносно обставин цього кримінального провадження, утриматись від спілкування із свідками ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20, ОСОБА_21 ОСОБА_22 ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 щодо обставин кримінального провадження № 12014100000000365 від 18.02.2014; здати на зберігання до територіальних органів / територіальних підрозділівДержавної міграційноїслужби паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене з прокурором Другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваній ОСОБА_4 03 травня 1972 у кримінальному провадженні № 12014100000000365 від18.02.2014 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить (триста п`ятнадцять тисяч триста гривень).

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу;

не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

утриматись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відносно обставин цього кримінального провадження, утриматись від спілкування із свідками ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 ОСОБА_20, ОСОБА_21 ОСОБА_22 ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 щодо обставин кримінального провадження № 12014100000000365 від 18.02.2014;

-здати на зберігання до територіальних органів / територіальних підрозділівДержавної міграційноїслужби паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Застава можебути внесенапідозрюваним,іншою фізичноюабо юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_3 .

Термін дії обов`язків, покладених судом визначити строком до 05 липня 2020 року.

Роз`яснити підозрюваній, що вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді заставизобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1