Document No. 88320591

Справа № 369/3820/17

Провадження1-кп/910/52/19

У Х В А Л А

17 березня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Мойсака С.М.,

суддів Крикливого В.В., Хамзіна Т.Р.,

за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

прокурора Касьяна А.О.,

захисників Гайдая Р.П., Гайдай О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845,

щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Гвардійське Сімферопольського району АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , останнє відоме фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

розглянувши клопотання прокурора Касьяна А.О. від 17 березня 2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та клопотання адвоката Гайдай О.В. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 04 квітня 2020 року включно.

17 березня 2020 року прокурор шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України, молодший радник юстиції Касьян А.О. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Одночасно прокурором було надано копію клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Прокурор зазначене клопотання підтримав і мотивував його тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який належить до категорії особливо тяжкого злочину, крім того він послався на існування ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може: 1) переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується із посиланням на інші кримінальні провадження порушені стосовно обвинуваченого; 5) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На підтвердження ризиків послався на матеріали клопотання, а саме, що місце знаходження ОСОБА_1 було встановлено лише з використанням негласних слідчих розшукових дій; свідки у судовому засідання не допитані, що може вказувати на можливий тиск на них; щодо можливості знищення, сховати або спотворити речі і документи, звернув увагу, що відносно ОСОБА_1 складені обвинувальні акти в рамках інших кримінальних проваджень, що може вказувати на його схильність до подібних дій; не зважаючи на ухвалу суду про арешт транспортного засобу, спромігся здійснити його відчуження на користь третьої особи; вже під час судового розгляду імітував душевне захворювання, щоб бути звільненим від кримінальної відповідальності, чим майже на рік призупинив розгляд справи по суті; особисто зняв з банківських рахунків значні грошові суми, що дозволить обвинуваченому існувати в умовах переховування. Також звернув увагу на зв`язки обвинуваченого із керівниками підприємств, яким були перераховані кошти, що перебувають на теперішній час на непідконтрольній Україні території.

Як наслідок, прокурор підтримав своє клопотання про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою, та просив його задовольнити у повному обсязі, розмір визначеної застави - не змінювати.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що суд формально підходить до розгляду клопотання, не вірить у правосуддя, що здійснюється цією колегією, заявив, щоб швидше розглянули клопотання і він поверниться до СІЗО.

Захисник Гайдай О.В. заперечувала проти клопотання, просила відмовити у його задоволенні, послалася на те, що прокурор не довів існування ризиків, всі доводи прокурора мають загальні формулювання. Зауважила, що обвинувачений перебуває під вартою тривалий час і з часом ризики зменшилися, проте прокурор автоматично наводить одні й ті самі ризики. Просила врахувати сімейний стан ОСОБА_1 , той факт, що справа розглядається по суті, а всі докази стороною обвинувачення вже зібрані, що унеможливлює їх спотворення або знищення, через це просила обрати для ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт за адресою АДРЕСА_5 , подала письмове клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Адвокат Гайдай Р.П. проти клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Зазначив, що прокурор не надав жодного доказу можливості переховування обвинуваченого. На досудовому розслідування відсутні виклики та повістки, які б свідчили, що ОСОБА_1 , як підозрюваний викликався та ухилявся від слідства. Також звернув увагу про відсутність такого ризику, як тиск на свідків, жодного конкретного свідка прокурором не зазначено на якого міг би впливати обвинувачений. Крім цього захист неодноразово просив прокурора забезпечити явку тих свідків, які б могли надати свідчення відносно ОСОБА_1 , щоб виключити цей ризик, проте прокурор не вжив таких заходів, щоб попередити ймовірний ризик і допитати свідків у суді. Адвокат звернув увагу суду і на те, що за останній час стан здоров`я ОСОБА_1 погіршився, обвинувачений перебував на лікуванні поза межами СІЗО, а у судовому засіданні викликалася швидка допомога для надання екстреної допомоги. Все це у сукупності та з урахуванням того, що ОСОБА_1 перебуває під вартою понад 3,5 роки вказує на те, що відсутні підстави у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під варто. Підтримав клопотання адвоката Гайдай О.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Зауважив, що власник квартири подав відповідну згоду на безстрокове перебування ОСОБА_1 у зазначеній квартирі у випадку застосування до обвинуваченого цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання своїх захисників, просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. Зазначив, що більш м`який запобіжний захід не зможе уберегти обвинуваченого від існуючих ризиків з урахуванням тих доводів, які він навів при обгрунтуванні клопотання про продовження строків тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він протягом грудня 2014 - січня 2015 року за попередньою змовою з виконувачем обов`язки директора державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, використовуючи своє службове становище директора ряду товариства з обмеженою відповідальністю під виглядом укладання та виконання договору про залучення коштів на умовах вкладу між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сапфір Фінанс» та державним підприємством «Нацпроект «Повітряний експрес» заволоділи державними коштами на загальну суму 81 950 000 гривень.

Діянням ОСОБА_1 надана правова кваліфікація за частиною 5 статті 191 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.

Таким чином, кримінальне правопорушення у якому звинувачується ОСОБА_1 , відноситься за ч. 4 ст. 12 КК України до особливо тяжкого корупційного злочину із правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України.

Необхідно звернути увагу, що на час розгляду клопотання, розпочато дослідження письмових доказів, обвинувачений пояснення не надав, свідки не допитані. Сторона захисту звертала увагу про необхідність зміни порядку дослідження доказів і допитати тих свідків, які б могли свідчити відносно ОСОБА_1 , щоб зменшити або виключити потенційний ризик тиску на свідків. Однак прокурором явка свідків не була забезпечена, через що порядок дослідження доказів не був змінений.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи стадію судового розгляду у якому розпочато дослідження матеріалів кримінального провадження, колегія суду не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обгрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд приходить до наступного:

Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливатиме на свідків чи потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Прокурор, розкриваючи ризик переховування, посилається, як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі від 7 до 12 років, з конфіскацією майна, так і на докази, які були раніше долучені до кримінального провадження і були предметом дослідження під час судових засідань (приховування свого місця проживання, що встановлювалося засобами НСРД; ймовірність ділових та соціальних стосунків з ОСОБА_2 , що оголошений у міжнародний розшук, інших осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, оскільки директори суб`єктів господарювання, на рахунки яких були перераховані отримані від державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» грошові кошти у сумі 3,5 млн. грн. проживають на вказаних територіях у містах Донецьку та Луганську.)

Спростовуючи цей ризик, захист зокрема, зазначає про відсутність доказів на обґрунтування можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування чи суду, вказує, що до моменту затримання ОСОБА_1 прибував на кожну вимогу слідчого органу, повісток про виклик підозрюваного, сторона обвинувачення не надала. Крім цього, сторона захисту зазначає про те, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину та дружину. Тяжкість ймовірного покарання не може бути вирішальним при визначенні того, що особа може переховуватися.

Отже ризик переховування від правосуддя, колегія суддів оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 (особливості поведінки (Додаток клопотання с. 131 - 138), сімейний стан, роботу, місце проживання, засоби до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі.

Крім цього, ОСОБА_1 був затриманий 02.09.2016 відповідно до частини 1 статті 208 КПК України.

В інших кримінальних провадженнях обвинувачений ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за підроблення офіційних документів та їх використання, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, протидію законній господарській діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (кримінальне провадження № 22016000000000037 за частинами 3 та 4 статті 358 КК, кримінальне провадження № 1201510007001990 за частинами 3 статті 358, частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 206, частиною 3 статті 209 КК) (Клопотання а.с. 131-145), що не зважаючи на принцип презумпції невинуватості, може свідчити про непоодинокі випадки ймовірної протиправної поведінки, оскільки обвинувальний акт розглядається в суді. Що може характеризувати особу, як таку що схильна до дій, що суперечать закону.

За період з 03.03.2014 по 12.03.2015 обвинуваченим ОСОБА_1 безпосередньо знято готівку на суму 24,18 млн гривень (Додаток до клопотання а. с. 188-190).

Слід критично поставитись до заперечень ОСОБА_1 , що зазначені кошти використовувалися для ведення підприємницької діяльності, оскільки сторона захисту не надала жодного доказу, що певні підприємства дійсно здійснювали господарську діяльність, від якої отримували прибуток.

Крім цього, Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у співучасті з іншими особами заволодів державним коштами на суму 81 950 000 грн. На час розгляду судом клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та про продовження строку дії запобіжного заходу, суд не володіє інформацією, про відшкодування збитків ОСОБА_1 .

На переконання колегії суддів зазначені вище отримані ОСОБА_1 готівкові грошові суми є достатніми ресурсами для існування в умовах ймовірного переховування від суду, що посилює ймовірність цього ризику.

У той же час колегія суддів не бере до уваги посилання прокурора на те, що існують обставини, що впливають на перераховування ОСОБА_1 , а саме, що через отримання від ДП «Нацпроект «Повітряний експрес» грошових коштів у сумі 3,5 млн гривень суб`єктами господарювання, директори яких проживають на тимчасово окупованих територіях у містах Донецьку та Луганську, що може свідчити про ймовірну наявність ділових стосунків з особами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, оскільки на підтвердження зазначеного не було надано належних доказів.

Колегія суддів бере до уваги й інформацію, яку наводить сторона захисту, що у ОСОБА_1 є дружина, неповнолітня дитина, житло у матері в м. Києві. Проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, родина та житло не можуть бути вирішальними, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

Колегія суддів повинна врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі, і вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_1 , а тому вважає, що залишається актуальним ризик переховування від суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, який з часом зменшився, але продовжує існувати.

Щодо доводів сторони обвинувачення про існуючий ризик перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів з метою уникнення кримінальної відповідальності, то з цього приводу захисник Гайдай Р.П. зазначив, що враховуючи стадію кримінального провадження, ці ризики відпали та не можуть бути підставою для продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Стосовно знищення доказів, обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що докази по справі вже зібрані і нічого він не зможе знищувати.

Так, колегія суддів вважає, що такий ризик, як знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення втратив свою актуальність, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, а обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування передані до суду. Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК України, прокурор (слідчий) вже повідомили ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування та визнали зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта. Крім цього у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд і розпочато дослідження письмових доказів, що вказує на те, що докази стороною обвинувачення вже зібрані для розгляду справи в суді.

Той факт, що ОСОБА_1 вже вживав заходи приховування документів, які мають значення для справи під час досудового розслідування, не можуть бути враховані при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу під час судового розгляду. Не може бути прийнято до уваги на користь продовження строку тримання особи під вартою аргумент прокурора, що з метою забезпечення збереження речових доказів, ухвалою Солом?янського суду м. Києва 16 вересня 2016 року, було накладено арешт на автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_3 (цивільна дружина ОСОБА_1 ), який згодом не виявилося можливим виконати, у зв?язку з тим, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належний ОСОБА_3 , 20 вересня 2016 року знято з обліку для реалізації, що вказує на дії спрямовані на приховування речей і документів. Проте, колегія суддів вважає, що тримання під вартою не змогло запобігти цьому ризику, навіть припустивши причетність ОСОБА_1 до зняття транспортного засобу з обліку через те, що автомобіль Mersedes-Benz GL 350 cdi д.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_3 знято з обліку для реалізації 20 вересня 2016 року, у той час, коли ОСОБА_1 перебував під вартою на підставі ухвали Солом?янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2016 року.

Крім цього, прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності в іншому провадженні за вчинення злочину, передбаченого ст. 358 КК України, що з урахуванням вищевикладеного може свідчити про ризик вчинення подальших підробок документів.

У той же час, колегія суддів звертає увагу на презумпцію невинуватості, що за вказаними статтями відсутній вирок суду і вина ОСОБА_1 не доведена.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ризик приховування та знищення доказів не достатньо обґрунтована прокурором, проте в цілому можуть свідчити про негативну поведінку обвинуваченого, схильність до протиправних дій і може лише у сукупності з іншими ознаками впливати на вибір запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення реалізації обов?язків обвинуваченого ОСОБА_1 .

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків чи потерпілих.

Прокурор зазначає, що встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом та ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, матиме можливість контактувати з невстановленими досудовим розслідуванням особами, які є директорами юридичних осіб, на рахунки яких були перераховані отримані від державного підприємства грошові кошти і здійснювати тиск вже на встановлених свідків з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань, а також свідків, які не встановлені на даний час. В клопотанні прокурор хоч і посилається на ризик незаконного впливу на потерпілого, проте жодним чином не мотивує його наявність.

З цього приводу суд повинен оцінити і заперечення захисників Гайдай О.В., Гайдай Р.П. та обвинуваченого ОСОБА_1 , які зазначили, що враховуючи тривалість та стадію судового розгляду, ці ризики є мінімальними, та не можуть бути підставою для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, а можуть, навпаки свідчити про те, що ризики з часом зменшилися і є підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що на стадії досудового розслідування було допитано в якості свідків ряд осіб, проте свідки в порядку статті 225 КПК не допитувались.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором доведено, що ризик впливу на свідків не можна повністю виключити й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, тому при продовженні запобіжного заходу або застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів повинна врахувати цей ризик та вжити відповідні заходи забезпечення, щоб запобігти цьому ризику.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на наступне. Так, під час судового розгляду сторона захисту неодноразово зверталася до прокурора із проханням забезпечити прибуття до суду для допиту свідків, на показання яких, за версією прокурора, обвинувачений може вплинути. Колегія суддів теж акцентувала увагу на можливість зміни порядку дослідження доказів з метою допиту зазначених осіб. Проте представник державного обвинувачення ніяким чином на це не відреагував, прибуття зазначених осіб до суду для допиту не ініціював, тим самим не докладав зусиль для зменшення або усунення ризику, яким він обгрунтовує клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що існує лише мінімальна ймовірність того, що обвинувачений має можливість впливати на свідків у цій справі і зазначений ризик не є вирішальним для продовження тримання особи під вартою. Забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі унеможливлення впливу на свідків, може бути досягнуто шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого, ніж тримання під вартою, заходу забезпечення кримінального провадження із покладенням на нього відповідних обов`язків.

При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, необхідно відзначити, що колегії суду не було з цього приводу надано належних обґрунтованих доказів, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність цього та інших кримінальних проваджень (№ 22016000000000037 за ознаками ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України; № 22017000000000056 за ознаками ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч.3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України) відносно ОСОБА_1 не може свідчити про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як стосуються минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Проте, можуть у цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.

З приводу ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурор наголошував на тому, що спроби негативної поведінки ОСОБА_1 були, як на стадії досудового розслідування, так і в суді. Так, прокурор зазначає, що з 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, що перешкоджало здійсненню подальшого провадження. Відповідно до висновку амбулаторної судової психіатричної експертизи ОСОБА_1 демонстрував ознаки психічного розладу, які не є типовими та цільними, що спонукає підозрювати симуляцію психічного розладу. Вказані висновки підтвердились і результатом стаціонарної експертизи. У той же час у судовому засіданні обвинувачений імітував психічний розлад 07.02.2018 ОСОБА_1 надавав покази як свідок у кримінальному провадженні № 22016000000000243, записуючи їх у протоколі власноручно, логічно та послідовно (Додаток до клопотання с. 169 - 177).

Вважає, що, якщо обвинувачений перебуваючи під вартою намагався у такий спосіб уникнути від судового процесу, тим більше він буде мати можливості ухилятися від суду при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу. Для з`ясування дійсності захворювання проводилися експертизи, які не підтвердили хворобливий стан. Одразу після експертизи, поведінка обвинуваченого різко змінилася і він припинив імітувати захворіння.

Також прокурор наголошував на тому, що ОСОБА_1 , зловживає своїми правами або навмисно відмовляється від отримання копій документів, а згодом посилається на те, що їх йому не надавали, чим чинить перепони для відправлення правосуддя.

Колегія суддів приймає до уваги, що імітація захворювання та проведення відповідних експертиз вплинуло на тривалість судового розгляду. Вказане свідчило про ймовірність спроби ухилитись від відправлення належного правосуддя та можливого покарання, оскільки особи з психічними розладами не підлягають кримінальної відповідальності та покаранню відповідно до ст. 19 КК України.

Проте з моменту проведення експертизи по час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу та клопотання про зміну запобіжного заходу минуло більше одного року і у діях обвинуваченого не простежуються ознаки імітації психічного розладу або вчинення інших дій щоб ухилитися від судових засідань, що у певній мірі вказує на зменшення цього ризику із часом.

При вирішенні питання про можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Щодо застави, прокурор зазначив, що такий альтернативний захід вже визначений судом і його було зменшено.

Колегія суддів уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте прокурором не надаються докази того, що з`явилися нові ризики або існуючі ризики не зменшилися.

У Рішеннях ЄСПЛ - Ідалов проти Росії, Мамедова проти Росії зазначається, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий 02 вересня 2016 року. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 03.09.2016 ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначеною заставою у розмірі 13 207 500 грн.

На час розгляду клопотань ОСОБА_1 перебуває під вартою понад три роки і шість місяців. З наданих суду медичних довідок вбачається, що ОСОБА_1 страждає хронічними захворюваннями, звертається через це за медичною допомогою, перебував на лікуванні у закладі охорони здоров`я.

Враховуючи все наведене у сукупності: значний час перебування під вартою, стадію судового розгляду, стан здоров`я обвинуваченого, зменшення ризиків, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що прокурор не довів, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе на час розгляду клопотання запобігти встановленим та доведеним ризикам.

З огляду на те, що залишаються ризики переховування, тиск на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу на більш м`який враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Боротюк проти України», заява № 33579/04 п. 62, в якому зазначено, що у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже обираючи для обвинуваченого ОСОБА_1 інший більш м`який запобіжний захід колегія суддів враховує, що існуючі ризики залишаються актуальними, тому при обранні більш м`якого запобіжного заходу необхідно їх врахувати та покласти відповідні обов`язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України.

У клопотанні сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт.

Колегія суддів погоджується з прокурором, що такі запобіжні заходи, як особисте зобов`язання, особиста порука не зможуть запобігти існуючім ризикам. Тому колегія суддів вважає, що цілодобовий домашній арешт із покладанням процесуальних обов`язків визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України, таких як: носити електронний засіб контролю; прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із квартири без дозволу прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншим обвинуваченим; здати на зберігання до відповідного територіального органупаспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон, зможе уберегти від існуючих ризиків та забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою АДРЕСА_5 колегія суддів враховую подану до суду заяву-дозвіл від директора ТОВ «ІНВЕСТПРОДЖЕКТГРУП» ОСОБА_4 у якій він, як представник власника квартири розміщеної за адресою АДРЕСА_5 надає згоду на перебування ОСОБА_1 у вказаній квартирі у випадку застосування до обвинуваченого домашнього арешту без обмежень визначення терміну перебування. Право власності на квартиру підтверджується доданим витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 195, 198, 199, 200, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання адвоката Гайдай Олени Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_5 , строком на два місяця до 16 травня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки:

-носити електронний засіб контролю;

-прибувати до суду за кожною вимогою;

-не відлучатися із квартири за адресою АДРЕСА_5 , без дозволу прокурора або суду, крім відвідування призначених судових засідань у межах зазначеного кримінального провадження;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_2 ;

-здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної службипаспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 16 травня 2020 року включно.

У порядку виконання ухвали зобов`язати підрозділ з конвоювання, ектрадиції та охорони підсудних Національної гвардії України доставити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_5 і звільнити з під варти.

Доручити виконання ухвали органу Національної поліції за місцем домашнього арешту, визначеним ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ).

Копію ухвали направити відповідному органу Національної поліції.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12014100000000845.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.М. Мойсак

Судді В.В. Крикливий

Т.Р. Хамзін