- Presiding judge (HACC AC): Hlotov M.S.
Головуючий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/4674/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-кп/991/99/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
09 липня 2024 рокумісто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши на прийнятність апеляційну скаргу захисниці обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокатки ОСОБА_4, подану на вирок Вищого антикорупційного суду від 05 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України /далі - КК/, та за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, у кримінальному провадженні №52016000000000241,
В С Т А Н О В И В:
Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Зокрема, зазначеним вироком: (1) ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК, з призначенням покарання: (а) у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (б) із урахуванням вимог ч. 2, ч. 4 ст. 75 КК, звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців із випробуванням строком на один рік один місяць; (в) на підставі ст. 76 КК покладено на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; (2) ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 209 КК з призначенням покарання: (а) у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій в юридичних особах приватного права, на строк один рік один місяць, зі штрафом одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (б) із урахуванням вимог ч. 2, ч. 4 ст. 75 КК, звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців із випробуванням строком на один рік один місяць; (в) на підставі ст. 76 КК покладено на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
26.06.2024 на зазначений вирок до Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисниці ОСОБА_3 - адвокатки ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями по провадженню №11-кп/991/99/24 справу передано судді-доповідачеві ОСОБА_2, судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі захисниця просить оскаржуваний вирок скасувати та направити справу №991/4674/24 до Вищого антикорупційного суду для розгляду у загальному порядку.
Згідно зі ст. 398 КПК апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Водночас, перевіряючи чи наявні перешкоди, про що зазначено у ст. 398 КПК, перед відкриттям апеляційного провадження, виходячи із передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 399 КПК наслідків, суддя-доповідач має з`ясувати чи: (1) апеляційну скаргу подано на рішення, яке підлягає апеляційному оскарженню; (2) судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК; (3) апеляційну скаргу подано особою, яка вправі її подавати; (4) апеляційна скарга підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; (5) апеляційна скарга подана в межах строку на апеляційне оскарження, а якщо її подано з пропуском такого строку, то чи порушує особа, яка її подала, питання про його поновлення.
Серед іншого, КПК визначає вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості. Так, за змістом ч. 4 ст. 394 КПК вказаними особами є обвинувачений, щодо якого ухвалено вирок, його захисник, законний представник і прокурор.
Ч. 2 ст. 24 КПК гарантує право особи на перегляд вироку, що стосується її прав, свобод чи інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
У разі подання апеляційної скарги на вирок на підставі угоди іншою особою (захисником чи представником іншої особи), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження, має впевнитися, що: (1) у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; (2) вирок стосується прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №639/2837/19).
Виходячи з наведеного, суддя-доповідач першочергово має перевірити зміст резолютивної частини вироку на предмет того, чи стосується вирок прав, свобод та інтересів іншої особи (її майна) - чи вирішено питання про її винуватість та покарання, стягнуто з неї грошові кошти, покладено будь-які обов`язки, вирішено питання про її майно чи щодо заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих щодо іншої особи чи її майна.
Виходячи з узагальненої позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, при перевірці законності ухвал щодо прийнятності апеляційної скарги іншої особи на вирок на підставі угоди, правильними є висновки про те, що: (1) зазначення у формулюванні обвинувачення інформації стосовно співучасті обвинуваченого-сторони угоди з іншою особою (чи вчинення обвинуваченим-стороною угоди дій в інтересах іншої особи), яке визнано судом доведеним, стосується лише обвинуваченого-сторони угоди; (2) викладені у вироку на підставі угоди обставини обвинувачення, відповідно до ст. 17 КПК, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченого-сторони угоди (ухвали від 25.08.2021 у справі №991/3848/21, від 04.10.2021 у справі №991/3848/21, від 18.10.2021 у справі №991/3848/21).
У ході застосування наведеного підходу суддею-доповідачем встановлено нижченаведене.
В цьому провадженні захисниця ОСОБА_4 оскаржує зазначений вирок, оскільки вважає, що ним фактично констатовано вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК за пособництва ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Однак судовий розгляд кримінального провадження №52016000000000241 в частині обвинувачення ОСОБА_3 продовжується в суді першої інстанції на загальних підставах тією ж колегією суддів, що виносила оскаржуваний вирок.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що резолютивна частина вироку стосується виключно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - вирішено питання виключного щодо їх винуватості, призначення покарання, покладення обов`язків, стягнення процесуальних витрат.
Крім того, на переконання судді-доповідача, у мотивувальній частині вироку (при викладенні формулювання обвинувачення) не можна вирішити питання про винуватість іншої особи, щодо якої немає відповідного висновку в резолютивній частині. Адже саме по собі зазначення даних чи дій іншої особи при викладенні фактичних обставин злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа-сторона угоди, не може свідчити про автоматичне встановлення винуватості іншої особи, питання про винуватість якої не вирішується в даному провадженні. У протилежному випадку неможливо було б викласти фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення декількома особами або злочинів, вчинених у співучасті, та перевіряти правильність кваліфікації злочину.
У цьому провадженні суд першої інстанції не досліджував докази та не надавав будь-яку оцінку діям ОСОБА_3 в іншому кримінальному провадженні, а викладення формулювання обвинувачення у вироку є вимогою КПК. Проте відповідне формулювання стосується лише ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . При формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутні жодні посилання на персональні дані ОСОБА_3, адже у вироку йдеться про осіб, дані щодо яких повністю знеособлені, яких з тексту вироку неможливо ідентифікувати без дослідження інших процесуальних документів, складених стороною обвинувачення, чи відповідних доказів.
Отже, вирок не містить даних, які б могли ідентифікувати ОСОБА_3, а посилання на посаду чи інші дані, які зустрічаються в тексті вироку є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_3, без зазначення яких неможливо повно сформулювати їм обвинувачення.
Крім того, нормами КПК не передбачено, що вирок на підставі угоди має преюдиційне значення для кримінального провадження відносно інших осіб. На цьому окремо наголосив і Верховний Суд (постанова від 19.11.2019 у справі № 759/10575/16-к). Оскаржуваним вироком не встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тому він не має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів відповідно до ст. 90 КПК.
Отже, вирок стосується та створює правові наслідки лише щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .
Суддя-доповідач повертає апеляційну скаргу, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу (п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК).
Оскільки вирок від 05.06.2024 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3, то вказана особа та інші особи, які вправі діяти від її імені під час звернення до суду, інтересів яких не стосується відповідне рішення суду, не наділені правом на апеляційне оскарження.
Тому, апеляційна скарга є неприйнятною, через що підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 110, ч. 2 ст. 369, ст. 392, ч. 4 ст. 394, ст. 398, п. 2 ч. 3 ст. 399, ст. 404, ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України, суддя
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу, подану захисницею обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокаткою ОСОБА_4, на вирок Вищого антикорупційного суду від 05 червня 2024 року щодо затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та обвинуваченими ОСОБА_5 і ОСОБА_9, повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом із апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала в касаційному порядку може бути оскаржена протягом трьох місяців із дня отримання особою, яка її оскаржує, до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: ОСОБА_2