- Presiding judge (HACC): Movchan N.V.
- Secretary : Chebotarenka A.P.
- Lawyer : Chornoho I.T.
Справа № 991/3380/20
Провадження1-кс/991/3482/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2020 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Чеботаренка А.П., адвоката Чорного І.Т., детектива Веренчука С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Чорного Івана Тимофійовича на постанову детектива про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій,
установив:
27 квітня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, в якій представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Чорний І.Т. просить скасувати рішення детектива Національного антикорупційного бюро України (надалі - Національне бюро) Веренчука С.О. від 13.04.2020 про часткову відмову у задоволенні клопотання від 19.03.2020 № 20-205-0812.
Скарга обґрунтованим тим, що 17.04.2020 адвокатом Чорним І.Т. отримано постанову детектива Національного бюро Веренчука С.О. від 13.04.2020 про часткову відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій від 19.03.2020.
Адвокат вважає постанову детектива від 19.03.2020 в частині відмови у задоволенні клопотання про допит свідків, відмінних від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та про звернення до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до стенограми позачергового засідання ВРУ від 17.03.2020, що містить виступ Генерального прокурора ОСОБА_11 такою, що підлягає скасуванню як необґрунтовану та таку, що спрямована на ухилення від здійснення швидкого, повного та неупередженого розслідування і мета якого - приховати певні факти поза процесуального впливу на учасників кримінального провадження з боку діючої влади.
Зазначає, що оскаржуване рішення детектива Веренчука С.О. не сприяє охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема потерпілого, адже таким рішенням детектив намагається «вивести» за межі кримінального провадження зловживання впливом з боку певних представників діючої влади на колишнього директора ОСОБА_3 та інших осіб, які так чи інакше мають відношення до «справ ОСОБА_1 », досудове розслідування в яких здійснюють слідчі центрального апарату ДБР.
Так, адвокат Чорний І.Т. зазначає, що предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 11.11.2019 є факти зловживання впливом не тільки директором ДБР ОСОБА_3, а і факти зловживання впливом з боку невстановлених осіб щодо колишнього директора ДРБ ОСОБА_3 . На думку представника потерпілого колишньому керівнику Офісу Президента України ОСОБА_6 та Президенту України ОСОБА_7 можуть бути відомі факти зловживання впливом по відношенню до колишнього директора ДБР ОСОБА_3, що є предметом доказування. Тому, вважає висновки детектива такими, що не охоплюють питання зловживання впливом з боку невстановлених осіб по відношенню до колишнього директора ДБР ОСОБА_3, а отже рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій є немотивованим та необґрунтованим, що і стало підставою для звернення з цією скаргою до слідчого судді.
У судовому засіданні адвокат Чорний І.Т. позицію, висловлену у скарзі, підтримав, просив її задовольнити.
Детектив Веренчук С.О. у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував. Пояснив, що оскаржувана постанова вмотивована та відповідає вимогам КПК України. Як в матеріалах справи, так і по тексту клопотання представника ОСОБА_1 відсутні відомості, які б свідчили про факт обізнаності осіб, про допит яких порушено питання, про обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України. Представник потерпілого робить припущення, що ОСОБА_6 можуть бути відомі певні факти впливу на ОСОБА_3 та факти політично мотивованого кримінального переслідування ОСОБА_1 . Доводів щодо обізнаності інших осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, про обставини справи представник потерпілого зовсім не наводить. Також наполягав на тому, що саме на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави для допиту вказаних осіб, але в подальшому ці особи за потреби кримінального провадження можуть бути допитані. Аргументів щодо доцільності подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме: стенограми позачергового засідання ВРУ від 17.03.2020, представник потерпілого також не зазначає. Однак, виступ Генерального прокурора ОСОБА_11 на позачерговому засіданні Верховної Ради України від 17.03.2020, розміщено в інтернет-ресурсі у відкритому доступі, тому детективами проведено процесуальну дію, про що складено протокол огляду. Письмові заперечення детектив надав до справи.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Правова природа проваджень, які здійснюються слідчим суддею, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим, зокрема це стосується доцільності проведення допиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України потерпілий здійснює збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 220 КПК України про результати розгляду клопотання (про виконання будь-яких процесуальних дій) повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
Вимоги до змісту постанови детектива визначені ч. 5 ст. 110 КПК України, в якій, зокрема, вказано, що в мотивувальній частині постанови повинні міститися відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 11.11.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України, за повідомленням про кримінальне правопорушення т.в.о. голови АО «Головань і Партнери» ОСОБА_8 від 29.08.2019 щодо можливого одержання неправомірної вигоди керівником Державного бюро розслідувань за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та за повідомленням адвоката Голованя І.В. від 04.12.2019 № 19-451-0812 про те, що директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 можливо здійснено незаконний вплив на прийняття рішень слідчими ДБР з метою одержання неправомірної вигоди.
Встановлено, що адвокат Чорний І.Т. як представник потерпілого ОСОБА_1 звернувся до Національного бюро із клопотанням про проведення слідчих (розшукових) дій за вих. № 20-205-0812 від 19.03.2020, у якому просив провести допит із застосуванням технічних засобів відеофіксації та в присутності представника потерпілого в якості свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Звернутися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до стенограми позачергового засідання Верховної Ради України від 17.03.2020, що містить виступ новопризначеного Генерального прокурора - ОСОБА_11, зокрема, з приводу підозр у справах ОСОБА_1 .
За результатами розгляду вказаного клопотання детективом Національного бюро Веренчук С.О. винесено постанову від 13.04.2020, якою клопотання адвоката Чорного І.Т. задоволено у частині проведення допитів ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , у задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення детектив зазначив, що оскільки на плівках з телеграм каналу «ІНФОРМАЦІЯ_1» не зафіксовано голоси інших осіб, окрім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то відсутні підстави вважати, що вказаним особам відомі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Оглядом виступу ОСОБА_11 на позачерговому засіданні Верховної Ради України 17.03.2020 не встановлено відомостей, що мають значення для досудового розслідування, як і не встановлено підстав, з яких адвокат Чорний І.Т. просить звернутися із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, а також обставин, які дасть змогу встановити зазначений виступ. Рішення про застосування заходів відеофіксації допитів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 107 КПК України буде прийнято особою, яка безпосередньо проводитиме слідчі дії.
Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Процесуальне законодавство не передбачає обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Статтею 91 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 94 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіряючи обґрунтованість постанови детектива, слідчий суддя враховує те, що клопотання сторони захисту розглянуто детективом в порядку ст. 220 КПК України, у постанові викладено мотиви та обґрунтування рішення в частині відмови у проведенні такої слідчої (розшукової) дії як допит свідків та процесуальної дії як звернення до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.
Тому, постанова детектива від 13.04.2020, з врахуванням положень ч. 5 ст. 40 КПК України, є законною, обґрунтованою, винесеною в межах повноважень, з дотриманням вимог, встановлених ст. 110 КПК України.
Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту, що детектив відмовляючи у проведенні ініційованих стороною захисту слідчих (розшукових) дій не сприяє охороні прав, свобод та законних інтересів потерпілого, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право, у тому числі, подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; заявляти відводи та клопотання.
За змістом ч. 2 ст. 223 КПК України підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Разом з тим, слідчий суддя враховує, що у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 11.11.2019 здійснюється досудове розслідування різних епізодів, що потребує додаткового часу і здійснення попередніх заходів для встановлення всіх обставин справи, і в подальшому - для встановлення всіх причетних осіб. Саме процесуальна самостійність детектива обумовлюється необхідністю проведення ефективного досудового розслідування.
Доводи представника потерпілого про те, що орган досудового розслідування не проводить і в подальшому не буде проводити допит, зазначених ним у клопотанні осіб, є лише припущенням.
Так, детектив у судовому засіданні повідомив, що на день розгляду скарги допитано в якості свідка ОСОБА_12 , а потім ОСОБА_6 , хоча оскаржуваною постановою у допиті останнього на тій стадії досудового розслідування було відмовлено. У той же час, ОСОБА_3 буде допитаний найближчим часом, тому можливо після його допиту виникне потреба допиту інших осіб.
Отже, у слідчого судді є підстави вважати, що така процесуальна поведінка органу досудового розслідування обумовлена тактикою досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 11.11.2019 та необхідністю вчинити окремі підготовчі процесуальні дії, які забезпечать ефективність та результативність проведення інших слідчих (розшукових) дій.
Щодо оскарження постанови в частині відмови у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до документів, слідчий суддя зазначає таке.
Пунктами 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються вищенаведеною нормою, не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 303 КПК України).
Як зазначалося вище, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій
Главами 20 та 21 КПК України передбачені види слідчих дій, які поділяються на гласні слідчі дії (допит, пред`явлення для впізнання, обшук, огляд, слідчий експеримент, освідування особи, призначення експертизи) та негласні слідчі (розшукові) дії (втручання у приватне спілкування, обстеження, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, спостереження за особою, річчю або місцем, аудіо-, відеоконтроль місця, контроль за вчиненням злочину, виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (експертизи), використання конфіденційного співробітництва).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей та документів є заходом забезпечення кримінального провадження.
З огляду на викладене, звернення до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, про вчинення якої просив детектива представник потерпілого, не є слідчою (розшуковою) дією чи негласною слідчою (розшуковою) дією, тому оскарження в цій частині постанови детектива від 13.04.2020 не передбачено ст. 303 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 303-309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Н. В. Мовчан