- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
- Judge (HACC AC): Panaid I.V., Semennykov O.Yu.
- Secretary : Dubyna T.Yu.
- Lawyer : Shevchenka K.O., Hardetskoho O.S., Siryka Ye.V.
- Prosecutor : Posvystak O.M.
Справа № 991/787/20
Провадження №11-сс/991/115/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Боднара С.Б.
суддів Панаіда І.В., Семенникова О.Ю.
за участю:
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
підозрюваного ОСОБА_1
захисників Шевченка К.О., Гардецького О.С., Сірика Є.В.
прокурора Посвистака О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників Сірика Євгенія Володимировича, Гардецького Олександра Степановича та Шевченка Костянтина Олександровича, які діють в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Жидкова В.Л., погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Посвистаком О.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фрунзе, Сакського району АР Крим, громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, у кримінальному провадженні № 42016000000003427 від 16 листопада 2016 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року, частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Жидкова В.Л. погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Посвистаком О.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фрунзе, Сакського району АР Крим, громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, у кримінальному провадженні № 42016000000003427 від 16 листопада 2016 року.
Обрано підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 45 (сорок п`ять) днів з дня його фактичного затримання, тобто до 06 березня 2020 року, включно.
Визначено підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - 2850 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 990 700,00 (п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто тисяч сімсот) грн.
У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважати, що до підозрюваного обраний запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави покладено на підозрюваного такі обов`язки:
-прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою;
-не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у цьому кримінальному провадженні та суду;
-повідомляти детективу Національного антикорупційного бюро України, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у цьому кримінальному провадженні про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003427;
-здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Сірик Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді особистого зобов`язання або застави.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною і необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Захисник вказує на відсутність обґрунтованої підозри та процесуальних ризиків, встановлених слідчим суддею; слідчий суддя не обґрунтувала чому інший більш м`який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід (особисте зобов`язання, особиста порука, цілодобовий домашній арешт) не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам; розмір застави встановлений слідчим суддею з порушенням статті 183 КПК України; незаконності висновків слідчого судді про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу; істотного порушення норм процесуального права при визначенні розміру застави.
Також, не погоджуючись з рішенням слідчого судді, 03 лютого 2019 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою звернулись адвокати Гардецький О.С. та Шевченко К.О. Просять скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року та постановити нову, якою в задоволенні клопотання детектива про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Вказують, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним матеріалам кримінального провадження і доказам, здобутим в ході судового розгляду. Стверджують, що суддя за наявності передбачених п.4 ч.1 ст. 75 КПК України підстав, не використала право самовідводу і вела судове засідання упереджено.
В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_1 , захисники Шевченко К.О., Гардецький О.С., Сірик Є.В. та прокурор Посвистак О.М.
Заслухавши суддю-доповідача, думку підозрюваного ОСОБА_1 та захисників Шевченка К.О., Гардецького О.С., Сірика Є.В., які підтримали подані апеляційні скарги та просили задовольнити їх в повному обсязі, думку прокурора Посвистака О.М., який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003427 від 16 листопада 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України.
В межах даного кримінального провадження 22 вересня 2016 року прокурором Генеральної прокуратури України складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України. Однак, у зв`язку з невстановленням його місцезнаходження, органом досудового розслідування вжиті заходи для вручення зазначеного повідомлення у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. 22.09.2016 вказане повідомлення про підозру було направлено супровідними листами № 10/1/2-22342-15 ОСОБА_1 та № 10/1/2-22342-15 житлово-експлуатаційній організації за адресою його відомого місця проживання, що підтверджується відмітками поштового відділення.
Постановою слідчого Генеральної прокуратури України від 22.09.2016 ОСОБА_1 оголошено у розшук та 31.03.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (яка залишена без змін рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22.06.2017) стосовно нього обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до інформації Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Національної поліції України (від 13.01.2017), 12.01.2017 РА Укрбюро Інтерполу до Генерального секретаріату Інтерполу внесено клопотання про публікацію циркулярного розшукового повідомлення щодо міжнародного розшуку з метою арешту та екстрадиції громадянина України ОСОБА_1
27 січня 2020 року підозрюваний ОСОБА_1 екстрадований до України. Після чого, відповідно до протоколу затримання від 27.01.2020 року (том 1 а.с. 150-153) о 08 год. 10 хв. затриманий для подальшої доставки до суду для розгляду питання про застосування запобіжного заходу та відповідно до розписки (том 1 а.с. 160) отримав повідомлення про підозру від 22 вересня 2016 року.
Детектив Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Жидков В.Л. за погодженням з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Посвистаком О.М., 27 січня 2020 року звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 на підставі спільного наказу Міністерства економіки України і Міністерства палива та енергетики України від 12.05.2010 №537/173 призначений заступником голови Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля. На виконання розробленого злочинною організацією плану вчинення злочину, ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та ОСОБА_13 протягом травня 2010 року - лютого 2014 року як члени Аукціонного комітету, шляхом особистого голосування, а також впливу на інших членів Аукціонного комітету на користь підконтрольних підприємств, забезпечили вигідне їм затвердження регламенту організації та проведення аукціону, розгляд та схвалення заявок на участь в аукціоні та подані пропозиції, затвердження стартової ціни кожного лота, прийняття рішення про проведення аукціону, контроль виконання біржею договору про організацію та проведення аукціонів тощо.
За вказаних обставин підконтрольні злочинній організації ТОВ «Укрхарківгазпостачання-2009», ТОВ «Донецьк-Побутскрапгаз», ТОВ «Запорожгаз-2000», ТОВ «Кримбутангаз», ТОВ «Київоблпропангаз», ТОВ «Луганськпропангаз», ТОВ «Луганськснабгаз», ТОВ «Харків-СПБТ», ТОВ «Харківспецгазснаб», ТОВ «Черкаси-Газснаб», ТОВ «Модус-Вівенді» та ТОВ «Чернівці-СПБТ» отримували доступ до участі у спеціалізованих аукціонах з продажу скрапленого газу для потреб населення, на яких у період 2010-2014 років здійснювали закупівлю скрапленого газу для потреб населення за ціною, яка є значно нижчою від ринкової ціни, тобто у протиправний спосіб набували скраплений газ, належний ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укpнaфта», більше 50 відсотків статутного капіталу яких належить державі. Незаконно придбаний на спеціалізованих аукціонах скраплений газ зазначені товариства використовували у комерційних цілях, реалізуючи суб`єктам господарювання, а не для задоволення побутових потреб населення України.
Ґрунтуючись на цих обставинах, детектив зазначає про наявність складів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, а саме незаконного заволодіння згідно єдиного спільного злочинного умислу майном ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укpнaфта», більше 50 відсотків статутного капіталу яких належить державі, а саме виробленим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з вартістю відповідних обсягів реалізації скрапленого газу на комерційних аукціонах склала 2 196 176 418,64 грн., тобто в особливо великих розмірах.
Вказує, що ОСОБА_1 , будучи уповноваженим на виконання функцій держави, перебуваючи на посаді заступника Міністра палива та енергетики України та директора Департаменту з питань нафтової, газової, торф`яної, нафтопереробної промисловості та альтернативних видів палива, будучи зобов`язаним організувати діяльність Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, умисно використав надані йому службові повноваження всупереч інтересам служби і діючи за попередньою змовою з ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та іншими членами злочинної організації ОСОБА_16 , забезпечував безперешкодне прийняття явно необґрунтованих від підконтрольних підприємств з ознаками фіктивності заявок на участь у спеціалізованих аукціонах, безперешкодне прийняття рішення про допуск до участі таких підприємств у спеціалізованих аукціонах, контроль цільового використання придбаного на спеціалізованих аукціонах скрапленого газу, сприяв вчиненню злочину шляхом організації погодження довідок про закупівлю та реалізацію скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах зі значно більшими необґрунтовано завищеними неіснуючими обсягами реалізації скрапленого газу для потреб населення, а також забезпечував нівелювання контролю за цільовим використанням скрапленого газу цими підприємствами шляхом невиконання відповідних функцій та приховування факту вчинення злочину, як при відомчих так і сторонніх перевірках.
Підставою для подачі клопотання про застосування запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розмір застави, який, на переконання органу досудового розслідування, належало призначити слідчим суддею, як альтернативу триманню під вартою, визначений з урахуванням майнового стану підозрюваного, становить 10 510 000 гривень. Вважає, що такий розмір застави здатний запобігти ризикам та обґрунтовує його посиланням на досить забезпечений фінансовий стан підозрюваного, наявність у його власності об`єктів нерухомості. У випадку внесення застави детектив просить покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року зазначене клопотання детектива було задоволено частково. Згідно ухвали, слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, за викладених у клопотанні обставин та вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно зі ст. 178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 вищезазначеного кримінального правопорушення не вирішуючи при цьому питання про доведеність його вини.
В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновком слідчого судді, що матеріали, додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, що можуть бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема:
1.спільний наказ Міністерства економіки України та Міністерства палива та енергетики України № 537/173 від 12.05.2010 «Про затвердження складу Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля», відповідно до якого ОСОБА_1 призначений заступником голови Аукціонного комітету (том 4 а.с. 186-188);
2.протокол засідання Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля №409 УАБ-СГ від 19.04.2011 «Про зобов`язання члена Аукціонного комітету, першого заступника директора ДК «Газ України» ОСОБА_13 здійснювати візування довідок спеціалізованих підприємств про закупівлю та реалізацію скрапленого газу, придбаного на спеціалізованих аукціонах (том 2 а.с. 68);
3.протокол засідання Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля №410 УАБ-СГ від 21.04.2011 «Про внесення змін до форми довідки спеціалізованих підприємств про обсяг та напрями реалізації скрапленого газу, придбаного на спеціалізованому аукціоні. Відповідно до внесених змін кожна довідка повинна була погоджуватися представниками ДК «Газ України» (том 2 а.с. 66-67);
4.протокол огляду документів від 12.10.2016, вилучених під час проведення обшуку в приміщенні Української аграрної біржі, а саме заявок на участь в аукціоні з продажу скрапленого газу для потреб населення таких підприємств: ТОВ «Донецьк-Побутскрапгаз», ТОВ «Київоблпропангаз», ТОВ «Харківспецгазснаб», ТОВ «Черкаси-Газснаб», ТОВ «Чернівці-СПБТ» (том 2 а.с.100-145);
5.протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.04.2014 у приміщенні ПАТ «Укрнафта» з додатками, в яких зазначений перелік договорів, укладених за результатами спеціалізованих аукціонів з продажу скрапленого газу, проведених у 2010-2014 роках, реєстр заявок на такі аукціони, та перелік документів з реалізації скрапленого газу в ПАТ «Укрнафта» (том 2 а.с. 153-182);
6.протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.04.2014 у приміщенні ПАТ «Укргазвидобування», згідно з яким були вилучені копії договорів купівлі скрапленого газу, заявок на проведення аукціонів з відповідним описом, в яких міститься інформація про укладення договорів з ТОВ «Укрхарківгазпостачання-2009», ТОВ «Донецьк-Побутскрапгаз», ТОВ «Запорожгаз-2000», ТОВ «Кримбутангаз», ТОВ «Київоблпропангаз», ТОВ «Луганськпропангаз», ТОВ «Луганськснабгаз», ТОВ «Харків-СПБТ», ТОВ «Харківспецгазснаб», ТОВ «Черкаси-Газснаб», ТОВ «Модус-Вівенді» та ТОВ «Чернівці-СПБТ» (том 2 а.с. 190-227);
7.протокол огляду речей від 09.02.2015, а саме оптичного диску для лазерного зчитування, на якому записана інформація оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» щодо з`єднань абонента ОСОБА_15 , з якого вбачаються наявність регулярних з`єднань з номером телефону ОСОБА_1 протягом 2012-2013 років (том 4 а.с. 4-50);
8.протокол огляду речей від 11.02.2015, а саме оптичного диску для лазерного зчитування, на якому записана інформація оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» щодо з`єднань абонента ОСОБА_1 , з якого вбачаються наявність його регулярних зв`язків із ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 протягом 2012-2013 років (том 4 а.с. 50- 77);
9.листі Міністра економічного розвитку та торгівлі України від 23.04.2012 №3715-04/15256-06 до Міністра енергетики та вугільної промисловості України про скасування результатів проведення спеціалізованих аукціонів № 143-1 (від 08.12.2011) та № 143-2 (від 09.12.2011) з продажу скрапленого газу для потреб населення, як таких, що проведені з порушенням чинного законодавства в частині недотримання вимог пункту 74 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2011 № 1064 «Про деякі питання організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу» (том 5 а. с. 187-189);
10.протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 11.08.2016, яка показала, що будучі секретарем Аукціонного комітету виконувала вказівки ОСОБА_1 та погоджувала з ним наявність пропозицій від продавців, протокольні рішення Аукціонного комітету, після чого у більшості випадків за погодженням з останнім, підписувала їх у інших членів цього комітету (том 3 а.с. 1-69);
11.протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 15.06.2016, який показав, що будучи членом Аукціонного комітету, під час аукціону, на якому були присутні всі його члени, висловив підозри щодо продажу всього річного об`єму, що виробляється ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укргазвидобування» скрапленого газу (том 3 а.с. 70-76);
12.протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 23.07.2014, який був присутній під час проведення Аукціонного комітету з боку продавця ПАТ «Укргазвидобування», та у якого виникли сумніви щодо реальної реалізації ТОВ «Київоблпропангаз», ТОВ «Кримбутангаз», ТОВ «Чернівці-СПБТ», ТОВ «Черкаси-Газснаб», ТОВ «Харківспецгазснаб», ТОВ «Донецьк-Побутскрапгаз» населенню скрапленого газу (том 3 а.с. 77-84);
13.протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 06.09.2016, який зазначив про запровадження ОСОБА_15 незаконної схеми реалізації скрапленого газу через Аукціонний комітет з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, що супроводжувалось підтвердженням завищеного обсягу скрапленого газу з боку облдержадміністрацій; встановленням заниженої ціни ні ці об`єми з боку Мінекономіки та Мінпаливенерго; наявністю лояльної біржі. Також свідок показав, на осіб які працювали разом з ОСОБА_15 в Аукціонному комітеті, серед яких назвав ОСОБА_1 (представник Мінпаливенерго);
14.протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 06.07.2016, який повідомив про недопуск до аукціону 15 підприємств - постачальників скрапленого газу для потреб населення, які пройшли акредитацію, а також про те, що за результатами аукціону обсяг газу 10 036 тон був реалізований 3-м компаніям, та відповідні заходи реагування з боку Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (том 3 а.с. 90-125);
15.протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 13.07.2016, який показав, що ОСОБА_1 був відповідальний від Міністерства палива та енергетики за виконання доручень, що стосуються реалізації скрапленого газу та був призначений на посаду за певними домовленостями (том 3 а. с. 126-167);
16.протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 30.08.2016, в якому він повідомив, що пропозиції щодо включення до складу Аукціонного комітету заступника директора ДК «Газ України» ОСОБА_13 та заступника голови правління НАК «Нафтогаз України ОСОБА_17 , що здійснено наказом Міністерства економіки України та Міністерством палива та енергетики України №1483/776 від 30.12.2009, надавались заступником Міністра палива та енергетики України ОСОБА_1 за поданням керівника НАК «Нафтогаз України» (том 3 а.с. 171-176);
17.протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 28.07.2014, який є директором ПП «Компанія Надежда», що неодноразово зверталася до Аукціонного комітету з проханнями допустити її до проведення спеціалізованих аукціонів з продажу скрапленого газу населенню, однак відповідно до листів заступника голови Аукціонного комітету ОСОБА_1 та члена Аукціонного комітету ОСОБА_13 було безпідставно відмовлено у зв`язку з нібито невідповідністю чинному законодавству (том 3 а.с. 177-184);
18.протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 18.03.2015, який показав, що з 2011 року почав отримувати дзвінки від заступників та губернаторів деяких областей, зі скаргами на те, що вони отримують на спеціалізованому аукціоні менше газу по пільгових цінах для потреб населення ніж як вони вважали це необхідно для потреб області. У зв`язку з цим він викликав ОСОБА_1 , який надав пояснення спільно з ДК «Газ України», з яких слідувало, що насправді потреби населення задовольняються в повному обсязі, а вимоги щодо продажу більших обсягів газу витікають з того, що він в подальшому реалізовується на комерційних заправках (том 3 а.с. 185-196);
19.протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 18.02.2015, яка будучи провідним спеціалістом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, була задіяна у підготовці проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу», та показала, що начальник відділу ОСОБА_2 , складала сам проект та всі його положення, а директор Департаменту ОСОБА_1 , його заступник ОСОБА_18 його візували (том 3 а.с. 206-210);
20.висновок комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи № 14116/14117/14-45/2123/15-53/7388-7409/15-45 від 24.04.2015, якими підтверджено факт нанесення матеріальної шкоди ПАТ «Укргазвидобування» в сумі 1 154 116 447,47 грн (без ПДВ) та ПАТ «Укрнафта» в сумі 1 042 059 971,17 грн. (без ПДВ) внаслідок закупівлі скрапленого газу для потреб населення на спеціалізованих аукціонах ТОВ «Київоблпропангаз» ТОВ «Кримбутангаз», ТОВ «Харків-СПБТ», ТОВ «Харківспецгазснаб», ТОВ «Черкаси-Газснаб», ТОВ «Донецьк-Побутскрапгаз», ТОВ «Укрхарківгазпостачання-2009», ТОВ «Чернівці-СПБТ», ТОВ «Модус-Вівенді», ТОВ «Луганськпропангаз», ТОВ «Луганськснабгаз», ТОВ «Запорожгаз-2000» упродовж 2010-2014 років, за умови використання зазначеного скрапленого газу не для потреб населення, а для потреб промислових підприємств (том 5 а.с. 9-25);
21.висновок комісійної судово-економічної експертизи № 13404/13405/14958/15-45 від 27.08.2015 підтверджено факт нанесення матеріальної шкоди ПАТ «Укргазвидобування» в сумі 1 154 116 447,47 грн. (без ПДВ) та ПАТ «Укрнафта» в сумі 1 042 059 971,17 грн. (без ПДВ) внаслідок закупівлі скрапленого газу для потреб населення на спеціалізованих аукціонах ТОВ «Київоблпропангаз», ТОВ «Кримбутангаз», ТОВ «Харків-СПБТ», ТОВ «Харківспецгазснаб», ТОВ «Черкаси-Газснаб», ТОВ «Донецьк-Побутскрапгаз», ТОВ «Укрхарківгазпостачання-2009», ТОВ «Чернівці-СПБТ», ТОВ «Модус-Вівенді», ТОВ «Луганськпропангаз», ТОВ «Луганськснабгаз», ТОВ «Запорожгаз-2000» упродовж 2010-2014 років, за умови використання зазначеного скрапленого газу не для потреб населення, а для потреб промислових підприємств (том 5 а.с. 32-61).
А тому доводи захисників про відсутність у матеріалах провадження доказів стосовно причетності ОСОБА_1 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Таким чином, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначено, що наявні у матеріалах провадження докази формують у неї внутрішнє переконання причетності ОСОБА_1 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшла обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України , а саме: заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах в складі злочинної організації шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Відповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України, злочин передбачений ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України є особливо тяжкими корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_1 , у більше ніж 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На думку колегії суддів, слідчий суддя оцінюючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_1 дійшла правильного висновку про його вірогідність з огляду на тривалість проживання підозрюваного за кордоном з моменту виїзду (липень 2016 року) до моменту затримання у Грузії (березень 2017 року) та після заміни екстрадиційного арешту заставою (з кінця 2017 року) до моменту його фактичної екстрадиції (січень 2020 року) без офіційних джерел існування в Україні та закордоном. Покинувши територію України у липні 2016 року, підозрюваний за дев`ять місяців до моменту його фактичного затримання змінив чотири країни, не повертаючись при цьому до України. Що свідчить про схильність підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду. У зв`язку з чим, існує висока ймовірність, що підозрюваний ОСОБА_1 може і в подальшому вчиняти дії з метою переховування.
Необґрунтованими є доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 , до вручення повідомлення про підозру 27 січня 2020 року не набув статусу підозрюваного, оскільки не був належним чином повідомлений про підозру. Як вбачається з матеріалів провадження питання набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного було предметом розгляду під час обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Печерським районним судом м. Києва та перегляду вказаного рішення Апеляційним судом м. Києва, які дійшли висновку, що на момент розгляду вказаного клопотання він набув статус підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Вказані рішення набрали законної сили.
Окрім того, захисник Сірик Є.В. у апеляційній скарзі просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 інший більш м`який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки або цілодобового домашнього арешту.
Також, безпідставними є доводи захисту, що про наявність підозри ОСОБА_1 дізнався лише після його затримання в аеропорту в Тбілісі, оскільки, як вже зазначалось ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року, яка залишена в силі рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року, стосовно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Про що підозрюваному було відомо, так як у судовому засіданні в Печерському районному суді м. Києва під час розгляду згаданого питання був присутній його захисник Олефіренко Р.Ю., який після розгляду, разом з захисником Гардецьким О.С., подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Тобто, під час перебування закордоном, підозрюваний ОСОБА_1 був обізнаний про те, що відносно нього в Україні здійснювалося кримінальне провадження.
Вказані обставини, також спростовують посилання сторони захисту на бажання підозрюваного застосування щодо нього добровільної екстрадиції з Республіки Грузія, як на обставину, яка нівелює, або ж значно зменшує існування ризику переховування, оскільки достеменно знаючи про існування щодо нього кримінального провадження до затримання та ініціювання процедури екстрадиції підозрюваний не виявляв бажання добровільно повернутися в Україну.
Крім цього, колегією суддів не приймаються посилання сторони захисту на те, що підозрюваний виїхав до Республіки Грузія на лікування, з огляду на відсутність у матеріалах провадження доказів, які б підтверджували вказані доводи.
На думку колегії суддів, матеріальне становище ОСОБА_1 , а також те, що він має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, враховуючи, його попереднє тривале перебування за межами України, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування.
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_1 .
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ризик незаконного впливу на свідків є досить обґрунтованим з огляду на те, що підозрюваний тривалий час з 26 червня 2009 року по 18 березня 2011 року працював на посаді заступника Міністра палива та енергетики України, а в подальшому в 2011 році - директором департаменту з питань нафти, газу, торф`яної та нафтопереробної промисловості та альтернативних видів палива, а в 2013-2014 роках - радником Міністра енергетики та вугільної промисловості України. Ці посади наділяли його певними організаційно-розпорядчими і адміністративними функціями, в тому числі по відношенню до інших працівників міністерства. А враховуючи тривалий час діяльності в системі енергетики та вугільної промисловості, ризик впливу на свідків обумовлюється також можливим авторитетом підозрюваного для інших осіб. Отримані під час спільної праці дружні, приятельські стосунки, або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер.
Стороною захисту вказано, що поза увагою слідчого судді залишились рішення суддів Тбіліської міської колегії з розслідування кримінальних справ від 28 березня 2017 року, яким до ОСОБА_1 застосовано екстрадиційне ув`язнення, яке в подальшому 05 грудня 2018 року за клопотанням органу прокуратури змінено на заставу. Однак, на переконання суду, відсутність в ухвалі слідчого судді посилань на вказані рішення суддів Тбіліської міської колегії з розслідування кримінальних справ не спростовує зазначених ризиків та не мало суттєвого значення для належного розгляду клопотання детектива.
Також, безпідставним на думку колегії суддів є посилання захисту на те, що слідчий суддя, за наявності передбачених п.4 ч.1 ст. 75 КПК України підстав, не використав право самовідводу. Колегія суддів не вбачає підстав з яких слідчий суддя мала заявити собі самовідвід та враховує, що у судовому засіданні 27 січня 2020 року нею було роз`яснено учасникам судового провадження право відводу, яким сторона захисту не скористалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнала обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, один з яких (ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України) є особливо тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, виключають об`єктивну можливість застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, слідчим суддею було враховано надані сторонами відомості про майновий стан підозрюваного.
На переконання колегії суддів, застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Тому, з урахуванням майнового та соціального стану ОСОБА_1 , доведених у судовому засіданні ризиків, застава у сумі 2850 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 990 700,00 (п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто тисяч сімсот) грн. здатна, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.
При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, колегією суддів враховано, що відповідно до довідки від 30 січня 2020 року (том 6 а.с. 87) на рахунок Вищого антикорупційного суду надійшли кошти у якості застави за ОСОБА_1 , що спростовує доводи захисту про непомірність розміру застави та неможливість її внесення.
Також, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту стосовно безпідставності покладення слідчим суддею на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язку не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у цьому кримінальному провадженні та суду з підстав відсутності у нього місця проживання у місті Києві. Оскільки, як встановлено в судовому засіданні колегією суддів ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить ј квартири АДРЕСА_1 .
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене нею рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 січня 2020 року, якою частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Жидкова В.Л., погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Посвистаком О.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, у кримінальному провадженні № 42016000000003427 від 16 листопада 2016 року залишити без змін, а апеляційні скарги захисників Сірика Євгенія Володимировича, Гардецького Олександра Степановича та Шевченка Костянтина Олександровича, - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
О.Ю Семенников