- Presiding judge (HACC): Fedorak L.M.
Справа № 991/5118/24
Провадження 1-кс/991/5152/24
У Х В А Л А
14.06.2024 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, скаржника ОСОБА_3,
в с т а н о в и л а:
1.12.06.2024 адвокат ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки такі не внесли відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), не видали йому витяг з ЄРДР.
2.Цього ж дня згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді, скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.Дослідивши скаргу, слідча суддя дійшла висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на таке.
4.Скарга мотивована тим, що 07.06.2024 ОСОБА_4 подано до НАБУ заяву про вчинення кримінальних правопорушень, у якій він просив, серед іншого, внести відомості до ЄРДР, щодо:
-вчинення Генеральним прокурором ОСОБА_5 та прокурорами Офісу Генерального прокурора (далі - ОГП) 31.07.2023 службового підроблення - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, під час винесення постанови про доручення проведення досудового розслідування Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань (далі - ГСУ ДБР) та постанови про визначення групи прокурорів у кримінальних провадженнях № 42023000000001252 та № 42023000000001253, оскільки такі були надруковані за допомогою комп?ютерної техніки, однак дата їх винесення та кінцівка номерів проваджень вписані ручкою не самим ОСОБА_5, а іншою особою ОГП, що свідчить про їх підписання останнім до фактичного внесення цих відомостей до ЄРДР;
-вчинення керівником першого відділу Управління по розслідуванню кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами ГСУ ДБР ОСОБА_6 01.08.2023 перевищення службових повноважень - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, оскільки останній без реєстрації матеріалів кримінальних проваджень № 42023000000001252 та № 42023000000001253 у порушення вимог Інструкції з діловодства у центральному апараті ДБР, без здійснення їх реєстрації в інформаційній системі «Система електронного документообігу», без їх розгляду керівництвом ДБР та керівництвом ГСУ ДБР, без визначення керівників органу досудового розслідування виніс постанови про визначення слідчих групи, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальних провадженнях, та визначення старшого слідчої групи у кримінальних провадженнях № 42023000000001252 та № 42023000000001253;
-вчинення прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 01.08.2023, 08.08.2023 зловживання службовим становищем, поєднаного зі службовим підробленням - кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, під час винесення постанови від 01.08.2023 про об?єднання матеріалів досудових розслідувань за № 42023000000001252 та № 42023000000001253, а також постанови від 08.08.2023 про об?єднання матеріалів досудових розслідувань № 42023000000001252 та № 42023000000001306, оскільки він прийняв такі рішення без офіційного надходження від органу досудового розслідування до Офісу Генерального прокурора матеріалів цих кримінальних проваджень, без їх реєстрації в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України» ОГП та фактичного розгляду матеріалів досудового розслідування;
-вчинення Генеральним прокурором ОСОБА_5 та прокурорами Офісу Генерального прокурора 08.08.2023 службового підроблення - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, під час винесення постанови про доручення проведення досудового розслідування Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань та постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному проваджені № 42023000000001306;
-вчинення Генеральним прокурором ОСОБА_5 08.08.2023 зловживання службовим становищем, поєднаного із службовим підробленням - кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки він без офіційного надходження від органу досудового розслідування до Офісу Генерального прокурора матеріалів кримінального провадження № 42023000000001252, без їх реєстрації в інформаційній системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України» ОГП та фактичного розгляду матеріалів досудового розслідування склав та підписав повідомлення про підозру народному депутату України ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 42023000000001252;
-вчинення прокурорами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, ОСОБА_9, слідчими ГСУ ДБР ОСОБА_10 та ОСОБА_11, співробітниками Служби безпеки України (далі - СБУ) ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 08.08.2023 незаконного проникнення до квартири, за адресою: АДРЕСА_1, та незаконного проведення в ній обшуку, вчиненого службовою особою за попередньою змовою групою осіб, та поєднаного із заволодінням чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими організованою групою осіб в умовах воєнного стану - кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 162, ч. 5 ст. 191 КК України, зокрема, проведення обшуку без ухвали слідчого судді та за відсутності передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України підстав, у присутності співробітників СБУ, які не віднесені до переліку осіб, визначеного у ст. 233 КПК України, які мають право проводити обшук, унаслідок якого було вилучено майно, яке не містить відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення і не є знаряддям його учинення, та організації вчинення цих кримінальних правопорушень Генеральним прокурором ОСОБА_5, який з метою надання видимості законності протиправним діям слідчих ГСУ ДБР, прокурорів ОГП та співробітників СБУ звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, в порядку ч. 3 ст. 233, ст. 234 КПК України;
-вчинення слідчою суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_16 зловживання службовим становищем, поєднаного зі службовим підробленням під час винесення ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 757/35652/23-к, відповідно до якої клопотання Генерального прокурора ОСОБА_5 про проведення обшуку задоволено, і надано дозвіл слідчим групи слідчих та групи прокурорів на проведення обшуку та вилучення майна, що має ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1ст. 366 К України;
-вчинення слідчими ГСУ ДБР та прокурорами ОГП, які зловживаючи своїм службовим становищем, діючи у складі організованої групи в умовах воєнного стану, заволоділи належним ОСОБА_4 майном: мобільними телефонами іPhone 12 та мобільним телефоном іPhone 13 Pro Max, які були вилучені під час обшуку, однак під час ознайомлення останнього із матеріалами досудового розслідування, ОСОБА_4 не надавались, у реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені у інше кримінальне провадження не виділялись, що має ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
-вчинення керівником відділу ГСУ ДБР ОСОБА_17 самовільного присвоєння владних повноважень службової особи, поєднане із перевищенням своїх службових обов?язків та службовим підробленням, зокрема, повідомлення Голови Верховної Ради України про проведення слідчих дій стосовно ОСОБА_4, який мав статус народного депутата, у той час, як згідно з положеннями ч. 2 ст. 482-2 КПК України такими повноваженнями у відповідному кримінальному провадженні наділені Директор Державного бюро розслідувань ОСОБА_18, керівник Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_19, начальник відділу ГСУ ДБР ОСОБА_6, слідчі слідчої групи, яким доручено здійснення досудового розслідування, що має ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України;
-вчинення начальником управління Офісу генерального прокурора ОСОБА_9 08.11.2023 зловживання службовим становищем, поєднаного із службовим підробленням - кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 364, ч. 1ст. 366 КК України, оскільки без реєстрації матеріалів кримінального провадження № 42023000000001252 без їх реєстрації в інформаційні системі «Система електронного документообігу органів прокуратури України» ОГП, відповідно до Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України та фактичного розгляду вказаних матеріалів виніс постанову про виділення матеріалів досудового розслідування за ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 366 КК України із кримінального провадження № 42023000000001252, не зазначивши новий номер виділених матеріалів та не надавши стороні захисту його витягу з ЄРДР;
-притягнення Генеральним прокурором України ОСОБА_5, прокурорами групи прокурорів Офісу Генерального прокурора та слідчими групи слідчих Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 42023000000001252, завідомо невинного до кримінальної відповідальності, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення та фальсифікацією, учиненому за попередньою змовою групою осіб - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 28 ч. 1ст. 372 КК України, оскільки у діях ОСОБА_4, який у межах цього кримінального провадження підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, відсутній склад цього кримінального правопорушення;
-вчинення старшими слідчими ГСУ ДБР ОСОБА_20 та ОСОБА_10, старшим оперуповноваженим 1 відділу 1 управління ГУ «Д» ДЗНД Служби Безпеки України ОСОБА_21, начальником 1 управління ГУ «Д» ДЗНД Служби Безпеки України полковником ОСОБА_24,. заступником начальника 1 управління ГУ «Д» ДЗНД Служби Безпеки України майором ОСОБА_22 порушенні таємниці листування, телефонних розмов, кореспонденції, що передаються засобами зв?язку або через комп?ютер, учинені службовою особою відносно державного діяча за попередньою змовою групою осіб під час здійснення досудового розслідування у № 42023000000001754 від 27.10.2023 - кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 163 КК України.
5.За змістом скарги відомості про вчинення зазначених кримінальних правопорушень, як зазначив скаржник, до ЄРДР внесені не були.
6.Слідчою суддею здійснено запит до НАБУ щодо надання інформації про результати розгляду заяви. У відповідь т.в.о. Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_23 повідомив, що за результатами розгляду вказаної заяви не встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР, про що ОСОБА_4 надано Національним бюро відповідь - лист від 14.06.2024.
7.Отже, наявні підстави вважати, що наразі відомості про кримінальні правопорушення за заявою скаржника до ЄРДР внесені не були.
8.Виходячи з наведеного, слідча суддя доходить висновку, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу у строк, визначений ч. 1 ст. 304 КПК України.
9.І хоча за змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України скарга повинна бути подана саме заявником, однак слідча суддя застосовує норму статті 59 Конституції України. Остання є нормою прямої дії, та гарантує конституційне право на професійну правничу допомогу в контексті із офіційним тлумаченням відповідної норми у попередній редакції, здійсненого Конституційним Судом України у рішенні № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, де зазначається, що норму «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
10.Отже, на підставі ст. 59 Конституції України адвокат, який уповноважений заявником (що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правової допомоги), має право від його імені оскаржувати бездіяльність слідчого (детектива), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
11.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
12.Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: (1) прокурор, слідчий (детектив) наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
13.Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
14.Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
15.Отже, оскаржена ОСОБА_3 бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
16.Також, згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
17.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
18.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
19.Так, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено такі умови, як вчинення вищенаведених кримінальних правопорушень, суддею, прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру», а саме Генеральним прокурором та прокурором Офісу Генерального прокурора.
20.Отже, скарга в частині повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 191 КК України цими особами підлягає розгляду в цьому суді.
21.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги, що у скарзі йде мова також про можливе вчинення кримінальних правопорушень, у співучасті з іншими особами, а також інших кримінальних правопорушень, передбачених статтями 162, 163, 353, 365, 366, 372 КК України, цими ж особами, а тому з урахуванням положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, слідча суддя вважає, що загалом по такій скарзі має здійснюватися судовий контроль Вищим антикорупційним судом.
22.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303, ч. 1 ст. 304 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
23.Поряд з цим, слідча суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
24.Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
25.Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
26.Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
27.Слідча суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
28.Однак, на переконання слідчої судді, заява ОСОБА_4 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
29.Як уже зазначала слідча суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов`язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
30.На переконання слідчої судді, твердження про вчинення кримінальних правопорушень має занадто узагальнений, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати такі діяння саме як кримінальні правопорушення.
31.Наразі твердження ОСОБА_4, про нібито вчинені кримінальні правопорушення Генеральним прокурором, прокурорами ОГП, слідчими ГСУ ДБР, співробітниками СБУ, суддею Печерського районного суду м. Києва, зазначеними у п. 4 цієї ухвали зводяться до незгоди ОСОБА_4 із прийнятими цими особами процесуальними рішеннями та вчиненими ними ж процесуальними діями у межах кримінального провадження № 42023000000001252.
32.Поряд з цим, відповідні рішення, дії та бездіяльність слідчих, прокурорів оскаржуються у порядку статті 303 КПК України слідчому судді під час досудового розслідування, або ж можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
33.Натомість, заперечення щодо ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а якщо обшук, відповідно до закону обмежує права та свободи народного депутата за змістом ч. 2 ст. 482-2 КПК України, відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
34.З огляду на наведене, обставини, викладені в заяві, не потребують перевірки в рамках окремого кримінального провадження.
35.З цього приводу слід зауважити, що після внесення відомостей до ЄРДР органом досудового розслідування мають проводитись слідчі дії, необхідні для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, які передбачають обов`язкове втручання в права та свободи особи у тій чи іншій мірі. Водночас, здійснення такого без наявності об`єктивних даних, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення, є недопустимим.
36.Отже, оскільки викладене скаржником не містить відомостей про вчинення кримінального правопорушення, відсутня і бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР, а відповідно і щодо надання заявнику витягу з ЄРДР.
37.На підставі наведеного, слідча суддя вважає, що наявні підстави, для відмови у задоволення скарги.
З огляду на викладене, керуючись статтями ст. 214, 303, 307, 371-372, КПК України, слідча суддя
п о с т а н о в и л а:
Відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідча суддя ОСОБА_1