Document No. 118759004

Date of the hearing: 26/04/2024
Date of the decision: 26/04/2024
Case №: 991/3603/24
Proceeding №: 52023000000000312
Instance: HACC
Judicial form: Criminal

Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.

Справа № 991/3603/24

Провадження 1-кс/991/3640/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 квітня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

захисників - адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Павлівка, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,

у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000312 від 13.07.2023,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2024 вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .

1.Зміст поданого клопотання

В обґрунтування заявленого клопотання детектив зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000312 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України за фактом одержання неправомірної вигоди головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_4 за ухвалення ОСОБА_8 рішень про скасування арешту майна.

Так, у ході досудового розслідування встановлено, що 23.05.2023 на автодорозі Н-08 сполученням Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя між населеними пунктами с. Бородаївка та с. Правобережне Кам`янського району Дніпропетровської області працівниками поліції був зупинений автомобіль марки FAW, номерний знак НОМЕР_1, який перевозив 15 кубічних метрів колод деревини. Автомобіль FAW перебував у користуванні ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а деревина перебувала у власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 .

Надалі, у межах кримінального провадження №12023041430000226, ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 від 29.05.2023 (справа №173/1465/23, провадження №1-кс/173/318/2023) накладено арешт шляхом заборони розпоряджатися та користуватися автомобілем FAW та деревиною.

За твердженням детектива, у період з 19.06.2023 по 23.06.2023 у ОСОБА_4, який був обізнаний про факт накладення арешту, оскільки був знайомий з головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8, а також з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, виник злочинний умисел на створення умов для подальшого одержання неправомірної вигоди суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 за скасування арешту з автомобіля FAW та деревини при посередництві ОСОБА_4

Зокрема, слідством встановлено, починаючи реалізовувати свій злочинний умисел, 23.06.2023 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив останньому, що обізнаний про накладення арешту на автомобіль FAW та деревину, а також запевнив, що існує можливість скасування арешту з вищезазначеного майна за умови надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди.

Детектив зазначає, що приблизно у цей же час ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 щодо одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та вони розподілили між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема ОСОБА_4 повинен був одержати від ОСОБА_11 та/або ОСОБА_12 неправомірну вигоду в сумі, яку вони визначать пізніше, для подальшої передачі ОСОБА_8, а ОСОБА_8 після одержання неправомірної вигоди мав ухвалити рішення про скасування арешту з автомобіля FAW та деревини.

02.02.2024, у м. Верхньодніпровськ Кам`янського району Дніпропетровської області працівниками поліції був зупинений автомобіль марки Renault, номерний знак НОМЕР_2 та причіплений до нього причіп, номерний знак НОМЕР_3, які перебували у користуванні ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 від 06.02.2024 (справа №173/412/24, провадження №1-кс/173/105/2024) у межах кримінального провадження №12024041430000068 накладено арешт шляхом заборони розпоряджатися та користуватися автомобілем Renault та причепом.

За версією слідства, після накладення арешту на автомобіль Renault та причіп ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у продовження раніше досягнутої згоди на спільне вчинення кримінального правопорушення, припускаючи, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в силу регулярного користування послугами ОСОБА_9 щодо перевезення деревини, можуть бути зацікавленими у скасуванні арешту з автомобіля Renault, яким користується ОСОБА_9, усвідомлюючи наявність у ОСОБА_8 повноважень скасувати арешт автомобіля Renault та причепу, вступили у злочинну змову щодо одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за зняття арешту з автомобілей FAW, Renault, деревини та причепу.

Діючи на виконання вказаних домовленостей ОСОБА_4 11.02.2024 зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що арешт з автомобіля Renault та причепу можливо скасувати за умови надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди. Цього ж дня, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12 про необхідність надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі приблизно 1500-2000 доларів США за прийняття ним рішень про скасування арешту з автомобіля FAW, деревини, автомобіля Renault та причепу, а також повідомив, що з метою створення формальних підстав для скасування арешту майна необхідно подати до суду відповідне клопотання.

11.04.2024, ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати його з ОСОБА_8 спільний злочинний умисел, повідомив ОСОБА_12, що за надання ОСОБА_8 за посередництва ОСОБА_4 неправомірної вигоди у розмірі 2 500 доларів США ОСОБА_8 скасує арешт з автомобіля FAW, деревини, автомобіля Renault та причепу, для чого ОСОБА_12 необхідно приїхати до ОСОБА_4 та передати неправомірну вигоду.

Наступного дня, за попередньою домовленістю між собою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 приїхали до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, де ОСОБА_4, діючи умисно, отримав від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 2 500 доларів США для подальшої передачі частини цих грошових коштів ОСОБА_8 як неправомірної вигоди за прийняття ним рішення про зняття арешту з автомобілів, причепу та деревини. Під час цієї ж зустрічі ОСОБА_12 передав ОСОБА_4 проект клопотання про зняття арешту з автомобіля FAW та деревини.

13.04.2024 ОСОБА_8 приїхав до місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, де, знаходячись з 17 години 42 хвилини по 18 годину 03 хвилини, отримав від ОСОБА_4 частину грошових коштів, попередньо одержаних від ОСОБА_12 в якості неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США, ознайомився з наданим йому ОСОБА_4 текстом проекту клопотання про скасування арешту з автомобіля FAW та деревини, дав вказівки щодо коригування тексту клопотання, а також вказав на необхідність подати таке клопотання наступного дня, а також обов`язково прибути на засідання, відомості про дату та час якого надійдуть у «СМС-повідомленні».

23.04.2024 ОСОБА_8 розглянув клопотання про скасування арешту автомобіля FAW та деревини у судовій справі 173/1465/23, а також клопотання про скасування арешту автомобіля Renault та причепу у судовій справі 173/412/24, задовольнив вказані клопотання та скасував арешт автомобіля FAW та деревини, а також автомобіля Renault та причепу.

Детектив зазначає, що 24.04.2024 о 21 годині 25 хвилині ОСОБА_4 було затримано на підставі п. З ч. 1 ст. 208 КПК України, у зв`язку з наявністю ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, а наступного дня (25.04.2024 о 19 годині 22 хвилині) ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 368 КК України, тобто пособництві службовій особі, яка займає відповідальне становище, в одержанні нею неправомірної вигоди для себе та для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади.

При цьому, на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри детектив у своєму клопотанні навів перелік доказів із зазначенням важливих для слідства обставин, які встановлені на їх підставі.

На переконання детектива, вказані докази є достатніми для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри і вона повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо рівня «обґрунтованості».

Як зазначає детектив, підставами застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 368 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

За твердженням детектива, встановлені в ході досудового розслідування обставини вчинення злочину, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м`які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_4 . Отже, застосування запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, на переконання детектива, не забезпечить запобігання встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилаючись на положення ст. 182 КПК України, у разі задоволення клопотання, детектив просить визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень. На переконання детектива, враховуючи матеріальний стан ОСОБА_4, зазначений розмір застави не є завідомо непомірним для нього, водночас, застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Крім того, детектив зазначає, що у разі внесення визначеного розміру застави з метою досягнення мети застосування запобіжного заходу та виконання завдань кримінального провадження, існує необхідність в покладенні на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатись за межі с. Івашкове Кам`янського району Дніпропетровської області без дозволу до слідчого (детектива), прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування із ОСОБА_8 та свідками ОСОБА_12, ОСОБА_11 ;

5) здати на зберігання до ГУ ДМС в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України і в`їзд в України (у разі його наявності чи оформлення);

6)носити електронний засіб контролю.

2.Позиція учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи заявленого клопотання та просив його задовольнити.

Захисники підозрюваного - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що прокурором не долучено достатніх доказів, які б свідчили про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри та стверджували про невідповідність правової кваліфікації дій останнього дійсним обставинам справи, оскільки особі, якій нібито мала бути передана неправомірна вигода, про підозру не повідомлено, отже, наразі передчасно говорити про наявність складу злочину, передбаченого саме ч. 3 ст. 368 КК України.

Також, на думку захисників, повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено поза межами строку, передбаченого ч. 2 ст. 278 КПК України, відтак його утримання здійснюється без належних на те правових підстав, а тому він має бути негайно звільненим.

Також захисники стверджували про відсутність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню. Зокрема, на думку захисту, про відсутність ризику переховування свідчить міцність соціальних зв`язків ОСОБА_4, перебування на його утриманні дружини та малолітньої дитини, а також відсутність закордонного паспорту. Щодо ризику знищення речей та документів, які можуть мати значення для цього кримінального провадження, захист звернув увагу на те, що прокурором не конкретизовано про які саме речі та документи йде мова, що свідчить про недоведеність існування такого ризику. Не обґрунтовано, на переконання захисників, і існування інших ризиків.

Також, на думку захисників, прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам про які зазначено в клопотанні. На переконання сторони захисту запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту достатньою мірою забезпечить дотримання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та убезпечить від реалізації вказаних ризиків.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників та просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до нього запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.

3.Мотиви та оцінка слідчого судді

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті..

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:

1)чи набула особа статусу підозрюваного?

1)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?

2)чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?

3)чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України?

4)чи можливо застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?

5)який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави?

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.

3.1.Щодо набуття статусу підозрюваного

На стадії досудового розслідування запобіжні заходи можуть застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як встановлено слідчим суддею, 24.04.2024 о 21 год. 25 хв. ОСОБА_4 було затримано на підставі п. З ч. 1 ст. 208 КПК України, у зв`язку з наявністю ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, що підтверджується відповідним протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24-25.04.2024, складеного детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 2 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

З долучених до клопотання матеріалів вбачається, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 25.04.2024 складене та підписане детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 та в цей же день о 19 год. 22 хв. вручене особисто ОСОБА_4, що підтверджується підписом останнього у тексті такого повідомлення.

Водночас, за твердженням захисту, повідомлення про підозру ОСОБА_4 було вручене поза межами 24-годинного строку, передбаченого КПК України. Зокрема, посилаючись на положення ст. 209 КПК України, захист зауважує, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Тому, на думку сторони захисту, ОСОБА_4 був затриманий о 12 год. 00 хв. 24.04.2024, оскільки саме з цього часу органом досудового розслідування, на підставі ч. З ст. 233 КПК України, проводився обшук за місцем проживання ОСОБА_4 і, як наслідок, останньому було заборонено залишати місце його проведення.

Слідчим суддею встановлено, що 24.04.2024 у період з 12 год 00 хв. до 19 год. 42 хв., на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено невідкладний обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, хід проведення якого зафіксовано у протоколі обшуку від 24.04.2024, відповідно до змісту якого, ОСОБА_4 дійсно був присутнім протягом всього часу проведення вказаної слідчої (розшукової) дії.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Проте, обмеження в пересуванні ОСОБА_4 24.04.2024 не може свідчити про його фактичне затримання як підозрюваного у вчиненні злочину, оскільки таке обмеження під час обшуку було здійснено відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК України, а не ст. 208 цього Кодексу.

З огляду на це, слідчий суддя вважає помилковими доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 був затриманий від початку проведення вказаного обшуку, отже, письмове повідомлення про підозру останньому вручене з дотриманням, передбаченого ч. 2 ст. 278 КПК України, строку, а саме протягом 24 годин з моменту фактичного затримання, яке відбулось о 21 год. 25 хв. 24.04.2024.

До того ж відповідно до вказаного протоколу, учасникам обшуку, зокрема ОСОБА_4, роз`яснені права та обов`язки, в тому числі і право на отримання правової допомоги та надано можливість зателефонувати адвокату, якою останній скористався, а тому, безпідставними є твердження сторони захисту про обмеження права ОСОБА_4 на захист та створення перешкод щодо залучення адвоката.

Отже, враховуючи викладене вище, слідчий суддя доходить висновку, що ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а тому щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.2.Щодо наявності обґрунтованої підозри

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактом одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

Зокрема, в ході досудового розслідування встановлено, що голова Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду ухвалення ним рішень про скасування арешту майна.

Так, за версією слідства, ОСОБА_4, будучи обізнаний про факт накладення арешту на автомобілі FAW та Renault, 15 кубічних метрів колод деревини та причіп, оскільки був особисто знайомий з головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8, який і ухвалював рішення про арешт, а також з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, у користуванні яких перебувало вказане майно, усвідомлюючи зацікавленість останніх в скасуванні арешту, створив умови для подальшого одержання неправомірної вигоди суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 за скасування арешту з вказаного майна.

З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що арешт з автомобілів FAW та Renault, деревини та причіпу можливо скасувати за умови надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 2 500 доларів США. При цьому, ОСОБА_4 наголошував, що має з ОСОБА_8 довірливі відносини і запевняв, що останній з будь?якими іншими особами не буде обговорювати питання отримання неправомірної вигоди за скасування арешту з в вказаного майна.

Надалі, ОСОБА_4, отримавши 12.04.2024 від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 2 500 доларів США для подальшої передачі частини цих грошових коштів ОСОБА_8 як неправомірної вигоди за прийняття ним рішення про зняття арешту з автомобілів, причепу та деревини.

При цьому, слідством встановлено, що 13.04.2024, ОСОБА_8 особисто приїхав до місця проживання ОСОБА_4 та отримав від нього частину грошових коштів, попередньо одержаних ОСОБА_4 від ОСОБА_12 в якості неправомірної вигоди у сумі 2500 доларів США, дав вказівки щодо коригування тексту клопотання про скасування арешту, вказав про необхідність подати таке клопотання наступного дня, а також зауважив про обов`язковість прибуття на засідання.

23.04.2024 ОСОБА_8 розглянув клопотання про скасування арешту автомобіля FAW та деревини у судовій справі № 173/1465/23, а також клопотання про скасування арешту автомобіля Renault та причепу у судовій справі № 173/412/24, поданих до суду у зв`язку з домовленістю про їх задоволення за умови надання неправомірної вигоди, задовольнив вищезазначені клопотання та скасував арешт автомобіля FAW та деревини, а також автомобіля Renault та причепу.

24.04.2024 в ході обшуку проведеного за місцем проживання ОСОБА_4 були віднайдені грошові кошти, які є частиною попередньо наданої неправомірної вигоди, зокрема дві купюри номіналом 100 доларів США з номерами HB60167275B та HF65795406D.

Викладені обставини, у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження переконують слідчого суддю у тому, що мало місце вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, яке може бути вчинене ОСОБА_4 .

Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрювану з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваної та ознаками складу інкримінованого їй злочину.

Зазначені обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів:

-показаннями свідка ОСОБА_11 від 17.07.2023, відповідно до яких 23.06.2023 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_11, що для зняття арешту з автомобіля FAW та деревини необхідно надати неправомірну вигоду судді ОСОБА_8 за посередництва ОСОБА_4 ;

-показаннями свідка ОСОБА_11 від 11.09.2023, відповідно до яких 01.09.2023 ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12 прибули до ОСОБА_4 для повернення боргу у розмірі 400 доларів США і в ході розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що для зняття арешту з автомобіля FAW та деревини необхідно надати неправомірну вигоду судді ОСОБА_8 за посередництва ОСОБА_4, однак суддя ОСОБА_8 на даний час знаходиться на лікаряному, тому це питання буде вирішено пізніше;

-показаннями свідка ОСОБА_11 від 05.12.2023, відповідно до яких 01.12.2023 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12, що скасування арешту з автомобіля за надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди може відбутися до кінця грудня 2023 року;

-показаннями свідка ОСОБА_12 від 18.01.2024, відповідно до яких 07.01.2024 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12, що найближчим часом він має передати ОСОБА_4 грошові кошти для надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди за скасування арешту з автомобіля, не уточнивши точну суму неправомірної вигоди;

-показаннями свідка ОСОБА_12 від 13.02.2024, відповідно до яких 11.02.2024 ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_12, чи не на його автомобіль був нещодавно накладений арешт, маючи на увазі вилучення та подальше накладення арешту на автомобіль Renault з причіпом слідчим суддею ОСОБА_8, та запропонував ОСОБА_12 надати неправомірну вигоду ОСОБА_8 за скасування арешту і з цього автомобіля;

-показаннями свідка ОСОБА_12 від 15.04.2024, відповідно до яких 16 або 18.02.2024 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12, що той має позичити ОСОБА_4 4000 доларів США до кінця місяця, уточнивши, чи зрозумів це ОСОБА_12, маючи на увазі передання неправомірної вигоди для ОСОБА_8 під виглядом позики, але в подальшому 11.04.2024 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12, що розмір неправомірної вигоди становить 2500 доларів США і її вже треба надати. 12.04.2024 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 приїхали до ОСОБА_4 у його будинок по АДРЕСА_1, де передали ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 2500 доларів США для їх передачі ОСОБА_8, а також надали ОСОБА_4 проєкт клопотання про скасування арешту з автомобіля FAW та деревини у судовій справі № 173/1465/23 для узгодження з ОСОБА_8 правильності його складання і можливості подання до суду. В подальшому, на думку свідка ОСОБА_12, 13.04.2024 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12 про необхідність внесення конкретних правок до проєкту клопотання;

-протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27.11.2023, відповідно до якого 01.09.2023 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12 та ОСОБА_11, що суддя ОСОБА_8 хворів, потім захворіла його секретар і що ОСОБА_4 певний час не спілкувався з ОСОБА_8, однак планує обговорити скасування арешту з автомобіля за надання неправомірної вигоди, але ОСОБА_8 це питання буде обговорювати тільки з ОСОБА_4 ;

-протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.12.2023, відповідно до якого 03.10.2023 ОСОБА_4 обговорював з ОСОБА_8 арештований автомобіль, у скасуванні арешту якого зацікавлений ОСОБА_12 ;

-протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23.04.2024, відповідно до якого 04.04.2024 ОСОБА_12 запитав у ОСОБА_4, планується чи не планується надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди за зняття арешту з автомобіля, а у разі, якщо не планується, то ОСОБА_12 виплатить вартість автомобіля його фактичному користувачу, закривши це питання. 14.04.2024 ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_4, що особи, які подали клопотання про скасування арешту, мають обов`язково бути присутніми у суді, про дату та час засідання їм надійде «СМС повідомлення», а також зазначив необхідність корегування проекту клопотання у судовій справі № 173/1465/23 шляхом зазначення повної адреси, номеру телефону, а також необхідність подачі тільки одного клопотання у справі 173/1465/23, одразу після отримання цієї інформації від ОСОБА_8 ОСОБА_4 повідомив її ОСОБА_12 ;

-протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, - відеоконтроль відносно особи від 23.04.2024, відповідно до якого 12.04.2024 ОСОБА_12 та ОСОБА_11 приїхали до ОСОБА_4 у його будинок по АДРЕСА_1, де передали ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 2500 доларів США для їх передачі ОСОБА_8, а також надали ОСОБА_4 проект клопотання про скасування арешту з автомобіля FAW та деревини у судовій справі № 173/1465/23 для узгодження з ОСОБА_8 правильності його складання і можливості подання до суду;

-протоколом огляду і вручення грошових коштів від 12.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_12 були вручені грошові кошти у сумі 2500 доларів США;

-протоколом від 12.04.2024 огляду проекту клопотання про часткове скасування арешту майна, яке в подальшому було передано ОСОБА_4 ;

-протоколом від 15.04.2024 огляду мобільного телефону ОСОБА_12, в якому зафіксовано отримання від ОСОБА_4 фотографій сторінок клопотання про часткове скасування арешту у судовій справі № 173/1465/23 з рукописними правками, озвученими суддею ОСОБА_8 ;

-протоколом обшуку в Верхньодніпровському районному суді Дніпропетровської області від 24.04.2024, в якому вилучені судові справи № 173/1465/23 та 173/412/24, в яких містяться ухвали від 23.04.2024 про скасування арешту майна, що винесені ОСОБА_8 ;

-протоколом від 24.04.2024 обшуку в будинку ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2, де виявлені купюри номіналом 100 доларів США РВ52715536F та РВ52715538F, які попередньо під контролем передавалися ОСОБА_4 як неправомірна вигода для ОСОБА_8 ;

-протоколом від 24.04.2024 обшуку в будинку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, де виявлені купюри номіналом 100 доларів США FK55415155A, HB60167275B, FF21961211A, KB26717859L, HF65795406D, дві з яких попередньо під контролем передавалися ОСОБА_4 як неправомірна вигода для ОСОБА_8 ;

-протоколом від 24.04.2024 обшуку в квартирі ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3, де виявлені купюри номіналом 100 доларів США РВ52715533F, РВ52715521F, РВ52715534F, РВ52715548F, РВ52715522F, РВ52715524F, РВ52715523F, РВ52715535F, РВ52715539F, РВ52715540F, РВ52715542F, РВ52715541F, РВ52715543F, РВ52715545F, РВ52715546F, РВ52715544F, РВ52715547F, РВ08099971G, РВ52715532F, РВ52715531F, які попередньо під контролем передавалися ОСОБА_4 як неправомірна вигода для ОСОБА_8 ;

-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Щодо доводів сторони захисту щодо передчасності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя зауважує, що на стадії досудового розслідування питання пов`язанні зі здійсненням кримінально-правової кваліфікації дій особи, входить до виключної компетенцій слідчого та прокурора.

При цьому, слідчий суддя відзначає, що під час розгляду цього клопотання слідчий суддя на підставі оцінки сукупності досліджених доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами отриманими у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

3.3.Щодо наявності ризиків

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні детектив вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, (3) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

3.3.1.Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Так, санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду з огляду й на те, що за законодавчими приписами у відповідній категорії справ неможливо застосувати пільгові інститути кримінального права такі як звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, враховуючи, що підозрюваний не має постійного офіційного місця роботи, що свідчить про наявність у нього можливості змінити місце постійного проживання, продовжуючи на відстані підтримувати спілкування з родиною та пересилати їм кошти на їх утримання. На думку слідчого судді, той факт, що офіційний дохід ОСОБА_4 з 2009 року становить тільки 77 917 гривень, водночас у його власності перебуває дороговартісний автомобіль марки Lexus GX 470, д.н.з. НОМЕР_4, з достатньою імовірністю свідчить про наявність в підозрюваного додаткового неофіційного доходу, який може бути використаний останнім для забезпечення його життєвих потреб при переховуванні від слідства.

Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, а тому слідчий суддя доходить висновку про існування вказаного ризику.

3.3.2.Щодо наявності ризику знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність вказаного ризику, оскільки досудове розслідування на даний час не завершене, і процес збору доказів триває, а тому існує вірогідність того, що ОСОБА_4 може знищити або сховати речі та документи, які дають підстави підозрювати його у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а так само спотворити документи, які в результаті викривлення об`єктивних даних будуть створювати видимість законності підстав передачі грошових коштів, зокрема розписок про отримання грошових коштів у борг, що обговорювалося ним з ОСОБА_8 .

При цьому, слідчий суддя також враховує, що наразі органу досудового розслідування не вдалось віднайти всю суму наданої неправомірної вигоди, а тому існує ризик перетворення, знищення чи приховування таких коштів, які є важливими доказами у цьому кримінальному провадженні.

3.3.3.Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4, використовуючи набуті ним зв`язки серед службових осіб судових та правоохоронних органів, має можливість впливати на свідків, зокрема, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які є заявниками у цьому кримінальному провадженні та брали участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій щодо підозрюваного, а також інших свідків, які ще не були допитані.

З огляду на викладене підозрюваний матиме можливість впливати на вказаних осіб задля надання ними неправдивих показань на його користь (наприклад, щодо змісту його спілкування з ОСОБА_12 та ОСОБА_11, ОСОБА_8, обставин зустрічей між ними, обговорюваних питань тощо).

Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

3.4.Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:

-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України;

-пред`явлення йому підозри у вчиненні тяжкого корупційного злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;

-на день розгляду клопотання підозрюваному ОСОБА_4 виповнилось 32 роки, інформації про наявність хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу слідчому судді не надано;

-невисокий майновий стан, який буде описаний у 3.6. цієї ухвали;

-підозрюваний офіційно не працює, одружений, має на утриманні доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-позитивно характеризується за місцем проживання;

-раніше не судимий, відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

3.5. Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м`якого запобіжного заходу

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані у п. 3.3 цієї ухвали ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, зазначених у п. 3.4. цієї ухвали, застосування застави як основного запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, домашній арешт, в тому числі цілодобовий, не зможе забезпечити обмеження підозрюваного в доступі до технічних пристроїв, що уможливить її спілкування з іншими особами (в т.ч. учасниками кримінального провадження), що також може зашкодити дієвості кримінального провадження на даному його етапі. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

При цьому, вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказування, з огляду на правову кваліфікацію та можливість залучення до протиправної діяльності інших, не встановлених на даний час осіб, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити максимальний строк тримання під вартою з урахуванням часу затримання та строку досудового розслідування, до а саме - до 22 червня 2024 року.

3.6. Щодо альтернативного запобіжного заходу

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя виходить із наданих сторонами відомостей про майновий стан підозрюваного та членів його сім`ї, відповідно до яких, у володінні ОСОБА_4 перебуває:

- автомобіль Lexus GX 470, д.н.з. НОМЕР_4, чорного кольору, орієнтовною вартістю 230 000 грн;

- житловий будинок АДРЕСА_4 ;

- земельна ділянка по АДРЕСА_1 (1221084400:05:001:0091), площею 0,35 га;

- земельна ділянки (1221084400:04:001:0051), площею 0,25 га.

У володінні дружини підозрюваного ОСОБА_14 перебуває:

- житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка по АДРЕСА_1 (1221084400:05:001:0090), площею 0,25 га.

Офіційний дохід ОСОБА_4 з 2009 року становить 77 917 гривень.

Сторона обвинувачення просила визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.

У клопотанні зазначено про необхідність визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, однак стороною обвинувачення не доведено необхідність застосування саме вказаного розміру застави.

В той же час, враховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, його майновий стан, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає достатнім та об`єктивно обґрунтованим визначити останньому, як альтернативу, заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Визначений розмір застави є співмірним із офіційно підтвердженими доходами та вартістю належного підозрюваному майна та розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваної.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування із ОСОБА_8 та свідками ОСОБА_12, ОСОБА_11 ;

6) носити електронний засіб контролю.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_4 і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.

У випадку внесення застави, строк дії таких обов`язків слід визначити в межах строку досудового розслідування і не більше визначеного строку дії основного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 22 червня 2024 року включно.

За наведених вище обставин, слідчий суддя доходить висновку про існування підстав для часткового задоволення поданого клопотання.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 182-184, 193-197, 205, 208, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000312 від 13.07.2023, - задовольнити частково.

2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

3.Строк тримання під вартою, з урахуванням часу затримання визначити до 22 червня 2024 року включно.

4.Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.

5.Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами:

Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259;

номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_5 ;

призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти

застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва

суду).

6.Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали. У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі підозрюваний звільняється з-під варти і вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

7.Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

8.Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного, який вніс заставу, з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та слідчого суддю Вищого антикорупційного суду.

9.У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування із ОСОБА_8 та свідками ОСОБА_12, ОСОБА_11 ;

6) носити електронний засіб контролю.

10.Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити строком до 22 червня 2024 року включно.

11.Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13.07.2023, та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють у ньому досудове розслідування.

12.Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

13.Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, його захиснику та направити для виконання керівнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

14.Виконання ухвали в частині взяття під варту в залі суду, доставлення до місця ув`язнення та тримання під вартою доручити батальйону конвойної служби ГУНП в м. Києві та керівнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

15.Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13.07.2023, та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють у ньому досудове розслідування.

16.Строк дії ухвали до 22 червня 2024 року включно.

17.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Search

Document No. 118759004