- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
Справа № 991/1388/20
Провадження 1-кп/991/26/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (далі - суд)
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_7
про відвід колегїі суддів
у кримінальному провадженні №52019000000000898 від 10.10.2019 щодо обвинувачення
ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Болотівка Буринського району Сумської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, працює суддею Зарічного районного суду міста Суми) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ВСТАНОВИВ :
1. Стислий опис судового провадження.
14.02.2020 до ВАКС зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №52019000000000898 від 10.10.2019, для розгляду якого відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначена колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_9
09.06.2023 в зв`язку із призначенням рішенням Вищої ради правосуддя (ВРП) від 01.06.2023 членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) ОСОБА_9 та перебуванням такого у довгостроковому відрядженні згідно із наказом від 07.06.2023, на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС №100ав здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у результаті якого до складу колегії судді включена ОСОБА_10, та згодом 19.06.2023 у зв`язку із перебуванням такої у довгостроковій відпустці згідно з наказом від 16.06.2023, на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС №132ав здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у результаті якого до складу колегії суддів включена ОСОБА_3
17.02.2020 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання на 18.03.2020.
18.03.2020 ухвалою суду призначено судовий розгляд на 26.03.2020 з перервами на 16.04.2020, 07.05.2020, 21.05.2020, 11.06.2020, 18.06.2020, 01.07.2020, 23.07.2020, 15.09.2020, 01.10.2020, 15.10.2020, 20.10.2020, 27.10.2020, 03.11.2020, 10.11.2020, 02.12.2020, 20.01.2021, 26.01.2021, 18.02.2021, 03.03.2021, 18.03.2021, 31.03.2021, 19.05.2021, 28.05.2021, 08.06.2021, 24.06.2021, 27.07.2021, 16.09.2021, 08.10.2021, 28.10.2021, 11.11.2021, 08.12.2021, 16.12.2021, 13.01.2022, 10.02.2022, 10.03.2022, 21.04.2022, 12.05.2022, 26.05.2022, 09.06.2022, 23.06.2022, 28.07.2022, 13.10.2022, 27.10.2022, 01.12.2022, 22.12.2022, 19.01.2023, 09.02.2023, 02.03.2023, 16.03.2023, 06.04.2023, 24.04.2023, 12.05.2023, 15.06.2023, 19.07.2023, 25.07.2023, 12.09.2023, 19.09.2023, 29.09.2023, 01.11.2023, 14.11.2023, 22.11.2023, 29.11.2023, 07.12.2023, 17.01.2024, 24.01.2024, 31.01.2024, 07.02.2024, 21.02.2024, 13.03.2024, 09.04.2024, 10.04.2024, 16.04.2024, 18.04.2024, 23.04.2024, 21.05.2024.
2. Короткий виклад заяви про відвід та позицій учасників судового провадження.
2.1. 21.05.2024 в судовому засіданні захисник ОСОБА_11 (далі - заявник) подала письмову заяву про відвід колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, яка обґрунтовувалась зокрема таким:
«16.04.2024 колегією суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було прийнято рішення у справі №991/1388/20, яким стороні захисту становлено строк на подання клопотань та заперечень, що можуть бути предметом розгляду, до 18.04.2024.
Однак, слід зазначити, що колегією судів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 16.04.2024 прийняли рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством, оскільки чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено постановлення суддею ухвали про встановлення учасникам судового процесу строк на подання клопотань та заперечень. Як наслідок, колегією суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вийшли за межі своїх повноважень.
Так, рішення першої інстанції, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом порушує конституційні права та охоронювані законом інтереси, погіршує правове становище мого Довірителя та суперечить принципам змагальності, неупередженості та об?єктивності при розгляді справи.
Так, колегією суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 обмежила сторону захисту в її процесуальних правах, а саме здійснювати та реалізовувати право на захист свого Довірителя, яке полягає в заявлені усних клопотань, зокрема, про витребування певних речей та документів, а також про допит свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 2973 КПК України, під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування…
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
Так, у науково-практичному коментарі Кримінально-процесуального кодексу України зазначено, що сторони можуть заявляти клопотання усно чи письмово. Всі усні клопотання заносяться до журналу судового засідання, а письмові підлягають оголошенню і додаються до матеріалів кримінального провадження.
Всі заявлені клопотання, усні чи письмові, повинні бути обговорені і вирішені безпосередньо в залі судового засідання. Будь-яке зволікання у вирішенні заявленого клопотання, відкладення судом вирішення клопотання, залишення його «відкритим», щоб вирішити його згодом, є неприпустимим, порушує вимоги об`єктивності та неупередженості судового розгляду і не створюючи всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків у повному обсязі…
Тобто, колегією суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 було незаконно обмежено право сторони захисту на подання усних клопотань, що можуть бути предметом розгляду у справі N? 991/1388/20.
Звертаю Вашу увагу, що ухвала колегії суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у справі №991/1388/20 від 16.04.24 не передбачає можливості захисникам та підозрюваним заявляти усні клопотання, що передбачено чинним кримінальним процесуальним законодавством України!
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не могли обмежити учасників судового провадження у справі №991/1388/20 права на подання усних клопотань, а також установити строк на подання клопотань та заперечень, адже вказане рішення непередбачене КПК України, більш того порушує право мого Довірителя на захист».
2.2. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_8 підтримали заяву про відвід та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_12 заперечив проти задоволення заяви про відвід, вважаючи таку необґрунтованою через відсутність належних підстав.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до частини 1 статті 21 КПК кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, може бути заявлено відвід судді, визначений частинами 1, 2 статті 75 КПК, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Окрім того, частиною 1 статті 76 КПК визначено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Тобто неупередженість суду є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, з метою дотримання якої учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який відповідно до частини 5 статті 80 КПК повинен бути вмотивованим. При цьому, згідно з частиною 4 статті 80 КПК, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
КПК не визначає змісту поняття «упередженість», проте загалом під таким розуміють суб`єктивно-негативне ставлення особи до іншої особи чи явища, обумовлене процесом неусвідомленої або стереотипної попередньої їх оцінки без достатніх на те підстав. При цьому належить зазначити, що поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості» є суб`єктивно оціночним, і його тлумачення залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує, проте в будь-якому випадку таке має бути обумовлено конкретними фактами, які можуть бути перевірені.
Також згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зокрема в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява №7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В пункті 50 рішення ЄСПЛ в справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Отже, для вирішення питання щодо відводу судді або складу суду необхідно перевірити додержання об`єктивного чи суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування складу суду для розгляду конкретної справи у встановлений законом спосіб (об`єктивний критерій), та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.
3.2. Суд зазначає, що в судовому засіданні 16.04.2024 колегією суддів не ухвалювались будь-яких судових рішень щодо встановлення строку на подання стороною захисту клопотання та заперечень, оскільки із змісту відповідного журналу судового засідання (том справи 18, аркуші 38-41, пункт 88) вбачається, що головуючий суддя роз`яснив, «що відповідно до ст. 114 КПК України, суд вправі встановити процесуальні строки для досягнення мети кримінального провадження, а тому до наступного судового засідання суд повідомляє про необхідність подачі всіх заяв, клопотань тощо, до суду».
Відтак твердження заявника про прийняття такого рішення не відповідають дійсності і свідчать про маніпулювання фактичними обставинами справи, оскільки повідомлення про можливість застосування норм законодавства в судовому засіданні жодним чином не порушує вимоги КПК, та не може бути підставою для відводу.
3.3. Разом з тим, суд не може оминути те, що сторона захисту у цьому кримінальному провадженні найрізноманітнішими способами затягує судовий розгляд шляхом тотального систематичного зловживання процесуальними правами, зокрема шляхом заявлення численних необґрунтованих відводів та подання однотипних клопотань та заяв, що зафіксовано матеріалами судового провадження.
Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 7 КПК зокрема визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належить розумність строків. При цьому частиною 3 статті 7 КПК визначено, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині 1 цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом ІХ-1 цього кодексу.
Конкретний правовий зміст засади кримінального провадження «розумність строків» визначає стаття 28 КПК, частини 1-3 якої визначають, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Також частинами 5, 6 статті 28 КПК визначено, що кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим кодексом.
Частиною 1 статті 283 КПК визначено, що особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Аналогічно, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 113 КПК визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього кодексу
Частинами 1, 2 статті 114 КПК визначено, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Аналіз вищенаведеного свідчить, що очевидною метою розумності строків є забезпечення для особи відсутності необґрунтовано тривалого обмеження її прав та свобод у зв`язку зі здійсненням кримінального провадження, й відтак з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження суд має забезпечити баланс між принципом розумності строків та іншими принципами, зокрема такими як право на захист, змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зміст чого визначено частинами 1, 2 статті 22 КПК, а саме, що стороною обвинувачення і стороною захисту самостійно обстоюються їх правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими цим кодексом, для чого сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом.
При цьому не можна залишати поза увагою ситуацію, коли учасник судового провадження фактично використовує процесуальні права (як елементи судової системи захисту законних прав) саме з метою зловживанням такими, зокрема шляхом спрямованого на затягування чи перешкоджання розгляду справи судом подання численних клопотань, скарг та заяв.
Норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження. Однак, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК, кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує. Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 676/7346/15-к). Використання цього інституту також має місце в практиці Конституційного Суду України (КСУ), який вказав, що повторне звернення до тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09.07.2018 №213-1(І)/2018).
Також, згідно із частиною 2 статті 1 КПК, кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відтак суд зауважує, що інші процесуальні закони України містять чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами.
Так, статтями 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ), 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) та 45 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено ідентичні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що за потреби має право встановити учасникам судового провадження процесуальний строк для подання будь-яких клопотань, скарг та заяв у кримінальному провадженні, що враховує баланс інтересів учасників та вимог КПК щодо судового розгляду справи в розумні строки, після спливу якого будь-які клопотання, скарги та заяви не підлягатимуть розгляду.
3.4. Дослідивши заяву про відвід та доводи сторін, суд наголошує, що не може бути підставою для відводу заява, яка містить неправдиву інформацію чи припущення про існування певних обставин, які не підтверджені належними і достатніми доказами, оскільки відвід має бути вмотивованим. Заявником не наведено конкретних доказів існування обставин, які будь-яким чином обґрунтовано засвідчували б упередженість колегії суддів, тобто заява про відвід ґрунтується лише на суб`єктивних припущеннях заявника за відсутності передбачених чинним законодавством підстав для відводу, й відтак у задоволенні такої заяви належить відмовити.
Керуючись статтями 75-81, 369-372, 532 КПК, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви захисника ОСОБА_7 про відвід колегії суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили із моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 27.05.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3 ______________________________________________________________________