- Presiding judge (HACC): Halabala M.V.
Справа № 991/4379/23
Провадження № 1-кп/991/60/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
22 квітня 2024 року Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та обвинуваченої ОСОБА_13 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12014000000000496.
Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора: ОСОБА_14,
захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_12,
обвинувачених: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_13, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33,
представників потерпілих: ОСОБА_34,
секретаря судового засідання: ОСОБА_35 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014000000000496, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 листопада 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_20 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, КК України, ОСОБА_30 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_32 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_31 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_33 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_29 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_27 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_21 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_22 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_28 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_23 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_24 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_25 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_26 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
1.2.Судове провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
2.Під час підготовчого судового засідання у порядку пункту 3 частини 1 статті 314 КПК України 21 вересня 2023 року та в судовому засіданні 05 квітня 2024 року від захисника ОСОБА_6, 10 листопада 2023 року від захисника ОСОБА_36, 13 листопада 2023 та в судовому засіданні 08 березня 2024 року від захисника ОСОБА_4, 08 березня 2024 року від захисника ОСОБА_7, 05 квітня 2024 року від захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, 22 квітня 2024 року від захисника ОСОБА_5 та обвинуваченої ОСОБА_13 надійшли клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
3.Доводи клопотань.
3.1.У своїх клопотаннях захисник ОСОБА_6 просив врахувати таке.
3.1.1.До обвинувального акта додано, зокрема, цивільний позов, підписаний прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 в інтересах держави в особі Національного банку України. Цивільними відповідачами за даним позовом вказано, зокрема, ОСОБА_37 та ОСОБА_38, які не вказані як обвинувачені в обвинувальному акті.
В той же час, відповідно до повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття сторонам матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_39 та ОСОБА_40 не повідомлялись про відкриття матеріалів досудового розслідування, відповідно з матеріалами досудового розслідування не ознайомлювались.
Таким чином, обвинувальний акт направлено прокурором до суду передчасно, до виконання вимог ч. 8 ст. 290 КПК.
3.1.2.Крім того, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.
В той же час, відповідно до матеріалів судової справи прокурором не надано доказів виконання вимог п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК України в частині долучення до обвинувального акта розписки чи іншого документу, що підтверджують отримання цивільними відповідачами ОСОБА_41 та ОСОБА_40 копії цивільного позову.
Таким чином, прокурором не виконано вимог п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК України щодо вручення копії цивільного позову цивільним відповідачам ОСОБА_42 та ОСОБА_43 .
3.1.3.Обвинувачення ОСОБА_33 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України щодо нібито пособництва у заволодінні грошовими коштами НБ України шляхом протиправного вибуття з його володіння під виглядом стабілізаційного кредиту грошових коштів в сумі 1 200 000 000 грн. є очевидно необґрунтованим з огляду на відсутність спеціального суб`єкта - виконавця злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто службової особи, яка мала можливість заволодіти державними коштами (коштами НБ України) шляхом зловживання своїм службовим становищем.
3.1.4.Не правильно вказану адресу реєстрації ОСОБА_33, що порушує приписи п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.
3.1.5.Не зазначено відомостей про слідчих та прокурорів, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001196 відносно ОСОБА_26 та яке було об`єднано з кримінальним провадженням № 12014000000000496, що порушує приписи п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України.
3.2.У своїх клопотаннях захисник ОСОБА_36 просила врахувати таке.
3.2.1.Обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат мають бути викладеними чітко і конкретно, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Вказаних вимог стороною обвинувачення при складенні обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12014000000000496 дотримано не було. Виклад фактичних обставин не містить відображення всіх елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
3.2.2.Обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення та належного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.
3.2.3.Досудове розслідування проведено неповно та необ`єктивно, що не може бути виправлено під час судового розгляду. Автор обвинувального акта неодноразово маніпулює повноваженнями службових осіб НБ України.
3.3.У своїх клопотаннях захисник ОСОБА_4 просив врахувати таке.
3.3.1.В обвинувальному акті зазначено зайві дані, зокрема, про групи слідчих та прокурорів з вказівкою повного посадового становища та дат, в які вони приймали участь у розслідуванні даного кримінального провадження, що не передбачено ст. 291 КПК України.
3.3.2.Обвинувальний акт не прошитий та не скріплений печаткою прокурора, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу.
3.3.3.Незрозуміло хто є потерпілим у кримінальному провадженні.
3.3.4.Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (подія кримінального правопорушення), перевантажене тлумаченням термінів (зокрема: афілійована особа, істотна участь, кінцевий бенефіціарний власник), витягами з наказів, інструкцій, законів, назв фізичних і юридичних осіб, висловлюваннями, які не несуть змістового і правового навантаження, зібраними у складносурядні речення, які містять дуже багато слів, що ускладнює розуміння обвинувачення, робить його неясним для обвинуваченої особи, що суперечить меті забезпечення умов для ефективного захисту.
3.3.5.Формулювання обвинувачення текстуально співпадає з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, що дає підстави вважати, що слідчий і прокурор не розрізняють цих термінів, а також процесуального значення кожної з цих складових обвинувального акта та у такий спосіб дезорієнтують сторону захисту і суд щодо розуміння суті і обсягу обвинувачення, унеможливлюють правильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність, а в решті - виконання завдань кримінального провадження, вказаних у ст. 2 КПК України.
3.3.6.У формулюванні обвинувачення ОСОБА_31 за ч. 2 ст. 364 КК не зазначено, які саме конкретно службові обов`язки він не виконав та причинний зв`язок між невиконанням цих обов`язків і завданням тяжких наслідків. Натомість, обвинувачення зводиться до формального цитування диспозиції ст. 364 КК України. В обвинувальному акті дії ОСОБА_31, що вписані у формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України, є ідентичними викладу діянь, зазначеним у формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_20, ОСОБА_26, ОСОБА_45, ОСОБА_30, ОСОБА_33 за ст. 191 КК України. З точки зору теорії кримінального права це недопустимо.
Взагалі, фактичні обставини справи та формулювання обвинувачення за різними статтями Кримінального кодексу України, які зазначені в обвинувальному акті, є ідентичними відносно всіх обвинувачених, не конкретизовано дії кожного з них.
3.4.У своєму клопотанні захисник ОСОБА_7 просила врахувати таке.
3.4.1.Відповідно до назви обвинувального акта стороною обвинувачення вказується, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
В розділі «Правова кваліфікація кримінального правопорушення» (арк. 62, абз. 8) вказується, що дії ОСОБА_13 під час досудового розслідування кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України - пособництво у заволодіння чужим майном, вчинене в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
При цьому, в розділі «Формулювання обвинувачення» щодо ОСОБА_13 (арк. 298-324) на аркуші 324 обвинувального акта зазначено, що вона обвинувачується у пособництві у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. Таким чином, прослідковується невідповідність правової кваліфікації дій ОСОБА_13, викладеної у назві обвинувального акта, та правовій кваліфікації її дій, викладених у розділах «Правова кваліфікація» та «Формулювання обвинувачення», а зазначення про обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України у назві обвинувального акта є зайвим.
3.4.2.У обвинувальному акті фактично стверджується про вчинення ОСОБА_13 дій, передбачених ст. 366 КК України. Таким чином, в обвинувальному акті прокурор протиправно залишив незмінною кримінально-правову оцінку дій ОСОБА_13, яка існувала до закриття кримінального провадження в частині підозри ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 366 КК України, відтак, вказані твердження щодо вчинення нею вказаного кримінального правопорушення мають бути виключені із обвинувального акта.
3.4.3.В обвинувальному акті неправильно зазначені місце реєстрації та проживання обвинуваченої ОСОБА_13 .
3.5.У своїх клопотаннях захисник ОСОБА_8 просив врахувати таке.
3.5.1.Відсутність в обвинувальному акті відомостей про групу прокурорів, яка здійснювала нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування до 21 жовтня 2019 року, є суттєвим порушенням ст. 291 КПК України, яке перешкоджає подальшому розгляду цієї справи.
3.5.2.Відсутність в обвинувальному акті правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_28 є суттєвим порушенням ст. 291 КПК України, яке перешкоджає подальшому розгляду цієї справи.
3.5.3.У реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, який є обов`язковою складовою частиною обвинувального акта, не міститься відомостей про усі прийняті процесуальні рішення та їх належні реквізити.
Враховуючи зазначене, обвинувальний акт оформлено із порушенням вимог КПК України, а саме без додавання належного реєстру матеріалів досудового розслідування.
3.5.4.Прокурором не доведено факту неналежного здійснення Національним банком України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, та не доведено наявності специфічних умов для представництва держави в особі Національного банку України.
3.6.У своїх клопотаннях захисник ОСОБА_9 просила врахувати таке.
3.6.1.Обвинувальним актом прокурор висуває ОСОБА_20 обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
При цьому, ще 31 липня 2023 року суд звільнив ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із чим, кримінальне провадження у вказаній частині закрито.
Втім, незважаючи на виникнення зазначеної обставини, межі висунутого обвинувачення залишаються незмінними, що, на переконання захисника, свідчить про порушення прав ОСОБА_20, зокрема на належну правову процедуру та свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України.
3.6.2.Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
У той же час, до обвинувального акта долучено цивільний позов прокурора САП в інтересах НБ України та цивільний позов ТОВ «ТЕХНОСЕРВ Україна» із долученням додатків. Зміст долучених додатків містить інформацію, що начебто невиконання ПАТ «ВіЕйБі Банк», виставлених ТОВ «ТЕХНОСЕРВ УКРАЇНА» платіжних доручень від 22 жовтня 2014 року перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із взяттям стабілізаційного кредиту, що, на думку позивачів, призвело до оголошення банку неплатоспроможним та безпосередньо й стало причиною невиконання договірних зобов`язань. З огляду на вищевказане обвинувальний акт суперечить вимогам ч. 4 ст. 291 КПК України.
3.7.У своїх клопотаннях захисник ОСОБА_5 просив врахувати таке.
3.7.1. ОСОБА_26 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вчиненого за змовою зі службовою особою ОСОБА_29, який не обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а тому відсутній спеціальний суб`єкт - виконавець злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Детектив та прокурор не дотримались приписів ст. 109 Кримінального процесуального кодексу України щодо належної форми та змісту реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акта, який є його невід`ємною частиною.
Наявність в реєстрі матеріалів досудового розслідування процесуальних документів, які не були надані для ознайомлення стороні захисту, свідчить про невиконання прокурором та детективом вимог ч. 2 ст. 290 КПК України.
3.8.Крім того, захисники ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 зазначали таке. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні містить прямі твердження щодо винуватості ОСОБА_40 та ОСОБА_46 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. З ст. 209 КК України. При цьому, докази про ухвалення відносно зазначених вище осіб обвинувальних вироків та набрання ними законної сили, в матеріалах кримінального провадження відсутні. Саме по собі направлення до суду обвинувального акта з описом злочинної діяльності осіб, які не підлягають притягненню до кримінальної відповідальності в межах цього кримінального провадження є порушенням презумпції невинуватості цих осіб, гарантії якої встановлені ст. 17 КПК України.
3.9.Доводи клопотання обвинуваченої ОСОБА_13 зводяться до незгоди з фактичними обставинами кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та виклав у обвинувальному акті.
4.Прокурор заперечив проти задоволення клопотань. Пояснив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а доводи, на які посилаються захисники, не є підставою для повернення обвинувального акта. Сторона обвинувачення вважає, що обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, зокрема щодо фактичних обставин справи, правової кваліфікації діянь, а також формулювання обвинувачення. Тому, на думку прокурора, підстав для повернення обвинувального акта немає.
Невручення цивільним відповідачам ОСОБА_40 та ОСОБА_42 копії цивільних позовів пояснив перебуванням останніх у розшуку.
Просив врахувати, що суд позбавлений можливості надати оцінку фактичним обставинам кримінального правопорушення з огляду на стадію судового провадження.
Посилання у обвинувальному акті на інших осіб пов`язано із особливостями викладу обставин вчиненого кримінального правопорушення, а не пред`явлення обвинувачення цим особам. Разом із тим, обвинувальний акт щодо цих осіб перебуває на розгляді у ВАКС і у подальшому буде вирішуватись питання про об`єднання кримінальних проваджень.
5.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що клопотання захисників не підлягають задоволенню з огляду на таке.
6.Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
6.1.Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
6.2.Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
6.3.Відповідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
6.4.В п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.
7.Частина доводів заявників клопотань стосувались необґрунтованості кримінально-правової кваліфікації дій обвинувачених. Щодо викладу правової кваліфікації кримінального правопорушення, суд вважає, що КПК не дозволяє прокурору зазначати кваліфікацію на власний розсуд, він має робити це з врахуванням того, що зібрані під час досудового розслідування докази визнані ним достатніми для складання обвинувального акта та того, що обов`язок доказування відповідно до ст. 92 КПК України лежить саме на ньому.
Ознайомившись із обвинувальним актом, суд пересвідчився, що його подано з дотриманням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Вказаний документ містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Крім того, у межах таких доводів заявників, суд зазначає, що сторона обвинувачення має право викладати в обвинувальному акті ті обставини, які планує доводити, а відображена в обвинувальному акті кваліфікація злочину - це результат кримінально-правової оцінки діяння стороною обвинувачення, внаслідок чого констатовано, що скоєне, на її переконання, є кримінальним правопорушенням, встановлена нею відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, і процесуально закріплений висновок прокурора, детектива про наявність такої відповідності. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі входити в оцінку вказаних обставин.
При цьому судом враховується висновок Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
8.Стосовно відсутності, на переконання захисту, в обвинувальному акті достатніх відомостей щодо події кримінального правопорушення, часу, місця, способу вчинення, форми вини, мотиву злочину, то колегія суддів зазначає, що дані обставини входять до обсягу обвинувачення. Формулювання обсягу обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора. У випадку недоведення стороною обвинувачення наявності у діях обвинувачених усіх елементів інкримінованих складів злочинів суд буде зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
9.Щодо доводів захисників про те, що виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є суперечними, незрозумілими та маніпулятивними для сторони захисту.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 зазначено таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.»
Складений обвинувальний акт щодо ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_13, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Ці фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення (в тому числі стосовно об`єктивної сторони злочину), що, у свою чергу, дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
На переконання суду, встановлені прокурором та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень є достатніми для повного розуміння стороною захисту суті висунутого обвинувачення.
10.Доводи про те, що виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, викладено з порушенням презумпції невинуватості суд вважає необґрунтованими.
Зазначення в тексті обвинувального акта прізвищ інших осіб, яким не висунуто обвинувачення у даному кримінальному провадженні, має значення для сторони обвинувачення, яка, стверджуючи про вчинення обвинуваченими кримінально караних діянь, викладає обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Оцінити чи є обраний спосіб викладення лише елементом конкретизації пред`явленого обвинувачення чи констатацією правомірності/неправомірності дій осіб, яких обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не стосується, суд зможе під час ухвалення вироку з урахуванням презумпції невинуватості, яка гарантується ст. 62 Конституції України. Така позиція суду узгоджується з висновками, які викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 18 травня 2020 року в справі № 639/2837/19.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Навальний і Офіцеров проти Росії» (заяви № 46632/13 і № 28671/14) зазначив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Отже, зазначення у обвинувальному акті відомостей про інших осіб, а саме ОСОБА_46 та ОСОБА_40 суд не вважає порушенням, що тягне за собою повернення обвинувального акта прокурору.
11.Щодо невиконання прокурором вимог п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК України про вручення копії цивільного позову цивільним відповідачам ОСОБА_42 та ОСОБА_40
Дійсно, до обвинувального акта не додано розписки або іншого документу, що підтверджував би отримання цивільними відповідачами ОСОБА_41 та ОСОБА_40 копії цивільного позову, який був пред`явлений під час досудового розслідування.
Відсутність додатку, передбаченого п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК, не вказує на невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону, не перешкоджає призначенню судового розгляду та не створює перешкоди для його розгляду. Вказаний недолік може бути усунуто на стадії судового провадження. Крім того, суд враховує, що цивільні відповідачі ОСОБА_39 та ОСОБА_40 перебувають в розшуку.
11.1.З цих же підстав суд відхиляє доводи щодо необхідності повернення обвинувального акта з огляду на невиконання стороною обвинувачення вимог ч. 8 ст. 290 КПК в частині неповідомлення цивільним відповідачам ОСОБА_42 та ОСОБА_40 про відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження.
12.Наявність в реєстрі матеріалів досудового розслідування процесуальних документів, які не були надані для ознайомлення стороні захисту, та невиконання прокурором та детективом вимог ч. 2 ст. 290 КПК України не є підставою для повернення обвинувального акта. Зазначені захисником обставини не мають відношення до форми та змісту обвинувального акта, їх оцінка може бути здійснена судом під час подальших етапів судового провадження.
13.Щодо посилання захисників на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК України, то суд вважає за необхідне зауважити, що процесуальний закон не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору. Визначальним є наявність складеного слідчим або прокурором реєстру матеріалів досудового розслідування.
14.Оскільки, ст. 291 КПК України не містить вимоги про скріплення обвинувального акта печаткою якогось органу чи його прошиття, а в частині третій цієї статті йдеться про те, що обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно, то відсутність відбитку печатки на обвинувальному акті та направлення його до суду в непідшитому вигляді не можуть бути підставами для повернення акта прокурору.
15.Щодо доводів про неправильне відображення в обвинувальному акті адреси реєстрації ОСОБА_33 та місця реєстрації та проживання обвинуваченої ОСОБА_13 .
Дослідивши обвинувальний акт, суд переконався у тому, що його автором виконано вимоги п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України та зазначено анкетні відомості кожного обвинуваченого.
Загалом, законодавча вимога щодо наявності в обвинувальному акті інформації про місце проживання обвинуваченого зумовлена необхідністю здійснити його судовий виклик. Вказана інформація не є суттєвою, тим більше місце проживання може змінюватись за волею самого обвинуваченого. Крім того, неправильне зазначення місця проживання обвинуваченого не перешкоджає розгляду обвинувального акта щодо нього та вирішенню питань, передбачених ст. 368 КПК України.
16.Щодо доводів захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про відсутність в обвинувальному акті відомостей про групу прокурорів, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001196 та які здійснювали нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування до 21 жовтня 2019 року.
Пункт 4 частини 2 статті 291 КПК не містить вимоги щодо відображення у тексті обвинувального акта відомостей про всіх слідчих та прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні. При цьому, суд враховує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014000000000496 містить відомості про прізвище, ім`я, по батькові та займану посада слідчого, прокурора (арк. 3-12), як того й вимагає процесуальний закон. Крім того, обвинувальний акт не є процесуальним документом, який підтверджує повноваження слідчого та прокурора.
16.1.Суд також відхиляє й діаметрально протилежні доводи захисника ОСОБА_4 про необхідність повернення обвинувального акта з огляду зазначено у ньому, на переконання адвоката, зайвих даних. Зокрема, про групи слідчих та прокурорів з вказівкою повного посадового становища та дат, в які вони приймали участь у розслідуванні даного кримінального провадження. Виконання автором обвинувального акта вимог пункту 4 частини 2 статті 291 КПК саме у такому форматі перебуває у площині його дискреції та не може бути підставою для повернення обвинувального акта.
17.Щодо доводів адвоката ОСОБА_4 про незрозумілість того, хто є потерпілим у кримінальному провадженні.
Як того і вимагає пункт 3 частини 2 статті 291 КПК, на аркушах 2-3 обвинувального акта зазначено анкетні відомості потерпілих у кримінальному провадженні. Вказані відомості викладено простими реченнями та не викликають складнощів у їх сприйнятті.
18.Щодо доводів про невідповідність правової кваліфікації дій ОСОБА_13, викладеної у назві обвинувального акта.
Дійсно, на аркуші 1 обвинувального акта у формулі кваліфікації дій ОСОБА_13 детектив зазначив ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. При цьому у розділі «Правова кваліфікація кримінального правопорушення» та «Формулювання обвинувачення», дії ОСОБА_13 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. На переконання суду, вказане свідчить про допущення стороною обвинувачення описки при зазначенні формули кваліфікації дій ОСОБА_13 на аркуші 1 обвинувального акта, що не може бути підставою для його повернення прокурору.
19.Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_8 про відсутність в обвинувальному акті правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_28
Дійсно, у розділі обвинувального акта «Правова кваліфікація кримінального правопорушення», детектив не зазначив її щодо обвинуваченого ОСОБА_28 . Разом із тим, вимоги пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України щодо викладення правової кваліфікація кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_28, виконані шляхом викладення її у розділі «Формулювання обвинувачення» (на арк. 298 обвинувального акта).
20.Доводи захисника ОСОБА_8 про недоведення прокурором факту неналежного здійснення Національним банком України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та недоведення ним наявності специфічних умов для представництва держави в особі Національного банку України не можуть бути оцінені у контексті вирішення клопотань про повернення обвинувального акта, оскільки не свідчать про його дефектність чи невідповідність вимогам КПК України.
21.Щодо доводів адвоката ОСОБА_9 про порушення вимог ч. 4 ст. 291 КПК України з огляду на надання суду інших документів до початку судового розгляду.
Частина 4 статті 291 КПК України містить вичерпний перелік додатків до обвинувального акта із застереженням, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Судом встановлено, що прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керуючись ст. 291 КПК України, звернувся 18 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12014000000000496 і додатками до нього - реєстром матеріалів досудового розслідування, двома цивільними позовами та розписками про їх отримання.
Тобто, при зверненні до суду з обвинувальним актом прокурор дотримався вимог ч. 4 ст. 291 КПК України та додав до нього виключно матеріали, зазначені в цій нормі.
Разом із тим, згідно з вимогами ч. 4 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.
За правилами ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З огляду на викладене, прокурором не було порушено вимог ч. 4 ст. 291 КПК України, а долучення до позовної заяви додатків виконано на підставі обов`язку, закріпленому у процесуальному законодавстві.
Крім того, вказана обставина не свідчить про недоліки обвинувального акта, які можуть слугувати підставою для його повернення.
22.Як уже зазначалось, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014000000000496 отримано 18 травня 2023 року. Зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_20 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Так, суд зазначає, що 31 липня 2023 року, у зв`язку із звільненням ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, фактично змінено правову кваліфікацію та, як наслідок, і обсяг обвинувачення, пред`явленого останньому (межі обвинувачення).
Постановлення судом ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення одного з кримінальних правопорушень та закриття провадження в частині у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності не призводить до необхідності внесення змін до обвинувального акта, хоча й зменшує обсяг обвинувачення.
23.При цьому, колегія зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.
24.На даній стадії кримінального провадження суд доходить висновку, що прокурором дотримано вимоги ст. 291 КПК. Всі інші обставини суд зможе дослідити у ході судового розгляду та дати їм оцінку при винесенні остаточного рішення у справі.
Відтак, підстав для повернення обвинувального акта прокурору суд не вбачає.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 1, 3, 291, 314 КПК України суд постановив:
1.Клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та обвинуваченої ОСОБА_13 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014000000000496, залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3